Ухвала суду № 41669568, 20.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2014 року м. Київ К/9991/29735/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Суффле Агро Україна»

на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 09.12.2010

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12.04.2011

у справі № 2а-6431/10/2270/9

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Суффле Агро Україна»

до Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Суффле Агро Україна» звернулося до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області від 26.08.2010 № 00001522200/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб у загальній сумі 261798,57 грн., в тому числі: 87266,19 грн. основного платежу та 174532,38 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 09.12.2010, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12.04.2011, у задоволенні позову відмовлено.

ТОВ «Суффле Агро Україна» подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. Посилається на порушення судами норм матеріального права: абз. 2 п. 2 ст. 12 Конвенції між Урядом України і Урядом Чеської Республіки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно, підписаної 30.06.1997, ратифікованої згідно із Законом від 17.03.1999 № 502-XIV, яка набрала чинності для України 20.04.1999, п. 13.2 ст. 13, п. 18.1 ст. 18 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР, п. 1.4 Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 06.05.2001 № 470.

Славутська ОДПІ у письмових запереченнях на касаційну скаргу просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для визначення за податковим повідомленням-рішенням від 26.08.2010 № 00001522200/0 податкового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб у загальній сумі 261798,57 грн., в тому числі: 87266,19 грн. основного платежу та 174532,38 грн. штрафних (фінансових) санкцій, слугували висновки планової виїзної перевірки за період: 01.04.2009 по 31.03.2010, викладені в акті від 13.08.2010 № 984/23/34863309, про порушення п. 13.2 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР, що полягало в неутриманні податку з виплачених на користь резидента Чеської Республіки (фірма «OSEVA EXIMPO PRAHA») доходів у вигляді роялті на підставі договору від 15.01.2008 № 1/08 про використання сорту ячменю ярого Себастьян.

В обґрунтування касаційної скарги позивач посилається на те, що сторони вправі самостійно обирати законодавство, за правилами якого здійснюється оподаткування доходів нерезидента з джерелом їх походження з України. Крім того, ТОВ «Суффле Агро Україна» вказує на те, що наявність у позивача свідоцтва про податковий доміцил від 23.01.2009 № 5187/09/310900702340, виданого фінансовим управлінням м. Кийов Чеської Республіки, яке підтверджує, що нерезидент - фірма «OSEVA EXIMPO PRAHA» є резидентом Чеської Республіки, є достатньою підставою для звільнення від оподаткування виплат з доходу із джерелом його походження з України.

При перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права щодо порядку оподаткування доходів нерезидента з джерелом їх походження з України, суд касаційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість висновків судів про правомірність податкового повідомлення-рішення від 26.08.2010 № 00001522200/0. При цьому виходить з такого.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач на підставі договору від 15.01.2008 № 1/08 про використання сорту ячменю ярого Себастьян виплатив на користь нерезидента - фірми «OSEVA EXIMPO PRAHA» (Чеська Республіка) дохід у вигляді роялті в сумі 76691 Євро, що підтверджується платіжним дорученням від 23.12.2009 № 49.

Згідно з п. 16.13 ст. 16 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР (далі - Закон № 334/94-ВР) відповідальність за утримання та перерахування до бюджету податку, зазначеного у ст. 13 цього Закону, несуть платники податку, які провадять відповідні виплати. Перерахування податків, зазначених у ст. 13 Закону № 334/94-ВР, здійснюється до/або разом із здійсненням таких виплат.

Пунктом 13.2 ст. 13 Закону № 334/94-ВР встановлено, що резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснює на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться у гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 13.3 - 13.6 ст. 13, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у п. 13.1 цієї статті, за ставкою 15 % від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

Відповідно до п. 18.1. ст. 18 Закону № 334/94-ВР якщо міжнародним договором, ратифікованим Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються норми міжнародного договору.

Між Урядом України і Урядом Чеської Республіки 30.06.1997 підписано Конвенцію про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно, ратифіковану згідно із Законом від 17.03.1999 № 502-XIV, яка набрала чинності для України 20.04.1999 (далі - Конвенція).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 Конвенції роялті, які виникають у Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій другій Договірній Державі.

Однак ці роялті можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо фактичний одержувач роялті є резидентом другої Договірної Держави, податок, що стягується таким чином, не повинен перевищувати 10 відсотків від загальної суми роялті.

Компетентні органи Договірних Держав за взаємною згодою встановлюють спосіб застосування такого обмеження.

Як вказувалось раніше, позивач вважає, що оподаткування доходів нерезидента з джерелом їх походження з України може оподатковуватись за законодавством однієї з двох держав, яку було обрано сторонами в договорі. При цьому посилається на доповнення до п. 8 «Додаткові умови договору» відповідно до Додаткової угоди від 01.12.2008 № 1 до ліцензійного договору від 15.01.2008 № 1/08, якими передбачено: «Даний договір виконується та регулюється у всіх відношеннях відповідно до законодавства Чехії».

У постанові від 30.10.2012 за позовом ВАТ «Миколаївський комбінат хлібопродуктів» до СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві про скасування податкового повідомлення-рішення, Верховний Суд України, усуваючи, зокрема, неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень 13.2 ст. 13 Закону № 334/94-ВР, фактично виходив з того, що доходи, сплачені нерезиденту з джерелом їх походження з України, можуть також оподатковуватись в Україні відповідно до її законодавства з урахуванням норм міжнародних угод щодо максимального розміру ставки податку та інших особливостей оподаткування за цими угодами. Верховний Суд України дійшов висновку, що надання платнику права вибору, в якій саме з двох договірних держав здійснюватиметься оподаткування одержаного доходу, не відповідає дійсному змісту міжнародних угод та суті податку, наведеному у ст. 2 Закону № 334/94 ВР.

Таку саму позицію Верховним Судом України наведено в постанові від 08.10.2013 за позовом ЗАТ «Гліцинія-2001» до ДПІ у м. Ялті АРК ДПС України про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2442 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України є обов'язковими для всіх судів України, які, своєю чергою, зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішеннями Верховного Суду України.

Таким чином, виплачені позивачем доходи у вигляді роялті резиденту Чехії - фірмі «OSEVA EXIMPO PRAHA» підлягають оподаткуванню податком на прибуток за ставкою 10 %.

Посилання позивача в обґрунтування касаційної скарги на додержання ним вимог п. 4 Порядку № 470, згідно з якими підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 5 і 6 цього Порядку, особі, яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором, є необґрунтованими, оскільки наявність такої довідки не є єдиною умовою для звільнення від оподаткування податком на прибуток.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального права, на які посилається позивач у касаційній скарзі, та вважає, що суди повно встановили обставини у справі та надали їм правову оцінку на підставі норм законодавства, що підлягали застосуванню до даних правовідносин. Підстави для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Суффле Агро Україна» залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 09.12.2010 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12.04.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун