Ухвала суду № 41660565, 26.11.2014, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/1651/2014(м)

265/3302/14-ц

Категорія 55 Головуючий у 1 інстанції Шиян В.В.

Доповідач Бугрим Л.М.

У х в а л а

Іменем України

26 листопада 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області у складі:

Головуючого - Бугрим Л.М.

Суддів - Зайцевої С.А., Лоленко А.В.

При секретарі - Одінцові Е.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 21 жовтня 2014 року.

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 21 жовтня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку були задоволені частково.

На його користь з відповідача стягнуто середній заробіток за час затримки розрахунку у сумі 1000 грн. В іншій частині було відмовлено

На вказане рішення суду позивачем було подано апеляційну скаргу у якій ставиться питання про скасування судового рішення та задоволення позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги він посилався на те , що зменшення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку можливо лише у випадку наявності спору щодо стягнення сум індексації та компенсації. Між тим , спору з цього приводу у нього з відповідачем не було , що не враховано судом першої інстанції , а тому були відсутні підстави для зменшення розміру середнього заробітку. Просив стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку у повному обсязі .

В судове засідання апеляційного суду позивач не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином телефонограмою, яка зареєстрована в установленому порядку в журналі реєстрації телефонограм апеляційного суду, що підтверджується ксерокопією журналу з відповідними записами .

Представник ПАТ Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» Новгородська В.В. просила рішення суду залишити без зміни посилалась на наявність спору з приводу сплати сум індексації та компенсації .

Заслухавши суддю-доповідача вислухавши заперечення проти скарги представника ПАТ «ММК ім. Ілліча», дослідивши обставини справи , надані докази, доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи , зокрема, рішенням Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 28 квітня 2014 року постановленого за позовом ОСОБА_1 до відповідача ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча « про стягнення сум компенсації та індексації з якого вбачається , що позивач з 6 січня 2005 року по 3 липня 2009 року знаходився з відповідачем у трудових відносинах і за цей період йому нараховувалась та сплачувалась заробітна плата .Однак, відповідачем за період з 01 березня 2003 року по 31 липня 2009 року не сплачувались суми індексації та компенсації заробітної плати у порушення вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» « Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ № 1078 КМУ від 17 липня 2003 року.

Зазначеним рішенням суду на користь позивача було стягнуто суму індексації заробітної плати з компенсацією у розмірі 412 грн. 06 коп.

Таким чином, судом було встановлено про те,що на час звільнення позивача відповідачем не були сплачені відповідні суми в установленому законом поряду.

Згідно ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Зі справи вбачається, що в день звільнення індексація заробітної плати за зазначений період та компенсація за несвоєчасно виплачену заробітну плату в день звільнення позивачеві виплачені не були.

Згідно зі статтею 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Ухвалюючи рішення про стягнення з публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку, суд першої інстанції правильно виходив з того ,що оскільки з позивачем при звільнені не було проведено розрахунок у повному обсязі ,то у позивача виникло право на стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку. Вказаний правовий висновок суду є правильним , відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справ.

Визначаючи суму середнього заробітку за час затримки розрахунку суд першої інстанції виходив з роз'яснень викладених в п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» згідно з якими « установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі,- наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності. У разі непроведення розрахунку у зв'язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню в повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. Проте лише при частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Виходячи з наведених чинників та застосовуючи принцип співмірності суд першої інстанції обґрунтовано визначив розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку в сумі 1000 грн.

Апеляційний суд не може погодитись з доводами апеляційної скарги про те, що на користь позивача слід стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку у сумі 125104 грн..оскільки розмір несплаченої суми індексації та компенсації, яка була стягнута за попереднім рішенням суду складав 412 грн.06 коп.,тому рішення суду відповідає вимогам закону і підстави для його скасування або зміни відсутні.

Твким чином , доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що судом допущено порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.

Рішення суду відповідає вимогам матеріального та процесуального закону .

За таких обставин, на підставі ст. 308 ЦПК України апеляційна скарга позивача підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 21 жовтня 2014 року залишити без зміни.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: Л.М.Бугрим

Судді: С.А.Зайцева

А.В.Лоленко