Рішення № 4165232, 16.06.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.06.09 Справа№ 23/29

Господарський суд Львівської області у складі судді Бортник О.Ю., при секретарі судових засідань Цяпка О.І., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення (надалі –ДПМТЗ) залізничного транспорту України “Укрзалізничпостач”, м. Київ,

до відповідача Державного територіально-галузевого об”єднання (надалі –ДТГО) “Львівська залізниця”, м. Львів,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

1. ЗАТ “Макіївський металургійний завод”, м. Макіївка,

2. ТзОВ “Метінвест-Україна”, м. Донецьк,

про стягнення 6512,28 грн.

За участю представників:

від позивача - Лесько Н.О. - представник,

від відповідача –Яремко П.С. –представник,

від третіх осіб –Співак О.Є. –представник.

Суть спору: ДПМТЗ залізничного транспорту “Укрзалізничпостач”, м. Київ, звернулось до господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з ДТГО “Львівська залізниця” 6512,28 грн. заборгованості за поставлену по Договору поставки № ЦХП-60107 від 28 грудня 2006 р. продукцію. Позовні вимоги мотивовані нормами ст.ст. 11, 14, 334, 509, 525, 526, 614, 664 ЦК України, ст. 173 ГК України.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просить в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що позивачем йому недопоставлено продукції на суму 6512,28 грн. Вказане підтверджується залізничною накладною № 50166535 та комерційним актом № АЧ 827219/174 від 05.12.2007 р.

Ухвалою суду залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ЗАТ “Макіївський металургійний завод” та “ТзОВ “Метінвест-Україна”, на підставі договору між якими було проведено відвантаження продукції, що поставлялась позивачем відповідачу.

У судовому засіданні, призначеному на 05.03.2008 р., оголошувалась перерва. Розгляд справи відкладався з підстав, викладених в наявних у матеріалах справи ухвалах суду.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив таке.

Між сторонами у справі 28 грудня 2006 р. укладено Договір № ЦХП-60107. Згідно з умовами цього договору (п.п.1.1., 6.1., 7.1., 7.2.) позивач зобов”язувався передати у власність відповідача продукцію виробничо-технічного призначення, найменування, кількість та ціни якої вказуються в Специфікаціях, які є невід”ємними частинами договору. Згідно з специфікацією до договору № ЦХП-60107 позивач зобов”язувався поставити відповідачу клеми КП роздільного рейкового кріплення залізничної колії в кількості 64,500 тонн по ціні 4123 грн. за тонну без ПДВ. Відповідач зобов”язувався акцептувати сповіщення “авізо” на протязі двох робочих днів після отримання рахунку-фактури, податкової накладної, товарно-транспортної або залізничної накладної, супроводжувальної документації виробника продукції, пакувальних аркушів, сповіщення “авізо”. Розрахунки за продукцію мали здійснюватися відповідно до Порядку розрахунків за поставлені товарно-матеріальні цінності між ДП “Укрзалізничпостач” і залізницями та обліку ведення претензійно-позовної роботи, затвердженого наказом Укрзалізниці від 30.04.2004 р. № 329-ЦЗ. Позивач на підставі Договору поставки № 1188/07-ЦЮ від 23 листопада 2007 р. придбав у ТзОВ “Метінвест-Україна” клеми ПК роздільного рейкового кріплення залізничної колії, що підтверджується видатковою накладною № 884 від 29 листопада 29007 р. На підставі вищезгаданого договору (п. 5.1.) ТзОВ “Метінвест-Україна” зобов”язувалось здійснити поставку продукції залізничним транспортом з подальшим прямуванням продукції на адресу вантажоодержувача (колійно-машинні станції та дистанції колії залізниць), який зазначається у рознарядці позивача. Як вбачається з рознарядок № ЦХП-18/5653, № ЦХП-18/5654 від 23.11.2007 р., позивач вказав одержувачем клем ПК роздільного рейкового кріплення залізничної колії структурний підрозділ відповідача (КМС-125, ст. Дубляни). Згідно з накладною № 50166535 від 29 листопада 2007 р. позивач поставив відповідачу 64,5 тонн продукції на суму 330055,39 грн. Відповідач виставлене йому сповіщення № 11003 від 29.11.2007 р. на суму 330055,39 грн. акцептував частково лише в розмірі 323543,11 грн. Відтак, неоплаченими залишились 6512,28 грн. Відповідач відмовляється оплачувати решту суми, пояснюючи це тим, що позивачем недопоставлено йому продукції на вказану суму.

Заслухавши пояснення представників осіб, які беруть участь у справі, дослідивши наявні у справі докази, господарський суд Львівської області дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню. Роблячи такий висновок, господарський суд виходив з наступного.

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526, 530, 614, 712 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов”язання не допускається. Якщо у зобов”язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Договір є обов”язковим для виконання. За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У матеріалах справи відсутні та відповідачем суду не подані докази того, що позивач, чи вантажовідпавник, ТзОВ “Метінвест-Україна”, неналежним чином виконали свої зобов”язання за договором поставки. Факт придбання позивачем для поставки відповідачу у третьої особи 64,500 тонн продукції підтверджеється видатковою накладною № 884 від 29 листопада 2007 р. Вказана продукція у кількості 64500 кг завантажена третьою особою у справі в напіввагон № 60637725. Вантаж прийнято до перевезення залізницею без зауважень щодо його кількості, що підтверджується залізничною накладною № 50166535 від 29.11.2007 р., на якій проставлені відповідні штемпелі та відмітки перевізника. Як вбачається з Акта загальної форми № 129 від 4 грудня 2007 р. та Комерційного акта АЧ № 827219/174 від 05 грудня 2007 р., вантаж прибув у технічно-справному вагоні № 60637725, двері та люк вагона були закриті щільно, люк ув”язаний 6мм дротом. Вантаж маркований по всій довжини та ширині вагона білим вапном, маркування не було нарушене. Слідів втрати вантажу не було. Докази втрати або викрадення вказаного вантажу сторонніми особами по ходу слідування поїзда у матеріалах справи відсутні та відповідачем суду не подані.

Посилання відповідача на недопоставку йому позивачем 1300 кг продукції та на вищезгаданий Комерційний акт і Акт № 135 приймання продукції за кількістю та якістю від 10 грудня 2007 р. суд до уваги не бере. Наведені докази не можуть вважатись належними доказами порушенння позивачем взятих на себе договірних зобов”язань і недопоставки продукції відповідачу з огляду на таке. Згідно з ст.ст.33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наведені відповідачем в якості доказів недопоставки позивачем товару комерційний акт АЧ 827219 від 05 грудня 2007 р. та Акт приймання продукції (товарів) за кількістю та якістю від 10.12.2007 р., складені в односторонньому порядку зацікавленою стороною у справі (відповідачем) з порушенням встановленого законодавством України та Договором порядку їх складення. Так, у матеріалах справи відсутні та ДТГО “Львівська залізниця” на вимогу ухвали суду не подано доказів, наявності станом на 5 грудня 2007 р. обставин, за яких відповідно до п. 52 Статуту залізниць України перевіряється маса вантажу та складається комерційний акт у випадку невідповідності маси. Про наявність обставин, передбачених вищезгаданою нормою, не зазначено нічого й у самому Комерційному акті від 05.122.2007 р., не вбачається наявність таких обставин й з Акта загальної форми № 129 від 04.12.2007 р. станції Здолбунів. Не подано на вимогу ухвали суду й письмових пояснень з цього приводу. Згідно з ч. 3 п. 52 Статуту залізниць України за відсутності обставин, викладених у ч. 1 цього пункту, вантажі, завантажені відправником, і ті, що прибули у справних вагонах, контейнерах із непошкодженими пломбами відправника, а також без ознак недостачі, псування, пошкодження на відкритому рухомому складі або у критих та інших вагонах без пломб, якщо такі перевезення передбачені Правилами, видаються без перевірки їх кількості і стану. Крім цього, згідно з вищезгаданим пунктом 52 Статуту залізниць України маса, стан та кількість вантажу перевіряються перевізником на станції призначення, тоді як маса вантажу з невідомих причин перевірялась на проміжній станції Здолбунів.

Що стосується Акта № 135 приймання продукції (товарів) за кількістю та якістю від 10 грудня 2007 р., то він складений з порушенням вимог п. 17 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживачння по кількості, затвердженою постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 р. № П-6 і п. 6.2.1. Договору № ЦХП-60107 від 28 грудня 2006 р. Відповідач згідно з п. 17 Інструкції П-6 та п. 6.2.1. Договору зобов”язаний був викликати для складення Акта представників позивача та вантажовідправника, а не здійснювати приймання продукції по кількості в односторонньому порядку з складенням такого ж одностороннього Акта. Докази виклику для приймання продукції по кількості та складення Акту приймання продукції за кількістю представників позивача та третьої особи у справі відповідачем на вимогу ухвали суду не подано. Представники позивача та третьої особи у справі зазначають, що відповідач жодних викликів з цього приводу на їхню адресу не надсилав. Суд бере до уваги й ту обставину, що відповідно до п. 4.1. договору № ЦХП-60107 від 28.12.2006 р. (укладеного між сторонами у справі), п.3.1. договору від 23.11.2007 р. № 1188/07-ЦЮ (укладеного між позивачем, Державною адміністрацією залізничного транспорту України “Укрзалізниця” та ТзОВ “Метінвест-Україна”) умови поставки визначаються у специфікаціях до договору. Згідно з специфікаціями до цих договорів поставка продукції здійснювалась на умовах FCA Інкотермс-2000, ст. Ясинувата Донецької залізниці. Таким чином, згідно з умовами вищезгаданих договорів, положеннями Інструкції П-6 та Інкотермс-2000 між сторонами врегульований порядок приймання-передачі продукції, відповідно до якого місцем її приймання визначено ст. Ясинувата Донецької залізниці. КМС-125 ДТГО «Львівська залізниця» не взяло участі у прийманні продукції за кількістю у визначеному в договорах місці. Акт № 135 від 10 грудня 2007 р. складено на базі КМС-125, м. Дубляни. Згідно з Інкотермс-2000 зобов»язання позивача щодо поставки продукції є виконаним в повному обсязі з моменту передачі продукції перевізнику на станції Ясинувата Донецької залізниці.

За наведених обставин, факт поставки відповідачу продукції меншої кількості, ніж це передбачено договором, належними докази не підтверджено, відтак, позов підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 82, 84, 85, 116 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити повністю.

Стягнути з Державного територіально-галузевого об”єднання “Львівська залізниця” (79000, м. Львів, вул. Гоголя, 1, ЄДРПОУ 01059900) на користь Державного підприємства матеріально технічного забезпечення залізничного транспорту України “Укрзалізничпостач” (03049, м. Київ, Повітрофлотський проспект, 11/15, ЄДРПОУ 19014832) 6512,28 грн. заборгованості, 102 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

2. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

3. Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя