Рішення № 41661992, 17.11.2014, Бориславський міський суд Львівської області

Справа № 438/93/14-ц

Провадження № 2/438/244/2014

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 листопада 2014 року Бориславський міський суд Львівської області

в складі: головуючого - судді Пещука Р.Й.

при секретарі: Наминанік О.С.

за участю прокурора Гучка І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бориславі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк», третя особа реєстраційна служба Бориславського міського управління юстиції про визнання права власності на нерухоме майно, визнання недійсним договору іпотеки та припинення обтяжень нерухомого майна, зустрічним позовом ОСОБА_2 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 до ОСОБА_1, треті особи орган опіки і піклування Бориславської міської ради, приватний нотаріус Дрогобицького міського нотаріального округу Львівської області ОСОБА_4, Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк» про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач по первісному позову ОСОБА_1, остаточно уточнивши розмір позовних вимог, просить суд ухвалити рішення, яким визнати за ним право власності на нерухоме майно, а саме - квартиру АДРЕСА_1; визнати недійсним договір іпотеки, посвідчений 21.02.2012 року приватним нотаріусом Бориславського міського нотаріального округу ОСОБА_5, реєстраційний номер 203, укладений між ПАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_2; припинити обтяження нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1, та вилучити запис про обтяження іпотекою в Державному реєстрі іпотек за реєстраційним номером 12193448; припинити обтяження нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1, та вилучити запис про обтяження забороною з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за реєстраційним номером 12193075; покласти на відповідачів всі понесені ним судові витрати.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що 15.12.2010р. між ним та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу квартири, який було посвідчено нотаріально, за яким позивач придбав у власність квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 63 кв.м., житловою площею 49,4 кв.м., та оплатив кошти, передбачені договором, у розмірі 54 тис.грн. При цьому було проведено державну реєстрацію вказаного правочину, що підтверджується витягом з Державного реєстру правочинів від 15.12.2010р. Відповідно до ст.334 ЦК України у редакції станом на час укладення договору, право власності на нерухоме майно фактично виникає з моменту нотаріального посвідчення договору, який підлягає такому посвідченню відповідно до вимог законодавства, та державній реєстрації такого договору. Фактично набувши у власність квартиру, він в силу певних об'єктивних та суб'єктивних причин не зареєстрував своє право у КП ЛОР «Дрогобицьке МБТІ та ЕО», яке на той час виконувало функції щодо реєстрації прав власності на нерухоме майно. Звернувшись у 2013 році до Реєстраційної служби з метою реєстрації свого права власності на квартиру, він отримав рішення про відмову у державній реєстрації прав, оскільки державний реєстратор при розгляді заяви встановив, що подану заяву позивач подав після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна. Як стало відомо позивачу, ОСОБА_2 незаконно виробила нові правовстановлюючі документи на вже відчужене нерухоме майно та передала це майно в іпотеку банку. Зокрема, спірна квартира передана в іпотеку відповідачу ПАТ АБ «Укргазбанк», відповідно до договору іпотеки, посвідченого нотаріусом 21.02.2012р., для забезпечення виконання зобов'язань по кредитному договору №292/13/83-1 від 21.02.2012р., укладеному між ОСОБА_2 та відповідачем ПАТ АБ «Укргазбанк». Оскільки право власності на спірну квартиру він (позивач) набув 15.12.2010р., а незаконне укладення іпотечного договору та внесення відповідних обтяжень нерухомого майна було проведено лише 21.02.2012р., то відсутні підстави вважати, що на нього розповсюджуються положення ст.23 Закону України «Про іпотеку». Він як законний власник спірного нерухомого майна не є набувачем цього майна у розумінні даної статті, оскільки не є ні правонаступником, ні спадкоємцем попереднього власника майна, а набув його на законних підставах. При цьому вважає, що вищевказаний договір іпотеки є недійсним в силу ст. 576 ЦК України та ст. 5 Закону України «Про іпотеку».

В обґрунтування зустрічного позову позивач ОСОБА_2 вказує на те, що позивач по первинному позову ОСОБА_1 намагається незаконно стати власником трикімнатної квартири, яка належить їй, і яку вона ніколи не продавала, а ОСОБА_1 ніколи її не купляв. Вона є приватним підприємцем з 04.08.2008р. по даний час. У 2010р. їй для розвитку бізнесу були потрібні кошти в сумі 14000 дол. США. Їй порадили, що ОСОБА_1, з яким вона не була знайома, може позичити їй 10 тис. дол. США. ОСОБА_1 позичив їй кошти під заставу майна, зокрема, квартири АДРЕСА_1. Вказана квартира була єдиним нерухомим майном, де проживала вона з чоловіком та трьома дітьми, при цьому донька ОСОБА_3 є неповнолітньою. У неї було скрутне фінансове становище і їй порадили як обійти закон, щоб оформити квартиру під заставу. Для цього вона фіктивно знімала з реєстрації у квартирі доньку, брала довідку з ЖЕКу, а після цього знову реєструвала місце проживання неповнолітньої доньки. Таким чином, договір купівлі-продажу квартири від 15.12.2010р. суперечить правам та інтересам неповнолітньої доньки ОСОБА_3 і є таким, що не відповідає загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Іншого житла у неї немає, в результаті чого її неповнолітня донька не буде мати де жити, тобто грубо порушено її право на житло. Даний договір купівлі - продажу від 15.12.2010р. слід визнати недійсним на підставі ч. 1 ст.215 ЦК України. Вказаний договір є удаваним, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Цей правочин є договір позики на суму 10 тис. дол. США., укладений нею (приватним підприємцем) та ОСОБА_1 на 10 тис. доларів США. під 9% місячних. Навіть тяжкі умови позики вона намагалася виконувати і в цілому по процентах сплатила ОСОБА_1 23800 доларів США. за період з 15.12.2010р. по квітень 2013р. Після цього наступила криза, її бізнес занепав, і ОСОБА_1 почав вимагати у неї гроші. Були погрози, було побиття її чоловіка ОСОБА_6 з нанесенням йому тілесних ушкоджень середньої тяжкості. Коли ОСОБА_1 зрозумів, що з об'єктивних причин вона не зможе розрахуватися, він скористався незаконно укладеним договором купівлі продажу і вирішив його зареєструвати, на що отримав 10.10.2013р. рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень. Також доказом того, що договір купівлі-продажу є недійсний, є те, що коштів в сумі 54000 грн. вона не отримувала. ОСОБА_1 пропустив строк позовної давності для звернення до суду з даним позовом, який збіг 15.12.2013 року, як і те, що тільки в жовтні 2013 року він незаконно намагався зареєструвати договір, свідчить, що покупцем квартири він ніколи не був, а тому просить в позові ОСОБА_1 до неї відмовити, а її зустрічний позов до ОСОБА_1 задоволити, визнавши укладений між ними договір на відчуження належної їй квартири АДРЕСА_1 недійсним.

У судовому засіданні представник позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним ОСОБА_7 позов ОСОБА_1 підтримав та дав суду пояснення, аналогічні змісту заяви, а при вирішенні зустрічного позову просить в ньому відмовити оскільки вважає позов безпідставним та необгрунтованим, так відповідно до довідки ДКП «ЖЕК №2» від 17.11.2011 року за №2200 на момент укладення спірного договору купівлі-продажу квартири жодних неповнолітніх дітей за адресою: АДРЕСА_1, не було зареєстровано. Згідно даних Будинкової книги неповнолітня ОСОБА_3 була знята з реєстрації ще 27.06.2010 року разом із батьком - ОСОБА_6 Тому є безпідставними посилання ОСОБА_2 за зустрічним позовом на порушення при укладенні спірного правочину вимог ч. 6 ст. 203 ЦК України, оскільки на момент відчуження квартири не було порушення прав дитини, так як вона не була там зареєстрована, а сам лише факт попередньої чи наступної реєстрації у квартирі не є підставою визнання договору недійсним. Безпідставними є також посилання на удаваність спірного договору купівлі-продажу через нібито фактичне укладення договору іпотеки для забезпечення виконання зобов'язань по позиці. При укладенні спірного правочину позивач за зустрічним позовом зазначив та скріпив свої підписом інформацію, яка в тому числі роз'яснювалася і нотаріусом, щодо його обізнаності відносно предмету договору, а також того, що договір не приховує іншого правочину і спрямований на реальне настання наслідків, які обумовлені в цьому договорі.

Позивач ОСОБА_2 та її представники ОСОБА_8, ОСОБА_9 у судовому засіданні зустрічний позов підтримали та дали суду пояснення, аналогічні змісту зустрічної позовної заяви, а при вирішенні первісного позову просять в ньому відмовити.

Представник відповідача за первісним позовом - ПАТ Акціонерний банк «Укргазбанк» Улицька І.О. у судовому засіданні позов ОСОБА_1 не визнала, просить відмовити у задоволенні позовних вимог, та дала пояснення, аналогічну змісту письмових заперечень від 23.04.2014р. та від 26.05.2014р., з яких, зокрема, вбачається, що згідно чинного законодавства право власності на нерухомі речі, в тому числі перехід права власності, підлягає державній реєстрації, яка здійснюється відповідним органом і порядок якої встановлюється окремим законом. На момент укладення спірного договору купівлі-продажу від 15.12.2010 року і до моменту посвідчення спірного договору іпотеки порядок державної реєстрації права власності на нерухоме майно регулювався Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. № 7/5 (Тимчасове положення). Відповідно до умов договору та Тимчасового положення ОСОБА_1, як правонабувач, для переходу права власності від ОСОБА_2 до нього повинен був зареєструвати своє право власності на квартиру у відповідному Бюро технічної інвентаризації, яке на момент нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу цієї квартири було органом державної реєстрації прав на нерухоме майно. Однак, ОСОБА_1 не зареєстрував право власності на нерухомість у КП ЛОР «Дрогобицьке МБТІ та ЕО», а отже вважають, що спірний договір-купівлі-продажу не є вчиненим (не був укладений). Таким чином, немає ніяких законних підстав визнавати за ОСОБА_1 право власності на спірну квартиру, оскільки він не вчинив будь яких дій для державної реєстрації цього права, як того вимагало і вимагає законодавство України. Щодо вимоги позивача визнати договір іпотеки недійсним на підставі того, що позивач не є набувачем іпотечного майна у розумінні ст. 23 Закону України «Про іпотеку», то дана вимога є похідною від позовної вимоги про визнання за позивачем права власності, тому вважають, що така вимога не підлягає задоволенню, як і не підлягає задоволенню вимога щодо припинення обтяжень. Тим більше, інших аргументів щодо не додержання вимог, які встановлені ст. 203 ЦК України, під час укладення договору іпотеки позивачем не наведені.

Представник третьої особи за первісним позовом реєстраційної служби Бориславського міського управління юстиції будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи у судове засідання не з'явився, а тому суд вважає, що справу слід розглянути у його відсутності.

Представник третьої особи за зустрічним позовом органу опіки і піклування Бориславської міської ради Холявко І.Г. у судовому засіданні пояснила, що при вирішенні спору орган опіки і піклування покладається на думку суду, при цьому вважає, що при укладенні договору купівлі-продажу спірної квартири інтереси неповнолітньої дитини відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним не були порушені, оскільки на час відчуження квартири в ній не було зареєстровано неповнолітніх осіб, а тому при посвідченні цього правочину нотаріус діяла в межах своїх повноважень.

Третя особа за зустрічним позовом приватний нотаріус Дрогобицького нотаріального округу Львівської області ОСОБА_4 у судовому засіданні вважає, що позов ОСОБА_1 є підставним, а зустрічний позов ОСОБА_2 задоволенню не підлягає з тих підстав, що на час укладення договору купівлі-продажу спірної квартири АДРЕСА_1, який вона посвідчувала 15.12.2010р. було подано довідку про те, що у квартирі не зареєстровані неповнолітні, тому жодних перешкод щодо укладення цього договору не було. Що стосується можливих домовленостей між сторонами договору, а саме ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які як вказує у своєму позові ОСОБА_2 до укладення самого договору, а саме забезпечення прихованого договору позики, то після укладення правочину ці можливі домовленості нівелюються. Дієздатність сторін договору при його укладенні сумнівів не викликала, сторони усвідомлювали, який саме правочин ними укладається, а тому жодних порушень чинного законодавства при укладенні згаданого правочину нею, як нотаріусом, на її думку допущено не було. Укладений договір вона зареєструвала в державному реєстрі правочинів, отримавши витяг з реєстру. З цього часу покупець ОСОБА_1 став власником придбаного майна і міг розпорядитися цим майном на власний розсуд.

Вислухавши пояснення сторін, оглянувши матеріали справи слід прийти до висновку що первісний позов слід задоволити, а, а зустрічний позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що 15.12.2010р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, який було посвідчений приватним нотаріусом Дрогобицького міського нотаріального округу ОСОБА_4, і за умовами якого придбав у власність згадану квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 63 кв.м., житловою площею 49,4 кв.м., та оплатив кошти, передбачені договором у розмірі 54 000 грн., при цьому було проведено державну реєстрацію вказаного правочину, що підтверджується витягом з Державного реєстру правочинів від 15.12.2010р.

Таким чином у відповідності до ст. 334 ЦК України у редакції станом на час укладення договору, право власності на нерухоме майно фактично виникає з моменту нотаріального посвідчення договору, який підлягає такому посвідченню відповідно до вимог законодавства, та державній реєстрації такого договору.

Фактично набувши у власність квартиру, ОСОБА_1 в силу певних об'єктивних та суб'єктивних причин не зареєстрував своє право у КП ЛОР «Дрогобицьке МБТІ та ЕО», однак дана обставина не може свідчити про відсутність у нього прав власника на придбане ним на законних підставах майно.

Реалізовуючи своє право на придбану квартиру ОСОБА_1 у 2103р.звернувся із заявою до Реєстраційної служби Бориславського міського управління юстиції Львівської області з метою реєстрації свого права власності на квартиру і 10.10.2013р. Реєстраційною службою було прийнято рішення рішення про відмову у державній реєстрації прав, оскільки державний реєстратор при розгляді заяви встановив, що подану заяву позивач подав після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, а саме придбаної ним квартири АДРЕСА_1

Як з»ясувалося, ОСОБА_2 незаконно виробила нові правовстановлюючі документи на вже відчужене нерухоме майно та передала це майно в іпотеку банку. Зокрема, спірна квартира передана в іпотеку відповідачу ПАТ АБ «Укргазбанк», відповідно до договору іпотеки, посвідченого нотаріусом 21.02.2012р., для забезпечення виконання зобов'язань по кредитному договору №292/13/83-1 від 21.02.2012р., укладеному між ОСОБА_2 та відповідачем ПАТ АБ «Укргазбанк».

Оскільки право власності на спірну квартиру позивач набув набув 15.12.2010р., а незаконне укладення іпотечного договору та внесення відповідних обтяжень нерухомого майна було проведено лише 21.02.2012р., то відсутні підстави вважати, що на нього розповсюджуються положення ст.23 Закону України «Про іпотеку». Позивач як законний власник спірного нерухомого майна не є набувачем цього майна у розумінні даної статті, оскільки не є ні правонаступником, ні спадкоємцем попереднього власника майна, а набув його на законних підставах. При цьому вищевказаний договір іпотеки є недійсним в силу ст. 576 ЦК України та ст. 5 Закону України «Про іпотеку», а тому доводи представника відповідача за первісним позовом та третьої особи за зустрічним ПАТ Акціонерний банк «Укргазбанк» в обґрунтування легітимності передачі спірної квартири в іпотеку банку згідно договору іпотеки від 21.02.2012р. для забезпечення виконання зобов'язань по кредитному договору №292/13/83-1 від 21.02.2012р., укладеному між ОСОБА_2 та відповідачем ПАТ АБ «Укргазбанк» суд до уваги не приймає.

Що стосується зустрічного позову ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири від 15.12.2010р. то суд не може погодитися з доводами позивачки, що цей договір суперечить правам та інтересам її неповнолітньої доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, оскільки як встановлено в судовому засіданні на час спірного договору купівлі-продажу квартири жодних неповнолітніх дітей за адресою: АДРЕСА_1, не було зареєстровано. Згідно даних Будинкової книги неповнолітня ОСОБА_3 була знята з реєстрації ще 27.06.2010 року разом із батьком - ОСОБА_6 Тому є безпідставними посилання ОСОБА_2 за зустрічним позовом на порушення при укладенні спірного правочину вимог ч. 6 ст. 203 ЦК України, оскільки на момент відчуження квартири не було порушення прав дитини, так як вона не була там зареєстрована, а сам лише факт попередньої чи наступної реєстрації у квартирі не є підставою визнання договору недійсним.

Безпідставними є також посилання на удаваність спірного договору купівлі-продажу через нібито фактичне укладення договору іпотеки для забезпечення виконання зобов'язань по позиці. При укладенні спірного правочину позивач за зустрічним позовом зазначив та скріпив свої підписом інформацію, яка в тому числі роз'яснювалася і нотаріусом, щодо його обізнаності відносно предмету договору, а також того, що договір не приховує іншого правочину і спрямований на реальне настання наслідків, які обумовлені в цьому договорі.

При цьому допитана в судовому засіданні в якості третьої особи приватний нотаріус Дрогобицького міського нотаріального округу ОСОБА_4 чітко пояснила, що при посвідченні нею спірного договору вона перевірила всі документи, що стосувалися відчужуваного житла з метою встановлення обставин, які б унеможливлювали вчинення такого правочину, однак, таких обставин нею виявлено не було, жодних неповнолітніх дітей у відчужуваній квартирі на час укладення угоди зареєстровано не було, тому вона у відповідності до вимог чинного законодавства посвідчила цей договір, роз»язнивши сторонам договору наслідки його укладення, при цьому жодних зауважень як з боку ОСОБА_1 так з боку ОСОБА_2 щодо укладення саме договору купівлі-продажу квартири не було, про укладення під виглядом цього договору іншого правочину, зокрема договору іпотеки пов»язаної з отриманням ОСОБА_2 позики від ОСОБА_1 не йшлося взагалі.

За встановлених обставин суд приходить до висновку, що первісний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк», третя особа реєстраційна служба Бориславського міського управління юстиції про визнання права власності на нерухоме майно, визнання недійсним договору іпотеки та припинення обтяжень нерухомого майна слід задоволити, а в зустрічному позові ОСОБА_12 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 до ОСОБА_1, треті особи орган опіки і піклування Бориславської міської ради, приватний нотаріус Дрогобицького міського нотаріального округу Львівської області ОСОБА_4, Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк» про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним слід відмовити, оскільки підстав для його задоволення суд не вбачає.

Керуючись ст. ст. 10, 60, ч. 3 ст. 209, 212 ЦПК України, ст. ст. 16, 182, 203, 215, 328, 334, 392, 575, 576 ЦК України, ст. ст. 5, 23 Закону України «Про іпотеку», суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк», третя особа реєстраційна служба Бориславського міського управління юстиції про визнання права власності на нерухоме майно, визнання недійсним договору іпотеки та припинення обтяжень нерухомого майна задоволити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на нерухоме майно, а саме - квартиру АДРЕСА_1.

Визнати недійсним договір іпотеки, посвідчений 21.02.2012 року приватним нотаріусом Бориславського міського нотаріального округу ОСОБА_5, реєстраційний номер 203, укладений між ПАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_2.

Припинити обтяження нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1, та вилучити запис про обтяження іпотекою в Державному реєстрі іпотек за реєстраційним номером 12193448.

Припинити обтяження нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 та вилучити запис про обтяження забороною з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за реєстраційним номером 12193075.

Стягнути з ОСОБА_2, Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» на користь ОСОБА_1 по 270 грн. 00 коп. оплаченого позивачем ОСОБА_1 судового збору.

В зустрічному позові ОСОБА_2 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 до ОСОБА_1, треті особи орган опіки і піклування Бориславської міської ради, приватний нотаріус Дрогобицького міського нотаріального округу Львівської області ОСОБА_4, Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк» про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається апеляційному суду Львівської області через Бориславський міський суд Львівської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: