Ухвала суду № 41669374, 27.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2014 року м. Київ К/9991/2419/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,за участю секретаря:Руденко А.М.,за участю представників позивача:не з'явився, відповідача:Гави О.О.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційні скарги Відкритого акціонерного товариства «Юженергобуд»

на постанову Господарського суду Миколаївської області від 26.10.2007 р.

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2011 р.

у справі №2-а-1/718/07/5016

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Юженергобуд»

до Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Юженергобуд» (далі-позивач) звернулося до суду з позовом до Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області (далі-відповідач) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.

Постановою Господарського суду Миколаївської області від 26.10.2007 р., залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2011 р., у задоволенні позовних вимог відмолено.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та направити справу на новий судовий розгляд.

Відповідач надіслав на адресу суду касаційної інстанції письмові заперечення на касаційну скаргу, за змістом яких проти вимог останньої заперечує та просить у її задоволенні відмовити, а судові рішення - залишити без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами встановлено, що податковою інспекцією у період з 20.09.2006 р. по 03.10.2006 р. було проведено виїзну позапланову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2004 р. по 31.12.2005 р. за наслідками якої складено акт від 10.10.2006 р. № 11/23-01/04630809, яким встановлено порушення позивачем п. 5.1 ст. 5, пп. 7.6.1, 7.6.3, 7.6.4, п. 7.6 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» при визначенні валових витрат за 2004 рік; пп.7.4.1, 7.4.4 ст.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» при визначенні суми податкового кредиту за грудень 2004 року.

На підставі встановлених названою перевіркою порушень контролюючим орган було прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.10.2006 р. №0000462300/0, яким визначено позивачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 499 522,00 грн.

За результатами процедури адміністративного оскарження вказаного рішення були прийняті нові від 25.12.2006 р. №0000462300/1, від 01.03.2007 р. №0000462300/2, від 10.05.2007 р. №0000462300/3, аналогічні за змістом.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на підставі укладеного договору купівлі-продажу № 09 від 01.12.2004 р. з ТОВ «Альянс +» купив квадрат на загальну суму 3 205 128,21 грн., у тому числі податок на додану вартість 534 188,04 грн.

Оплату сторони передбачили провести простим процентним векселем власної емісії. Процентна ставка по векселю визначена в у розмірі 2,6 відсотка за календарний день, які нараховуються на кожний останній робочий календарний день місяця. Термін сплати процентів, нарахованих по векселю, умовами договору не встановлено. Виконання договору підтверджено накладною №09 від 01.12.2004 р. податковою накладну від 01.12.2004 р. № 41.

Вартість придбаної продукції включена до складу валових витрат підприємства за грудень 2004 р. Сума податку на додану вартість по придбаній продукції віднесена до податкового кредиту за грудень 2004 р.

Отже, зі встановлених у справі обставин вбачається, за вказаний товар позивач розрахувався векселем власної емісії №7438636000047 номінальною вартістю 3 205 128,21 грн., проценти по векселю складають 2,6 відсотка щоденно, строк платежу по векселю - "за пред'явленням". Придбаний товар на підставі договору №09/хр від 01.12.2004 р. зберігався у продавця - ТОВ «Альянс +» і був переданий позивачу згідно акту прийому - передачі від 30.12.2004 р. №2.

Позивач 30.12.2004 р. реалізував вказаний товар ТОВ КФ «Фінком» на суму 3 206 956,57 грн., у тому числі податок на додану вартість на суму 534 492, 76 грн., за який покупець розрахувався векселями номінальною вартістю 6 400 000 грн. а саме: вексель №32047813748 ТОВ «Оптима-Трейд», номінал векселя 1 000 000 грн., дата складання 08.11.2004 р. строк платежу по векселю 10.11.2006 р. та вексель № 3220901561 ПП «Лакта», номінал векселя 5 400 000 грн., дата складання 25.07.2003 р., строк платежу по векселю "за пред'явленням".

Сума дисконту по отриманим векселям складає 3 193 043, 43 грн., який відображено в складі валових доходів позивача за 4 кв. 2004 року як доходи від операцій з цінними паперами.

Крім того, 30.12.2004 р. позивач через ТОВ «Інвестиційний центр» обміняв 2 векселі, отримані від ТОВ КФ «Фінком» (№ 32047813748 від 08.11.2004 р. номіналом 1 000 000 грн. та № 3220901561 від 25.07.2003 р. номіналом 5 400 000 грн.) на власний процентний вексель №7438636000047 від 01.12.2004 р., номіналом 3 205 128,21 грн.

За період з 01.12.2004 р. по 30.12.2004 р. позивач та ТОВ «Альянс +» склали розрахунок процентів по процентному векселю за кожний календарний день - на загальну суму 2 500 000 грн. та на суму процентів нараховано податок на додану вартість в сумі 500 000 грн.

ТОВ «Альянс +» надано податкову накладну № 43 від 30.12.2004 р. на суму нарахованих відсотків по договору купівлі-продажу № 09 від 01.12.2004 р. на загальну суму 3 000 000 грн., у тому числі податок на додану вартість - 500 000 грн. Сума нарахованих процентів відображена в складі валових витрат та в складі податкового кредиту за грудень 2004 року.

Позивач та ТОВ «Альянс +» уклали договір № К-4603 обміну цінних паперів від 30.12.2004 р., згідно якого та актів прийому-передачі векселів від 30.12.2004 р. ТОВ «Альянс +» надав для обміну, а позивач прийняв цінні папери - один процентний вексель №7438636000047 від 01.12.2004 р., номінальною вартістю - 3 205 128, 21 грн., та процентами по векселю у розмірі 2,6% за кожен день. Позивач надав для обміну, а ТОВ «Альянс +» прийняв цінні папери - два векселя: № 32047813748 від 08.11.2004 р. номіналом 1 000 000 грн., №3220901561 від 25.07.2003 р. номіналом 5 400 000 грн. Загальна договірна вартість цінних паперів, що підлягають обміну, визначена договором у розмірі 5 755 128,21 грн.

В рахунок погашення частини нарахованих процентів до договору №9 від 01.12.2004 р., що залишилась непогашеною після операції обміну векселів, позивач передав ТОВ «Альянс +» згідно акту прийому-передачі векселів від 30.12.2004 р. (до договору №09 від 01.12.2004 р.) вексель № 74388636000048 номінальною вартістю 450 000 грн.

Даний простий вексель власної емісії №74388636000048 від 30.12.2004 р. був погашений позивачем грошовими коштами з розрахункового рахунку.

Наполягаючи на законності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, відповідач вказує на те, що при здійсненні господарських операцій з ТОВ «Альянс+» позивачем допущено порушення вимог ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» при включенні до складу валових витрат та податкового кредиту сум, нарахованих по процентному векселю у розмірі 2 500 000 грн. та 500 000 грн. відповідно.

Відповідно до п. 1.19 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська операція, яка передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у будь-якій формі, іншій, ніж грошова, включаючи будь-які види заліку та погашення взаємної заборгованості, в результаті яких не передбачається зарахування коштів на рахунки продавця для компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг).

Особливості оподаткування товарообмінних (бартерних) операцій встановлені п. 7.1 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Підпунктом 7.1.1 п.7.1 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» закріплено правило, згідно з яким доходи та витрати від здійснення товарообмінних (бартерних) операцій визначаються виходячи з договірної ціни такої операції, але не нижчої за звичайні ціни.

Положення даного підпункту слід розуміти так, що витрати від здійснення товарообмінних (бартерних) операцій визначаються виходячи з договірної ціни такої операції. Проте, ціна не може бути вищою за звичайну ціну.

Враховуючи те, що умовою придбання квадрату згідно договору № 09 від 01.12.2004 р. з ТОВ «Альянс +» було проведення оплати простим процентним векселем власної емісії, процентна ставка по якому становила 2,6 відсотка за календарний день, які нараховуються на кожний останній робочий календарний день місяця, то такий розмір відсотків не можна визнати звичайною ціною.

Наведені обставини у їх сукупності дають підстави погодитись із висновками судів попередніх інстанцій при визначенні того, що операції позивача з придбання у ТОВ «Альянс+» квадрату не мали на меті отримання доходу, про що свідчить наступне:

01.12.2004 р. товар придбано за 3 205 128,21 грн. (у тому числі податок на додану вартість - 534 188,04 грн.) з умовою виплати процентним векселем під 2,6 проценти за кожен день;

30.12.2004 р. придбаний товар реалізовано за сумою 3 206 956,57 грн. (у тому числі податок на додану вартість - 534 492,76 грн.)

Отже, підсумовуючи викладене, згідно встановлених судами обставин, витрати позивача на придбання товару склали 6 205 128,21 грн., та перевищили ціну реалізації на 2 998 171,64 грн.

Таким чином, судова колегія вбачає доводи відповідача щодо необхідності виключення суми у розмірі 2 500 000 грн. по процентному векселю з валових витрат позивача у спірному періоді цілком аргументованими.

Слід також зазначити, що відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Зміст наведеної норми свідчить на користь того, що однією з визначальних умов для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є віднесення вартості придбаного товару до складу валових витрат.

Рішення судів попередніх інстанцій правильно мотивовані тим, що за відсутності правових підстав для віднесення сум, нарахованих по процентному до валових витрат, сума податку на додану вартість, нарахована по такому процентному векселю у розмірі 500 000 грн. у відповідності до пп.7.4.1 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягає включенню до складу податкового кредиту.

З матеріалів справи також вбачається, що перевіркою дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Донбасторгкомплект» було встановлено, що позивачем здійснено дві господарські операції з названим товариством по укладеним договорам купівлі-продажу товарів на умовах товарного кредиту: ІЮЖ-04/12/02-05 від 02.12.2004 р. та №ЮЖ-04/12/02-06 від 02.12.2004 р.

По договору купівлі-продажу товарів на умовах товарного кредиту №ЮЖ-04/12/02-05 від 02.12.2004 р. позивач придбав лист металевий на загальну суму 3 046 100,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 507 683,33 грн.

Пунктом 2.3 вказаного договору передбачалась оплата товарів у сумі 3 046 100 грн. протягом 1 одного банківського дня з дня отримання товару. Пункт 2.4 договору передбачав сплату процентів за користування товарним кредитом вразі невиконання умов по сплаті вартості товару. Проценти в зв'язку з порушення на 26 днів строку оплати за товар сторони по договору визначили у сумі 2 375 958, 00 грн., в тому числі податок на додану вартість - 395 993 грн.

Сума нарахованих процентів відображена в валових витратах підприємства за 4 квартал 2004 р., податок на додану вартість віднесений до податкового кредиту грудня 2004 року.

Загальна сума заборгованості позивача перед ТОВ «Донбасторгкомплект» складає 5 422 058 грн. (вартість придбаного листа на суму 3 046 100 грн. та вартість послуг по товарному кредиту - 2 375 958 грн.).

В рахунок погашення боргу по угоді позивач передав продавцю простий вексель №643049776018 (векселедавець ТОВ «БуКо плюс», номінальна вартість 5 026 065 грн., дата видачі 02.12.2004 р., строк платежу "за пред'явленням"). Суму заборгованості у розмірі 325 000 грн. позивач погасив грошовими коштами згідно платіжних доручень (платіжне доручення № 153 від 15.02.2005 р. на суму 50 000 грн., платіжне доручення № 327 від 15.03.2005 р. на суму 50 000 грн., платіжне доручення № 325 від 07.04.2005р. на суму 50 000 грн., платіжне доручення № 475 від 18.05.2005р. на суму 50 000 грн., платіжне доручення №858 від 30.06.2005р. на суму 45 000 грн., платіжне доручення № 482 від 30.06.2005 р. на суму 80 000 грн.).

Отриману продукцію позивач реалізував ТОВ «Мілет» (всього на суму 3 058 920,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 509 820 грн.), який за товар розрахувався простим векселем № 643049776018 (векселедавець ТОВ «БуКо плюс», номінальна вартість 5 026 065,00 грн., дата видачі 02.12.2004 р., строк платежу "за пред'явленням", сума дисконту - 1 967 145 грн.).

Позивач передав ТОВ «Донбасторгкомплект», згідно акту прийому-передачі №1 від 31.12.2004 р., в рахунок за отримані товари простий вексель №643049776018, векселедавець ТОВ «БуКо плюс» номінальною вартістю - 5 026 065, 00 грн., дата видачі 02.12.2004 р., строк платежу - " за пред'явленням", який отримано від ТОВ «Мілет».

Аналогічна господарська операція здійснена позивачем по договору купівлі-продажу на умовах товарного кредиту №ЮЖ-04/12/02-06 від 02.12.2004 р. з ТОВ «Донбасторгкомплект» на придбання товару (електродвигуна, трансформатора, Ел. Джиг. Асинх. З-х фаз. АКН ) на загальну суму - 797 600, 00 грн., у тому числі податок на додану вартість 132 933, 33 грн.

Всього по господарським операціям з ТОВ «Донбасторгкомплект» позивач відніс до валових витрат по нарахованим процентам 2 498 405 грн. та на збільшення податкового кредиту грудня 2004 року 499 681 грн.

Утім, надаючи оцінку наведеним господарськи правовідносинам, суди попередніх інстанцій аргументовано вказали на те, що враховуючи мету здійснення господарської діяльності позивача, фактично укладені ним угоди з вказаним контрагентом не були спрямовані на реальне отримання прибутку, а створили лише негативні наслідки для ведення його господарської діяльності, що у свою чергу, свідчить про порушення вимог ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відтак, слід погодитись із доводами судів попередніх інстанцій відносно того, що відповідач правомірно виключив з податкового кредиту позивача суму 499 681 грн. по господарським операція з ТОВ «Донбасторгкомплект».

З огляду на наведене, висновок контролюючого органу про відсутність у позивача права на віднесення сум коштів до валових витрат за 2004 рік та суми податкового кредиту за грудень 2004 року у зв'язку з здійсненням господарських операцій з та ТОВ «Альянс+» та ТОВ «Донбасторгкомплект» узгоджується з вимогами податкового законодавства, а отже оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними та скасуванню не підлягають.

Відтак, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Юженергобуд» залишити без задоволення.

2. Постанову Господарського суду Миколаївської області від 26.10.2007 р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2011 р. у справі №2-а-1/718/07/5016 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.