Рішення № 41654829, 18.11.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" листопада 2014 р. Справа № 911/4183/14

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "САНТЕ-АЛКО",

04053, м. Київ, Шевченківський р-н, вул. Артема, буд. 47

04050, м. Київ, вул. М.Пимоненка, 13-К, оф. 3

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Край-2",

09000, Київська обл., Сквирський р-н, м. Сквира, вул. Леніна, буд. 22

03187, м. Київ, просп. Академ. Глушкова, 13 Б

про стягнення 45 450,02 грн.

за участю представників:

позивача - Хоменко Н.П. (довіреність від 24.02.2014 № 10/14);

відповідача - не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "САНТЕ-АЛКО" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Край-2" (далі - відповідач) про стягнення 49 327,14 грн., з яких: 40 041,48 грн. основного боргу, 3 786,94 грн. пені, 598,98 грн. 3 % річних та 4 809,74 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором поставки від 01.12.2010 № 920к/9793.

Ухвалою господарського суду Київської області від 30.09.2014 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 21.10.2014.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 22470/14 від 17.10.2014) позивачем подано до матеріалів справи документи на виконання вимог ухвали суду від 30.09.2014.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 22693/14 від 21.10.2014) відповідачем подано до матеріалів справи відзив на позовну заяву, відповідно до якого позов заперечується повністю з підстав, що викладені у відзиві.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 22861/14 від 21.10.2014) позивачем подано до матеріалів справи додаткові докази.

Ухвалою господарського суду Київської області від 21.10.2014 розгляд справи відкладено до 04.11.2014.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 24076/14 від 29.10.2014) позивачем подано до матеріалів справи додаткові докази.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 24380/14 від 03.11.2014) позивачем подано до матеріалів справи письмові заперечення на відзив.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 24533/14 від 04.11.2014) позивачем подано до матеріалів справи заяву про зменшення розміру позовних вимог.

Відповідно до частин 4, 6 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням того, що заяву підписано уповноваженою на це особою, зменшення розміру позовних вимог не суперечить чинному законодавству та не порушує нічиїх прав і охоронюваних законом інтересів, зменшення розміру позовних вимог прийнято господарським судом.

У зв'язку з прийняттям зменшення розміру позовних вимог господарським судом, у справі має місце нова ціна позову, відповідно до розміру якої буде вирішуватися спір - 45 450,02 грн., з яких: 40 041,48 грн. основної заборгованості, 598,98 грн. 3 % річних та 4 809,74 грн. інфляційних втрат.

Підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні, з урахуванням абзацу 2 пункту 7. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення".

Ухвалою господарського суду Київської області від 04.11.2014 розгляд справи відкладено до 18.11.2014.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 25799/14, 25800/14 від 1811.2014) позивачем подано до матеріалів справи додаткові докази.

У судовому засіданні 18.11.2014 представник позивача повністю підтримав позовні вимоги, представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 18.11.2014 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "САНТЕ-АЛКО" (далі - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Край-2" (далі - покупець) укладено договір поставки від 01.12.2010 № 920к/9793 (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник постачає і передає у власність покупцеві, а покупець приймає та оплачує товари згідно з замовленням покупця (Додаток №1 «Бланк замовлення») та товаросупровідною документацією, які складають невід'ємну частину цього договору, на умовах договору (пункт 1.1. Договору).

Відповідно до пункту 2.1. Договору, постачальник повинен поставляти товари вчасно, до відповідного філіалу представництва, магазину покупця, який вказаний у замовленні, у відповідній кількості та належної якості, а також у відповідності до усіх інших вимог згідно з замовленням, договором та законодавством.

Право власності і ризик випадкової загибелі або пошкодження товарів переходить від постачальника до покупця з моменту, коли товари поставлено покупцеві вивантаженим на платформу магазину, і сторони підписали накладну, що засвідчує те, що товари були отримані покупцем (пункт 2.7. Договору).

Згідно з пунктом 3.3. Договору, покупець здійснює вчасний розрахунок за товари. Оплата виконується шляхом банківського переказу на рахунок постачальника, зазначений у статті 9 Договору, протягом терміну платежу зазначеного у пункті 1.1. Додатку № 3 «Спеціальні умови», за умови, що сума платежу не менше 50,00 грн. та, що постачальник надасть належним чином оформлені рахунки та накладні (у формі відповідно до інструкцій покупця) на адресу покупця. Якщо постачальник не надасть рахунки та накладні вчасно, покупець має право затримати розрахунок на відповідний час затримки у наданні документів. Покупець зобов'язаний попередити постачальника про недоліки у одержаних рахунках-фактурах та/чи накладних. Рахунки-фактури без номеру замовлення будуть відсилатися назад та не будуть оплачуватись покупцем.

Договір укладений строком до 31.12.2010. Строк дії Договору автоматично продовжується на додаткові однорічні терміни у випадку, якщо не менше ніж за 30 днів до закінчення його строку дії будь-яка сторона не повідомить іншу сторону у письмовій формі про свій намір припинити його дію (пункт 8.1. Договору).

У матеріалах справи відсутні заяви сторін про припинення Договору, з огляду на що, суд дійшов висновку про продовження терміну його дії, відповідно до пункту 8.1. Договору, та чинність Договору протягом спірних правовідносин.

Крім того, сторонами погоджено Додаток № 3 до Договору «Спеціальні умови», згідно з пунктом 1.1. якого, покупець оплачує реалізовані товари за період один календарний тиждень у магазинах покупця протягом 10 банківських днів з дня закінчення календарного тижня за умови, що постачальник надасть належним чином оформлені рахунки та накладні (у формі відповідно до інструкції покупця) на адресу покупця протягом не більше ніж 7 днів з дня поставки. Якщо постачальник не надасть рахунки та накладні вчасно, покупець має право затримати розрахунок на відповідний час затримки наданих документів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, на виконання умов Договору, поставив відповідачу товар, що підтверджується наданими в матеріали справи видатковими накладними, що підписані у двосторонньому порядку уповноваженими представниками сторін: від 22.03.2013 № 6106 на суму 3 891,96 грн., від 22.05.2013 № 9782 на суму 8 443,44 грн., від 25.06.2013 № 12265 на суму 2 776,68 грн., від 25.06.2013 № 12266 на суму 2 776,68 грн., від 15.07.2013 № 13757 на суму 10 028,16 грн., від 04.09.2013 № 16965 на суму 2 972,64 грн., від 07.10.2013 № 19278 на суму 5 581,20 грн., від 18.11.2013 № 22300 на суму 2 938,20 грн., від 25.11.2013 № 22842 на суму 1 062,84 грн., від 25.11.2013 № 22843 на суму 5 040,90 грн., а відповідач вказаний товар отримав.

Підписи уповноважених представників сторін на видаткових накладних скріплені відбитками печаток обох сторін, що оцінюється судом як підтвердження юридичною особою - відповідачем, фактів вчинення господарських операцій з поставок товару. До матеріалів справи долучені копії зазначених видаткових накладних.

Крім того, на підтвердження позовних вимог, позивачем надано в матеріали справи копії податкових накладних, що складені ним на господарські операції з поставок товару за спірними видатковими накладними.

Податкові накладні, що надані позивачем, складено у період дії Податкового кодексу України, відповідно до пунктів 201.1, 201.4., 201.6., 201.7. статті 201 якого платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Зважаючи не викладене, судом оцінюються податкові накладні, що складені позивачем, як докази того, що позивачем відображені господарські операції за спірними видатковими накладними у своїх податкових зобов'язаннях.

Крім того, до матеріалів справи позивачем надано копію акту звірки взаємних розрахунків сторін станом на 07.04.2014, який підписано представниками сторін та скріплено відбитками їх печаток, в якому сторони дійшли згоди про наявність заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 43 613,32 грн.

На підтвердження наявності заборгованості, до матеріалів справи надано довідку від 16.10.2014 № Р1-В15/53/2/1417 з банківської установи, в якій відкрито поточний рахунок позивача, що засвідчена підписом уповноваженої особи банку та скріплені відбитком його печатки, за період з 01.12.2010 до 15.10.2014, відповідно до якої судом встановлено наявність часткових оплат за Договором, у тому числі, встановлено, що після підписання акту звірки взаємних розрахунків сторонами здійснено одну оплату - 07.08.2014 у розмірі 3 571,84 грн.

Відтак, у відповідача наявна заборгованість перед позивачем у розмірі 40 041,48 грн.

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечує проти задоволення позову в частині 13 041,32 грн. основної заборгованості, з огляду на таке.

Позивачем не надано відповідачу рахунків на оплату товару, а, відтак, наявне прострочення кредитора, відповідно до статті 613 Цивільного кодексу України.

Згідно з частинами 1, 2 статті 613 Цивільного кодексу України, кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Зважаючи на вказані заперечення відповідача, суд дійшов висновку, що рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти, ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 Цивільного кодексу України, тому наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов'язку оплатити поставлені товари.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 29.09.2009 у справі № 37/405.

Відповідно до частини 1 статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України, рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх судів України, суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Крім того, при розгляді вказаних тверджень відповідача, судом враховано і наступні вимоги Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 662 Цивільного кодексу України, продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з статтею 666 Цивільного кодексу України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Пунктами 2.4., 2.13. Договору сторони погодили, що постачальник поставляє товари разом з усією відповідною документацією і відсутність, неповнота або неналежне оформлення вантажних та товаросупровідних документів є достатньою підставою для відмови в отриманні товарів.

Товар відповідачем прийнято, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

При цьому, судом враховано, що підписи представників відповідача на видаткових накладних скріплені відбитками штампів відповідача, справжність яких відповідачем не заперечена.

У матеріалах справи відсутні докази наявності заперечень відповідача при отриманні товару щодо неналежності виконання позивачем обов'язку з передачі документів, що стосуються товару, встановлення відповідачем строку для їх передання або відмови від Договору та повернення товару, більше того, відповідач підписав акт звіряння взаєморозрахунків, в якому визнав спірну заборгованість.

Також у відзиві на позов відповідач зазначив, що позивачем не надано до матеріалів справи копій довіреностей, згідно з якими поставлено товар, а видаткові накладні не містять номеру довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей та дату їх видачі.

З цього приводу суд зазначає, що довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей не є документами, що підтверджують факт поставки товару.

Довіреність на одержання матеріальних цінностей є документом, що лише фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначені перелік та кількість цінностей. Тобто, довіреність не є документом, що підтверджує факт господарських операцій з передачі чи прийняття товару.

Передача (прийняття) матеріальних цінностей без довіреності може бути порушенням ведення бухгалтерського обліку, але не є достатньою обставиною, що заперечує факт передачі або прийняття товарів.

Крім того, відповідач заперечує проти задоволення позову у зв'язку з тим, що відповідно до пункту 3.1. Договору, постачальник поставляє, а покупець оплачує товари за цінами, зазначеними в Специфікації, що затверджена сторонами (Додаток № 2 до Договору).

Згідно з пунктом 3.6. Договору, постачальник має право за згодою покупця змінювати перелік товарів, що поставляються, і ціни на них шляхом внесення змін до Специфікації. Постачальник має надати покупцю нову специфікацію або має відправити її рекомендованим листом з підтвердженням про одержання одразу ж після відправлення повідомлення із змінами цін. Нова Специфікація набуває чинності за умови підписання її покупцем і замінює Додаток № 2.

Як вбачається з видаткових накладних, стягнення заборгованості за якими є предметом позову, позивачем поставлено відповідачу товар за цінами, що не відповідають тим, які погоджені сторонами в Специфікації за 2010 рік (Додаток № 2 до Договору).

Відтак, відповідач зазначає, що в нього винило зобов'язання з оплати товару за цінами, що визначені в Специфікації.

Щодо вказаних тверджень відповідача судом враховано наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частина 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлює, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Оглянувши в судовому засіданні спірні видаткові накладні, судом встановлено, що в графі "отримав" міститься лише підпис особи, яка отримувала товар, без зазначення її посади та прізвища, в зв'язку з чим, неможливо встановити чи мала ця особа достатньо повноважень на підписання накладних та на встановлення/зміну ціни на товар.

Приписами статті 241 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття правочину до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Відповідач не надав жодних доказів повернення товару позивачеві, доказів направлення претензій щодо ціни вказаного товару чи письмових заперечень щодо відмови у прийнятті товару у зв'язку з невідповідністю його ціни умовам Договору.

Також судом враховано, що акт звірки взаємних розрахунків, хоча не є первинним документом та не може підтверджувати факт поставки товару, проте, вказаний документ є доказом визнання відповідачем факту наявності заборгованості перед позивачем у встановленому розмірі.

До матеріалів справи позивачем додано замовлення на поставку товару, що надані відповідачем за допомогою системи електронного обміну даними - EDI. У вказаних замовленнях відповідачем зазначені ціни, які відповідають тим, що вказані у спірних видаткових накладних.

Відповідно до частини 1 пункту 2.1. Договору, постачальник повинен поставляти товари вчасно, до відповідного філіалу представництва, магазину покупця, який вказаний у замовленні, у відповідній кількості та належної якості, а також у відповідності до усіх інших вимог, згідно з замовленням, договором та законодавством.

Згідно з частиною 2 пункту 2.1. Договору, в редакції Протоколу розбіжностей, замовлення покупця на поставку товарів обов'язкові для постачальника. Замовлення можуть надаватися постачальнику у письмовій формі, по факсу, електронній пошті або у іншій формі, прийнятній для покупця, за 2 дні до дня поставки товару (максимально 7 днів) з підтвердженням про одержання.

З огляду на це, суд дійшов висновку, що відповідач такими своїми діями погодив ціну товару, що встановлена у видаткових накладних.

Таким чином, видаткові накладні, що підписані уповноваженими представниками обох сторін, підтверджують отримання відповідачем товару і те, що у видаткових накладних не вказано посад та прізвищ осіб, що отримали товар не свідчить про відсутність у відповідача обов'язку з оплати товару, що ним отриманий, та за ціною, що погоджена сторонами при передачі товару.

Заперечення відповідача обґрунтовані також тим, що відповідно до умов Договору оплата за товар має здійснюватись після його реалізації.

Між тим, сторонами в Договорі не погоджено порядок інформування відповідачем позивача про обсяги реалізації товару за певний період.

Відповідачем до матеріалів справи додано довідку про кількість та вартість нереалізованого товару за Договором, відповідно до якої у відповідача станом на 20.10.2014 залишився нереалізованим товар на суму 8 741,28 грн., а, відтак, за твердженнями відповідача, строк оплати вказаного товару не настав.

За результатами дослідження зазначеної довідки, суд, з урахуванням статей 36, 43 Господарського процесуального кодексу України, не приймає її в якості належного доказу для підтвердження факту наявності залишку нереалізованого товару, з огляду на таке.

Довідка, що подана відповідачем, не містить даних про те, що продукція, яка в ній зазначена, отримана саме за спірними видатковими накладними від позивача, із зазначенням дат поставки кожної позиції спірного товару. Позивач не є виробником товару, що поставлений за Договором, відповідно суду не подано доказів, що продукція, що зазначена у довідці, отримана саме від позивача.

Крім того, у вказаній довідці зазначено товар - Лікер «Girl White» 0,7 л ТМ Некер Франція. Відповідно до видаткових накладних, стягнення заборгованості за якими є предметом спору, вказаний товар позивачем відповідачу не поставлявся.

Також, згідно з спірними видатковими накладними, позивачем відповідачу поставлено товар - Горілка «Белуга Золота Лінія» 0,7 л в шкірі, Росія у кількості 1 шт. У довідці відповідача про кількість та якість нереалізованого товару зазначено про залишок зазначеного товару у розмірі 9 шт.

Відтак, судом не приймаються твердження відповідача про наявність у нього залишку нереалізованого товару у зв'язку недоведеністю вказаних обставин належними та допустимими доказами.

З огляду на це, заперечення відповідача, що викладені у відзиві, суд вважає необґрунтованими, а факт отримання товару та погодження його вартості відповідачем у видаткових накладних підтверджується матеріалами справи. Зазначені відповідачем обставини не можуть бути підставою для неоплати вартості товару, що ним отриманий.

Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і відповідає вимогам статті 9 вказаного Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Матеріали справи не містять доказів заперечень відповідача при отриманні товару щодо неналежності виконання позивачем зобов'язань з поставки товару за Договором.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

Згідно з вимогами статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З наявних у матеріалах справи письмових доказів, з огляду на те, що вони підписані уповноваженими на те особами, вбачається наявність у відповідача грошового зобов'язання перед позивачем, строк виконання якого настав і яке відповідачем не виконане.

З огляду на зазначене, за результатами оцінки доказів, що наявні в матеріалах справи та встановлення всіх обставин справи, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 40 041,48 грн. є доведеною, обґрунтованою, відповідачем не спростованою, а, відтак, підлягає задоволенню.

У ході судового розгляду позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог.

Відповідно до частин 4, 6 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням того, що заяву підписано уповноваженою на це особою, зменшення розміру позовних вимог не суперечить чинному законодавству та не порушує нічиїх прав і охоронюваних законом інтересів, зменшення розміру позовних вимог прийнято господарським судом.

У зв'язку з прийняттям зменшення розміру позовних вимог господарським судом, у справі має місце нова ціна позову, відповідно до розміру якої буде вирішуватися спір - 45 450,02 грн., з яких: 40 041,48 грн. основної заборгованості, 598,98 грн. 3 % річних та 4 809,74 грн. інфляційних втрат.

Підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні, з урахуванням абзацу 2 пункту 7. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення".

У зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання, позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України заявляє до стягнення 598,98 грн. 3% річних та 4 809,74 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

З метою всебічного, повного та об'єктивного розгляду обставин справи, суд здійснив перерахунок розмірів 3 % річних та інфляційних втрат і з'ясував, що вказані позовні вимоги за період, що визначений позивачем - з 01.03.2014 до 29.08.2014, нараховано правильно, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача 598,98 грн. 3 % річних та 4 809,74 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

З огляду на зазначене, за результатами оцінки доказів, що наявні в матеріалах справи та встановлення всіх обставин справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 40 041,48 грн., 3 % річних у розмірі 598,98 грн. та інфляційних втрат у розмірі 4 809,74 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відшкодування судового збору, сплаченого позивачем у розмірі 1 827,00 грн., відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись статтями 4, 22, 32, 33, 36, 43, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Край-2" (09000, Київська обл., м. Сквира, вул. Леніна, 22, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 35231874) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "САНТЕ-АЛКО" (04053, м. Київ, Шевченківський р-н, вул. Артема, буд. 47, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 33240672) 40 041 (сорок тисяч сорок одна) грн. 48 коп. основної заборгованості, 598 (п'ятсот дев'яносто вісім) грн. 98 коп. 3 % річних, 4 809 (чотири тисячі вісімсот дев'ять) грн. 74 коп. та 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 24.11.2014.

Суддя С.О. Саванчук