Ухвала суду № 41669467, 13.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" листопада 2014 р. м.Київ К/800/12978/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя Голяшкін О.В. (доповідач),

судді Заяць В.С.,

Стрелець Т.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фуд Плант ЛТД» до Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України про скасування рішення про коригування митної вартості товарів, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фуд Плант ЛТД» звернулося до суду з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України, у якому просило скасувати рішення про коригування заявленої митної вартості товарів від 10 липня 2013 року №100270000/2013/300133/2.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив про неправомірність прийняття відповідачем рішення про коригування митної вартості та її визначення за шостим методом, оскільки ним надано всі необхідні документи для визначення митної вартості товару за основним методом - за ціною договору.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 листопада 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване правомірністю дій митниці та обґрунтованим визначенням нею митної вартості ввезеного позивачем товару за шостим методом через недостатність поданих позивачем для митного оформлення товару документів та наявність обґрунтованих сумнівів у достовірності наданої позивачем інформації.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2014 року задоволено апеляційну скаргу ТОВ «Фуд Плант ЛТД»; постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 листопада 2013 року скасовано; прийнято нову, якою адміністративний позов ТОВ «Фуд Плант ЛТД» задоволено; визнано протиправним та скасовано рішення Київської регіональної митниці про коригування митної вартості товарів від 10 липня 2013 року №100270000/2013/300133/2.

Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції зазначив про надання позивачем митному органу всіх необхідних документів для підтвердження заявленої митної вартості, які давали можливість встановити дійсну вартість товару за ціною угоди.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Київська міжрегіональна митниця Міндоходів звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2014 року, ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог ТОВ «Фуд Плант ЛТД», залишивши в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 листопада 2013 року.

У касаційній скарзі відповідач зазначає про правомірність визначення митної вартості із застосуванням резервного методу у зв'язку з виявленою невідповідністю задекларованої позивачем митної вартості інформації та ненаданням декларантом витребуваних документів, необхідних для підтвердження заявленої митної вартості.

ТОВ «Фуд Плант ЛТД» у поданих запереченнях просить залишити постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2014 року без змін, касаційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, на виконання умов контракту від 18 лютого 2013 року №1802/U-Р/2013, укладеного між ТОВ «Фуд Плант ЛТД» та підприємством Euromasz sp.z o.o. Польща, позивачем на митну територію України ввезено товар: одяг із нетканих матеріалів, із штучних волокон, не медичного призначення, нестерильний, не захисний: 05010-W-XXL szlafrok/05010-W-XXL, халат на кнопках з воротніком, виробник товару: Ampri GmbH; вироби із текстильних матеріалів, не медичного призначення: 02400-G maceczka/02400-G маска, виробник товару: Ampri GmbH; вироби із текстильних матеріалів, не медичного призначення: 02400- W maceczka/02400- W маска, виробник товару: Ampri GmbH.

З метою митного оформлення товарів ТОВ «Фуд Плант ЛТД» подана до митного органу митна декларація від 10 липня 2013 року №100270000/2013/169576, в якій митна вартість імпортованих товарів визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), тобто за основним (першим) методом визначення митної вартості товарів.

На підтвердження заявленої митної вартості позивачем надані: договір з перевізником від 05 липня 2013 року №1-05/07; довідку про транспортні витрати від 09 липня 2013 року №01/09-07; транспортну накладну від 08 липня 2013 року №б/н; контракт від 18 лютого 2013 року №1802/U-Р/2013 та додатки до нього №37 та №38; рахунок-фактуру (інвойс) №29 та №31; пакувальний лист; лист Держлікслужби №ВМ-547/Д про те, що товари не є виробами медичного призначення; рішення ДП «Укрметртестстандарт» №380-09/666 про те, що товар не підлягає обов'язковій сертифікації; довідку про відсутність страхування вантажу; довідку про відсутність за межами України валютних цінностей; експорту декларацію країни відправлення; Інвойс виробника товару АМРп GМВН від 17 червня 2013року №1312438 на продаж підприємству Euromasz sp.z o.o.; видаткову накладну №Ф-ПК0001548 на продаж товару в Україні.

Під час здійснення митного контролю у митного органу виникли сумніви щодо достовірності наданих декларантом до митного оформлення відомостей у зв'язку зі спрацюванням автоматизованої системи аналізу та управління ризиком та виявлення розбіжностей, що унеможливили перевірку числового значення заявленої митної вартості, а саме у додатку від 01 липня 2013 року № 37 до контракту від 18 лютого 2013 року № 1802/U-1/2013 зазначено, що оплата здійснюється на протязі 45 днів від дати підписання додатку №36, який до митного оформлення а також на вимогу митниці не надано, тому здійснення оплати не можливо ідентифікувати з поставкою товару, що оцінюється.

У зв'язку з викладеним митницею направлено позивачу за допомогою засобів електронного зв'язку лист про надання додаткових документів на підтвердження митної вартості: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний із договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прас-листи) виробника товару; копію митної декорації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Позивачем на вимогу митного органу документи не надані.

10 липня 2013 року митним органом, після проведених консультацій з декларантом на підставі наявної у митного органу інформації щодо митної вартості імпортованих товарів, прийнято оскаржуване рішення №100270000/2013/300133/2 про коригування митної вартості товарів із застосуванням резервного методу відповідно до ст.64 Митного кодексу України.

Відповідно до ст.ст.49, 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно ч.1 ст.51, ч.1 ст.52 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як встановлено ч.2 ст.52 Митного кодексу України, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Відповідно до ч.3 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Згідно ст.54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною ч.5 ст.54 Митного кодексу України передбачено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частинами 2 та 3 ст.58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

В даних спірних правовідносинах у митниці виник обґрунтований сумнів щодо правильності заявленої позивачем митної вартості товару. За вказаними обставинами митниця мала обґрунтовані підстави для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару. При витребуванні додаткових документів митниця діяла відповідно до норм митного законодавства. При цьому відповідач, відповідно до наведених законодавчих норм надавав позивачу можливість щодо підтвердження заявленої митної вартості чи корегування митної вартості шляхом надання додаткових документів, однак позивач витребуваних документів щодо підтвердження заявленої митної вартості не надав без обґрунтувань та підстав щодо неможливості надання додаткових документів. Інших способів, ніж витребування додаткових документів, надання часу для підтвердження заявленої митної вартості товару, у митного органу щодо узгодження митної вартості товару із декларантом законодавчими нормами не передбачено.

У зв'язку з відмовою позивача від надання додаткових документів у митниці не було можливості застосувати митну вартість, визначену позивачем, що дало митниці підстави для визначення митної вартості товарів у спосіб, передбачений ст.57 Митного кодексу України. При визначенні митної вартості товару митницею застосований резервний метод оцінки згідно ст.64 Митного кодексу, у рішенні митниця послідовно довела неможливість застосування попередніх методів.

З урахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що рішення Київської регіональної митниці про коригування митної вартості товарів від 10 липня 2013 року №100270000/2013/300133/2 прийняте на підставі та у межах повноважень, що передбачені діючими нормативно-правовими актами, з урахуванням наданих декларантом документів, а тому висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог є вірним.

Враховуючи викладене суд апеляційної інстанції прийшов до помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову та скасування рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови порушені норми матеріального та процесуального права, тому касаційна скарга Київської міжрегіональної митниці Міндоходів підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновків, що обставини справи встановлені повно і правильно, але судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови порушено норми матеріального та процесуального права, рішення суду першої інстанції скасовано помилково та підлягає залишенню в силі.

Керуючись ст.ст.220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2014 року скасувати.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 листопада 2013 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, передбачених статтями 237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді