Ухвала суду № 41676881, 02.12.2014, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

11-кп/775/438/2014(м)

266/3963/14-к

Категорія ст. 187 ч. 1 КК України Головуючий у І інстанції: Шишилін О.Г.

Доповідач: Сєдих А.В.

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2 грудня 2014 року Колегія суддів судової палати у кримінальних

справах апеляційного суду Донецької області

у складі: головуючого судді Сєдих А.В.

суддів Гєрцика Р.В. Шигірта Ф.С.

при секретарі Черниці О.В.

за участю ОСОБА_1

прокурора

обвинуваченого ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі апеляційну скаргу першого заступника прокурора Донецької області Лівочки О.В. на вирок Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 19 вересня 2014 року, яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Маріуполя Донецької області, громадянин України, раніше в силу ст. 89 КК України не судимий, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1

засуджений за ч. 1 ст. 187 КК України до 3 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 від відбування покарання звільнено з іспитовим строком на 2 роки та з покладенням відповідно ст. 76 КК України обов'язків не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально - виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи та періодично з'являтися в ці органи для реєстрації.

ВСТАНОВИЛА:

Вказаним вироком ОСОБА_2 визнаний винним та засуджений за те, що 10 серпня 2014 року приблизно о 02:00 годині, знаходячись у стані алкогольного сп'яніння, керуючись корисливим мотивом, переслідуючи мету заволодіння чужим майном поєднаного з застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров'я особи, знаходячись біля 4 під'їзду будинку № 2 по бул. Хмельницького в Приморському районі міста Маріуполя, підійшов до раніш незнайомої ОСОБА_3, та погрожуючи останній застосуванням насильства небезпечного для життя та здоров'я щодо неї, приклав леза ножа до шиї потерпілої, став висловлювати вимоги передачі майна - мобільного телефону «Нокія 206», що перебував у потерпілої, після чого з метою подавлення волі останньої до опору, спричинив їй тілесні ушкодження у вигляді: садна шиї, рудної клітини, які згідно висновку експерта № 851 від 12 серпня 2014 року відносяться до легких тілесних ушкоджень та при спробі заволодіти вказаним майном потерпілої був затриманий свідком ОСОБА_4

В своїй апеляційній скарзі прокурор, не оскаржуючи доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_2 та кваліфікації його дій, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, просить вирок в частині призначеного покарання скасувати, та ухвалити в цій частині новий, яким засудити ОСОБА_2 за ст. 187 ч. 1 КК України до 3 років позбавлення волі, стягнути з ОСОБА_2 судові витрати у сумі 687,96 грн. на користь держави.

Заслухавши доповідача, прокурора на підтримання апеляційної скарги, думку обвинуваченого, який вважав судове рішення законним і обґрунтованим, а апеляційну скаргу прокурора такою, що не підлягає задоволенню, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Свої висновки про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення за викладених у вироку обставин, суд першої інстанції обґрунтував наявними в провадженні доказами, з урахуванням цього встановив фактичні обставини правопорушення і відповідно кваліфікував його дії за ч.1 ст.187 КК України.

Зазначені докази і висновки суду щодо юридичної оцінки дій обвинуваченого в апеляційній скарзі не оскаржуються і під сумнів не ставляться, у зв'язку з чим у відповідності зі ст.404 КПК України апеляційним судом не перевіряються.

Що стосується доводів апеляційної скарги прокурора про необґрунтоване застосування до обвинуваченого вимог ст.75 КК України, то колегія суддів вважає, що вони заслуговують на увагу.

Ухвалюючи судове рішення про звільнення ОСОБА_2. від відбування призначеного покарання на підставі ст.75 КК України, суд першої інстанції послався на повне визнання останнім своєї винуватості, щире каяття, його задовільну процесуальну поведінку та думку потерпілого з цього приводу. Зазначені обставини були визнані судом як обставини, що пом'якшують покарання, та на переконання суду свідчили про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання.

Але з таким висновком не можна погодитися, так як він не ґрунтується на загальних засадах призначення покарання, встановлених ст.ст.50,65,75 КК України.

Відповідно до розуміння правової природи та значення поняття щирого каяття, як обставини, що впливає на призначення покарання, передбаченої ст.66 КК України, правових позицій, викладених у п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №12 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності», щире каяття є сукупністю невід'ємних одне від одного складових, що характеризують об'єктивне ставлення винуватої особи до вчиненого злочину і полягають у повному визнанні своєї провини у вчиненні злочину, висловлюванні жалю з цього приводу та бажання виправити ситуацію, що склалася, а так саме й готовність нести відповідальність. Тобто, всі ці фактори правової поведінки обвинуваченого є невід'ємними складовими щирого каяття.

Однак матеріали провадження, на які послався суд у вироку не містять будь-яких об'єктивних даних на підтвердження цього, окрім фактичного озвучення такої позиції з боку обвинуваченого в судовому засіданні. Що стосується процесуальної поведінки обвинуваченого, то ця обставина обумовлена правовими нормами, що регламентують відповідну поведінку будь-якої особи у даних суспільно-правових відносинах, та ніяким чином не пов'язана з самим злочином та його наслідками. Що до ставлення потерпілого до цього питання, то вимоги останнього фактично з цього приводу не були категоричними та не містили даних про реальне каяття обвинуваченого.

А тому зазначені обставини не можна визнати такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_2 злочину.

Крім того, приймаючи рішення про звільнення ОСОБА_2 від покарання на підставі ст.75 КК України, суд першої інстанції в достатній мірі не врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані щодо особи обвинуваченого, обставини, що обтяжують покарання, належним чином не мотивувавши його в цій частині.

Як вбачається з матеріалів провадження та встановлено судом у вироку, ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, яке є тяжким злочином, в силу ст.12 КК України, який зазіхає на основні конституційні права громадян, у стані алкогольного сп'яніння, діючи зухвало, з незначного приводу, в громадському місці. Сам він не має стійких соціальних зв'язків, суспільно - корисливою діяльністю не займається, за місцем мешкання характеризується задовільно. Зазначені обставини свідчать про підвищену суспільну небезпечність обвинуваченого ОСОБА_2

За таких обставин висновки суду про можливість виправлення обвинуваченого ОСОБА_2. без відбування покарання та звільнення його від відбування покарання на підставі ст.75 КК України, колегія суддів вважає необґрунтованим та таким, що не відповідає зазначеним вимогам закону.

Що стосується фактично призначеного судом покарання ОСОБА_2. у виді позбавлення волі на строк з років, то воно відповідає вимогам ст.ст.50, 65 КК України, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових правопорушень. Підстав для його посилення, як на це вказує прокурор в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.

У зв'язку з викладеним, на підставі ст..420 КПК України, колегія суддів вважає за необхідне вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_2 скасувати в частині призначеного йому покарання та ухвалити свій вирок.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404,407,409,413,418,420 КПК України, колегія суддів,-

ЗАСУДИЛА:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Донецької області задовольнити.

Вирок Приморського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 19 вересня 2014 року щодо ОСОБА_2 в частині призначеного покарання скасувати.

Призначити ОСОБА_1 покарання за ч.1 ст.187 КК України у виді 3 років позбавлення волі.

В решті вирок залишити без змін.

Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_2 відраховувати з моменту взяття під варту.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 687, 96 гривень за судові витрати за проведення експертизи .

Вирок апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення.

Вирок апеляційного суду може бути оскаржений в касаційному порядку у Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня його проголошення.

Колегія суддів Апеляційного суду

Донецької області