Ухвала суду № 41672765, 01.12.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2014 р. Справа № 134511/12/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

головуючого судді: Ліщинського А.М.,

суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.

при секретарі судового засідання: Керод Х.І.

з участю представника позивача: Таран О.П.

та представника відповідача: Зуєва А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 04 липня 2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоцентр» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

23.05.2012 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення №0003792301 від 14.05.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 4552,50 грн., у тому числі за основним платежем 3642 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 910,50 грн..

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що покликання відповідача про нікчемність договору про надання послуг, укладений підприємством із ТзОВ «Медео-Захід» є безпідставним, оскільки сторонами зобов'язання по договору виконані та повністю оплачені, що підтверджується необхідними первинними документами.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 04 липня 2012 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції від 14.05.2012 року №0003792301.

Відповідач постанову оскаржив, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та є незаконною, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі покликається на те, що під час перевірки не встановлено факту надання послуг виконавцем замовнику, у зв'язку з ненаданням для перевірки технічної документації, товарно-транспортних накладних, шляхових листів, довіреностей, інших документів, що засвідчують надання транспортних послуг чи послуг ескаватором. Як наслідок фінансово-господарська діяльність ТзОВ «Медео-захід» здійснюється поза межами правового поля та фінансово-господарські взаємовідносини між ним та його контрагентами відповідно до ч.1,5 ст.203, ч.1,2 ст.215, 228 Цивільного кодексу України є нікчемними.

У ході апеляційного розгляду представник апелянта Зуєв А.А. надав пояснення та просить задовольнити апеляційну скаргу.

Представник позивача Таран О.П. у ході апеляційного розгляду надав пояснення та просить відхилити апеляційну скаргу.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем дотримані умови формування податкового кредиту з ПДВ у вересні 2011 року по операціях з придбання послуг у ТзОВ «Медео-Захід», висновки податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи. Встановлені під час розгляду справи обставини, які підтверджені належними доказами, спростовують висновки Луцької ОДПІ, констатовані в Акті перевірки від 25.04.2012 року № 912/22-1/20138539.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Згідно ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.

Частиною 1 ст. 195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Правильність вирішення справи відповідно до вимог ст.13 КАС України забезпечується системою: апеляційною та касаційною. Можливість апеляційного та касаційного оскарження судових рішень є принципом адміністративного судочинства, що спрямований на забезпечення прав осудності (законності та обґрунтованості) судових рішень.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, що з 12.04.2012 року по 19.04.2012 року службовими особами Луцької ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Енергоцентр» щодо правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань декларації з ПДВ по взаємовідносинах з ТзОВ «Медео-Захід» за вересень 2010 року, вересень 2011 року.

За результатами перевірки складено Акт від 25.04.2012 року № 912/22-1/20138539, яким встановлено порушення товариством ч. 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України, ст. 185, п. 186.1 ст. 186, п. 198.1, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на додану вартість за вересень 2011 року на загальну суму 3641,67 грн.

На підставі Акту перевірки від 25.04.2012 року № 912/22-1/20138539 Луцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 14.05.2012 року № 0003792301 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 4552,50 грн., у тому числі за основним платежем 3642 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 910,50 грн.

Як вбачається з Акту перевірки від 25.04.2012 року № 912/22-1/20138539 ТзОВ «Енергоцентр» неправомірно завищено податковий кредит по операціях з придбання послуг у ТзОВ «Медео-Захід», матеріали перевірки якого свідчать про порушення даним підприємством своїх податкових зобов'язань, приписів господарського та цивільного законодавства. Зокрема, вказується, що у ТзОВ «Медео-Захід» відсутні необхідні умови для виконання господарських операцій, а саме: технічний персонал, основні фонди, виробничі активи і транспортні засоби. Луцька ОДПІ вважає, що угода, укладена ТзОВ «Енергоцентр» із зазначеним контрагентом, має протиправний характер та є нікчемною.

Відповідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 181 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктами 198.1, 198.2 статті 198 розділу V ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 ПК України).

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року від 16.07.1999 року № 996-XIV (з наступними змінами та доповненнями) визначено, що первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції.

Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для податкового кредиту з ПДВ навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Згідно договору про надання послуг від 02.09.2009 року № 12/09 ТзОВ «Енергоцентр» придбало у ТзОВ «Медео-Захід» послуги по виконанню робіт екскаватором у вересні 2011 року на загальну суму 21850 грн., у тому числі ПДВ 3641,67 грн.

Факт придбання та оплати послуг підтверджується податковою накладною від 28.09.2011 року № 116 та платіжним дорученням від 04.10.2011 року № 1512.

Факт проведення робіт екскаватором підтверджується договором оренди будівельної техніки від 25.08.2011 року, укладений між ТзОВ «Медео-Захід» та підприємцем ОСОБА_1, та актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 28.09.2011 року № ОУ-0000065.

На підставі отриманої від ТзОВ «Медео-Захід» податкової накладної позивачем суму ПДВ (3641,67 грн.) відображено у складі податкового кредиту за вересень 2011 року.

Колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції, що позивач надав належні та допустимі докази на підтвердження того, що ТзОВ «Медео-Захід» послуги були надані. Надані позивачем первинні документи відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» та підпункту 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704.

Крім того, по операціях з придбання позивачем у ТзОВ «Медео-Захід» послуг не встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, наявності протиправного умислу на укладення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а отже віднесення його до категорії нікчемних та таких, що не спрямовані на настання реальних наслідків. Судом не встановлено фактів визнання недійсними установчих документів юридичної особи ТзОВ «Медео-Захід», також відсутній обвинувальний вирок суду, яким були б засуджені винні особи за створення фіктивного підприємства ТзОВ «Медео-Захід» чи видачу податкових накладних від цього підприємства, по яких сформував податковий кредит позивач, не здобуто доказів наявності протиправного умислу у ТзОВ «Енергоцентр». З огляду на реальний характер операцій, можливі порушення контрагентом ТзОВ «Медео-Захід» податкової дисципліни та правил здійснення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення позивача як добросовісного платника податків права на формування податкового кредиту з ПДВ.

Колегія суддів зазначає, що позивачем дотримані умови формування податкового кредиту з ПДВ у вересні 2011 року по операціях з придбання послуг у ТзОВ «Медео-Захід», висновки податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи.

Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно з статтею 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Мотивація та докази, наведені у апеляційній скарзі, не дають адміністративному суду апеляційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію суду першої інстанції.

За таких обставин справи, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, оскільки вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм у оскаржуваному судовому рішенні належну правову оцінку.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не являються суттєвими і не складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 160 ч.3, 195, 196, 198 п.1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 04 липня 2012 року у справі №2а/0370/1496/12 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя А.М.Ліщинський

Судді О.І.Довга

І.І.Запотічний