Ухвала суду № 41665529, 20.11.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №490/10498/14-ц 20.11.2014 20.11.2014 20.11.2014

Провадження № 22ц-784/3011/14 Головуючий у 1-й інстанції Гуденко О.А.

Категорія 53 Доповідач апеляційного суду Мурлигіна О.Я.

У Х В А Л А

Іменем України

20 листопада 2014 року м.Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Козаченка В.І.,

суддів: Мурлигіної О.Я., Леванчука М.О.,

при секретарі судового засідання Романенко Ю.О.

позивача ОСОБА_2,

представника позивача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу

за апеляційною скаргою

Публічного акціонерного товариства « Чорноморський суднобудівний завод» (далі - ПАТ «ЧСЗ», товариство)

на рішення

Центрального районного суду м. Миколаєва від 26 вересня 2014 року

за позовом

ОСОБА_2 до ПАТ «ЧСЗ» про зміну формулювання причин звільнення, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, вихідної допомоги та відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2014 року ОСОБА_2 звернувся з вказаним позовом до ПАТ «ЧСЗ».

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_2 зазначав, що з 10 вересня 2007 року по 11 серпня 2014 року працював на ПАТ «ЧСЗ» начальником фінансового відділу. Відповідач тривалий час порушував його трудові права, а саме систематично затримував виплату заробітної плати та незаконно встановлював неповний робочий день. У зв'язку з чим, він 30 липня 2014 року подав заяву про звільнення за ч. 3 ст. 38 КЗпП України. Проте, наказом від 11 серпня 2014 року його звільнено за ст. 38 КЗпП України без відповідної вихідної допомоги.

Посилаючись на незаконність дій відповідача, які йому завдали моральних страждань, він просив зобов'язати товариство змінити формулювання причин звільнення у наказі №735 від 11 серпня 2014 року «за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України» на «за власним бажанням за ч. 3 ст. 38 КЗпП України», стягнути з відповідача на його користь 50296 грн. 14 коп. вихідної допомоги, середній заробіток за весь час затримки розрахунку - вказаної допомоги, а також 20 000 грн. моральної шкоди.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 26 вересня 2014 року позов задоволено частково. ПАТ «ЧСЗ» зобов'язано змінити формулювання причин звільнення ОСОБА_2 з роботи зі ст. 38 КЗпП України на ч. 3 ст. 38 КЗпП України, стягнуто на його користь з товариства 40129 грн. 14 коп. вихідної допомоги при звільненні в розмірі, визначеному без утримання прибуткового податку з громадян й інших обов'язкових платежів, 10 000 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та 10000 грн. моральної шкоди. З ПАТ «ЧСЗ» в дохід держави стягнуто 501 грн. 29 коп. судового збору.

В апеляційній скарзі ПАТ «ЧСЗ» просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, про відмову в задоволенні позовних вимог. На думку апелянта, висновки суду суперечать доказам у справі та вимогам матеріально права.

Позивач та його представник, заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, просять залишити рішення суду без змін.

З'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як зазначено в п.18 Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 06 листопада 1992 року з наступними змінами, при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з'ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом і перевіряти їх відповідність законові.

Суд не вправі визнати звільнення правильним, виходячи з обставин, з якими власник або уповноважений ним орган не пов'язували звільнення. Якщо обставинами, які стали підставою звільнення, в наказі, розпорядженні дана неправильна юридична кваліфікація, суд може змінити формулювання причин звільнення і привести його у відповідність з чинним законодавством про працю.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач з 10 вересня 2007 року по 11 серпня 2014 року працював в ПАТ «ЧСЗ» на посаді начальника фінансового відділу. Протягом 2013- 2014 років виплата заробітної плати затримувалася на два - чотири місяця, що не заперечується товариством. У зв'язку з невиконанням трудового законодавства та умов колективного договору ОСОБА_2 30 липня 2014 року подав заяву про звільнення його з роботи за ч. 3 ст. 38 КЗпП України з 8 серпня 2014 року. При підготовці наказу в особову картку позивача було внесено запис про звільнення його за ч. 3 ст. 38 КЗпП України з виплатою вихідної допомоги в розмірі трьох середньомісячних заробітних плат. Проте, в порушення вимог КЗпП України, наказом генерального директора товариства його звільнено за ст. 38 КЗпП України.

Дійшовши правильного висновку, що обставинам, які стали підставою звільнення, в наказі про звільнення позивача з роботи дана неправильна юридична кваліфікація, суд обґрунтовано задовольнив позовні вимоги про зміну формулювання причин звільнення, та дійшов правильного висновку про стягнення на користь позивача допомоги, виплата якої передбачена ст. 44 КЗпП України, середнього заробітку за час затримки її виплати, відрахувавши суми виплат допомоги при звільненні, а також про стягнення моральної шкоди.

Доводи в апеляційній скарзі суперечать доказам у справі та вимогам матеріального права.

Так, безпідставні посилання апелянта на неправильну оцінку наказів про скорочення робочого часу, оскільки зі змісту рішення суду першої інстанції виходить, що суд взяв до уваги порушення закону в частині порушення строків виплати позивачу заробітної плати.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що затримка виплати заробітної плати не є грубим порушенням трудового законодавства по відношенню до позивача не мають правового значення. За вимогами ч. 3 ст. 38 КЗпП України, це не є безумовною підставою для застосування вказаної норми права. Зі змісту вказаної норми вбачається, що працівник має право на розірвання трудового договору за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору. Як було зазначено вище, товариство тривалий час не виконувало умови трудового договору в частині дотримання строків виплати заробітної плати. Тоді як згідно з ч. 7 ст. 43 Конституції право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Частина 1 ст. 1 Закону "Про оплату праці" визначає заробітну плату як винагороду, обчислену, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівнику за виконану ним роботу. Порушення вказаних прав позивача давало можливість для звільнення його за заявленою ним підставою.

Суд правильно зазначив в рішенні про неможливість самостійного визначення роботодавцем підстав звільнення працівника, давши належну правову оцінку відповідним обставинам справи та вимогам матеріального права.

Доводи щодо неправильного тлумачення заяви позивача про звільнення необґрунтовані. Наявність угоди в ПАТ «ЧСЗ» про можливість звільнення працівників за п.1 ст. 36 КЗпП або за ст. 38 КЗпП України, з виплатою допомоги в розмірі трьох окладів, не виключає можливість звільнення працівника за ч. 3 ст. 38 КЗпП України, як це передбачено цим Кодексом. Саме про такі підстави звільнення вказував в своїй заяві ОСОБА_2 Тому доводи товариства про те, що останній фактично написав заяву про звільнення за ст. 38 КЗпП України не відповідають доказам у справі.

Виплату допомоги позивачу при звільненні в розмірі 10140 грн., суд відрахував від суми допомоги, яку стягнув. Виходячи з того, що при звільненні позивачу була виплачена частково допомога, суд розрахував і суму середнього заробітку за час затримки розрахунку. У зв'язку з чим є безпідставними доводи апелянта про те, що суд не врахував сплачених позивачу при звільнені трьох окладів.

Оскільки в суді доведено порушення трудових прав позивача, суд обґрунтовано стягнув на його користь моральну шкоду, визначивши її розмір з урахуванням обставин справи.

Керуючись статтями 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Чорноморський суднобудівний завод» відхилити, а рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 26 вересня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту його проголошення, але протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили може бути оскаржена в касаційному порядку .

Головуючий:

Судді: