Ухвала суду № 41691242, 02.12.2014, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 11/791/321/14 Головуючий в 1-й інстанції: Пилипенко С.В.

Категорія: ч. 2 ст. 307 КК України Доповідач: Непомняща Н.О.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2014 року м. Херсон

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Херсонської області у складі :

головуючого судді: Непомнящої Н.О.

суддів: Жили І.Е., Палькової В.М.

за участю прокурора: Коломійця В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінальної справи за апеляцією прокурора на постанову Новокаховського міського суду Херсонської області від 15.09.2014 року, -

в с т а н о в и л а:

Цією постановою кримінальна справа відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Нова Каховка Херсонської області, громадянина України, з професійно-технічною освітою, неодруженого, не працюючого, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, обвинуваченого за ч. 2 ст. 307 КК України, направлена на додаткове розслідування.

В апеляції прокурор просить постанову скасувати та повернути кримінальну справу в суд першої інстанції для подальшого судового розгляду. В обґрунтування апеляції посилається на те, що суд в порушення ст. 281 КПК України (в редакції 1960 року) у постанові вказав на такі підстави для повернення справи на додаткове розслідування, які не передбачені вимогами кримінально-процесуального закону. Зокрема зазначає, що зникнення підсудного на стадії судового розгляду і оголошення його у розшук не є неповнотою або неправильністю досудового слідства, оскільки органом досудового розслідування, було достовірно встановлено місце фактичного проживання підсудного, саме за цією адресою викликався підсудний до слідчого та суду і тривалий час з'являвся в судові засідання починаючи з 2011 року. Крім того, вважає, що суд, направляючи справу на додаткове розслідування безпідставно оцінив зібрані у справі докази і визнав їх недопустимими.

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора про скасування постанови суду, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляції, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Повернення справи на додаткове розслідування зі стадії судового розгляду справи допускається лише з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства.

Досудове слідство визнається неповним, якщо під час його провадження всупереч вимогам статей 22 і 64 КПК України (в редакції 1960 року) не були досліджені або були поверхово чи однобічно досліджені обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи (не були допитані певні особи; не витребувані й не досліджені документи, речові та інші докази для підтвердження чи спростування таких обставин; не досліджені обставини, зазначені в ухвалі суду, який повернув справу на додаткове розслідування, коли необхідність дослідження тієї чи іншої з них випливала з нових даних, установлених при судовому розгляді; не були з'ясовані з достатньою повнотою дані про особу обвинуваченого; тощо).

Неправильним досудове слідство визнається в разі, коли органами досудового слідства при вчиненні процесуальних дій і прийнятті процесуальних рішень були неправильно застосовані або безпідставно не застосовані норми кримінально-процесуального чи кримінального закону і без усунення цих порушень справа не може бути розглянута в суді.

Відповідно до ч. 1 ст. 281 КПК України (в редакції 1960 року) повернення справи на додаткове розслідування зі стадії судового розгляду допускається лише тоді, коли неповнота або неправильність досудового слідства не може бути усунута в судовому засіданні.

Колегією суддів встановлено, що з 18.02.2011 року у провадженні Новокаховського міського суду з перебуває кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_1 за ст. 307 ч. 2 КК України.

Обвинувальний вирок суду у зазначеній справі, постановлений Новокаховським міським судом 13.09.2011 року, яким ОСОБА_2 за ст. 307 ч. 2 КК України призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років із конфіскацією всього майна ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 20.12.2011 року був змінений, з мотивувальної частини вироку виключено посилання суду на кваліфікацію дій ОСОБА_3 за ознакою - виготовлення наркотичного засобу з метою збуту.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10.07.2012 року ухвалу апеляційного суду від 20.12.2011 року скасовано, справу направлено на новий апеляційний розгляд.

За результатами нового апеляційного розгляду вирок Новокаховського міського суду від 13.09.2011 року скасовано, справу направлено на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі суду.

З 31.08.2012 року справа розглядається Новокаховським міським судом Херсонської області.

Як вбачається з протоколу судового засідання (том 2 а.с. 78-90) судове слідство проводилось судом фактично у період з 24.09.2012 року по 13.03.2013 року. Під час судового слідства суд допитав підсудного ОСОБА_1, свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, постановою від 24.09.2012 року призначив у справі повторну експертизу наркотичного засобу.

Постановою від 22.04.2013 року підсудного ОСОБА_1 оголошено у розшук, провадження у справі зупинено.

Відповідно до ст. 257 КПК України (1960 року) суд першої інстанції при розгляді справи повинен безпосередньо дослідити докази в справі: в тому числі заслухати висновки експертів, оглянути речові докази, оголосити протоколи та інші документи.

Відповідно до п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 11.02.2005 року N 2 «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування» висновки суду не можуть ґрунтуватися на матеріалах досудового слідства, які не перевірені в судовому засіданні.

На порушення вказаних вимог, не дослідивши жодного з письмових доказів, зібраних під час досудового слідства, суд обґрунтував свої висновки цими доказами і послався у постанові на документи, які не були оголошені в судовому засіданні.

Крім того, як вказує Пленум Верховного Суду України у наведеній вище Постанові (п. 13) суддя (суд) у судовому рішенні про направлення справи на додаткове розслідування не вправі наперед вирішувати питання про формулювання й обсяг обвинувачення, його доведеність, кваліфікацію вчиненого, достовірність того чи іншого доказу чи переваги одних доказів перед іншими, а також вважати встановленими обставини, які підлягають перевірці в ході додаткового розслідування.

На порушення вказаних вимог, повертаючи справу на додаткове розслідування суд дав остаточну оцінку доказам, здобутим при проведенні оперативних закупівель, а також висновкам фізико-хімічних експертиз, протоколам пред'явлення фотознімків для впізнання, протоколу огляду місця події, визнавши їх недопустимими доказами, а також констатував факт порушення порядку виділення грошових коштів.

Визнавши зібрані у справі докази недопустимими, суд також не звернув увагу на те, що неприпустимим є повернення справи на додаткове розслідування, коли немає доказів, які б підтверджували обвинувачення, і вичерпані всі можливості одержання додаткових доказів. За таких обставин суд має витлумачити всі сумніви на користь підсудного і постановити згідно з ч. 4 ст. 327 КПК виправдувальний вирок (п. 10 постанови Пленум Верховного Суду України в постанові від 11.02.2005 року N 2 «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування»).

Виходячи з викладеного, повернення справи на додаткове розслідування через недопустимість зібраних у справі доказів прямо суперечить вимогам ст. 281 КПК України (у редакції 1960 року).

Посилаючись як на підставу повернення кримінальної справи на додаткове розслідування на невиконання постанови суду про розшук підсудного від 22.04.2012 року, який зник під час судового розгляду, суд не звернув увагу на те, що вказані обставини не є неповнотою або неправильністю досудового слідства, тому не є підставою для повернення справи на додаткове розслідування, оскільки відомості про особу обвинуваченого під час досудового слідства були зібрані з достатньою повнотою, про що свідчить виконання підсудним обов'язків по явці до суду протягом тривалого періоду часу, крім того Пленум Верховного Суду України в постанові від 11.02.2005 року N 2 «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування» роз'яснив, що суддя не вправі повернути справу на додаткове розслідування зокрема у зв'язку з тим, що обвинувачений після передання справи до суду зник і місце його перебування невідоме (п. 6).

Доводи суду про неможливість отримати під час судового розгляду докази у оператора стільникового мобільного зв'язку про місцезнаходження підсудного, який перебуває у розшуку, колегія суддів оцінює критично, оскільки вказані обставини не є підставою для повернення справи на додаткове розслідування відповідно до ст. 281 КПК України (у редакції 1960 року).

Виходячи з вищевикладеного, доводи апеляції прокурора є законними та обґрунтованими, в зв'язку з чим постанова суду підлягає скасуванню в зв'язку із істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, а справа - направленню на новий судовий розгляд в той же суд, але в іншому складі суду, зважаючи на те, що судом, який ухвалив оскаржувану постанову, дана остаточна оцінка доказам у кримінальній справі.

Керуючись ст.ст.365, 366 КПК України 1960 року, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляцію прокурора задовольнити.

Постанову Новокаховського міського суду Херсонської області від 22.04.2014 року про повернення кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_1 за ст. 307 ч. 2 КК України, на додаткове розслідування - скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в той же суд, але в іншому складі суду.

Судді: (три підписи)

З оригіналом згідно.

Головуючий: Н.О. Непомняща