Рішення № 41673570, 01.12.2014, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" грудня 2014 р.Справа № 916/4247/14

За позовом Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України";

до відповідача Публічне акціонерне товариство "ОДЕСЬКА ТЕЦ"

про стягнення 5365897,31грн.

Суддя Гуляк Г.І.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Бондаренко Н.В. - за дорученням:

СУТЬ СПОРУ: Позивач, публічне акціонерне товариство „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою в якій просить стягнути з публічного акціонерного товариства "Одеська ТЕЦ" 5 365 897,31 гривень, з якої 859 652,75 гривень 3% річних та 4 506 244, 56 гривень інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 21.10.2014р. позовну заяву (вх.№4345/14) прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та її розгляд призначено в засіданні суду.

Представник позивача заявлені позовні вимоги підтримує, просить суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача 05.11.2014 року надав відзив на позовну заяву, в якому зазначає про неможливість сплати та просить суд надати відстрочку виконання рішення терміном на 2 року з моменту набрання рішення законної сили.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані сторонами докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

Ухвалою арбітражного суду Одеської області від 15.06.2001р. у справі №17-2-18/01-5010 порушено провадження у справі про банкрутство ДП "Одеська ТЕЦ", введено мараторій на задоволення вимог кредиторів. Протягом дії мораторію заборонено: стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за яким здійснюється стягнення відповідно до законодавства, не нараховувати неустойку (штраф, пеню) за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань в зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

30 вересня 2011 року між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (надалі - Позивач) та Публічним акціонерним товариством «Одеська ТЕЦ» (надалі - Відповідач) був укладений договір купівлі-продажу природного газу №14/2300/11. Згідно умов Договору Позивач зобов'язується передати у власність Відповідачу у IV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну територію України ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»), для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, а Відповідач зобов'язується прийняти та оплатити цей газ на умовах цього Договору.

Згідно п. 5.1. Договору, ціна (граничний рівень цін) на газ для теплопостачальних підприємств та послуги з його транспортування установлюються Національною комісією регулювання енергетики України (НКРЕ).

Відповідно до п. 6.1. Договору, оплата за газ здійснюється Відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

На момент закінчення строку дії договору, Позивачем свої зобов'язання були виконані в повному обсязі та поставлено в жовтні-грудні 2011 року природного газу в об'ємі 9 405,347 тис.куб.м. на загальну суму 35 856 944,91 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу.

Як зазначає позивач у своєму позові, відповідач в порушення умов Договору зобов'язання належним чином не виконав, прострочив оплату та не повністю провів розрахунок за поставлений у жовтні - грудні 2011 року природний газ. Згідно рішення Господарського суду Одеської області від 17.12.2012р. у справі №5017/3072/2012 з Відповідача на користь Позивача стягнуто 32 890 278.25 грн. заборгованості за поставлений проривний газ. Окрім того, за несвоєчасне та неповне виконання грошового зобов'язання судом у справі №5017/3072/2012 стягнуто 271742.35 грн. інфляційних. 2 559 490.62 грн. пені. 755 748,34 грн. 3% річних, та 2 498 319.48 грн. 7% штрафу, нарахованих за період з 14.11.2011 р. по 01.10.2012р. Крім того згідно рішення Господарського суду Одеської області від 14.04.2014р. у справі №916/550/14 з Відповідача на користь Позивача стягнуто 1 068 630.44 3% річних, нарахованих за період з 02.10.2012р. по 01.11.2013р.

Таким чином позивач зазначає, оскільки основний борг (вартість поставленого природного газу за Договором) Відповідачем й досі не сплачений, на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, за період з 02.11.2013р. по 15.09.2014р. позивачем здійснено донарахування трьох процентів річних у сумі 859 652,75 гривень, а також інфляційних втрат у розмірі 4 506 244,56 гривень.

Невиконання відповідачем рішення господарського суду Одеської області від 17.12.2012р. у справі №5017/3072/2012 та рішення господарського суду Одеської області у справі №916/550/14 від 14.04.2014 року стало підставою для публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат та відповідно звернутись до суду із даним позовом за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повній мірі з наступних підстав:

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Крім того, відповідно до частини першої статті 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст.530 ЦК України).

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав. Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом. До договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті. Особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом.

За положеннями ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар,визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Приписами ст.663 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем з підстав того, що відповідачем було прострочено виконання грошового зобов'язання було нараховано та заявлено до стягнення 3% річних в сумі 859 652,75 гривень та інфляційні втрати в сумі 4 506 244, 56 гривень.

Оцінюючи вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних , суд зазначає наступне:

У відповідності з п.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, на думку суду, право позивача вимагати від відповідача сплатити 3% річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає в отриманні компенсації (плати) від відповідача за користування утримуваними ним грошовими коштами, належним до сплати за договором купівлі-продажу природного газу.

Перевіривши розрахунок позивача трьох процентів річних в сумі 859 652,75 гривень та інфляційні втрати в сумі 4 506 244, 56 гривень, суд встановив, що позовні вимоги в цій частині відповідають вимогам чинного законодавства, їх розрахунок здійснений позивачем належним чином, у зв'язку з чим підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Відповідно до вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, наявними в матеріалах справи, а тому підлягають задоволенню в повній мірі, у зв'язку з чим стягненню з публічного акціонерного товариства "Одеська ТЕЦ" підлягає 859 652,75 гривень 3% річних та інфляційні втрати в сумі 4 506 244, 56 гривень.

Стосовно відстрочення виконання рішення суду, суд зазначає наступне:

Як встановлено у ході розгляду справи відповідач - ПАТ «Одеська ТЕЦ» знаходиться у тяжкому фінансовому стані, що унеможливлює виконання рішення, що підтверджується звітами про фінансові результати за 2013 р. та за перше півріччя 2014 року, відповідно до яких чистий фінансовий результат від господарської діяльності є збитковий. Єдиним споживачем теплової енергії яку виробляє відповідач є КП „Теплопостачання міста Одеси" та борг якого станом на 01.10.2014 року складає 317 215 321,54 гривень.

Представник відповідача вказує на те, що КП «Теплопостачання міста Одеси» - це одне з основних джерел доходів та не погашення заборгованості тягне за собою не погашення заборгованості перед ПАТ НАК «Нафтогаз України».

Крім того, відповідач зазанчає, що особливості господарювання у сфері теплопостачання визначені Законами України «Про теплопостачання». «Про електроенергетику», «Про житлово-комунальні послуги». «Про ціни і ціноутворення» і обумовлюються монопольним становищем учасників відносин, регульованим ціноутворенням та безперервністю надання послуг. Соціальна спрямованість господарської діяльності у сфері теплопостачання визначає певні особливості господарювання, які полягають в тому, що теплопостачальні підприємства позбавлені можливості керуватися загальними принципами здійснення підприємницької діяльності на власний розсуд при наявності покладених на таких суб'єктів зобов'язань з безперебійного забезпечення тепловою енергією споживачів, та мають діяти виключно в межах дозвільних, регулюючих та забороняючих норм чинного законодавства, що регулює сферу теплопостачання.

Фактично приписами ст. 6 Закону України «Про теплопостачання» та ч. 3 ст. 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» заборонено суб'єктам господарювання у сфері теплопостачання обмежувати енергопостачання для надання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до ст. 121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Згідно п. п. 7.1, 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» застосовуючи заходи, передбачені статтею 121 ГПК України, господарські суди повинні мати на увазі таке. Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Виходячи з вищевикладених обставин, суд надає відповідачу відстрочку виконання рішення у даній справі строком на шість місяців.

Відповідно до приписів ст.44, 49 ГПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам, а саме 73 080 гривень судового збору.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" - задовольнити повністю.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства "Одеська ТЕЦ" (65003, Одеська обл. м. Одеса, вул. Церковна, 29, код ЄДРЮОФОП 05471158) на користь публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" (01001, Київська обл., м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 6, код ЄДРЮОФОП 20077720) 3% річних в сумі 859 652 (вісімсот п'ятдесят дев'ять тисяч шістсот п'ятдесят дві) гривни 75 копійок, інфляційні втрати в сумі 4 506 244 (чотири мільйони п'ятсот шість тисяч двісті сорок чотири) гривни 56 копійок, витрати по сплаті судового збору в сумі 73080 (сімдесят три тисячі вісімдесят ) гривень, з відстрочкою виконання рішення строк на шість місяців до 1 червня 2015 року.

Рішення господарського суду набирає чинності в порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 3 грудня 2014 року.

Суддя Г.І. Гуляк

Повне рішення складено 03 грудня 2014 р.