Рішення № 41654834, 25.11.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" листопада 2014 р. Справа № 911/4190/14

Господарський суд Київської області у складі судді Рябцевої О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ

до Національного університету державної податкової служби України, Київська обл., м. Ірпінь

про стягнення 41946,55 грн.

за участю представників:

від позивача: Чеботарьова І.Г. (дов. № 14-124 від 13.05.2014 р.);

від відповідача: Казанська Л.М. (дов. № 1083/01-12 від 16.04.2014 р.);

Обставини справи:

публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до Національного університету державної податкової служби України (далі - відповідач) про стягнення 41946,55 грн., з яких 33579,28 грн. пені, 6988,87 грн. 3% річних та 1378,39 грн. інфляційних втрат.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору № 13/2091-ТЕ-17 від 28.01.2013 р. купівлі-продажу природного газу в частині своєчасної оплати отриманого природного газу, в зв'язку з чим позивачем на підставі п. 7.2. договору нараховано відповідачу 33579,28 грн. пені та на підставі ст. 625 ЦК України - 6988,87 грн. 3% річних та 1378,39 грн. інфляційних втрат.

В судовому засіданні 14.10.2014 р. представником відповідача було надано суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд в задоволенні позову відмовити повністю, посилаючись на те, що затримка в оплаті отриманого природного газу сталася не з вини відповідача, оскільки в порушення умов договору позивач повертав акти приймання-передачі газу, які є підставою для проведення остаточних розрахунків, із запізненням.

25.11.2014 р. до господарського суду Київської області від позивача надійшли пояснення, в яких він зазначив, що підставою для здійснення розрахунків між сторонами являється саме договір поставки природного газу, при цьому посилання відповідача на затримки в оформленні актів приймання-передачі газу не можуть бути підставою для звільнення останнього від відповідальності, оскільки п. 6.1. договору не пов'язує обов'язок оплатити отриманий газ з їх підписанням. За твердженнями позивача, наявність актів є обов'язковою лише для проведення остаточного розрахунку, який включає можливі розбіжності та коригування.

В судових засіданнях 14.10.2014 р. та 11.11.2014 р. було оголошено перерву до 30.10.2014 р. та 25.11.2014 р. відповідно.

Представник позивача в судових засіданнях 14.10.2014 р., 11.11.2014 р. та 25.11.2014 р. позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача в судових засіданнях 14.10.2014 р., 30.10.2014 р., 11.11.2014 р. та 25.11.2014 р. заперечував проти позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

28.01.2013 р. між публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (продавець) та Національним університетом державної податкової служби України (покупець) було укладено договір № 13/2091-ТЕ-17 купівлі-продажу природного газу (договір), відповідно до п. 1.1. якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити природний газ на умовах договору.

Відповідно до п. 1.2. договору газ, що продається за договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками та їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності).

Згідно з п. 2.1. договору продавець передає покупцеві з 01.01.2013 р. по 31.12.2013 р. газ обсягом до 898,85 тис.куб.м., у тому числі по місяцях кварталів (тис.куб.м.): І кв. - 397,9 (січень - 150,75, лютий - 136,65, березень - 110,5); ІІ кв. - 117,725 (квітень - 50,9, травень - 36,405, червень - 30,42); ІІІ кв. - 93,95 (липень - 27,515, серпень - 27,515, вересень - 38,92); ІV кв. - 289,275 (жовтень - 61,6, листопад - 102,425, грудень - 125,25).

Обсяги газу, що планується передати за договором, можуть змінюватись сторонами протягом місяця продажу в установленому порядку. Допускається відхилення місячного обсягу переданого газу в розмірі ± 5% (плюс/мінус п'ять відсотків) від узгодженого сторонами згідно з п. 2.1. договору планового обсягу продажу газу без коригування планового обсягу (підпункти 2.1.1., 2.1.2. пункту 2.1. договору).

Пунктом 3.1. договору передбачено, що продавець передає покупцю газ у пунктах приймання-передачі газу на вхідній запірній/відключаючій арматурі покупця. Право власності на газ переходить від продавця до покупця в пунктах приймання-передачі.

Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу (п. 3.3. договору).

Відповідно до п. 3.4. договору не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Згідно з п. 5.1. договору ціна (граничний рівень ціни) на газ для теплопостачальних підприємств та послуги з його транспортування установлюються Національною комісією регулювання електроенергетики України (НКРЕ).

Пунктом 5.2. договору передбачено, що всього до оплати за 1000 куб.м. природного газу з ПДВ - 1309,20 грн.

У разі зміни НКРЕ ціни на газ та/або тарифів на його транспортування, розподіл і постачання вони є обов'язковими для сторін за договором з моменту введення їх в дію (п. 5.3. договору).

Відповідно до п. 5.5. договору загальна вартість договору на дату його укладення разом з ПДВ становить 1176774,42 грн.

Пунктом 6.1. договору встановлено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу. Оплата за газ здійснюється коштами, отриманими покупцем з власних надходжень.

Розділом 11 договору передбачено, що договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює свою дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01.01.2013 р., діє в частині реалізації газу до 31.12.2013 р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

На виконання умов договору в січні-грудні 2013 р. позивач передав, а відповідач прийняв 787,748 тис. куб. м. природного газу на загальну суму 1031319,68 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу у кількості 12 шт., підписаними уповноваженими представниками сторін та скріпленими печатками підприємств.

Відповідач за отриманий в січні-грудні 2013 р. природний газ розрахувався повністю, проте з порушенням встановленого п. 6.1. договору строку оплати, в зв'язку з чим позивачем на підставі п. 7.2. договору нараховано відповідачу 33579,28 грн. пені.

Згідно з п. 7.2. договору у разі невиконання покупцем пункту 6.1. договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 33579,28 грн. пені за прострочення оплати отриманого в січні-листопаді 2013 р. природного газу, нарахованої за загальний період з 14.02.2013 р. по 03.01.2014 р. на прострочену заборгованість відповідача за кожним актом приймання-передачі природного газу окремо з урахуванням часткових проплат.

Проте, наданий розрахунок пені є невірним, оскільки позивачем неправомірно нараховано пеню на прострочену заборгованість відповідача за кожним актом приймання-передачі природного газу окремо по день фактичної сплати суми заборгованості включно.

Відповідно до п. 1.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період прострочення.

Відповідно до вірного розрахунку, здійсненого судом на прострочену заборгованість відповідача за кожним актом приймання-передачі природного газу окремо за загальний період з 14.02.2013 р. по 02.01.2014 р., сума пені становить 33155,95 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 1378,39 грн. інфляційних втрат та 6988,87 грн. 3% річних, нарахованих на прострочену заборгованість відповідача за кожним актом приймання-передачі природного газу окремо з урахуванням часткових проплат.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 1378,39 грн. інфляційних втрат, що нараховані за період вересень-листопад 2013 р. на прострочену заборгованість за серпень 2013 р. у сумі 20054,33 грн., за період жовтень-листопад 2013 р. на прострочену заборгованість за вересень 2013 р. у сумі 40548,54 грн., за період листопад-грудень 2013 р. на прострочену заборгованість за жовтень 2013 р. у сумі 73353,16 грн. з урахуванням часткової проплати та за грудень 2013 р. на прострочену заборгованість за листопад 2013 р. у сумі 108227,64 грн.

Відповідно до абзаців 2, 3 п. 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Враховуючи викладене, позивачем неправомірно нараховано інфляційні втрати за періоди, що становлять менше місяця, та за місяці, в яких мали бути здійснені відповідні платежі, а саме за вересень 2013 р. на прострочену заборгованість за серпень 2013 р. у сумі 20054,33 грн., за жовтень 2013 р. на прострочену заборгованість за вересень 2013 р. у сумі 40548,54 грн., за період листопад-грудень 2013 р. на прострочену заборгованість за жовтень 2013 р. у сумі 73353,16 грн. з урахуванням часткової проплати та за грудень 2013 р. на прострочену заборгованість за листопад 2013 р. у сумі 108227,64 грн.

Таким чином, відповідно до вірного розрахунку, здійсненого судом за жовтень-листопад 2013 р. на прострочену заборгованість відповідача за серпень 2013 р. у сумі 20054,33 грн. та за листопад 2013 р. на прострочену заборгованість відповідача за вересень 2013 р. у сумі 40548,54 грн., інфляційні втрати становлять 201,59 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 6988,87 грн. 3% річних за прострочення оплати отриманого в січні-листопаді 2013 р. природного газу, нарахованих за загальний період з 14.02.2013 р. по 03.01.2014 р. на прострочену заборгованість відповідача за кожним актом приймання-передачі природного газу окремо з урахуванням часткових проплат.

Проте, наданий розрахунок 3% річних є невірним, оскільки позивачем неправомірно нараховано 3% річних на прострочену заборгованість відповідача за кожним актом приймання-передачі природного газу окремо по день фактичної сплати суми заборгованості включно.

Таким чином, відповідно до вірного розрахунку, здійсненого судом на прострочену заборгованість відповідача за кожним актом приймання-передачі природного газу окремо за загальний період з 14.02.2013 р. по 02.01.2014 р., сума 3% річних становить 6913,43 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Посилання відповідача в обґрунтування заперечень проти позову на затримки позивача в оформленні актів приймання-передачі газу не можуть бути підставою для звільнення від відповідальності за порушення взятих на себе зобов'язань щодо своєчасної оплати природного газу, отриманого на підставі договору № 13/2091-ТЕ-17 від 28.01.2013 р., оскільки п. 6.1 договору не пов'язує обов'язок оплати отриманого газу з їх підписанням. Наявність актів є обов'язковою лише для проведення остаточного розрахунку, який включає можливі розбіжності та коригування.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Вищого господарського суду України від 11.07.2013 р. у справі № 5021/1407/12.

Відповідно до статті 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 33, 34, 44, 49, статтями, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

Стягнути з Національного університету державної податкової служби України (08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Карла Маркса, 31, код 02973089) на користь публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, Шевченківський р-н, вул. Богдана Хмельницького, 6, код 20077720) 33155,95 грн. (тридцять три тисячі сто п'ятдесят п'ять грн. 95 коп.) пені, 201,59 грн. (двісті одну грн. 59 коп.) інфляційних втрат, 6913,43 грн. (шість тисяч дев'ятсот тринадцять грн. 43 коп.) 3% річних та 1754,02 грн. (одну тисячу сімсот п'ятдесят чотири грн. 02 коп.) судового збору.

2. В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.О. Рябцева

Рішення підписано 02.12.2014 р.