Рішення № 4166825, 10.06.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 14/13910.06.09 Господарський суд міста Києва у складі судді Нарольського М.М.,

розглянувши справу№ 14/139

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Біларі»

доТовариства з обмеженою відповідальністю «Мережа супермаркетів електроніки «Домотехніка»;

Товариства з обмеженою відповідальністю «Райн»

провизнання договору недійсним та стягнення 260850,08 грн.

за участю представників сторін: від позивача- Терещенко В.В. від відповідача-1- Дунайло Т.С.

від відповідача-2- не з'явились ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

В березні 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Біларі» (надалі ТОВ «Біларі») звернулось в господарський суд міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мережа супермаркетів електроніки «Домотехніка»(надалі ТОВ «Домотехніка») та Товариства з обмеженою відповідальністю «Райн»(надалі ТОВ «Райн»), відповідно до якого просить: визнати недійсним договір відступлення права вимоги № 18 від 29.09.2009 р., укладений між ТОВ «Біларі»та ТОВ «Райн»; стягнути з ТОВ «Домотехніка»260850,08 грн. заборгованості за договором № 001/07 від 10.11.2007 р.

В обґрунтування предявлених вимог позивач посилається на те, що оспорюваний договір про відступлення права вимоги укладено в результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, із порушенням прав та всупереч інтересам позивача, а тому договір підлягає визнанню недійсним в порядку ст. ст. 215, 232 ЦК України. Крім цього, у звязку із неналежним виконанням відповідачем-1 грошових зобовязань за договором № 001/07 від 10.11.2007 р. з нього підлягає стягненню заборгованість, право вимагати сплати якої неправомірно було передано за оспорюваним договором.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.03.2009 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено у судовому засіданні, зобовязано сторони виконати певні дії.

Ухвалами господарського суду міста Києва від 08.04.2009 р., від 15.05.2009 р., від 29.05.2009 р. розгляд справи в порядку ст. 77 ГПК України відкладався.

В процесі розгляду справи позивачем в порядку ст. 22 ГПК України подано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої ТОВ «Біларі»просить: визнати недійсним договір відступлення права вимоги № 18 від 29.09.2008 р., укладений між ТОВ «Біларі»та ТОВ «Райн»; стягнути з ТОВ «Домотехніка»260850,08 грн. заборгованості.

Також, позивачем надано письмові пояснення стосовно злочинної домовленості пані Косяненко О.А. на посаді директора ТОВ «Біларі»із представником ТОВ «Райн», які підписали договір про відступлення права вимоги № 18 від 29.09.2008 р.

ТОВ «Райн»в судові засідання не зявилось, вимог ухвал суду не виконало, відзив на позовну заяву не подало, про час і місце розгляду справи повідомлялось належним чином.

Поряд з цим, ТОВ «Райн»подано клопотання про повернення позовної заяви без розгляду, яке відхилено судом за неправомірністю та необґрунтованістю.

Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Розглянувши надані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення повноважних представників, всебічно та повно зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 10.11.2007 р. між ТОВ «Біларі»(продавець) та ТОВ «Домотехніка»(покупець) укладено договір № 001/07 (надалі Договір поставки), відповідно до умов якого продавець, здійснюючи оптову торгівлю непродовольчими товарами, передає у власність, а покупець приймає та оплачує товар згідно з умовами договору, ціни на який, кількість, загальна кількість, часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами якого вказуються у накладних на товар, які є невід'ємними частинами договору і прирівнювалися до специфікацій.

Укладений Договір поставки є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань відповідно до ст. ст. 173, 174 ГК України (ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

На виконання Договору поставки позивач поставив відповідачу-1 побутову техніку, що підтверджується видатковими накладними (в матеріалах справи).

Відповідач-1 частково оплатив поставлений позивачем товар, заборгувавши позивачу 260850,08 грн., що підтверджується первинними документами та підписаним обома сторонами актом звірки від 20.10.2008 р.

Поряд з цим, 29.09.2008 р. між ТОВ «Біларі»(первинний кредитор) в особі директора Косяненко Олени Олександрівни та Товариством з обмеженою відповідальністю «Райн»(новий кредитор) в особі виконуючого обовязки директора Монзелевського Едуарда Петровича укладено договір № 18 відступлення права вимоги (надалі Договір про відступлення права вимоги), відповідно до умов якого первинний кредитор відступає новому кредитору право вимоги за договором № 001/07 від 10.11.2007 р., укладеному між первинним кредитором та ТОВ «Домотехніка»(боржник), в обсягах та на умовах, встановлених договором між первинним кредитором та боржником.

В подальшому, зборами учасників ТОВ «Біларі», що відбулись 13.10.2008 р., ухвалено рішення усунути Косяненко Олену Олександрівну з посади директора ТОВ «Біларі», що підтверджується протоколом зборів учасників ТОВ «Біларі»від 13.10.2008 р.

В свою чергу, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 17.11.2008 р. ТОВ «Райн»було зареєстровано 02.04.2008 р., а його засновником та власником 100 % часток у статутному капіталі є Косяненко Олена Олександрівна. Керівником ТОВ «Райн»також вказана Косяненко Олена Олександрівна.

Згідно з ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як посилається позивач, Договір про відступлення права вимоги був укладений з порушенням прав та всупереч інтересам позивача.

Відповідно до статей 229 - 233 ЦК України правочин, здійснений під впливом помилки, обману, насильства, погрози, зловмисної домовленості представником однієї сторони з іншою стороною або внаслідок збігу тяжких обставин (кабальний правочин), є оспорюваним та може бути визнаний судом недійсним.

В силу ст. 232 ЦК України правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним.

При цьому, заявлені вимоги можуть бути задоволені, якщо доведені факти зловмисної домовленості представника однієї сторони з іншою стороною.

Слід прийняти до уваги висновки, що викладені в Узагальненні Верховного Суду України «Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними»(лист Верховного Суду України від 24.11.2008 р.), відповідно до яких представник має діяти в інтересах особи, яку він представляє. Тому, якщо він вступив у зловмисну домовленість з другою стороною і діяв при цьому у власних інтересах, нехтуючи інтересами особи, яку він представляв, і це доведено в суді, правочини мають визнаватися судом недійсними. Під словосполученням «зловмисна домовленість»розуміються навмисні дії представника, який усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання.

В даному випадку, матеріали справи свідчать про те, що Косяненко О.О., підписуючи Договір про відступлення права вимоги, вчинила правочин за зловмисною домовленістю з іншою стороною, засновником якого була і є саме Косяненко О.О.

Суд погоджується з твердженням позивача про те, що зловмисна змова при вчиненні Договору про відступлення права вимоги полягала у тому, що Косяненко О.О., перебуваючи на посаді директора позивача свідомо вчинила правочин всупереч інтересам особи, яку вона представляла, на користь відповідача-2, у господарській діяльності якого вона як засновник та директор була прямо зацікавлена.

При цьому, шкода інтересам позивача від укладення оспорюваного договору полягає у тому, що вчиненим правочином позивач позбавлений можливості отримати оплату поставленого ним товару.

Негативні наслідки для позивача, що спричинені укладенням Договору про відступлення права вимоги, полягають у прямих матеріальних збитках, які, за твердженням позивача, полягають не тільки у неотриманні оплати поставленого товару, але й у виникненні заборгованості зі сплати податків та інших обов'язкових платежів.

Суд враховує, що Косяненко О.О., перебуваючи на посаді директора позивача до свого усунення та наступного звільнення, не могла не знати про такі наслідки неотримання позивачем оплати за поставлений товар.

Суд приймає до уваги також твердження позивача про те, що укладаючи оспорюваний договір Косяненко О.О. діяла виключно у власних інтересах, оскільки відступлення права вимоги відбулося на безоплатній основі на користь відповідача-2, у господарській діяльності якого Косяненко О.О. як засновник та директор була зацікавлена. Про зацікавленість у переслідуванні саме власних матеріальних інтересів із порушенням прав та законних інтересів інших осіб свідчить, зокрема, те, що 20.10.2008 р. Косяненко О.О. підписано адресований відповідачу-1 лист про зміну кредитора із проставленням печатки позивача, на використання якої Косяненко О.О. не мала права у звязку із усуненням її з посади директора позивача 13.10.2008 р.

Також, про мету та безпосередній матеріальний інтерес в укладенні безоплатного Договору про відступлення права вимоги свідчить також наступне висунення претензії до відповідача-1 щодо сплати суми заборгованості за Договором поставки на користь відповідача-2.

Крім цього, при укладенні Договору про відступлення права вимоги відповідач-2 був представлений виконуючим обов'язки директора Монзелевським Е.П., який діяв на підставі довіреності від 28.09.2009 р., виданій від імені відповідача-2 Косяненко О.О. в якості директора.

При цьому слід також врахувати, що Монзелевський Е.П., укладаючи від імені відповідача-2 Договір відступлення права вимоги не мав достатніх повноважень для вчинення вказаної дії, оскільки в довіреності від 28.09.2008 р. відсутні повноваження щодо укладення договорів та угод від імені відповідача-2.

Вищезазначене свідчить про те, що Косяненко О.О. перебуваючи на посаді директора позивача, вчинила правочин всупереч інтересам особи, яку вона представляла (позивача) на користь відповідача-2, у чому вона як засновник останнього була прямо зацікавлена.

Наведене призвело до позбавлення позивача можливості отримати плату за поставлений ним товар за договором № 001/07 від 10.11.2007 р. та порушення відповідних прав і інтересів.

Відповідно до ч. 3 ст. 238 ЦК України представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Зважаючи на встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання договору № 18 від 29.09.2008 р. про відступлення права вимоги недійсним.

Позивач звертався до відповідача-1 з вимогою погашення заборгованості у сумі 260850,08 грн., але відповідач-1 не здійснив оплату на користь позивача.

Таким чином, заборгованість відповідача-1 в сумі 260850,08 грн. документально підтверджена, відповідачем-1 не спростована.

Крім цього, із відзиву відповідача-1 вбачається, що останній не заперечує проти наявності у нього заборгованості в оспорюваній сумі.

В силу ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В силу ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідачі в установленому порядку заявлених до них вимог не спростували.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, врахувавши положення чинного законодавства, суд дійшов висновків про законність та обґрунтованість позовних вимог.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на Товариство з обмеженою відповідальністю «Райн».

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір відступлення права вимоги № 18 від 29.09.2008 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Біларі»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Райн».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мережа супермаркетів електроніки «Домотехніка»(03150, м. Київ, вул. Фізкультури, 30в, код 30370617) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Біларі»(69037, м. Запоріжжя, вул. Сорок Років Рад. України, 52, код 33175834) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, 260850,08 грн. основного боргу.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Райн»(69001, м. Запоріжжя, вул. Патріотична/Дивногорська, 18/1 А, кв. 11, код 35803240) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Біларі»(69037, м. Запоріжжя, вул. Сорок Років Рад. України, 52, код 33175834) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, 2695 грн. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

СуддяМ.М. Нарольський Дата підписання рішення: 06.07.2009 р.