Рішення № 41671346, 27.11.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81 Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" листопада 2014 р. Справа № 911/4602/14

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛГА-Логістик»

до Фізичної особи-підприємця Черновського Андрія Йосиповича

про стягнення 5174,60 грн.

секретар судового засідання (пом. судді): Новікова І.С.

за участю представників:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ОЛГА-Логістик» (далі - ТОВ «ОЛГА-Логістик», позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Черновського Андрія Йосиповича (далі - ФОП Черновський А.Й., відповідач) про стягнення 5174,60 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань щодо здійснення розрахунку з позивачем за поставку товару відповідно до договору № 613 поставки продукції від 03.05.2011 р., у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 5008,60 грн. основного боргу,143,37 грн. пені, 22,63 грн. 3% річних, а також 1827,00 грн. судового збору.

Розгляд справи відкладався.

13.11.2014 р. до господарського суду Київської області ТОВ «ОЛГА-Логістик» було подано супровідний лист з документами, витребуваними ухвалою господарського суду Київської області від 29.10.2014 р.

27.11.2014 р. до господарського суду Київської області ТОВ «ОЛГА-Логістик» було подано супровідний лист з оригіналами договору № 613 від 03.05.2011 р. та товарно-транспортними накладними № БЕР-005250 від 07.05.2013 р. та № БЕР-007583 від 25.06.2013 р.

Представники сторін у судові засідання 13.11.2014 р. та 27.11.2014 р. представників не направили, хоча про дату та час розгляду справи були повідомленні належно.

Згідно із абз. 3 пп. 3.9.1 п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно з пп. 3.9.2 п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України в разі, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

03.05.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ОЛГА-Логістик» (постачальник) та Фізичною особою-підприємцем Черновським Андрієм Йосиповичем (покупець) було укладено договір № 613 поставки продукції, відповідно до п. 1.1 якого постачальник продає та поставляє, а покупець купує та оплачує на умовах та у порядку, визначених цим договором, товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в додатках (специфікаціях) або накладних, що засвідчують прийом-передачу товару від постачальника до покупця та є невід'ємними частинами цього договору.

Згідно з п. 3.3 договору покупець зобов'язаний оплачувати кожну партію товару з моменту фактичної передачі партії товару.

У відповідності з п. 5.3 договору у випадку несвоєчасної оплати поставленої партії товару, покупець зобов'язаний сплатити на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості партії товару за кожний прострочений день.

Даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2014 р., а у фінансовій частині до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 8.5 договору).

ТОВ «ОЛГА-Логістик» було поставлено відповідачеві, на виконання умов договору на поставку № 613 поставки продукції від 03.05.2011 р., товар на загальну суму 5108,60 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними № БЕР-005250 від 07.05.2013 р. на суму 2550,00 грн. та № БЕР-007583 від 25.06.2013 р. на суму 2558,60 грн., копії яких долучено до матеріалів справи, оригінали оглянуто судом.

Як зазначає позивач, ФОП Черновським А.Й. було частково оплачено товар в сумі 100,00 грн.

ТОВ «ОЛГА-Логістик» та ФОП Черновським А.Й. було підписано акт звірки взаємних розрахунків станом на 24.06.2014 р. за період з 01.05.2013 р. до 24.06.2014 р. на суму 5008,60 грн.

Оскільки відповідач не розрахувався з позивачем за договором № 613 від 03.05.2011 р. у повному обсязі, останній і звернувся з даним позовом до суду.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності з ч. 1 статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст.ст. 691, 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Поряд з цим, приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідач у судові засідання представника не направив, відзиву на позов, контррозрахунку суми заборгованості або доказів оплати у повному обсязі отриманого за договором № 613 поставки продукції від 03.05.2011 р. товару суду не надав.

Отже, факт порушення відповідачем зобов'язань судом встановлений та по суті відповідачем не спростований.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за № 613 поставки продукції від 03.05.2011 р., з урахуванням встановлення судом факту наявності заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 5008,60 грн., є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача 143,37 грн. пені.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як зазначалося вище, згідно з п. 5.3 договору у випадку несвоєчасної оплати поставленої партії товару, покупець зобов'язаний сплатити на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості партії товару за кожний прострочений день.

З долученого до матеріалів справи розрахунку пені вбачається, що позивачем було визначено розмір пені в сумі 143,37 грн., у тому числі - за період з 09.05.2014 р. до 28.07.2014 р. на суму 2450,00 грн. в сумі 100,75 грн., за період з 27.06.2014 р. до 28.07.2014 р. на суму 2558,60 грн. в сумі 42,62 грн.

Слід зазначити, що згідно ч. 1 ст. 252 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Положеннями ч. 1 ст. 253 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Таким чином, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано.

Отже, враховуючи зазначені норми Цивільного кодексу України, положення п. 3.3 договору, відповідно до якого оплата кожної товарної партії проводиться з моменту фактичної передачі партії товару, прострочення виконання відповідачем зобов'язання щодо здійснення розрахунку за поставлений товар за товарно-транспортною накладною № БЕР-005250 від 07.05.2013 р. починається 09.05.2013 р., а за товарно-транспортною накладною № БЕР-007583 від 25.06.2013 р. з 26.06.2013 р.

Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

За таких обставин вимога про стягнення з відповідача пені не підлягає задоволенню судом, оскільки позивачем було здійснено нарахування пені за період поза межами вказаного шестимісячного строку.

Окрім того, позовна заява містить вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З долученого до матеріалів справи розрахунку 3% річних вбачається, що позивачем було визначено розмір 3% річних у сумі 22,63 грн., у тому числі - за період з 09.05.2014 р. до 28.07.2014 р. на суму 2450,00 грн. в сумі 15,90 грн., за період з 27.06.2014 р. до 28.07.2014 р. на суму 2558,60 грн. в сумі 6,73 грн., який є арифметично вірним та обґрунтованим, у зв'язку з чим 3% річних підлягають стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог ТОВ «ОЛГА-Логістик».

Судові витрати відповідно до вимог ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Черновського Андрія Йосиповича (08400, Київська обл., м. Переяслав-Хмельницький, вул. Літописна, 24-А, ідент. номер 2271313138) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛГА-Логістик» (01001, м. Київ, вул. Софійська, 10-А, код 36001805) - 5008 (п'ять тисяч вісім) грн. 60 коп. основного боргу, 22 (двадцять дві) грн. 63 коп. 3% річних, 1776 (одну тисячу сімсот сімдесят шість) грн. 38 коп. судового збору.

3. У решті позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписане 02.12.2014 р.

Суддя В.М. Бабкіна