Рішення № 4167676, 26.06.2009, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" червня 2009 р.

Справа № 5/68

Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Змеула О.А. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 5/68

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Альфатех", м.Дніпропетровськ

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Дор-Строй", смт.Новоархангельськ Кіровоградської області

про стягнення 7112,70 грн.

Представники сторін участі не брали.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфатех" (далі - ТОВ "Альфатех") звернулося до господарського суду з позовною заявою, яка містить вимоги про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Дор-Строй" (далі - ТОВ "Дор-Строй") основного боргу в сумі 5997,60 грн., пені в розмірі 552,11 грн., втрат від інфляції в сумі 493,98 грн., трьох процентів річних у сумі 69,01 грн. у зв'язку з невиконанням договору № 145-СТО від 01.09.2007 р. з додатками щодо оплати робіт, виконаних згідно сервісного звіту - акта виконаних робіт № 005028 від 31.10.2008р. на суму 5997,60 грн.

22.04.2009 року позивач подав суду лист від 17.04.2009 року № 1704/01 в якому міститься клопотання про припинення провадження у справі у зв'язку із тим, що відповідач сплатив суму заборгованості.

Позивач 26.05.2009 року подав суду уточнення до клопотання про припинення провадження у справі № 2005/01-09 від 20.05.2009 року у якому зазначено, що позивач підтверджує своє клопотання про припинення провадження в справі в частині стягнення суми заборгованості, посилаючись на п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України в зв'язку з відсутністю предмета спору.

Господарський суд виходить з того, що позивач не відмовився від позовних вимог про стягнення пені в розмірі 552,11 грн., втрат від інфляції в сумі 493,98 грн. та трьох процентів річних у сумі 69,01 грн., оскільки до суду не надходило заяви позивача про відмову від позову в цій частині згідно правил ст. 78 ГПК України.

Позивач просить стягнути з відповідача витрати на державне мито в сумі 102,00 грн. та інформаційно-технічні послуги в сумі 118,00 грн.

01.06.2009 року відповідач подав суду клопотання від 01.06.2009 року у якому зазначив, що сплатив позивачу заборгованість у розмірі 5997,60 грн.

Розглянувши наявні в матеріалах справи, господарський суд встановив наступні обставини справи.

Між ТОВ "Альфатех" - виконавець та ТОВ "Дор-Строй" - замовник 01.09.2007 року укладено договір № 145-СТО на проведення технічного обслуговування та поточного ремонту (далі - договір № 145-СТО).

Згідно п.п. 1.1., 1.2. договору 3 145-СТО замовник доручає, а виконавець зобов'язується виконати роботи з технічного обслуговування та гарантійного ремонту обладнання, що належить замовнику.

Найменування обладнання і вартість робіт зазначаються у Додатках, які є невід'ємною частиною договору.

Пунктом 2.1.1. договору № 145-СТО встановлено, що виконавець зобов'язаний здійснювати технічне обслуговування (ТО) і поточний ремонт (ПР) обладнання з виїздом на територію замовника, згідно вимог заводу-виробника. ТО викладено у Додатках до даного договору, які є його невід'ємною частиною і ПР за погодженням сторін.

Відповідно до п. 2.2.5. договору № 145-СТО замовник зобов'язаний своєчасно сплачувати роботи, виконані виконавцем, згідно статті 4 даного договору.

У відповідності до п. 4.1. договору № 145-СТО розрахунки за даним договором здійснюються наступним чином: розрахунок за здійснення планового ТО здійснюється шляхом перерахування 100% авансового платежу у відповідності з додатком до даного договору. Всі останні запасні частини, мастильні та видаткові матеріали, які були застосовані при виконанні робіт оформлюються додатково актом виконаних робіт і сплачуються окремим рахунком фактурою після погодження із замовником протягом 3-х банківських днів шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця.

В матеріалах справи містяться Додатки №№ 1, 2, 3 на технічне обслуговування до договору № 145-СТО.

сторонами договору № 145-СТО складено та підписано сервісний звіт (акт виконаних робіт) № 005028 від 31.10.2009 року на суму 5997,60 грн.

У відповідності до п. 4.1. договору № 145-СТО строк оплати товару настав 05.11.2008 року.

Окрім того, позивач надіслав відповідачу вимогу про сплату боргу № 372 від 09.01.2009 року. Але, вказана вимога залишена відповідачем без відповіді.

Проте, відповідач після подання позивачем позову шляхом здачі установі зв'язку 31.03.2009 поштового відправлення з позовними матеріалами до господарського суду, що засвідчено конвертом з поштовим штемпелем (а.с. 24), здійснив оплату основної заборгованості, про що свідчить подана позивачем виписка з особового рахунку у якій зазначено, що 01.04.2009 року кошти в сумі 5997,60 надійшли на рахунок позивача.

На підставі викладеного вище провадження у справі в частині стягнення основного боргу підлягає припиненню згідно пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України в зв’язку з відсутністю предмета спору.

Відповідно до частини другої ст. 80 Господарського процесуального кодексу України у випадку припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

За нормами частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, з якими кореспондуються приписи статті 526 Цивільного кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Згідно статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п. 6.3. договору № 145-СТО за порушення встановлених даним договором строків оплати вартості робіт, замовник сплачує виконавцю пеню, яка розраховується від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період розрахунку пені.

У відповідності до частин 1-2 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пеня обчислюється за весь час прострочення платежів у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який сплачується пеня. Розмір облікової ставки НБУ становить з 30.04.2008 - 12%.

Позивач пеню обчислив в розмірі 552,11 грн. за 140 днів прострочення платежу в період з 06.11.2008 року по 25.03.2009 року.

Господарським судом здійснено розрахунок у період з 06.11.2008 року по 25.03.2009 року за 140 днів, однак сума пені становить 551,50 грн.

Отже, вимога про стягнення пені підлягає задоволенню частково на суму 551,50 грн.

Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно повідомлення Державного комітету статистики України індекс інфляції за листопад 2008 року становить 101,5%, за грудень 2008 року - 102,1%, за січень 2009 року - 102,9%, за лютий 2009 року - 101,5%, тому заборгованість з урахуванням індексу інфляції становить 6491,58 грн., при цьому інфляційні втрати позивача за цей період становлять 493,98 грн.

Позивач три проценти річних обчислив в розмірі 69,01 грн. за 140 днів прострочення платежу у період з 06.11.2008 року по 25.03.2009 року.

Господарським судом здійснено розрахунок пені у період з 06.11.2008 року по 25.03.2009 року за 140 днів, однак сума трьох процентів річних становить 68,94 грн.

Отже, вимога про стягнення трьох процентів річних підлягає задоволенню частково на суму 68,94 грн.

З огляду на викладене позовні вимоги про стягнення втрат від інфляції підлягають задоволенню повністю на суму 493,98 грн., пені та трьох процентів річних підлягають задоволенню частково відповідно на суму 551,50 грн. та 68,94 грн. Господарський суд виходить з того, що позивач розмір пені та трьох процентів річних обчислив у більшому розмірі внаслідок арифметичної помилки.

Згідно частин 1 і 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито покладається:

у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.

Отже, у відповідності до частини 2 ст. 49 ГПК України лише державне мито господарський суд має право покласти на сторону незалежно від наслідків вирішення спору, при цьому в тому разі, якщо спір виник внаслідок неправильних дій певної сторони.

Таким чином, витрати на держане мито в сумі 102,00 грн. покладаються на відповідача повністю, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій, відповідач порушив строк оплати робіт, основний борг сплатив лише після подання позивачем позову.

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу господарський суд виходить з правил частини п'ятої статті 49 ГПК України:

суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

при задоволенні позову - на відповідача;

при відмові в позові - на позивача;

при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. (стаття 49 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2539-III від 21.06.2001).

Отже, частиною 5 статті 49 ГПК України в імперативному порядку визначено, що витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача лише в разі задоволення позову, тобто в разі вирішення спору у певній частині позову по суті.

З огляду на викладене вище, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу згідно ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82, 83, 84 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Провадження у справі № 5/68 в частині основного боргу в сумі 5997,60 грн. припинити.

Позов у частині стягнення втрат від інфляції в сумі 493,98 грн. задовольнити повністю.

Позовні вимоги про стягнення: трьох процентів річних задовольнити частково на суму 68,94 грн.; пені задовольнити частково на суму 551,50 грн. У іншій частині позову про стягнення трьох процентів річних та пені відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Дор-Строй" (26100, Кіровоградська область, Новоархангельський район, смт. Новоархангельськ, вул. Чкалова, 133, ідентифікаційний код 33708292) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Альфатех" (49083, м. Дніпропетровськ, вул. Собінова, 1, ідентифікаційний код 35203852):

- пеню в розмірі 551,50 грн., три проценти річних в розмірі 68,94 грн., втрати від інфляції в розмірі 493,98 грн.;

- судові витрати на державне мито в сумі 102,00 грн. та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 18,49 грн.

Наказ видати.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя О.А. Змеул