Рішення № 41688723, 01.12.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 22-ц/790/5891/14 Головуючий 1 інстанції -

Справа № 642/2651/14-ц Грінчук О.П.

Категорія: сімейні Доповідач - Швецова Л.А.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2014 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі :

головуючого - Швецової Л.А.

суддів - Піддубного Р.М., Малінської С.М.

при секретарі - Андрійко О.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 20 травня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2014 року ОСОБА_3 звернулася до суду з зазначеним позовом та просила стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання їх неповнолітніх дітей ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 1500 грн. на місяць, починаючи з 01.03.2014 року до досягнення дітьми повноліття.

При цьому позивачка зазначила, що з 17 липня 2007 року перебуває з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, від якого сторони мають двох неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 та доньку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Відповідач не виконує своїх батьківських обов'язків, не бере участі у вихованні дітей, не надає матеріальну допомогу дитям.

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 20 травня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволені частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 на утримання неповнолітніх дітей - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 аліменти в розмірі 1500 грн. щомісяця, починаючи з 27 березня 2014 року, до досягнення ними повноліття.

Не погодившись частково з вказаним рішенням ОСОБА_2 подав на нього апеляційну скаргу, в якій, з посиланням на порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить змінити вказане заочне рішення в часині стягнення аліментів, визначивши розмір аліментів, що підлягають стягненню з нього на утримання неповнолітніх дітей, у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку щомісяця, до досягнення ними повноліття, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на одну дитину.

В обґрунтування своїх доводів апеляційної скарги ОСОБА_2 вказував на те, що при вирішенні вказаної цивільної справи судом не було враховано ні матеріального стану відповідача та судом при ухваленні рішення порушені норми матеріального права, оскільки аліменти з нього не можуть бути стягнуті в твердій грошовій сумі, оскільки він має постійне місце роботи.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з'явились у судове засідання перевіривши матеріали справи, обсудивши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає задоволенню з таких підстав.

Як передбачено положеннями ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач є батьком ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, добровільно матеріальну допомогу не надає, діти мешкають разом з матір'ю. Оскільки,місце роботи відповідача не відомо, суд першої інстанції дійшов висновку щодо доцільності стягнення аліментів на утримання дітей у твердій грошовій сумі у розмірі 1500 грн. щомісяця.

Однак погодитися з таким висновком суду не можна, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи та судом не правильно застосовані норми матеріального права і тому суд апеляційної інстанції вважає за необхідне на підставі п.п. 3 і 4 ст. 309 ЦПК України, рішення суду першої інстанції підлягає зміні із наступних підстав.

Так, по справі встановлено та не заперечується сторонами, що з 17 липня 2007 року перебуває з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, від якого сторони мають двох неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 та доньку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, сторони разом не проживають, відповідач матеріальної допомоги не надає, діти мешкають разом з матір'ю та знаходяться на її утриманні.

Відповідно до вимог ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Ст. 181 СК передбачає, що способи виконання батьками обв'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.

За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і ( або) натуральній формі.

П. 17 Постанови Пленуму Верховного суду України № 3 від 15.05.2006 року „ Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" передбачає, що за відсутності домовленості має батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом. Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку ( доходу) її матері, батька ( ст. 183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі ( ст. 184 СК) і виплачується щомісячно.

У відповідності до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів, суд враховує: стан здоров"я та матеріальне становище дитини і платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, та інші обставини, що мають істотне значення для справи.

При визначені розміру аліментів, суд першої інстанції враховував матеріальний стан як позивача, так і відповідача.

З матеріалів справи та додатків до апеляційної скарги вбачається, що відповідач ОСОБА_2 працює на ВП «Харківська вагонна дільниця № 1» на посаді Начальника пасажирського поїзду та отримує заробітну плату, розмір якої складає 5173,97 грн. Доказів, які б спростовували вказані доводи відповідача, позивачкою не надано, а тому судова колегія вважає, що у суду не було підстав для визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі, та приходить до висновку про визначення частки доходів, що підлягає стягненню

Судова колегія погоджується з висновком районного суду стосовно того, що аліменти повинні стягуватися з відповідача на користь позивача до досягнення дітьми повноліття, але аліменти повинні стягуватися у частці від заробітної плати ( доходу), а саме у розмірі 1\3 частини заробітної плати ( доходу) але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, починаючи з 27 березня 2014 року до досягнення дітьми повноліття .

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 20 травня 2014 року змінити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання дітей ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1\3 частини всіх видів доходу ( заробітку) щомісяця, але не менше 30 % відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, починаючи з 27 березня 2014 року до досягнення дітьми повноліття.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили після проголошення але протягом 20 днів може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -