Рішення № 41665511, 25.11.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №487/4872/14-ц 25.11.2014 25.11.2014 25.11.2014

Провадження № 22-ц/784/2817/14 Головуючий першої інстанції: Разумовська О.Г.

Категорія: 34 Суддя-доповідач апеляційного суду: Базовкіна Т.М.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

25 листопада 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого: Базовкіної Т.М.,

суддів: Кушнірової Т.Б.,

Яворської Ж.М.,

при секретарі судового засідання: Харитоновій І.В.,

за участю: позивача ОСОБА_3, відповідача - ОСОБА_4,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4

на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 09 вересня 2014 року за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування майнової та моральної шкоди,

в с т а н о в и л а :

У травні 2014 р. ОСОБА_3 звернувся з позовом до ОСОБА_4 про відшкодування майнової та моральної шкоди.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказував, що 31 січня 2014 р. з вини ОСОБА_4, який керував автомобілем марки «ВАЗ 21099», реєстраційний номер НОМЕР_2, сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої транспортний засіб - автомобіль «КІА Sephia», реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить Державній податковій інспекції у Заводському районі м. Миколаєва та яким позивач керував на підставі договору від 08 січня 2014 р., отримав пошкодження.

Посилаючись на те, що у зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою він не може виконувати службові обов'язки і йому не виплачується заробітна плата, яка становить 3200 грн. щомісяця, позивач просив стягнути з відповідача 11045 грн. майнової шкоди (неотримана заробітна плата) та 10000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 09 вересня 2014 р. позов задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 6400 грн. у відшкодування майнової шкоди, 500 грн. у відшкодування моральної шкоди та 79 грн. 87 коп. судового збору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 вказує на невідповідність висновків суду щодо покладення на нього відповідальності вимогам закону і просить рішення суду скасувати.

Заслухавши доповідь судді, пояснення відповідача, позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню із таких підстав.

З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що 31 січня 2014 р. о 13 год. 15 хв. ОСОБА_4, керуючи автомобілем марки «ВАЗ 21099», реєстраційний номер НОМЕР_2, рухався по вул. Бузника в м. Миколаєві, не слідкуючи за дорожньою обстановкою, не обрав безпечної швидкості руху, чим порушив Правила дорожнього руху, внаслідок чого допустив зіткнення із автомобілем «КІА Sephia», реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить Державній податковій інспекції у Заводському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області, під керуванням ОСОБА_3, у зв'язку з чим автомобілі отримали механічні пошкодження.

ОСОБА_3 керував автомобілем на підставі цивільно-правового договору, укладеного 08 січня 2014 р. між ним (виконавець) та Державною податковою інспекцією у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (замовник), відповідно до якого виконавець за винагороду (3200 грн. за повний календарний місяць) надає послуги водія легкового автомобіля - «КІА Sephia», реєстраційний номер НОМЕР_1.

Постановою судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 28 березня 2014 р. ОСОБА_4 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП у зв'язку з порушенням Правил дорожнього руху, які призвели до дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 31 січня 2014 р. за участі сторін.

Задовольняючи частково позов, суд вважав, що є передбачені законом підстави для стягнення з відповідача неотриманих виплат за цивільно-правовим договором.

Однак, з таким висновком суду погодитись не можна.

В силу ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (ч. 1 ст. 1188 ЦК України).

Як зазначено в п. 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України № 4 від 01 березня 2013 р. «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», з огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (ч. 2 ст.1166 ЦК) відповідач звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (ч. 5 ст. 1187 ЦК, п.1 ч. 2 ст. 1167 ЦК). Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду.

Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшення немайнового блага (життя, здоров'я тощо). До складу шкоди включається як реальна шкода, так й упущена вигода - доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (п. 2 ч. 2 ст. 22 ЦК України).

Як встановлено судом, винним у дорожньо-транспортній пригоді, що сталася 31 січня 2014 р. і внаслідок якої автотранспортні засоби, якими керували сторони, отримали ушкодження, є відповідач.

Звертаючись з позовом, позивач наполягав на тому, що йому завдано майнової шкоди у вигляді упущеної вигоди - неотриманої винагороди за договором про надання послуг, укладеним з власником автомобілю.

Між тим, в матеріалах справи відсутні докази того, що договір від 08 січня 2014 р. було достроково розірвано у зв'язку з пошкодженням автомобілю, яким ОСОБА_3 керував за цим договором, у дорожньо-транспортній пригоді, а позивач не отримав визначену договором винагороду з передбачених договором підстав.

Довідка, видана в.о. начальника Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області 12 травня 2014 р. також не містить доказів розірвання договору, укладеного з ОСОБА_3, а посилання на припинення виплати винагороди за договором не ґрунтуються на умовах цього договору.

За такого ОСОБА_3 не довів, що він реально мав одержати винагороду за цивільно-правовим договором, але не отримав її саме внаслідок противоправних дій відповідача, за такого суд помилково частково задовольнив позов, стягнувши на користь позивача 6400 грн. майнової шкоди.

Також невірним є висновок суду про відшкодування ОСОБА_3 моральної шкоди.

Так, в силу ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкоди полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Обгрунтовуючи компенсацію моральної шкоди, ОСОБА_3 послався на зниження його ділової репутація як водія у зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою, внаслідок чого він втратив роботу.

Як роз'яснено в п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 р., відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

В порушення положень ч. 1 ст. 60 ЦПК України та наведених роз'яснень позивачем не надано доказів завдання моральних страждань (зниження його ділової та професійної репутації), наявність причинного зв'язку між діями відповідача та такою шкодою, а також, з чого саме виходив позивач, визначаючи розмір компенсації моральної шкоди.

За таких обставин колегія суддів вважає, що для задоволення позову в частині відшкодування моральної шкоди також не має підстав.

Таким чином, суд помилково вважав доведеними факти завдання позивачеві майнової та моральної шкоди, невірно застосував норми права, що регулюють спірні правовідносини, а тому рішення суду в силу положень п.п. 2, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України необхідно скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у позові.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 09 вересня 2014 року скасувати, ухвалити нове рішення.

В позові ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування майнової та моральної шкоди відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: Судді: