Рішення № 41670963, 27.11.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/17507/14 27.11.14

За позовом Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» в особі філії газопромислове управління «Шебелинкагазвидобування»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатигаз»

про стягнення 164 638, 77 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: Грищенко А.А.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Публічне акціонерне товариство «Укргазвидобування» в особі філії газопромислове управління «Шебелинкагазвидобування» (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатигаз» (далі-відповідач) про стягнення 142 657, 40 грн. - основного боргу, 5 551, 43 грн. - пені, 12 784, 57 грн. - штрафу, 806, 18 - 3 % річних, 2 839, 19 грн. - інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, щодо оплати виконаних робіт за договором № 2/2013-П про виконання робіт від 21.03.2013 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.08.2014 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 08.09.2014 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд справи відкладався в порядку п.п. 1-2 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

06.10.2014 р. через загальний відділ діловодства суду представник позивача подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 9 961, 42 грн., штраф у сумі 14 265, 74 грн., компенсаційну плату у розмірі 3 % річних у сумі 1 339, 59 грн., інфляційні втрати у сумі 6 655, 45 грн.

У судовому засіданні 06.10.2014 р. представник позивача підтримав подану заяву про зменшення розміру позовних вимог.

Суд визнав подану заяву такою, що відповідає вимогам ст. 22 ГПК України у зв'язку з чим прийняв її до розгляду.

06.10.2014 р. представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що станом на 18.09.2014 р. останній сплатив позивачу суму у розмірі 285 003, 66 грн. за надані послуги за договором №2/2013-П від 21.03.2013 р., що підтверджується копіями платіжних доручень, а тому просить суд припинити провадження у справі в частині стягнення 142 657, 40 грн. та відмовити у задоволенні позову в частині стягнення 3 % річних та індексу інфляції.

У судовому засіданні оголошувалась перерва до 03.11.2014 р.

03.11.2014 р. судове засідання не відбулося у зв'язку із перебуванням судді Бондарчук В.В. у відпустці з 03.11.2014 р. по 10.11.2014 р. включно.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.11.2014 р. суд призначив судове засідання на 27.11.2014 р. за участю представників сторін.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, проте був повідомлений про час та місце судового засідання належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (в матеріалах справи).

Приймаючи до уваги, що представник відповідача був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 27.11.2014 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

21.03.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Карпатигаз» та Публічним акціонерним товариством «Укргазвидобування» в особі філії газопромислове управління «Шебелинкагазвидобування» укладено договір № 2/2013-П про виконання робіт, умовами якого передбачено, що позивач зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у договорі, виконувати роботи на свердловинах, які знаходяться на відновленні та в капітальному ремонті та належать до Об'єктів Спільної діяльності за ДСД №3 від 10.06.2002 р., а саме: профілактичні роботи з промивки свердловин, профілактичні роботи по закачуванню ПАР та інгібітору корозії, проведення інтенсифікації свердловин (надалі - роботи), згідно з планами виконання робіт, графіками проведення робіт, які є невід'ємними частинами договору, або/чи за листами-замовленнями відповідача, погодженими позивачем, а відповідач обов'язується прийняти та оплатити виконані роботи.

Пунктом 2.1.1 договору визначено, що роботи виконуються згідно із підписаними обома сторонами планами, графіками виконання робіт або згідно з листами-замовленнями відповідача погодженими виконавцем.

Згідно п.п. 2.2 та 2.3. договору, факт виконання робіт підтверджується шляхом складання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт. Позивач направляє акт приймання-передачі виконаних робіт у 2-х примірниках, по одному для кожної сторони, а відповідач, у разі відсутності зауважень, підписує і повертає протягом 5-ти робочих днів один примірник акту позивачу. Якщо протягом 5-ти робочих днів відповідач не підписав акт та не надав обґрунтованих заперечень проти його підписання, роботи вважаються виконаними належним чином, а такий акт вважається прийнятим відповідачем.

Умовами п. 3.1 договору передбачено, що вартість робіт визначається на підставі підписаних обома сторонами кошторисів вартості робіт, що є невід'ємними частинами даного договору.

Розрахунки за роботи здійснюються у національній валюті України шляхом перерахування відповідачем грошових коштів на поточний рахунок позивача протягом 10-ти банківських днів з моменту підписання акту приймання-передачі виконаних робіт (п. 3.3.договору).

Відповідно до п. 4.3.1 договору, відповідач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати вартість робіт на підставі акту приймання-передачі виконаних робіт.

Договір є укладеним з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2013 р. за умови погодження його в ПАТ "Укргазвидобування", а в частині розрахунків - до повного їх виконання (п. 5.2. договору)

Згідно п. 6.3 договору, за порушення строків оплати виконаних робіт відповідач сплачує на користь позивача за кожний день прострочення пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми прострочення.

Пунктом 6.4. договору визначено, що за порушення строків оплати виконаних робіт більше ніж на 30 календарних днів відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 10 % від суми боргу.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивачем були надані послуги на загальну суму 142 657, 40 грн., а відповідачем прийняті надані послуги, що підтверджується актами приймання-передачі наданих послуг від 24.04.2014 р., 30.04.2014 р., 31.05.2014 р., 27.06.2014 р., які підписані представниками сторін та скріплені їх печатками (копії в матеріалах справи).

Відповідач виконав грошові зобов'язання з порушенням строків встановлених договором.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач несвоєчасно виконав свої зобов'язання, а тому просить суд стягнути з відповідача 9 961, 42 грн. - пені, 14 265, 74 грн. штрафу, 1 339, 59 грн. - 3 % річних та 6 655, 45 грн. - інфляційних втрат за період з 13.05.2014 р. - 17.09.2014 р., з 14.06.2014 р. - 17.09.2014 р. та 11.07.2014 р. - 17.09.2014 р.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 2/2013-П про виконання робіт від 21.03.2013 р., суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором про надання послуг.

Так, згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем оплачено виконані позивачем роботи з порушенням строків, передбачених договором, а саме під час судового провадження у справі.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені і встановив, що в останньому допущено помилки у визначенні моменту прострочення виконання грошового зобов'язання.

За розрахунком суду, обґрунтованою є сума пені у розмірі 9 902, 89 грн., яка розрахована з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 15.05.2014 р. - 17.09.2014 р., з 16.06.2014 р. - 17.09.2014 р., з 14.07.2014 р. - 17.09.2014 р., а тому вимога в цій частині підлягає частковому задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 14 265, 74 грн. штрафу, 1 339, 59 грн. - 3 % річних за період з 13.05.2014 р. - 17.09.2014 р., з 14.06.2014 р. - 17.09.2014 р. та 11.07.2014 р. - 17.09.2014 р. та 6 655, 45 грн. - інфляційних втрат за період з 13.05.2014 р. - 17.09.2014 р., з 14.06.2014 р. - 17.09.2014 р. та 11.07.2014 р. - 17.09.2014 р., суд відзначає наступне.

Так, пунктом 6.4. договору визначено, що за порушення строків оплати виконаних робіт більше ніж на 30 календарних днів відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 10 % від суми боргу.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок штрафу у розмірі 10 % від суми боргу та встановив, що останній відповідає вимогам законодавства, а тому визнається обґрунтованою вимога позивача про стягнення з відповідача 14 265, 74 грн. - штрафу.

Разом з тим, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У наданому розрахунку 3 % річних суд встановив, що в останньому допущено помилки у визначенні моменту прострочення виконання грошового зобов'язання.

За розрахунком суду, обґрунтованою є сума 3 % річних у розмірі 1 330, 35 грн., яка розрахована з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 15.05.2014 р. - 17.09.2014 р., з 16.06.2014 р. - 17.09.2014 р., з 14.07.2014 р. - 17.09.2014 р.

Також, суд перевірив правильність нарахування інфляційних втрат у розмірі 6 655, 45 грн. та встановив, що в останньому також допущено помилку у визначенні періоду прострочення грошового зобов'язання, але сума визначена правильно, а тому вимога в цій частині підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору № 2/2013-П про виконання робіт від 21.03.2013 р., положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, пеня у розмірі 9 902, 89 грн., штраф у сумі 14 265, 74 грн., 3 % річних у розмірі 1 330, 35 грн. та інфляційні втрати у сумі 6 655, 45 грн.

Крім того, судом встановлено, що позивачем було переплачено судовий збір в сумі 1 465, 78 грн., так як, виходячи із заявленої ціни позову у даній справі, в силу вимог ст. 4 Закону України «Про судовий збір» позивач зобов'язаний сплатити судовий збір в сумі 1 827, 00 грн., враховуючи заяву про зменшення розміру позовних вимог, однак сплатив - 3 292, 78 грн.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; повернення заяви або скарги; відмови у відкритті провадження у справі; залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям позивача або за його клопотанням); закриття провадження у справі. У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю. Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» в особі філії газопромислове управління «Шебелинкагазвидобування» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатигаз» (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, буд. 13-19, ідентифікаційний код - 30162340), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» (04053, м. Київ-53, вул. Кудрявська, буд. 26/28, ідентифікаційний код - 30019775) в особі філії газопромислове управління «Шебелинкагазвидобування» 9 902 (дев'ять тисяч дев'ятсот дві) грн. 89 коп. - пені, 14 265 (чотирнадцять тисяч двісті шістдесят п'ять) грн. 74 коп. - штрафу, 1 330 (одну тисячу триста тридцять) грн. 35 коп. - 3 % річних, 6 655 (шість тисяч шістсот п'ятдесят п'ять) грн. 45 коп. - інфляційних втрат та 1 823 (одну тисячу вісімсот двадцять три) грн. 16 коп. - судового збору.

3. Повернути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» (04053, м. Київ-53, вул. Кудрявська, буд. 26/28, ідентифікаційний код - 30019775) в особі філії газопромислове управління «Шебелинкагазвидобування» надмірно сплачений судовий збір у розмірі 1 465 (одну тисячу чотириста шістдесят п'ять) грн. 78 коп.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 28.11.2014 р.

Суддя Бондарчук В.В.