Ухвала суду № 41672822, 01.12.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2014 р. Справа № 134501/12/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

головуючого судді: Ліщинського А.М.,

суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.

при секретарі судового засідання: Керод Х.І.

з участю представника відповідача: Зуєва А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Панхім» на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 06 липня 2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Панхім» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

06.06.2012 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про скасування податкового повідомлення-рішення №4558/10/22406 від 15 травня 2012 року, яким податковим органом зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість (ПДВ) на 9 795 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що покликання відповідача про нікчемність правочину, укладеного з ТзОВ «Медео-Захід» є безпідставним, оскільки договірні зобов'язання сторонами виконані, що підтверджується первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 06 липня 2012 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Позивач постанову оскаржив, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та є незаконною, просить оскаржувану постанову скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

В апеляційній скарзі покликається на те, що під час податкової перевірки, податковим ревізором - інспектором взагалі не були витребувані жодні фінансові документи ТзОВ Фірми «Панхім», а окрема документація взагалі не перевірялась. Фактично акт перевірки складений на копіях документів, які Луцькою ОДПІ були витребувані під час перевірки ТзОВ «Медео-Захід». Також вказують на те, що договірні зобов'язання сторонами виконані, що підтверджується первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

У ході апеляційного розгляду представник відповідача Зуєв А.А. надав пояснення та просить відхилити апеляційну скаргу.

Інші особи які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи в їх відсутності згідно з ч.4 ст. 196 КАС України.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволені позовних вимог позивача, суд першої інстанції виходив з того, що наявність у позивача видаткових і податкових накладних, платіжних документів сама по собі не свідчить про фактичне здійснення та реальність вчинення господарських операцій. Встановлена перевіркою та судом відсутність реально вчиненої господарської операції вказує на юридичну дефектність відповідних первинних документів, з огляду на що такі документи за змістом пункту 44.1 Податкового кодексу України не можуть бути законною підставою для формування податкового обліку платника податку.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Згідно ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.

Частиною 1 ст. 195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Правильність вирішення справи відповідно до вимог ст.13 КАС України забезпечується системою: апеляційною та касаційною. Можливість апеляційного та касаційного оскарження судових рішень є принципом адміністративного судочинства, що спрямований на забезпечення прав осудності (законності та обґрунтованості) судових рішень.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, що Луцькою ОДПІ 26 квітня 2012 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ фірма «Панхім» щодо дотримання вимог податкового та іншого законодавства з питань здійснення фінансово-господарських операцій з ТзОВ «Медео-Захід» за період з січня 2010 року по грудень 2011 року, за результатами якої складено Акт за №916/22-6/30733394.

Перевіркою встановлено порушення пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, статті 201 Податкового кодексу України, пункту 1.4 статті 1, підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ТзОВ «Панхім» завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту на суму 9 795 грн., в тому числі у травні 2011 року на суму 2 100 грн. та у листопаді 2011 року на суму 7 695 грн., завищено податковий кредит за лютий 2010 року на суму 1 250 грн.

За наслідками перевірки Луцькою ОДПІ прийняте податкове повідомлення-рішення №4558/10/22406 від 15 травня 2012 року, яким податковим органом зменшено розмір від'ємного значення ПДВ на 9 795 грн.

Висновки перевірки вмотивовані тим, що в ході перевірки неможливо підтвердити фактичне здійснення господарських операцій із придбання паливо-мастильних матеріалів ТзОВ фірма «Панхім» від ТзОВ «Медео-Захід», оскільки з врахуванням висновків актів перевірки ТзОВ «Медео-Захід» №753/23-3/35594018 від 18 квітня 2012 року, №46/23-3/35594018 від 14 березня 2012 року ТзОВ «Медео-Захід» не мало необхідного технічного персоналу, основних фондів та виробничих активів, отже не могло здійснювати зазначені операції.

17 січня 2011 року між ТзОВ фірма «Панхім» (покупець) та ТзОВ «Медео-Захід» (продавець) укладено договір №17/01, згідно умов якого ТзОВ «Медео-Захід» зобов'язується продати, а ТзОВ фірма «Панхім» купує мастила в асортименті та кількості, які зазначаються в бухгалтерських накладних.

У 2010 році поставка нафтопродуктів здійснювалась згідно усної домовленості, а з 17 січня 2011 року згідно договору №17/01. Таким чином, ТзОВ фірма «Панхім» придбала у ТзОВ «Медео-Захід» паливо-мастильні матеріали на загальну суму 66 271 грн. 26 коп., в тому числі в лютому 2010 року на суму 7 500 грн., у травні 2011 року на суму 12 600 грн. та у листопаді 2011 року на суму 46 171 грн. 26 коп.

На підтвердження факту придбання даного товару ТзОВ фірма «Панхім» надало суду копії видаткових накладних та податкових накладних, платіжні доручення про здійснені розрахунки за придбаний товар.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції, що ні в ході перевірки, ні в судовому засіданні позивач не надав актів прийому-передачі продукції на підтвердження отримання товару від продавця у відповідній кількості та належної якості, документів про фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Разом з тим, з листа державної податкової служби у Волинській обалсті від 01.03.2012 року №1207/8/26-32 вбачається, що директор ТзОВ «Медео-Захід» ОСОБА_2 у період з 20.01.2011 року по 30.06.2011 року знаходився в СІЗО м.Рівне, що, на думку суду, унеможливлює здійснення ним безпосередньо фінансово-господарських операцій в значних обсягах, в тому числі видачу і підпису документів.

Суд першої інстанції правильно зазначив, з чим погодилась колегія суддів, що висновки Луцької ОДПІ, викладені в Акті перевірки №916/22-6/30733394 від 26 квітня 2012 року, про відсутність реального здійснення господарських операцій із ТзОВ «Медео-Захід» знайшли своє підтвердження в ході з'ясування обставин у справі по суті, а тому прийняте на підставі матеріалів перевірки податкове повідомлення-рішення є правомірним.

Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно з статтею 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Мотивація та докази, наведені у апеляційній скарзі, не дають адміністративному суду апеляційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію суду першої інстанції.

За таких обставин справи, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, оскільки вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм у оскаржуваному судовому рішенні належну правову оцінку.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не являються суттєвими і не складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 160 ч.3, 195, 196, 198 п.1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Панхім» залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 06 липня 2012 року у справі №2а/0370/1651/12 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя А.М.Ліщинський

Судді О.І.Довга

І.І.Запотічний