Ухвала суду № 41654020, 27.11.2014, Апеляційний суд Рівненської області

Апеляційний суд Рівненської області

__________

У Х В А Л А

Іменем України

27 листопада 2014 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Рівненської області в складі:

Суддів - Сачука В.І., Матюхи Ю.В., Шпинти М.Д.

при секретарі судового засідання - Степанюк В.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника - адвоката ОСОБА_2 на вирок Сарненського районного суду Рівненської області від 17 липня 2014 року у кримінальному провадженні №12014180200000206 про обвинувачення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, не судимого, за ч.2 ст. 315 КК України, з участю:

прокурора - Салайчука Т.І.

обвинуваченого - ОСОБА_1

захисника - ОСОБА_2

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком Сарненського районного суду Рівненської області від 17 липня 2014 року ОСОБА_1 засуджений за ч.2 ст. 315 КК України із застосуванням ч.1 ст. 69 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки.

Судом також вирішено питання щодо речових доказів.

Як встановлено судом, 11 лютого 2014 року ОСОБА_1, перебуваючи в стані наркотичного сп'яніння, знаходячись близько 19 год. 30 хв. в належному ОСОБА_3 будинку по АДРЕСА_2, діючи умисно, в порушення Законів України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» та «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними» від 15.02.1995 року, з метою схиляння до вживання наркотичного засобу, шляхом пропозиції, одночасно запропонував ОСОБА_3 та неповнолітній ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, вжити шляхом ін'єкції наркотичний засіб, який відповідно до висновку експерта № 129 від 21.02.2014 року містить наркотичну речовину - кодеїн, чим викликав у них бажання вжити вказаний наркотичний засіб та надав його для вживання.

В поданих на вирок суду апеляційних скаргах:

- обвинувачений ОСОБА_1, не оспорюючи доведеності вини та правильності кваліфікації його дій, просить вирок суду першої інстанції змінити та призначити йому більш м'який вид покарання із застосуванням ст. 75 КК України. В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що повністю визнав свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні, щиро розкаявся у вчиненому та має тяжкий стан здоров'я, є потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи.

- захисник обвинуваченого ОСОБА_1- адвокат ОСОБА_2, не оспорюючи доведеності вини та правильності кваліфікації дій ОСОБА_1, просить вирок суду першої інстанції змінити та призначити йому більш м'який вид покарання із застосуванням ст. 75 КК України. Вказує, що ОСОБА_1 визнав свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні, щиро розкаявся у вчиненому та активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення під час досудового розслідування і судового розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2, які просять вирок суду змінити і призначити ОСОБА_1 більш м'який вид покарання із застосуванням ст. 75 КК України, думку прокурора про залишення вироку суду без зміни, а апеляційних скарг обвинуваченого та його захисника без задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені в апеляційних скаргах доводи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення за ч.2 ст. 315 КК України ґрунтується на доказах, зібраних у встановленому законом порядку та досліджених у судовому засіданні.

Кваліфікація дій за ч.2 ст. 315 КК України обвинуваченим ОСОБА_1 та його захисником ОСОБА_2 не оспорюється.

Згідно п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року №7 ( з наступними змінами) „Про практику призначення судами кримінального покарання", суди при призначенні покарання в кожному конкретному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержуватись вимог ст.65 КК стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обгрунтованості та індивідуалізації покарання.

Відповідно до ч.2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.

Суд при призначенні ОСОБА_1 покарання врахував обставини, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та, з урахуванням особи винного, обгрунтовано призначив покарання із застосуванням ст. 69 КК України.

Згідно ч.1 ст. 75 КК України якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Прокурор в суді першої інстанції у судових дебатах просив призначити ОСОБА_1 покарання зі звільненням останнього від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі ст. 75, 76 КК України.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, суд не обговорював можливості звільнення ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_1 визнав свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні та щиро розкаявся.

Крім того, суд не взяв до уваги, що ОСОБА_1 являється потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи, молодий вік обвинуваченого, хворобливий стан здоров'я та намір створити сім'ю.

Наведені обставини, дають підстави вважати, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 та попередження нових злочинів можливо досягти без ізоляції його від суспільства, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою під час звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України з покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 407, 418 КПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника - адвоката ОСОБА_2 задовольнити.

Вирок Сарненського районного суду Рівненської області від 17 липня 2014 року змінити.

Вважати ОСОБА_1 засудженим за ч.2 ст. 315 КК України із застосуванням ч.1 ст. 69 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з іспитовим строком два роки.

Відповідно до ст.76 КК України зобов'язати ОСОБА_1 не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний захід ОСОБА_1 - тримання під вартою скасувати, звільнивши останнього негайно з-під варти в залі суду.

В решті вирок залишити без зміни.

Рішення апеляційного суду Рівненської області набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня його проголошення судом апеляційної інстанції.

с у д д і:

Сачук В.І. Матюха Ю.В. Шпинта М.Д.