Рішення № 4165411, 02.07.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

02.07.09 р. Справа № 7/36

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Е.В. Сгара

При секретарі судового засідання Х.Р. Косіміній

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Сервіс-Інвест” м.Донецьк

До відповідача: Відкритого акціонерного товариства „Краматорський завод важкого верстатобудування” м.Краматорськ

Предмет спору: зобов’язати відповідача припинити дії, які перешкоджають доступу уповноважених представників ТОВ „Сервіс-Інвест” до електроустановок відповідача для здійснення заходів з припинення споживання відповідачем електричної енергії; стягнення суми заборгованості за послуги перетікання реактивної електроенергії в розмірі 5 901, 86 грн., суми пені у розмірі 17 432, 87 грн., суми заборгованості за спожиту активну електроенергію в розмірі 1 020 349, 03 грн.

За участю представників:

від позивача: Тихонова Т.М. - дов. № 10/13 від 05.02.09р.;

від відповідача: не з’явився

СУТЬ СПОРУ: У судовому засіданні 30.06.2009р. оголошувалась перерва до 02.07.2009р. згідно ст. 77 ГПК України.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Сервіс-Інвест” м.Донецьк звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Відкритого акціонерного товариства „Краматорський завод важкого верстатобудування” м.Краматорськ про заборону відповідачеві вчиняти певні дії, а саме перешкоджати в доступі до власних електроустановок уповноваженим представникам позивача для відключення струмоприймачів з наступним пломбуванням пристроїв їх підключення; стягнення суми заборгованості за послуги перетікання реактивної електроенергії в розмірі 5 901, 86 грн., суми пені у розмірі 17 432, 87 грн., суми заборгованості за спожиту активну електроенергію в розмірі 1 020 349, 03 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір про постачання електричної енергії №30200002 від 21.06.2004р. з додатками; рахунки №35/30200002 за листопад-грудень 2008р.; акти про покази розрахункових приладів обліку, обсяги та вартість активної електроенергії, поставленої постачальником електричної енергії за регульованим тарифом ТОВ „Сервіс-Інвест” згідно до умов договору №30200002 від 21.06.2004р. у розрахунковому періоді листопад – грудень 2008р.; акти №551 від 26.11.2008р., №558 від 12.12.2008р., №559 від 12.12.2008р., №561 від 22.12.2008р., №562 від 22.12.2008р., №563 від 29.12.2008р., №564 від 29.12.2008р., №568 від 08.01.2009р., №569 від 08.01.2009р., №571 від 15.01.2009р., №572 від 15.01.2009р.; описи вкладення у цінний лист та поштові квитанції від 22.12.2008р., 29.12.2008р., 08.01.2009р., 15.01.2009р.; акт перевірки ДА216№92 від 12.12.2008р., акт ДА216№91 від 12.12.2008р., припис ДА216№91 від 12.12.2008р.

Позивач у поясненнях №01-18/1916 від 13.04.209р. та у судових засіданнях пояснив, що відповідачем рахунки на оплату активної та реактивної електроенергії отримані своєчасно, про що свідчить підпис та печатка відповідача на самих рахунках. Стосовно виставлення рахунків на оплату пені, позивач посилається на той факт, що чинним законодавством прямо не передбачений обов’язок сторони виставляти відповідні рахунки, проте є обов’язок боржника (відповідача) щодо сплати заявленої до нього пені, навіть без наявності такого рахунку на сплату. Стосовно оплати спожитої реактивної електроенергії, позивач посилається на той факт, що споживач електроенергії (відповідач по справі) та субспоживачі уклали відповідні договори, якими передбачено, що основний споживач (відповідач по справі) та субспоживачі самостійно між собою здійснюють розрахунки за реактивну електроенергію, тоді як основний споживач повинен сплатити постачальнику (позивачу) весь обсяг спожитої реактивної електроенергії.

У поясненнях від 28.04.2009р. б/н позивач пояснив, що розрахунок пені ним здійснений арифметично невірно, надав новий розрахунок пені, згідно якого її розмір складає 15 673, 46 грн. Проте, заяву в порядку ст.22 ГПК України про зменшення суми позову, підписану повноважною особою, позивач суду не надав.

У поясненнях б/н від 02.06.2009р. позивач зазначив, що вимоги щодо заборони відповідачеві вчиняти певні дії, а саме перешкоджати в доступі до власних електроустановок уповноваженим представникам позивача для відключення струмоприймачів з наступним пломбуванням пристроїв їх підключення є одночасно й позовними вимогами та вимогами про забезпечення позову в порядку ст.ст.66,67 ГПК України.

Заявою від 25.06.2009р., поданою в порядку ст. 22 ГПК України, позивач просить зобов’язати відповідача припинити дії, які перешкоджають доступу уповноважених представників ТОВ „Сервіс-Інвест” до електроустановок відповідача для здійснення заходів з припинення споживання відповідачем електричної енергії та стягнути суму заборгованості за послуги перетікання реактивної електроенергії в розмірі 5 901, 86 грн., суму пені у розмірі 17 432, 87 грн., суму заборгованості за спожиту активну електроенергію в розмірі 1 020 349, 03 грн.

У відзиві №26/54 від 20.03.2009р., поясненнях №26/115 від 02.06.2009р. та у судових засіданнях відповідач позов в частині стягнення з нього суми боргу за реактивну електроенергію заперечив, посилаючись на той факт, що позивач при здійсненні розрахунку та виставленні рахунків на оплату реактивної електроенергії не враховував оплату та споживання реактивної електроенергії субспоживачами. При цьому, факт споживання кількості реактивної електроенергії, вказаної в рахунках на оплату за листопад-грудень 2008р. не заперечив. Проти стягнення суми пені відповідач заперечив, посилаючись на той факт, що позивач не виставляв відповідачу рахунки на сплату заявленої у позові суми пені. Суму боргу за активну електроенергію відповідач визнав у повному обсязі. Стосовно вимог позивача про заборону відповідачеві вчиняти певні дії, а саме перешкоджати в доступі до власних електроустановок уповноваженим представникам позивача для відключення струмоприймачів з наступним пломбуванням пристроїв їх підключення, відповідач вважає, що у позивача не має правових підстав для відключення електроенергії. Проти задоволення вимоги позивача щодо зобов’язання відповідача припинити дії, які перешкоджають доступу уповноважених представників ТОВ „Сервіс-Інвест” до електроустановок відповідача для здійснення заходів з припинення споживання відповідачем електричної енергії відповідач заперечив, посилаючись на той факт, що жодного недопуску представників позивача до електроустановок споживача не було, а також посилаючись на те, що акти про не допуск, на які посилається позивач, складені одноособово представниками ТОВ „Сервіс-Інвест” у відсутності представника ВАТ „Краматорський завод важкого верстатобудування”.

У судовому засіданні 20.05.2009р. відповідач повідомив про часткову сплату заявленої заборгованості, зокрема 500 000 грн. за активну електроенергію сплачено 30.03.2009р., 5 000 грн. за реактивну електроенергію сплачено 31.03.2009р., що зафіксовано відповідним протоколом судового засідання.

Клопотанням №26/116 від 02.06.2009р. відповідач просить залучити у справу як третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору субспоживачів ТОВ „Укрметалорукав”, ТОВ „Ремстройенерго”, ТОВ „Укрмашкомплект”, ТОВ „Укрінструмент”, СПД Щекочіхін, СПД Алєксандрєнкова, СПД Мануйло, Приватбанк для дачі пояснень по розрахункам за реактивну електроенергію. Позивач проти зазначеного клопотання відповідача заперечив, що зафіксовано протоколом судового засідання від 03.06.2009р.

У поясненні від 05.06.2009р. № 26/122 відповідач заявив клопотання про виклик у судове засідання для дачі пояснень Максимова Миколу Олександровича, якого позивачем зазначено в актах про не допуск, як присутнього представника від споживача.

Ухвалою від 12.06.2009р., в порядку ст. 30 ГПК України, у судове засідання для дачі пояснень викликались працівники сторін, які зазначені в актах про не допуск та про відмову від підпису: Євтушенко О.В. (з боку позивача) та Максимов М.О. (з боку відповідача).

Процесуальний строк розгляду спору продовжувався в порядку ст.69 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд ВСТАНОВИВ:

Згідно ст. 26 Закону України „Про електроенергетику” та п.1.3 Правил користування електричною енергією (далі по тексту ПКЕЕ), споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. ПКЕЕ регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії). Дія Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).

Пунктом 2 ст.275 Господарського кодексу України передбачено, що відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Відповідно до ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Між позивачем та відповідачем укладено договір про постачання електричної енергії №30200002 від 21.06.2004р. (далі по тексту Договір). Договір укладено з додатками до нього.

Згідно п.9.4 Договору, його укладено на строк до 31.12.2005р. та вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. З матеріалів справи та пояснень представників сторін вбачається, що на момент виникнення заявленої до стягнення суми боргу, сторони перебували у договірних відносинах.

Відповідно до п.1.1 Договору, постачальник електричної енергії (позивач) постачає електричну енергію споживачу (відповідачу), а споживач оплачує постачальнику електричної енергії її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору та додатками до Договору, що є його невід’ємними частинами.

Облік електричної енергії та порядок розрахунків сторони узгодили у розділі 7 договору та в додатку №2 „Порядок розрахунків” до Договору.

Пунктом 3.2 додатку №2 „Порядок розрахунків” до Договору, підписаного обома сторонами без зауважень та скріпленим печатками обох підприємств, передбачено, що рахунок на сплату за активну електроенергію споживач повинен сплатити самостійно у наступні терміни: до 6 числа поточного місяця сплачує суму остаточного розрахунку за попередній період розрахунковий період, до 15 числа поточного місяця здійснює оплату споживання електроенергії у розмірі 50% від суми одержаного планового рахунку, до 25 числа поточного місяця здійснює оплату поточного споживання електроенергії у розмірі 100% від суми одержаного планового рахунку.

Згідно п.4.2 додатку №2 „Порядок розрахунків” до Договору, споживач у 5-денний термін після отримання рахунку на сплату за реактивну електроенергію сплачує вартість послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок та зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Позивач свої зобов’язання за Договором у листопаді-грудні 2008р. виконав належним чином, поставив відповідачу у зазначений період активну електроенергію у сумі 1 062 682, 32 грн., реактивну електроенергію у сумі 5 901, 86 грн., що підтверджено актами про покази розрахункових приладів обліку, обсяги та вартість активної електроенергії, поставленої постачальником електричної енергії за регульованим тарифом ТОВ „Сервіс-Інвест” згідно до умов договору №30200002 від 21.06.2004р. у розрахунковому періоді листопад – грудень 2008р., в яких відображений обсяг спожитої активної електроенергії та обсяг з компенсації перетікання реактивної електроенергії, підписаними обома сторонами без зауважень та скріпленими печатками обох підприємств.

У зв’язку з наведеним, позивач виставив відповідачу відповідні рахунки на оплату, про отримання яких свідчить підпис представника відповідача на самих рахунках та печатка підприємства відповідача, а також повідомлення про вручення поштового відправлення від 06.01.2009р., опис вкладення та поштова квитанція від 06.01.2009р. Таким чином, відповідач отримав рахунки на активну та реактивну електроенергію за листопад 2008р. – 02.12.2008р. (відмітка відповідача на самих рахунках) та рахунки на активну та реактивну електроенергію за грудень 2008р. – 12.01.2009р. (відмітка на повідомленні про поштове вручення). Відповідач факт отримання рахунків на сплату не заперечив.

Відповідач свої зобов’язання стосовно оплати спожитої ним електричної енергії належним чином не виконав, виставлені рахунки сплатив частково, чим порушив умови договору.

У зв’язку з викладеним позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача суму заборгованості за спожиту активну електроенергію в розмірі 1 020 349, 03 грн. та суму заборгованості за послуги перетікання реактивної електроенергії в розмірі 5 901, 86 грн.

Відповідач визнав позовні вимоги щодо заборгованості за спожиту активну електроенергію в розмірі 1 020 349, 03 грн. стягнення та заперечив наявність у нього заборгованості за перетікання реактивної електроенергії у розмірі 5 901, 86 грн., посилаючись на той факт, що позивач при здійсненні розрахунку та виставленні рахунків на оплату реактивної електроенергії не враховував оплату та споживання реактивної електроенергії субспоживачами.

Заперечення відповідача судом до уваги не приймаються з огляду на нижчевикладене.

Між відповідачем та іншими суб’єктами підприємницької діяльності (субспоживачами) укладені договори про спільне використання електричних мереж та договори про сумісне використання технологічних мереж основного споживача. Такими субспоживачами є:

- Краматорська філія ЗАТ КБ „Приватбанк” (договір №3888 від 14.09.2007р.);

- ПП Олександренков О.О. (договір №2844 від 29.05.2006р.);

- ФО-П Манойло В.І. (договір №3824 від 22.08.2007р.);

- ТОВ „Укрінструмент” (договір №2080/4 від 15.04.2004р.);

- ТОВ „Укрметалорукав” (договір №2080 від 05.08.2003р.);

- ТОВ „Ремстройенерго” (договір №2080/3 від 16.02.2004р.);

- ТОВ „Укрмашкомплект” (договір №2080/5 від 11.05.2004р.);

-ФО-П Щекотихина С.В. (договір №2643 від 20.02.2006р.).

Зазначені договори містяться в матеріалах справи, досліджені судом та прийняті як належні й допустимі докази при вирішення спору по справі №7/36.

Відповідно до ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Відповідно до умов вказаних вище договорів, підписаних відповідачем та субспоживачами без зауважень, користувачі (субспоживачі) взяли на себе зобов’язання перед відповідачем по справі щодо своєчасної сплати за використання електричної мережі, отримані послуги, у тому числі за перетікання реактивної електричної енергії (предмет спору договорів №3824 від 22.08.2007р., №2080/4 від 15.04.2004р., №2080/4 від 15.04.2004р., №2080 від 05.08.2003р., №2080/3 від 16.02.2004р., №2080/5 від 11.05.2004р., №2643 від 20.02.2006р.).

Додатками №№5 до договорів на постачання електроенергії, укладених між позивачем та вищезазначеними субспоживачами, які підписані позивачем, відповідачем та відповідним субспоживачем, передбачено, що умови виконання основним споживачем і споживачем розрахунків за перетікання реактивної електроенергії і порядок розрахунку їх вартості обумовлені договором про спільне використання технологічних мереж між основним споживачем – ВАТ „Краматорський завод важкого верстатобудування” та споживачем.

Відповідно до п.5.15 ПКЕЕ (в редакції, що діяла у спірний період), відносини сторін у разі передачі (транзиту) електричної енергії технологічними електричними мережами споживача регулюються договором про спільне використання технологічних електричних мереж або про технічне забезпечення електропостачання. Передача (транзит) електричної енергії без оформлення договору про спільне використання технологічних електричних мереж або про технічне забезпечення електропостачання забороняється.

Пунктом 5.17 ПКЕЕ (в редакції, що діяла у спірний період) передбачено, що договір про технічне забезпечення електропостачання споживача та договір про спільне використання технологічних електричних мереж споживача (основного споживача) має містити такі умови, що є істотними та обов'язковими для цього виду домовленостей, у тому числі порядок обліку перетікання реактивної енергії, порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії.

Відповідно до п.5.19 ПКЕЕ (в редакції, що діяла у спірний період), договір про спільне використання технологічних електричних мереж основного споживача або технічне забезпечення електропостачання та зміни до нього узгоджуються з постачальником електричної енергії та електропередавальною організацією у частині режимів споживання та застосування обмеження постачання електричної енергії субспоживачу у разі заборгованості субспоживача за електричну енергію, дотримання показників якості електричної енергії, порядку розрахунку втрат електричної енергії та їх розподілу. Копія договору про спільне використання технологічних електричних мереж основного споживача або про технічне забезпечення електропостачання надається субспоживачем постачальнику електричної енергії і має поновлюватись у разі внесення змін до зазначеного договору.

Пунктами 6.1, 6.4, 6.33 ПКЕЕ ( в редакції, що діяла у спірний період) передбачено, що розрахунки споживача за використану електричну енергію здійснюються відповідно до умов договору. Плата за перетікання реактивної електричної енергії, за передачу (транспортування) електричної енергії, яка постачається постачальниками електричної енергії за нерегульованим тарифом, плата за надання споживачу додаткових послуг, плата у рахунок відшкодування завданих збитків, суми штрафних санкцій зараховуються на поточний рахунок постачальника електричної енергії за регульованим тарифом або електропередавальної організації відповідно до умов укладеного договору. Величина плати за перетікання реактивної електричної енергії між основним споживачем та його субспоживачами визначається основним споживачем відповідно до Методики обчислення плати за перетікання реактивної електричної енергії та зазначається у відповідному договорі, що укладається між ними.

Відповідно до п.10.2 ПКЕЕ (в редакції, що діяла у спірний період), споживач електричної енергії зобов'язаний, у тому числі, здійснювати компенсацію перетікань реактивної електричної енергії з метою енергозбереження та дотримання показників якості електричної енергії.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, шляхом оцінки матеріалів справи, суд дійшов висновку, що сторонами по справі визначений та узгоджений порядок оплати з компенсації за перетікання реактивної електроенергії шляхом оплати відповідачем вартості з компенсації за перетікання реактивної електроенергії у повному обсязі та самостійними розрахунками із субспоживачами за договорами про спільне використання електричних мереж та договори про сумісне використання технологічних мереж основного споживача.

В ході розгляду спору судом з’ясовано, що відповідач частково сплатив виставлені йому рахунки на оплату за активну електроенергію 30.03.2009р. у сумі 500 000, 00 грн. та з компенсації за перетікання реактивної електроенергії 31.03.2009р. у сумі 5 000, 00 грн., тобто після подачі позову до суду (дата подачі позову до суду – 12.02.2009р.), що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою банку за вказані дати та представниками сторін у судовому засіданні.

Таким чином, провадження у справі щодо стягнення з відповідача заборгованості за активну електроенергію у сумі 500 000, 00 грн. та за перетікання реактивної електроенергії у сумі 5 000, 00 грн. підлягає припиненню у зв’язку з відсутністю предмету спору.

Шляхом оцінки матеріалів справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що на час розгляду спору у відповідача перед позивачем наявна заборгованість за активну електроенергію у сумі 520 349, 03 грн. та з компенсації за перетікання реактивної електроенергії у сумі 901, 86 грн., яка підтверджена матеріалами справи та підлягає стягненню.

Відповідно до ст.ст.216–218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п.п.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст.3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.4.2.1 Договору, за внесення платежів з порушенням термінів, визначених та Додатком до нього „Порядок розрахунків”, споживач сплачує постачальнику штрафну неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Сума пені зазначається окремим розрахунковим документом.

Пунктом 7 Додатку №2 до Договору „Порядок розрахунків” передбачено, що у разі порушення споживачем узгоджених цим додатком термінів оплати остаточного рахунку за активну електроенергію та з компенсації перетікання реактивної електроенергії, постачальник згідно діючому законодавству України та умовам договору нараховує пеню і надає споживачу відповідний рахунок на оплату пені. Споживач у 5 денний термін після отримання рахунку від постачальника рахунку, сплачує суму пені на рахунок постачальника.

Враховуючи наведені вище приписи, позивач просить стягнути з відповідача пеню на заборгованість за активну та реактивну електроенергію у сумі 17 432, 87 грн. за період з 08.12.2008р. по 18.01.2009р.

Відповідач проти стягнення з нього пені заперечив, посилаючись на той факт, що позивач не виставляв йому рахунки на сплату заявленої у позові суми пені, як то передбачено умовами додатку № 2 до Договору.

Заперечення відповідача судом до уваги не приймаються з огляду на наступне.

Пеня – це не договірне зобов’язання, а вид неустойки, яка застосовується з ціллю забезпечення договірних зобов’язань та яку кредитор має право вимагати у разі порушення боржником виконання основного зобов’язання. Відповідно до приписів ст.ст. 549, 550 Цивільного кодексу України вимагання стягнення неустойки є правом сторони і виникнення цього права не залежить від виставлення відповідного рахунку на пеню. До того ж, згідно п. 4.2.1 Договору сплата пені є обов’язком відповідача і виставлення рахунку не є обов’язковою підставою для виникнення у відповідача обов’язку сплатити пеню, а у позивача права вимагати її стягнення. Підставою, яка породжує обов’язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов’язання, що визначається ст. 610 Цивільного кодексу України, згідно якої порушення зобов’язання є його невиконання або неналежне виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання. Не виставлення позивачем рахунку на сплату пені не унеможливлює його право на звернення з вимогою щодо стягнення цієї пені, оскільки за своєю юридичною природою неустойка (пеня) є не тільки видом (способом) забезпеченням виконання зобов’язань, а також однією з форм цивільно-правової відповідальності.

Крім того, до вирішення спору по суті позивачем було направлено на адресу відповідача рахунок на сплату пені за період з 08.12.2008р. по 25.02.2009р. на загальну суму 49 537, 94 грн., в підтвердження чого в матеріалах справи наявні копії опису вкладення від 03.03.2009р. та поштової квитанції №8129 від 03.03.2009р.

Пеня перерахована судом з урахуванням вимог діючого законодавства, умов договору і дат отримання відповідачем рахунків на оплату, складає 13 541, 96 грн. та підлягає стягненню саме в цьому розмірі.

Вимоги щодо стягнення пені в залишковій частині задоволенню не підлягають у зв’язку з безпідставністю заявлення.

Також позивач просить зобов’язати відповідача припинити дії, які перешкоджають доступу уповноважених представників ТОВ „Сервіс-Інвест” до електроустановок відповідача для здійснення заходів з припинення споживання відповідачем електричної енергії.

Відповідач категорично заперечує проти наявності факту перешкоджання доступу уповноважених представників ТОВ „Сервіс-Інвест” до електроустановок ВАТ „КЗТС”.

Згідно ліцензії серії АВ № 345680 ТОВ „Сервіс-Інвест” є постачальником електричної енергії за регульованим тарифом.

Підпунктами 4, 5, 14, 16 п. 8.1 ПКЕЕ (в редакції, що діяла у спірний період) встановлені права постачальника електричної енергії за регульованим тарифом на безперешкодний доступ до розрахункових засобів обліку електричної енергії та до електричних установок споживача; на перевірку схеми приєднання струмоприймачів споживача та перевірку працездатності установлених у споживача пристроїв протиаварійної автоматики та інших пристроїв, що забезпечують регулювання навантаження в енергосистемі; на складання актів про невідповідність дій (бездіяльності) споживача умовам договору про постачання електричної енергії та порушення вимог законодавства України в електроенергетиці.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачені способи захисту цивільних прав та інтересів. Зокрема, права та законні інтереси суб'єктів захищаються шляхом: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Частина 2 статті 20 ГК України як спосіб захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів встановлює, що права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення. Тобто, за змістом вказаної норми господарські суди розглядають на загальних підставах справи у спорах про припинення дій, які порушують право.

Умовами Договору сторони передбачили, що у разі порушення споживачем умов оплати, узгоджених цим договором та/або графіком погашення заборгованості, постачальник електричної має право у порядку, визначеному умовами цього договору та діючим законодавством припинити постачання електричної енергії споживачу до повного погашення заборгованості (п.7.6 договору).

Згідно п.2.2.5 договору, відповідач (споживач) зобов’язався забезпечувати безперешкодний доступ уповноважених представників постачальника електричної енергії за пред’явленням службового посвідчення: до засобів (систем) обліку електроенергії для їх технічної перевірки, зняття показів, вимірювання потужності та контролю показників якості електроенергії, для контролю встановлених режимів споживання електроенергії; для перевірки схеми приєднання субспоживачів, або струмоприймачів споживача, які беруть участь у регулюванні навантаження в електромережі, перевірки працездатності установлених у споживача пристроїв проти аварійної автоматики та інших пристроїв, що забезпечують регулювання навантаження в енергосистемі; для вжиття заходів по обмеженню обсягів споживання електричної енергії споживачем та/або субспоживачем у випадках, передбачених ПКЕЕ; для контролю виконання споживачем умов цього договору та у інших випадках, передбачених діючим законодавством.

Підпункт 15 п.10.2. ПКЕЕ (в редакції, що діяла у спірний період) визначає, що споживач електричної енергії зобов’язаний забезпечити безперешкодний доступ (за службовим посвідченням) відповідальних представників постачальника електричної енергії та/або відповідальних представників підприємства, що здійснює передачу електричної енергії, до власних електричних установок для проведення технічної перевірки засобів обліку, контролю за рівнем споживання електричної енергії, а також для виконання відключення та обмеження споживання споживачу (субспоживачу) відповідно до встановленого цими Правилами порядку.

Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, що суб’єкти господарювання та учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Аналогічне положення закріплено в ст. 526 Цивільного кодексу України. Так, зобов’язання повинно виконуватися належним чином відповідно умовам договору та вимогам цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а у разі відсутності таких умов і вимог – згідно звичаїв ділового обігу або іншим вимогам, які звичайно ставляться.

Згідно п.7.5 ПКЕЕ (в редакції, що діяла у спірний період), постачальник електричної енергії (електропередавальна організація або основний споживач за погодженням постачальника електричної енергії) зобов'язаний, попередивши споживача не пізніше ніж за три робочих дні, припинити повністю або частково постачання йому електричної енергії (передачу або спільне використання технологічних електричних мереж), у тому числі у разі несплати рахунків відповідно до умов договорів, наявність яких передбачена цими Правилами. Зазначений обов’язок позивача також закріплений сторонами у п. 6.3 Договору.

В підтвердження звернення ТОВ „Сервіс-Інвест” до відповідача за допуском до електроустановок останнього позивачем надані відповідні письмові повідомлення відповідача від 08.12.2008р., 16.12.2008р., 09.01.2009р., повідомлення про отримання поштової кореспонденції, поштові чеки та описи поштового вкладення. У вказаних письмових повідомленнях позивач звертався до відповідача з вимогою допустити представників ТОВ „Сервіс-Інвест” та Держенергонагляду до опломбування комунікаційних апаратів ВАТ „КЗТС” у вимкнутому стані.

Разом з цим, в підтвердження здійснення перешкод доступу представників постачальника електричної енергії до власних електричних установок, позивач надав суду акти про не допуск до здійснення відключення приєднань (токоприймачів) споживача №551 від 26.11.2008р., №558 від 12.12.2008р., №561 від 22.12.2008р., №563 від 29.12.2008р., №568 від 08.01.2009р., №571 від 15.01.2009р., а також акти про відмову від підпису №559 від 12.12.2008р., №562 від 22.12.2008р., №564 від 29.12.2008р., №569 від 08.01.2009р., №572 від 15.01.2009р.

Дослідивши зазначені акти судом з’ясовано, що вони підписані одноособово представниками позивача, а саме: Євтушенко О.В., Зайналовим І.З., Журавльовим А.В., Кабановим В.М., Бабіковим І.В. Будь-яка інформація (посада, прізвище, підпис) щодо присутності при складанні цих актів представника Держенергонагляду відсутня. У вищевказаних актах зазначено, що вони складені інспектором Євтушенко О.В. в присутності представника споживача (відповідача) – головного інженера Максимова М.О., а також зазначено, що Максимов М.О. від підпису акту відмовився.

В ході розгляду справи, в порядку ст. 30 ГПК України, у судове засідання для дачі пояснень викликались вищезазначені працівники сторін: Євтушенко О.В. (з боку позивача) та Максимов М.О. (з боку відповідача).

Максимов М.О. у судове засідання не з’явився, через канцелярію суду надав письмові пояснення від 18.06.2009р., якими повідомив, що на підприємстві існує система пропуску, з якою ТОВ „Сервіс-Інвест” ознайомлений. Стосовно недопуску на підприємство 12.12.2008р., 22.12.2008р., 29.12.2008р., 08.01.2009р., 15.01.2009р. представників позивача Євтушенко О.В., Зайналова І.З., Журавльова А.В., Кабанова В.М. та Бабікова І.В. повідомив, що зазначені особі в указані дні за перепусткою не звертались, акти складали не в його присутності.

Євтушенко О.В. у судовому засіданні 30.06.2009р. також підтвердив той факт, що акти про не допуск до здійснення відключення приєднань (токоприймачів) споживача №551 від 26.11.2008р., №558 від 12.12.2008р., №561 від 22.12.2008р., №563 від 29.12.2008р., №568 від 08.01.2009р., №571 від 15.01.2009р., а також акти про відмову від підпису №559 від 12.12.2008р., №562 від 22.12.2008р., №564 від 29.12.2008р., №569 від 08.01.2009р., №572 від 15.01.2009р. складені одноособово представниками ТОВ „Сервіс-Інвест”, без присутності представника споживача (відповідача) та посилається лише на факт відмови Максимова М.О. від підпису будь-яких документів в телефонному режимі, що зафіксовано відповідним протоколом судового засідання.

Акти перевірки Артемівського відділення Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії в Донбаському регіоні ДА № 02/13-003 від 28.01.2009р., ДА № 02/13-0068 від 28.01.2009р., № 02/13-0067 від 28.01.2009р. та припис ДА № 02/13-0067 від 28.01.2009р. також не містять підписів представника споживача, не надано доказів, того що споживач ознайомлений із зазначеними актами та приписом та того, що ці акти та припис вручені (направлені) відповідачу.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи той факт, що вищевказані акти, на які позивач посилається як на доказ недопуску, складені та підписані одноособово представниками ТОВ „Сервіс-Інвест”, а також враховуючи вищенаведене щодо актів Держенергонагляду, вони не приймаються судом як належні та допустимі докази вчинення відповідачем будь-яких дій, направлених на недопуск уповноважених представників ТОВ „Сервіс-Інвест” до електроустановок ВАТ „КЗТС”. Інших доказів вищезазначеного факту недопуску позивачем не надано.

З огляду на вищенаведене, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в обґрунтування позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині зобов’язання відповідача припинити дії, які перешкоджають доступу уповноважених представників ТОВ „Сервіс-Інвест” до електроустановок відповідача для здійснення заходів з припинення споживання відповідачем електричної енергії не обґрунтовані та документально не підтверджені, тому задоволенню не підлягають.

Крім того, позивач у поясненнях б/н від 02.06.2009р. зазначив, що вимоги, викладені у позовній заяві, щодо заборони відповідачеві вчиняти певні дії, а саме перешкоджати в доступі до власних електроустановок уповноваженим представникам позивача для відключення струмоприймачів з наступним пломбуванням пристроїв їх підключення є одночасно й позовними вимогами та вимогами про забезпечення позову в порядку ст.ст.66,67 ГПК України. В ході розгляду справи позивач підтримав свої вимоги та просив забезпечити позов шляхом заборони відповідачеві вчиняти певні дії, а саме перешкоджати в доступі до власних електроустановок уповноваженим представникам позивача для відключення струмоприймачів з наступним пломбуванням пристроїв їх підключення.

Відповідно до ст.66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно приписів, зазначеної статті підставою для застосування судом заходів забезпечення позову є ситуація, коли невжиття таких заходів може ускладнити чи унеможливити виконання в подальшому рішення господарського суду, або як попереджувальний засіб завдання значної шкоди заявнику, причому зазначені припущення мають ґрунтуватися на належних та допустимих доказах.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Статтями 43, 33 Господарського процесуального кодексу України встановлений принцип господарського судочинства, згідно з яким кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Позивачем просить заборонити чинити перешкоди до власних електроустановок, тоді як доказів самих перешкод або того факту, що невжиття таких заходів утруднить чи зробить неможливим виконання в подальшому рішення суду не представлено. До того ж, суд, при розгляді заяви про забезпечення позову, звертає увагу на той факт, що вимоги щодо забезпечення позову аналогічні із самими позовними вимогами.

За таких обставин вимога щодо забезпечення позову задоволенню не підлягає.

В ході розгляду справи судом розглянуто клопотання відповідача щодо виклику у судове засідання для дачі пояснень Максимова Миколу Олександровича, якого позивачем зазначено в актах про не допуск, як присутнього представника від споживача. Дане клопотання судом задоволено.

Також розглянуто клопотання відповідача №26/116 від 02.06.2009р. щодо залучення у справу як третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору субспоживачів: ТОВ „Укрметалорукав”, ТОВ „Ремстройенерго”, ТОВ „Укрмашкомплект”, ТОВ „Укрінструмент”, СПД Щекочіхін, СПД Алєксандрєнкова, СПД Мануйло, Приватбанк для дачі пояснень по розрахункам за реактивну електроенергію. Позивач проти даного клопотання відповідача заперечив, що зафіксовано протоколом судового засідання від 03.06.2009р.

Зазначене клопотання судом незадоволено з огляду на нижчевикладене:

1) Клопотання не містить обґрунтувань щодо необхідності залучення у справу перелічених осіб в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору.

2) Відповідач, всупереч ст.27 ГПК України, не вказав повного статусу третіх осіб, зокрема на стороні кого вони повинні брати участь (позивача чи відповідача).

3) Відповідач не вказав повне найменування осіб, яких він просить у клопотанні залучити у справу як третіх осіб, не зазначив їх реквізитів (місцезнаходження, ІПН).

Таким чином, розглянувши клопотання відповідача №26/116 від 02.06.2009р., суд дійшов висновку, що вказане клопотання є необґрунтованим та залишив його без задоволення.

До того ж, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи документи та пояснення представників позивача та відповідача є достатніми та вичерпними для повного та об’єктивного розгляду спору, а отже не має необхідності для залучення у справу будь-яких третіх осіб.

Враховуючи наведене позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України.

У судовому засіданні оголошено рішення відповідно до ст. 85 Господарського процесуального Кодексу України.

На підставі ст.129 Конституції України, ст.ст. 6, 15, 16, 20, 526, 527, 549, 550, 610, 627 Цивільного кодексу України, ст.ст.22, 67, 193, 216-218 Господарського кодексу України, Закону України „Про електроенергетику” №575/97-ВР від 16.10.1997р., Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996р. N28, Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 30, 33, 34, 38, 43, 49, 66, 67, п.1-1 ст.80, ст.ст.82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Сервіс-Інвест” м.Донецьк до Відкритого акціонерного товариства „Краматорський завод важкого верстатобудування” м.Краматорськ про зобов’язання відповідача припинити дії, які перешкоджають доступу уповноважених представників ТОВ „Сервіс-Інвест” до електроустановок відповідача для здійснення заходів з припинення споживання відповідачем електричної енергії; стягнення суми заборгованості за послуги перетікання реактивної електроенергії в розмірі 5 901, 86 грн., суми пені у розмірі 17 432, 87 грн., суми заборгованості за спожиту активну електроенергію в розмірі 1 020 349, 03 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Краматорський завод важкого верстатобудування” (84306, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Орджонікідзе, 6, ЄДРПОУ 00222999; п/р 2602301510689 у філії АК ПІБ м.Краматорськ Донецької області, МФО 334141) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Сервіс-Інвест” (83001, м.Донецьк, б.Шевченка, 11, ЄДРПОУ 31018149; п/р зі спеціальним режимом використання 260393011290 в Донецькому обласному управлінні ВАТ „Державний Ощадний банк України”, МФО 335106) 520 349, 03 грн. – борг за активну електроенергію.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Краматорський завод важкого верстатобудування” (84306, Донецька область, м.Краматорськ, вул..Орджонікідзе, 6, ЄДРПОУ 00222999; п/р 2602301510689 у філії АК ПІБ м.Краматорськ Донецької області, МФО 334141) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Сервіс-Інвест” (83001, м.Донецьк, б.Шевченка, 11, ЄДРПОУ 31018149; п/р 26003001312038 у філії ЗАТ „ОТП Банк” в м.Донецьк, МФО 335775) 901, 86 грн. – борг за перетікання реактивної електроенергії, 13 541, 96 грн. – пеня, 10 397, 85 грн. державного мита, 117, 56 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідача заборгованості за активну електроенергію у сумі 500 000, 00 грн. та за перетікання реактивної електроенергії у сумі 5 000, 00 грн. у зв’язку з відсутністю предмету спору.

В залишковій частині вимог відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дати його прийняття.

Суддя Сгара Е.В.