Постанова № 41673147, 28.11.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28 листопада 2014 року 14 год. 45 хв. № 826/16046/14

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Данилишин В.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Мак Хаус" до державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення відповідача.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 20 жовтня 2014 року надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "Мак Хаус" (далі - позивач) до державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 06 жовтня 2014 року № 138226552210 (далі - оскаржуване рішення).

В обґрунтування позову законний представник позивача зазначив, що оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки прийняте відповідачем на підставі висновків, зроблених за результатами перевірки позивача, які не відповідають фактичним обставинам.

Ухвалою суду від 28 жовтня 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

У судовому засіданні 03 листопада 2014 року судом, відповідно до ч. 1 ст. 52 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), допущено заміну первинного відповідача на належного - державну податкову інспекцією у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач).

У ході судового розгляду справи представники позивача підтримали позов та просили задовольнити його повністю.

Представник відповідача не визнала позов та просила відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду разом із доказами на їх обґрунтування у судовому засіданні 03 листопада 2014 року.

У судовому засіданні 17 листопада 2014 року представниками сторін заявлено суду письмові клопотання про подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.

Враховуючи вище викладені обставини та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у судовому засіданні 17 листопада 2014 року судом, згідно з ч. 4 ст. 122 КАС України, прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем у період із 01 по 05 вересня 2014 року проведено перевірку позивача, за результатами якої 12 вересня 2014 року складено акт № 848/26-55-22-10/19358827 про результати документальної виїзної позапланової перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при проведенні фінансово-господарських взаємовідносин із товариством з обмеженою відповідальністю "Склад Менеджмент" за травень 2014 року, товариством з обмеженою відповідальністю "Аквен-Інтер" за травень 2014 року, приватним підприємством "Відродження-2010" за квітень 2014 року, товариством з обмеженою відповідальністю "Аленгрос" (далі - скорочені назви організаційно-правових форм) за лютий-квітень 2014 року (далі - акт перевірки), відповідно до висновків якого, позивачем із лютого по травень 2014 року занижено податок на додану вартість (далі - ПДВ) у загальному розмірі 4121088,00 грн., чим порушено ст. 185, п.п. 198.3, 198.6 ст. 198, п.п. 201.4, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

За результатами розгляду заперечень в адміністративному (досудовому) порядку, висновки акту перевірки залишені без змін.

На підставі акту перевірки, 06 жовтня 2014 року відповідачем прийнято оскаржуване рішення, яким позивачу збільшено грошове зобов’язання з ПДВ у розмірі 4121088,00 грн. за основним платежем та у розмірі 1030272,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Суд погоджується з доводами представників позивача щодо наявності підстав для задоволення позову, виходячи з оцінки наявних у матеріалах справи доказів, а також аналізу наступних норм та обставин.

Так, згідно з пп. 20.1.4, п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Перевірку проведено на підставі наказу від 29 серпня 2014 року № 2526, копію якого вручено особисто під розписку уповноваженій особі позивача.

Стосовно прийняття відповідачем оскаржуваного рішення суд зазначає наступне.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що висновок відповідача про заниження позивачем ПДВ ґрунтується на тому, що господарські операції, здійснювані позивачем та його контрагентами, не мали реального характеру, а тому позивач не мав права на формування податкового кредиту на підставі документів, складених ним та його контрагентами.

Поряд з цим, висновки акту перевірки щодо порушення позивачем норм ПК України ґрунтуються виключно на інформації, отриманій у ході проведення перевірок/звірок ТОВ "Склад Менеджмент", ТОВ "Аквен-Інтер", TOB "Аленгрос" та ПП Відродження-2010".

Фінансово-господарські відносини позивача із вказаними суб’єктами господарювання відповідачем не досліджувались, їм не надавалась оцінка.

У ході судового розгляду справи представники позивача пояснили, що в акті перевірки цитуються законодавчі норми цивільного, господарського та податкового законодавства, які жодним чином не порушено позивачем та про порушення яких відповідачем не вказано в акті перевірки.

Із оцінки наявних у матеріалах справи доказів, наданих представниками позивача протягом судового розгляду справи, суд прийшов до висновку, що фінансово-господарські відносини позивача із ТОВ "Склад Менеджмент", ТОВ "Аквен-Інтер", TOB "Аленгрос", ПП Відродження-2010" та здійснення ними реальних господарських операцій підтверджуються відповідними первинними документами.

Господарські операції позивача та TOB "Аленгрос" здійснювались у лютому-березні 2014 року, протягом якого свідоцтво вказаного товариства, як платника ПДВ, було чинним.

Факт анулювання 22 травня 2014 року свідоцтва TOB "Аленгрос" як платника ПДВ, жодним чином не впливає на податковий кредит позивача, сформований на підставі фінансово-господарських відносин позивача із вказаним товариством за лютий-березень 2014 року, оскільки норми податкового законодавства не передбачають можливості зворотної дії у часі анулювання свідоцтва платника ПДВ.

У період здійснення господарських операцій із позивачем TOB "Аленгрос" було належним чином зареєстроване як платник ПДВ, мало право видавати податкові накладні, на підставі яких позивач правомірно мав право відносити до податкового кредиту суми ПДВ, сплачені за результатами здійснення операцій із купівлі-продажу товару у взаємовідносинах із вказаним товариством.

Між позивачем та TOB "Аленгрос" укладено договір поставки товарів іноземного походження. TOB "Аленгрос" не є виробником товарів, а є посередником між виробником і позивачем. Для здійснення господарської операції, яка за своїм характером є посередницькою, відсутня необхідність у наявності спеціальних виробничих, складських та інших приміщень, значних трудових ресурсів, транспортних засобів тощо.

Відсутність необхідних умов для здійснення TOB "Аленгрос" господарської діяльності виявлено на момент проведення перевірки вказаного товариства, а саме станом на червень 2014 року. При цьому, господарська діяльність між позивачем та TOB "Аленгрос" здійснювалась у лютому-березні 2014 року.

Висновок про відсутність необхідних умов для здійснення TOB "Аленгрос" господарської діяльності зроблено без урахування специфіки господарських взаємовідносин позивача із вказаним товариством (посередницькі торгові операції).

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2014 року у справі № 825/2695/14 за позовом TOB "Аленгрос" до державної податкової інспекції у місті Рівне Головного управління Міндоходів у Рівненській області, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2014 року, визнано протиправними дії податкового органу щодо проведення позапланової невиїзної документальної перевірки TOB "Аленгрос" з питань правильності нарахування та своєчасності сплати до бюджету ПДВ за період із 01 січня 2013 року по 30 квітня 2014 року та складення акту від 03 червня 2014 року № 365 /17-16-22-01/38930834, висновки якого, як з’ясовано судом у ході розгляду справи, прийнято відповідачем до уваги при проведенні перевірки позивача.

Фінансово-господарські операції між позивачем та ПП "Відродження-2010" здійснювались у квітні 2014 року, протягом якого свідоцтво вказаного підприємства, як платника ПДВ, було чинним.

Факт анулювання 12 серпня 2014 року свідоцтва ПП "Відродження-2010" як платника ПДВ жодним чином не впливає на податковий кредит позивача, сформований на підставі фінансово-господарських відносин позивача із вказаним підприємством за квітень 2014 року, оскільки норми податкового законодавства не передбачають можливості зворотної дії у часі анулювання свідоцтва платника ПДВ.

У перевіряємий період ПП "Відродження-2010" було належним чином зареєстроване як платник ПДВ, мало право видавати податкові накладні, на підставі яких позивач правомірно мав право відносити до податкового кредиту суми ПДВ, сплачені за результатами здійснення операцій із купівлі-продажу товару у взаємовідносинах із вказаним підприємством.

У ході проведення перевірки відповідач не дослідив та не надав оцінки фінансово-господарським взаємовідносинам позивача із ПП "Відродження-2010", які документально підтверджені первинною документацією позивача. Також не надано оцінки первинній документації, яку оформлено за наслідками таких взаємовідносин.

Висновок акту перевірки, на підставі якого прийнято оскаржуване рішення, про заниження позивачем ПДВ по взаємовідносинах із ПП "Відродження-2010", не є результатом дослідження первинної фінансово-господарської документації вказаного підприємства та/або позивача, а являється припущенням відповідача, яке ґрунтується на неналежних доказах, а саме на обставинах, зазначених в акті перевірки від 04 липня 2014 року № 72/10-06-22- 02/37285057, предметом дослідження якого не були фінансово-господарські операції, які здійснював позивач.

Відсутність необхідних умов для здійснення ТОВ "Склад Менеджмент" господарської діяльності виявлено на момент проведення перевірки у червні 2014 року виключно із тих підстав, що головний офіс вказаного товариства не знаходився за юридичною (податковою) адресою. Висновок про відсутність необхідних умов для здійснення ТОВ "Склад Менеджмент" господарської діяльності зроблено без урахування специфіки господарських взаємовідносин позивача та вказаного товариства (посередницькі торгові операції), є припущенням відповідача, оскільки умови здійснення господарської діяльності вказаного товариства за перевіряємий період - травень 2014 року, відповідачем не досліджувався.

Відповідач безпідставно при дослідженні фінансово-господарських взаємовідносин позивача та ТОВ "Склад Менеджмент" із продажу товарів 05-07 травня 2014 року використав інформацію, зазначену в акті про неможливість проведення зустрічної звірки вказаного товариства щодо підтвердження господарських взаємовідносин із постачальниками та покупцями за травень 2014 року.

Поряд з цим, зазначена інформація не є підтвердженням порушень, допущених при здійсненні господарських операцій за участю позивача та ТОВ "Склад Менеджмент".

Аналогічна ситуація склалася стосовно фінансово-господарських взаємовідносин позивача із ТОВ "Аквен-Інтер", а саме відповідачем також не досліджено первинні документи, які складено відповідно до норм законодавства та підтверджують факт реального здійснення господарських операцій за участю позивача та вказаного товариства.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить із презумпції добросовісності платника податків та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв’язку з цим презюмується, що дії платника податків, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, які містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника податків, - достовірними.

Подання платником податків до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо контролюючий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, які містяться у таких документах.

Доводи контролюючого органу про отримання платником податків необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника податків, зокрема, на формування податкового кредиту.

Неможливість проведення зустрічної звірки контрагента платника податків не є імперативною ознакою протиправності діяльності такого суб’єкта господарювання та не може розцінюватись як беззаперечне свідчення фіктивності усіх господарських операцій, здійснюваних таким суб’єктом.

При дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог щодо формування відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких податкових накладних, відсутні, якщо не встановлені обставини, які свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей.

Відсутність у розпорядженні контролюючого органу документів суб'єкта господарювання або необізнаність контролюючого органу про його діяльність не є безумовною підставою для висновку про нікчемність всіх угод, укладених таким суб'єктом господарювання, а тим більше для висновку про настання у зв'язку з цим несприятливих наслідків для його контрагентів. Норми чинного законодавства не містять положень про те, що незнаходження суб'єкта господарювання за місцезнаходженням на момент проведення перевірки контролюючим органом, а також факт ненадання таким суб'єктом документів для перевірки є прямим та достатнім свідченням про відсутність фактичного здійснення господарських операцій.

Сам по собі факт допущення, за переконанням контролюючого органу, суб'єктом господарювання порушень певних встановлених законом правил господарської діяльності, здійснюваної на підставі певного договору, не є безумовною підставою для висновку про укладення такого договору з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Юридична відповідальність має здійснюватися на принципі законності, який полягає у тому, що така відповідальність настає за діяння, передбачені законом, та застосовується у спосіб, визначений законом.

У листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року (06 травня 2011 року) № 742/11/13-11 зазначено, що для висновків про наявність порушень податкового законодавства у діях платника в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників ПДВ, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо).

Суд зазначає, що будь-які докази щодо обізнаності позивача про можливі протиправні дії його контрагентів, зокрема, здійснення ними незаконної фінансово-господарської діяльності, у відповідача відсутні.

При дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. При цьому, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44, пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.6 ст. 198 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно зі ст. 1, ч. 3 ст. 8, ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2, 2.4 розділу 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа.

Суд зазначає, що у матеріалах справи містяться копії первинних документів, які підтверджують факт реальності фінансово-господарських взаємовідносин позивача із його контрагентами та здійснення за їх участю господарських операцій.

Зокрема, у матеріалах справи містяться копії договорів, рахунків на оплату, рахунків-фактур, рахунків-договорів, карток рахунків, товарно-транспортних накладних, довіреностей (на отримання товару), банківських виписок, платіжних доручень, видаткових та податкових накладних, реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, податкової звітності позивача.

Таким чином, системно проаналізувавши вище викладені норми та обставини, враховуючи поряд з цим, що відповідачем, як суб’єктом владних повноважень, на якого покладено обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, не надано суду доказів, які безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право позивача на формування податкового кредиту, суд прийшов до висновку про помилковість висновків відповідача, викладених в акті перевірки, та, як наслідок, безпідставність прийняття ним оскаржуваного рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

На підставі вище викладених норм та обставин вбачається, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "Мак Хаус" до державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення відповідача є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). У зв’язку з тим, що представниками позивача не заявлено вимогу про стягнення судового збору за рахунок бюджетних коштів, суд не присуджує на користь позивача здійснені ними судові витрати відповідно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 69-71, 86, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 06 жовтня 2014 року № 138226552210, яким товариству з обмеженою відповідальністю "Мак Хаус" (код за ЄДРПОУ 19358827) збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у загальному розмірі 5151360,00 грн. (П’ять мільйонів сто п’ятдесят одна тисяча триста шістдесят гривень 00 копійок).

Копії постанови направити (вручити) сторонам (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин