Рішення № 41658719, 26.11.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження: 22ц/790/5307/14 Головуючий І інстанції -

Справа: № 638/5633/13-ц Хайкін В.М.

Категорія: страхові Доповідач - Костенко Т.М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2014 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого-судді: Костенко Т.М.

суддів: Гальянової І.Г., Колтунової А.І.

при секретарі Старіковій К.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою представника Моторного (транспортного) страхового бюро України Рябова Віталія Олександровича на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 28 травня 2014 року у цивільній справі за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_3 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування, -

в с т а н о в и л а

Позивач МТСБУ звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди в порядку регресу, посилаючись на те, що 18.12.2009 року, в м. Харкові, на вул. Клочківській, відбулась дорожньо-транспортна пригода, учасниками якої були автомобіль «HYUNDAI TUCSON», реєстраційний номер НОМЕР_1, яким керував відповідач у справі, та автомобіль «PEUGEOT PARTNER», реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4

Постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 22.02.2010 року ОСОБА_3 було визнано винним у скоєнні вищевказаної ДТП. Цивільна відповідальність ОСОБА_3 застрахована не була, тому з метою отримання відшкодування власник пошкодженого автомобіля ОСОБА_4 звернувся до МТСБУ з відповідною заявою, до якої було додано копію полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, власників наземних транспортних засобів № ВВ/8984737, згідно якого була застрахована його цивільно-правова відповідальність. На виконання вказаної заяви, позивач сплатив потерпілій особі суму у розмірі 9516,28 грн.

Позивач в порядку регресу просить стягнути з відповідача суму збитків у розмірі 9516,28 грн., а також судові витрати по сплаті судового збору та витрат на правову допомогу.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на вищевикладені обставини.

Відповідач, представник відповідача в судове засідання з'явились, позовні вимоги не визнали у повному обсязі, надали до суду заперечення на позов, а також заяву про застосування строків позовної давності.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 28 травня 2014 року у задоволенні позовних вимог було відмовлено у повному обсязі.

Представник позивача Рябов В.О. подав апеляційну скаргу на зазначене рішення, в якій зазначив, що воно ухвалене з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з'явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи, вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 303 ЦПК України апеляційний суд при перевірці законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції не має права виходити як за межі апеляційної скарги, так і за межі вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Таким вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.

Як встановлено в суді першої інстанції, підтверджено наявними у справі доказами та не заперечується сторонами, 18.12.2009 року, в м. Харкові, на вул. Клочківській, відбулась дорожньо-транспортна пригода, учасниками якої були автомобіль «HYUNDAI TUCSON», реєстраційний номер НОМЕР_1, яким керував відповідач по справі, та автомобіль «PEUGEOT PARTNER», реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням гр-на ОСОБА_4

Судом також встановлено, що постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 22.02.2010 року ОСОБА_3 було визнано винним у скоєнні вищевказаної ДТП, накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу 340 грн.

Внаслідок даної пригоди потерпіла особа ОСОБА_4 зазнав матеріальної шкоди внаслідок пошкодження його власності (автомобіль «PEUGEOT PARTNER», реєстраційний номер НОМЕР_2), яка згідно звіту № 21/01 2010 дослідження спеціаліста-автотоварознавця від 18.02.2010 року, складеного ТОВ «Салет Груп», становить 11419,54 гривень.

Оскільки цивільно-правова відповідальність винної особи, ОСОБА_3, у встановленому Законом порядку застрахована не була, матеріальна шкода за заявою ОСОБА_4 була сплачена МТСБ України у розмірі 9516,28 гривень.

Таким чином, правовідносини між сторонами у справі мають регулюватися Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач неправомірно звернувся з регресним позовом, оскільки у відносинах між сторонами має місце суброгація, для якої встановлено особливий правовий режим.

Судова колегія не може погодитись із таким висновком, оскільки він не відповідає обставинам справи та суперечить діючому законодавству.

Так, з матеріалів справи вбачається, що автомобіль ОСОБА_4 «PEUGEOT PARTNER», реєстраційний номер НОМЕР_2, був застрахований згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВВ/8984737, термін дії з 14.05.2009 року по 13.05.2010 року, у зв'язку з чим потерпілий звернувся з заявою до МТСБУ про відшкодування збитків.

У зв'язку з настанням події, передбаченої п.п. «а» п.41.1 ст.41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», 07.05.2010 року відповідно до платіжного доручення № 2037 позивачем здійснено виплату потерпілій особі в сумі 9516,28 гривень.

Після виплати страхового відшкодування, МТСБУ звернулось до відповідача з регресною вимогою про виплату страхового відшкодування в сумі 9516,28 грн.

Відповідно до ст. 1191 ЦК України - особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

При цьому правила до п. 6 ст. 261 ЦК України передбачають, що за регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.

Як роз'яснено в п.27 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», при вирішенні спорів про право зворотної вимоги страховика суди повинні розрізняти поняття "регрес" та "суброгація". Наприклад, у випадку суброгації відбувається лише заміна осіб у вже наявному зобов'язанні (заміна активного суб'єкта) зі збереженням самого зобов'язання. У такому разі страхувальник передає свої права страховикові на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. У випадку регресу одне зобов'язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається.

При цьому регрес регулюється загальними нормами цивільного права (зокрема, статтею 1191 ЦК), а також статтею 38 Закону № 1961-IV, а для суброгації відповідно до статті 993 ЦК і статті 27 Закону України "Про страхування" встановлено особливий правовий режим.

При суброгації перебіг строку позовної давності починає обчислюватися з моменту виникнення страхового випадку, а при регресі - з того моменту, коли страховик виплатив страхове відшкодування. Розмір страхового відшкодування визначається за правилами, встановленими у договорі страхування. Страховик не має права вимагати від завдавача шкоди суму, яку він виплатив страхувальнику у зв'язку з порушенням умов договору страхування.

Судова колегія вважає, що районний суд помилково дійшов висновку щодо наявності у правовідносинах між сторонами суброгації, а відтак, безпідставно відмовив у позові в зв'язку із пропуском строку позовної давності.

Щодо заподіяння ушкоджень автомобілю потерпілого ОСОБА_4 під час іншої ДТП, а саме в квітні 2009 року, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ст.ст.10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до ст.ст.57, 59 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Стверджуючи, що ряд ушкоджень автомобіля «PEUGEOT PARTNER», які були оцінені позивачем, а тепер стягуються з нього, насправді були заподіяні в квітні 2009 року, ОСОБА_3 надав суду копії матеріалів про адміністративне правопорушення від 18 грудня 2009 року, завірити які апеляційний суд не має можливості в зв'язку з їх знищенням.

Натомість, клопотань щодо проведення будь-яких досліджень чи експертиз ані в районному, ані в апеляційному суді відповідачем заявлено не було.

Судова колегія вважає, що відповідачем не надано об'єктивних та безспірних доказів відсутності своєї вини у заподіянні всіх ушкоджень автомобілю «PEUGEOT PARTNER», вартість яких стягується позивачем.

Разом із тим, судова колегія погоджується із висновком суду щодо відмови в стягненні витрат на правову допомогу, оскільки районним судом доказам по справі в цій частині дана об'єктивна оцінка і зроблений вірний висновок.

За таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню на підставі пунктів 3 та 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України як таке, що ухвалено судом з порушенням норм матеріального та процесуального права, невідповідністю висновків суду обставинам справи та наявним у справі доказам, з ухваленням в цій частині нового рішення про задоволення позовних вимог з зазначених вище підстав.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 218, 303, 304, 309, 316, 319 ЦПК України, судова колегія, -

В и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу представника Моторного (транспортного) страхового бюро України Рябова Віталія Олександровича задовольнити частково.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 28 травня 2014 року змінити, скасувавши його в частині відмови у стягненні страхового відшкодування в порядку регресу.

Позов Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_3 в цій частині задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України страхове відшкодування у розмірі 9516 (дев'ять тисяч п'ятсот шістнадцять) гривень 28 копійок, а також 351 (триста п'ятдесят одну) гривню 20 копійок судового збору.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий-суддя -

Судді -