Постанова № 41673705, 02.12.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" грудня 2014 р. Справа№ 910/9445/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Куксова В.В.

Авдеєва П.В.

секретар судового засідання - Пугачова А.С.,

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 02.12.2014 року по справі № 910/9445/14 (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ГУД ДІЛ" на рішення господарського суду міста Києва від 18.06.2014 року (оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України 23.06.2014 року) по справі № 910/9445/14 (суддя - Гулевець О.В.)

За позовом Українського державного підприємства поштового зв'язку

"Укрпошта"

до товариства з обмеженою відповідальністю "ГУД ДІЛ"

про стягнення 140 064,05 грн.

ВСТАНОВИВ:

Українське державне підприємство поштового зв'язку "Укрпошта" звернулось до господарського суду міста Києва з вимогою до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "ГУД ДІЛ" про стягнення 140 064,05 грн. заборгованості за Договором поставки № 211-239 від 12.09.2013 року, з яких: пеня у розмірі 61 326, 29 грн., штраф у розмірі 78 737,76 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.06.2014 року у справі № 910/9445/14 позов задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "ГУД ДІЛ" на користь українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" 56 487,98 грн. - пені, 62 640,67 грн. - штрафу, 2 382,57 грн. судового збору. В іншій частині позовних вимог за первісним позовом відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням місцевого суду, відповідач, товариство з обмеженою відповідальністю "ГУД ДІЛ", звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду та просить скасувати рішення та прийняти нове, яким у позові відмовити повністю.

Апеляційну скаргу скаржник мотивує тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду обставинам справи.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ГУД ДІЛ" на рішення господарського суду міста Києва від 18.06.2014 року по справі № 910/9445/14 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: Яковлєва М.Л. (головуючий), Авдеєва П.В., Куксов В.В.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2014 року по справі № 910/9445/14 відновлено товариству з обмеженою відповідальністю "ГУД ДІЛ" строк на подання апеляційної скарги та прийнято її до провадження і призначено перегляд рішення на 11.11.2014 року.

Українським державним підприємством поштового зв'язку "Укрпошта" на підставі ст. 96 ГПК України надано до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить у задоволенні апеляційної скарги відповідача на рішення господарського суду міста Києва від 18.06.2014 року у справі № 910/9445/14 відмовити повністю, а рішення залишити без змін.

В cудове засідання представники відповідача не з'явились, однак 11.11.2014 року представником товариства з обмеженою відповідальністю "ГУД ДІЛ" подано клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.11.2014 року продовжено строк розгляду апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "ГУД ДІЛ" на рішення господарського суду міста Києва від 18.06.2014 року (оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України 23.06.2014 року) по справі № 910/9445/14 на п'ятнадцять днів до 15.12.2014 року та розгляд справи відкладено на 02.12.2014 року о 09 год. 50 хв.

Представник позивача в судових засіданнях надавав свої пояснення та просив рішення господарського суду міста Києва від 18.06.2014 року залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ГУД ДІЛ" - без задоволення.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причини неявки не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Враховуючи викладене, а також наявність в матеріалах справи всіх необхідних для перегляду рішення доказів, апеляційний суд вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутністю представника відповідача, проти чого також не заперечує представник позивача, присутній у судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, виступ представника позивача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду міста Києва від 18.06.2014 року по справі № 910/9445/14 - залишається без змін, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Слід зазначити, що відповідно ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.09.2013 року між українським державним підприємством поштового зв'язку "Укрпошта" (покупець, позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "ГУД ДІЛ" (постачальник, відповідач) укладено договір поставки №211-239 (договір, а.с. 14-18).

Зі змісту договору вбачається, що між сторонами укладено договір поставки, а відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1.1. договору, постачальник взяв на себе зобов'язання поставити покупцю вугілля кам'яне марки АМ 13-25 (далі - товар), а покупець в особі філіалів (дирекцій) зобов'язався прийняти та сплатити товар.

Згідно з п. 1.2. договору, найменування, кількість, ціна товару наведені у Специфікації (Додаток №1) до цього Договору, який є невід'ємною його частиною.

Відповідно до Специфікації постачальник зобов'язаний поставити покупцю вугілля кам'яне марки АМ 13-25 кількістю 2332,5 т., ціна за тонну з ПДВ - 1642,56 грн., загальна вартість з ПДВ - 3 831 271,20 грн.

У відповідності до п. 5.2. Договору, строк поставки товару до 15.10.2013 року.

Товар передається покупцю у відповідності з графіком поставки, який є додатковим № 3 до договору.

14.10.2013 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до договору, згідно з якою сторони погодили, що строк поставки товару - 15.11.2013 року (а.с. 32).

Відповідно до п. 6.3.1 договору, постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені договором.

Відповідачем здійснено поставку 2286,9 тонн товару позивачу на суму 3 756 370,46 грн., що підтверджується видатковими та податковими накладними: № 9/1 від 19 вересня 2013 року; № 9/2 від 30 вересня 2013 року; № 10/8 від 10 жовтня 2013 року; №10/7 від 03 жовтня 2013 року; № 10/5 від 03 жовтня 2013 року; № 10/1 від 01 жовтня 2013 року; № 10/2 від 01 жовтня 2013 року; № 10/3 від 01 жовтня 2013 року; № 10/6 від 07 жовтня 2013 року; № 10/4 від 01 жовтня 2013 року; № 10/9 від 14 жовтня 2013 року; № 10/10 від 16 жовтня 2013 року; № 10/12 від 28 жовтня 2013 року; № 10/11 від 28 жовтня 2013 року; № 10/13 від 28 жовтня 2013 року; № 10/14 від 30 жовтня 2013 року; № 10/16 від 31 жовтня 2013 року; № 11/1 від 01 листопада 2013 року; №11/2 від 04 листопада 2013 року; № 11/3 від 05 листопада 2013 року; № 11/4 від 05 листопада 2013 року; № 11/6 від 05 листопада 2013 року; № 11/7 від 06 листопада 2013 року; № 11/8 від 08 листопада 2013 року; № 11/13 від 15 листопада 2013 року; №11/16 від 18 листопада 2013 року; № 11/17 від 18 листопада 2013 року; № 11/15 від 18 листопада 2013 року; № 11/14 від 18 листопада 2013 року; № 11/18 від 18 листопада 2013 року; № 11/19 від 18 листопада 2013 року; №11/25 від 26 листопада 2013 року; № 11/20 від 26 листопада 2013 року; № 11/21 від 26 листопада 2013 року; № 11/22 від 26 листопада 2013 року; № 11/23 від 26 листопада 2013 року; № 11/24 від 26 листопада 2013 року; № 11/26 від 29 листопада 2013 року; № 12/1 від 05 грудня 3013 року; № 12/2 від 10 грудня 2013 року; № 12/3 від 11 грудня 2013 року; № 12/4 від 11 грудня 2013 року; № 12/4 від 11 грудня 2013 року; № 12/5 від 13 грудня 2013 року; № 12/6 від 16 грудня 2013 року; № 12/7 від 25 грудня 2013 року; № 12/8 від 25 грудня 2013 року; №12/10 від 30 грудня 2013 року; № 9 від 11 листопада 2013 року; № 15 від 30 жовтня 2013 року; № 10 від 11 листопада 2013 року; № 5 від 05 листопада 2013 року; № 12 від 14 листопада 2013 року; № 11 від 13 листопада 2013 року (а.с. 34-87).

Отже, залишок недопоставленого відповідачем товару складає 45,6 т.

11.12.2013 року позивачем було направлено на адресу відповідача претензію № 33-3363 (а.с. 104-105), в якій останній вимагав у відповідача здійснити сплату пені за прострочення строків поставки.

Однак, зазначена претензія залишена відповідачем без відповіді.

У зв'язку з чим, українське державне підприємство поштового зв'язку "Укрпошта" звернулось до господарського суду міста Києва з вимогою до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "ГУД ДІЛ" про стягнення 140 064,05 грн. заборгованості за Договором поставки № 211-239 від 12.09.2013 року, з яких: пеня у розмірі 61 326, 29 грн., штраф у розмірі 78 737,76 грн.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 611 чинного Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Частиною 2 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, зокрема, у розмірі: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Відповідно до п. 7.2 Договору, за порушення строків поставки товару з постачальника стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості невчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів - додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вартості непоставленого товару.

З огляду на зазначене, за порушення строків поставки товару з відповідача має стягуватись пеня у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого товару та у разі прострочення понад 30 днів - штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого товару.

Оскільки, судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідачем поставлено не весь товар зазначений у договорі поставки, то місцевий суд, здійснивши перерахунок, перевірений апеляційним судом, слушно частково задовольнив вимоги позивача про стягнення пені у розмірі 56 487,98 грн. та штраф у розмірі 62 640,67 грн.

За правилами ст. 4-7 ГПК України, судове рішення приймається колегіально за результатами обговорення усіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та подати до суду відповідні докази.

Як встановлено ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Виходячи з викладеного вище, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду міста Києва від 18.06.2014 року у справі № 910/9445/14 - залишається без змін.

З огляду на вищезазначене, керуючись ст. ст. 4-7, 33, 43, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ГУД ДІЛ" на рішення господарського суду міста Києва від 18.06.2014 року (оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України 23.06.2014 року) по справі № 910/9445/14 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 18.06.2014 року у справі № 910/9445/14 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/9445/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.

Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді В.В. Куксов

П.В. Авдеєв