Рішення № 4164970, 09.06.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.06.09 Справа№ 25/23

Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом:

Дочірнього підприємства “Газ-тепло” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” (м.Київ)

до відповідача (за первісним позовом):

Державного комунального підприємства “Перемишлянитеплоенерго” (м.Перемишляни)

про :

стягнення заборгованості за договором комісії в сумі 122 108,11 грн.; за зустрічним позовом –про стягнення боргу за договором про надання послуг з переробки природного газу та транспортування теплової енергії.

Суддя :

В.М. Пазичев

При секретарі :

І.Є.Башак

Представники сторін:

від позивача (за первісним позовом):

Тарасенко О.В.-представник, довіреність від 29.04.2009 року №09/55

від відповідача (за первісним позовом):

Карашкевич І.Ю.-паспорт громадянина України, КА 618951

Кравчук П.І.-представник, довіреність від 07.04.2008 року

Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, роз’яснено їх права та обов’язки відповідно до ст.ст.20, 22 ГПК України, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Дочірнього підприємства “Газ-тепло” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” (м.Київ) до Державного комунального підприємства “Перемишлянитеплоенерго” (м.Перемишляни) про стягнення заборгованості в сумі 122 108,11 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 05.02.2009 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 13.02.2009 року. Ухвалою від 13.02.2009 року розгляд справи відкладено до 23.02.2009 року, у зв”язку з неявкою представників сторін. Ухвалою від 23.02.2009 року розгляд справи відкладено до 05.03.2009 року, у зв”язку з неявкою представника позивача (за первісним позовом). Ухвалою від 05.03.2009 року в судовому засіданні оголошено перерву до 26.03.2009 року, за клопотанням сторін. Ухвалою від 26.03.2009 року в судовому засіданні оголошено перерву до 22.04.2009 року, за клопотанням сторін. Ухвалою від 22.04.2009 року розгляд справи відкладено до 05.05.2009 року, за клопотанням сторін. Ухвалою від 05.05.2009 року в судовому засіданні оголошено перерву до 21.05.2009 року, за клопотанням сторін. Ухвалою від 21.05.2009 року в судовому засіданні оголошено перерву до 26.05.2009 року, за клопотанням сторін. Ухвалою від 26.05.2009 року в судовому засіданні оголошено перерву до 01.06.2009 року, за клопотанням сторін. Ухвалою від 01.06.2009 року в судовому засіданні оголошено перерву до 09.06.2009 року, за клопотанням сторін.

Позивач (за первісним позовом) вимог ухвал суду про порушення провадження у справі від 05.02.2009 року, про відкладення від 13.02.2009 року, від 23.02.2009 року, від 22.04.2009 року, про оголошення перерви від 05.03.2009 року, від 26.03.2009 року, від 05.05.2009 року, від 21.05.2009 року, від 26.05.2009 року, від 01.06.2009 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

23.02.2009 року за вх.№64-2 позивач надіслав на адресу суду телеграму про відкладення розгляду справи, у зв”язку з неможливістю забезпечити явку уповноваженого представника в судове засідання.

05.03.2009 року за вх.№4241 позивач (за первісним позовом) подав відзив на зустрічний позов, в якому просить суд у задоволенні зустрічного позову Державного комунального підприємства “Перемишлянитеплоенерго” –відмовити.

05.03.2009 року за вх.№4240 позивач (за первісним позовом) надав письмове пояснення по суті спору на виконання вимог ухвали суду від 23.02.2009 року.

26.03.2009 року за вх.№5883 позивач (за первісним позовом) подав відзив на заяву про уточнення позовних вимог за зустрічним позовом, в якому просить суд відмовити в задоволенні зустрічного позову.

26.03.2009 року за вх.№5884 позивач (за первісним позовом) подав заперечння на відзив відповідача, в якому просить суд позовні вимоги задоволити повністю.

Відповідач (за первісним позовом вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 05.02.2009 року, про відкладення від 13.02.2009 року, від 23.02.2009 року, від 22.04.2009 року, про оголошення перерви від 05.03.2009 року, від 26.03.2009 року, від 05.05.2009 року, від 21.05.2009 року, від 26.05.2009 року, від 01.06.2009 року не виконав в повному обсязі, відзив на позов представив, в якому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, явку повноважного представника забезпечив.

13.02.2009 року за вх.№2637 відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв”язку з неможливістю забезпечити явку уповноваженого представника.

23.02.2009 року за вх.№1058 відповідач подав зустрічний позов про стягнення боргу за договором про надання послуг з переробки природного газу та транспортування теплової енергії. Ухвалою від 23.02.2009 року зустрічний позов прийнято до спільного розгляду із первісним позовом.

20.03.2009 року за вх.№5376 відповідач (за первісним позовом) подав відзив на позов, в якому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

26.03.2009 року за вх.№5902 відповідач подав клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи.

05.05.2009 року відповідач подав пояснення по справі на виконання ухвали від 22.04.2009 року.

В судовому засіданні 26.03.2009 року сторони подали спільне клопотання про продовження терміну розгляду справи понад строк, встановлений ст. 69 ГПК України.

05.05.2009 року сторони подали спільне клопотання про продовження терміну розгляду справи, понад строк, встановлений ст.69 ГПК України.

Відповідно до ст.75 ГПК України, справу розглянуто за наявними в ній матеріалами в присутності представників сторін.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, рішення виготовлено, підписано та оголошено 09.06.2009 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

01.10.2005 року між Дочірнім підприємством “Газ-тепло” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” та Державним комунальним підприємством “Перемишлянитеплоенерго” укладено договір комісії №12/05-510, згідно з яким відповідач здійснює продаж теплової енергії від свого імені в інтересах та за рахунок позивача.

В період з жовтня 2005 року по квітень 2006 року на виконання умов договору позивач передав відповідачу теплову енергію в розмірі 4 619,600 гігакалорій на загальну суму 1 350764,41 грн. У свою чергу, відповідач прийняв обумовлену у договорі теплову енергію та реалізував її кінцевим споживачам, перерахувавши позивачу 1 228 656,30 грн., внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 122 108,11 грн.

Відповідно до п.4.9 договору, відповідач бере на себе поручительство (делькредере) перед позивачем за виконання зобов”язань третіми особами за договорами, укладеними відповідачем та третіми особами, на виконання п.4.4 договору.

Отже, поручившись за споживачів, внаслідок застосування делькредере заборгованість відповідача з врахуванням оплат станом на 30.11.2008 року склала 122 108,11 грн.

Тобто, позов пред'явлено за договором комісії до відповідача, який реалізовував майно ДП “Газ-тепло” (об'єкт власності позивача) - теплову енергію, вироблену із сировини позивача -- природного газу. Відповідач, як комісіонер, поручився по делькредере за виконання договору тими особами, яким він реалізовував майно (енергію). Кількість майна, переданого на реалізацію комісіонеру, вказана у доданих до позовної заяви актах передачі теплової енергії відповідачу на реалізацію за договором комісії. В цих актах зазначена кількість переданого майна (кількість гігакалорій теплової енері ії) та вартісне відображення цієї кількості майна. Акти підписані обома сторонами та у відповідності до приписів статті Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»є первинними документами - такими, що містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення.

Крім того, до позовної заяви додані помісячні звіти комісіонера (відповідача у справі), якими засвідчується факт продажу ним належної позивачу теплової енергії - споживачам. Враховуючи, що вони складалися наростаючим підсумком, остаточні дані містяться в останньому звіті комісіонера. Звіти підписані обома сторонами та у відповідності до приписів ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»є первинними документами - такими, що містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення. Зокрема, звіти доводять факт продажу майна комітента та наявності заборгованості комісіонера, який поручився при продажу майна комітента по делькредере (умова (п. 4.9) договору комісії.

Загальна вартість переданого майна відповідачу –1 350 764,41 грн.

Сума оплати відповідачем складає –1 228 656,30 грн.

Заборгованість відповідача за договором складає 122 108,41 грн., та, відповідно, у вказаній сумі заявлено до стягнення у позовній заяві заборгованість відповідача по основному боргу.

Крім того, сума заборгованості споживачів за теплову енергію та заборгованість відповідача, яка виникла внаслідок застосування делькредере, підтверджується затвердженим звітом комісіонера №043/510 від 30.04.2006 року, де відповідачем визнана заборгованість.

Як стверджує позивач, строк виконання зобов”язань із сплати вартості теплової енергії в договорі не був визначений, тому, в порядку ст.530 ЦК України та п.4.9 договору, позивач 16.01.2009 року направив відповідачу вимогу про погашення заборгованості №54/11-13-53 від 15.01.2009 року.

Таким чином, за підрахунком позивача, сума боргу становить 122 108,11 грн., наявність якої відповідачем було визнано в ході судового розгляду справи.

Разом з тим, 23.02.2009 року за вх.№1058 відповідач подав зустрічний позов про стягнення боргу за договором про надання послуг з переробки природного газу та транспортування теплової енергії, в якому зазначає, що 01.10.2005 року між ДП “Газ-тепло” та КП “Перемишлянитеплоенерго” укладено договір №17/05-509 про надання послуг з переробки природного газу та транспортування теплової енергії та договір комісії №12/05-510.

Вказані договори по своїй суті регулюють відносини забезпечення природним газом та тепловою енергією підприємств, установ, організацій та громадян, що знаходяться на території м.Перемишляни.

Згідно п.1 договору №17/05-509, КП “Преремишлянитеплоенерго” (надалі –підрядник) зобов”язується здійснювати послуги з переробки природного газу в готову продукцію та її транспортування до споживачів, а ДП “Газ-тепло” (надалі –замовник) зобов”язується прийняти готову продукцію та оплатити виконану роботу з надання послуг з переробки природного газу в готову продукцію та її транспортування. Замовник бере на себе зобов”язання забезпечити підрядника природним газом в кількості та на умовах, передбачених договором.

Відповідно до п.9 договору №17/05-509, замовник перераховує підряднику відповідні грошові кошти з поточного рахунку, відкритого на виконання умов ст.5 договору комісії №12/05-510, відповідно до алгоритму розподілу грошових коштів, погодженого сторонами в додатку №4 до договору №17/05-509.

Додатком №4 до договору №17/05-509 (протокол погодження витрат на виробництво готової продукції) встановлено, що сторони домовилися про наступний порядок розподілу грошових коштів, що надходять на розподільчий рахунок ДП “Газ-тепло” на виконання договору №17/05-509: 45% щоденно перераховуються на рахунок ДП “Газ-тепло”; 55% щоденно перераховуються на рахунок КП “Перемишлянитеплоенерго”.

Не зважаючи на досягнуті сторонами домовленості та взяті на себе зобов”язання, за період дії вищезгаданих договорів №17/05-509 та №12/05-510, ДП “Газ-тепло”, як стверджує відповідач (за первісним позовом), постійно порушував алгоритм розподілу виручки від реалізації теплової енергії, затверджений протоколом про погодження витрат на виробництво готової продукції, який є невід”ємною частиною договорів №17/05-509 та №12/05-510.

Так, внаслідок порушення встановленого алгоритму розподілу коштів, вилучених від реалізації готової продукції, КП “Перемишлянитеплоенерго” недоотримало виручки на суму 90 951,45 грн., тобто, виходячи з умов договорів №17/05-509 та №12/05-510, укладених з 01.10.2005 року між ДП “Газ-тепло” та КП “Перемишлянитеплоенерго”, розрахунок дебіторської заборгованості ДП “Газ-тепло” перед КП “Перемишлянитеплоенерго” складає 90 951,45 грн.

Крім того, ст.5 договору №12/05-510 передбачено комісійну винагороду комісіонера КП “Перемишлянитеплоенерго” в розмірі 0,2% від вартості фактично реалізованої теплової енергії. Таким чином, ДП “Газ-тепло” не виконало, за твердженням відповідача (за первісним позовом), в цій частині взятих на себе зобов”язань.

Розмір нарахованої комісійної винагороди КП “Перемишлянитеплоенерго” складає 2 960,72 грн.

Крім того, відповідач (за первісним позовом) зазначає, що із 122 108,11 грн., які вимагає стягнути позивач, 55% належить КП “Перемишлянитеплоенерго”, згідно додатку №4 договору №17/05-509 (протокол про погодження витрат на виробництво готової продукції), що становить 67 159,46 грн., а 45% - ДП “Газ-тепло”, що становить 54 948,65 грн.

Таким чином, за твердженням відповідача (за первісним позовом), виходячи з договорів №17/05-509 та №12/05-510, ДП “Газ-тепло” заборгувало КП “Перемишлянитеплоенерго” 162 019,35 грн.

14.01.2009 року КП “Перемишлянитеплоенерго” надіслало ДП “Газ-тепло” претензію з вимогою сплати боргу, яка, однак, залишена без відповідного реагування.

Окрім того, діючи відповідно до договорів №17/05-509 та №12/05-510, керуючись ст. 601 ЦК України, відповідач (за первинним позовом) вважає за можливе та необхідне здійснити зарахування зустрічних однорідних вимог, шляхом стягнення на його користь з ДП “Газ-тепло” 38 963,52 грн., що становить різницю між дебіторською та кредиторською заборгованістю КП “Перемишлянитеплоенерго” перед ДП “Газ-тепло” (161 071,17 - 122 108,11).

14.04.2009 року КП “Перемишлянитеплоенерго” надіслало на адресу ДП “Газ-тепло” акт звірки взаєморозрахунків станом на 01.04.2009 року, у якому наведено вищевказане сальдо після звірки 38 963,52 грн. в користь КП “Перемишлянитеплоенерго”.

В ході судового розгляду справи позивач (за первісним позовом) не заперечив правильність визначення відповідачем (за первісним позовом) суму боргу по розрахунках в розмірі 90 951,45 грн. та частку в розмірі 67 159,46 грн., що належить відповідачу (за первісним позовом) в загальній сумі заборгованості за договором комісії, а в судовому засіданні 09.06.2009 року підтвердив наявність такої заборгованості, заперечивши проти наявності заборгованості за комісійну винагороду в розмірі 2 960,72 грн.

В судовому засіданні 26.05.2009 року відповідач (за первісним позовом) подав уточнення позовних вимог за зустрічним позовом, в якому просив стягнути з позивача (за первісним позовом) 161 071,63 грн. боргу за договором №17/05-509 та судові витрати.

В судовому засіданні 09.06.2009 року (відповідач за первісним позовом) уточнив позовні вимоги за зустрічним позовом, згідно яких зменшив позовні вимоги на суму комісійної винагороди в розмірі 2 960,72 грн.

На вимогу ухвали суду від 26.03.2009 року, КП «Перемишлянитеплоенерго»подало платіжні документи, реєстр платіжних документів по розрахунку за теплову енергію та зведений реєстр. Крім того, подано акти прийому-передачі теплової енергії і реєстр цих актів.

Позивач (за первісним позовом) заперечує вимоги, що зазначені у зустрічному позові, з мотивів, що договір, на який посилається відповідач, і зобов”язання ДП “Газ-тепло” по ньому, поставлені в залежність від виконання відповідачем договору комісії, в зв”язку з невиконанням якого і був направлений первинний позов.

Щодо покладення судом на позивача (за первісним позовом) обов'язку проведення звірки розрахунків, позивач (за первісним позовом) відмовився від виконання вимог суду, мотивуючи свою відмову обов’язком прийняття судом рішення на підставі представлених до справи доказів.

Щодо сум та дат надходження грошових коштів від комісіонера на виконання умов договору позивач (за первісним позовом) зазначає, що він, всупереч вимогам суду, не вважає за необхідне встановлювати правомірність дій сторін по кожному окремому факту поступлення грошей на рахунок, через який здійснюються розрахунки між сторонами, оскільки має місце заборгованість відповідача перед ним за договором комісії.

Щодо вимог про стягнення плати за переробку та незаконності, на думку позивача (за первісним позовом), пред’явлення таких вимог без остаточного розрахунку за договором комісії, позивач (за первісним позовом) зазначає, що з договору переробки, на який посилається відповідач, вбачається, що зобов'язання позивача по оплаті послуг відповідача є зобов'язанням, яке в розумінні статті 530 ЦК України, законодавцем визначено як зобов'язання, виконання якого поставлено в залежність від настання певної події, а саме, надходження від відповідача грошових коштів за договором комісії № 12/05-510 від 01.10.2005р., в зв’язку з чим виник спір за цим позовом. На думку позивача, тільки після виконання умови щодо надходження коштів за договором комісії в повному обсязі, буде правомірним постановка питання про стягнення за договором переробки.

Також, позивач (за первісним позовом) зазначає, що безпідставність вимог про стягнення комісійної винагороди підтверджується тим, що звітами комісіонера, наданими до справи, підтверджується факт незабезпечення виконання комісіонером умови пункту 5.3. договору, однак, позивачем (за первісним позовом), всупереч вимогам суду, не конкретизовано, в яких саме випадках (датах) мало місце це порушення, і якими доказами це підтверджується.

Також, на думку позивача (за первісним позовом), доводи відповідача (за первісним позвом) про можливість зарахування вимог за договорами комісії та переробки є хибними, такими, що суперечать нормам статей 530, 601 ЦК України, оскільки між сторонами виник вид зобов'язань, виконання якого поставлено в залежність від настання певної події, а у вказаній справі, настання цієї події залежить від відповідача.

Крім того, позивачем (за первісним позовом) наголошено на його праві, згідно п.7.3 договору №17/05-509, в односторонньому порядку коригувати алгоритм розміру коштів, що погоджений в додатку №4 до цього договору, в підтвердження застосування якого ним долучено додаткові угоди з банківською установою, яка обслуговувала перерахування коштів за цими договорами.

В ході судового розгляду справи сторонами погоджено, що зміни позивачем алгоритму розподілу коштів на підставі п.7.3 договору №17/05-509 вплинули лише на терміни зарахування коштів на рахунки сторін і ніяким чином не вплинули на наявність заборгованості за виконання обидвох договорів, що визнано представниками сторін в ході судового розгляду справи.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов”язання, що виникає між суб”єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб”єкт (зобов”язана сторона, в тому числі боржник) зобов”язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб”єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб”єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов”язаної сторони виконання її обов”язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов”язання, які виникають між суб”єктами господарювання або між суб”єктами господарювання і негосподарюючими суб”єктами –юридичними особами на підставі господарський договорів, є господарсько-договірними зобов”язаннями.

У відповідності до ч.7 ст.179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст.193 ГК України, суб”єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов”язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов’язань.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов”язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.3 ст.22 ГПК України, сторони зобов”язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і хоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об”єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду справи, відповідач (за первісним позовом) не подав докази погашення боргу, представив відзив, в якому повністю визнає позовні вимоги позивача (за первісним позовом), явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

Відповідно до ч.5 ст.78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Оскільки в судовому засіданні судом встановлено, що умови договору комісії відповідачем (за первісним позовом) не в повній мірі виконані, а також, що відповідач (за первісним позовом) в судовому засіданні визнав борг у сумі 122 108,41 грн. грн., у суду відсутні підстави вважати, що такі дії відповідача суперечать законодавству або порушують права і охоронювані інтереси інших осіб

Щодо зустрічного позову, як встановлено в ході судового розгляду справи, договори №17/05-509 та №12/05-510 укладені тими самими суб”єктами господарювання і в той же час, а виходячи з їх аналізу, вони регулюють фактично єдині правовідносини –забезпечення природним газом та тепловою енергією підприємств, установ, організацій та громадян, що знаходяться на території м.Перемишляни, що підтверджує доцільність спільного розгляду спорів, які виникають при їх виконанні.

Судом встановлено, що виходячи з умов договорів № 17/05-509 та № 12/05-510, укладених 01.10.2005 року між ДП «Газ-тепло»та КП «Перемишлянитеплоенерго», розрахунку боргу, поданого ДП «Газ-тепло», дебіторська заборгованість ДП «Газ-тепло»перед КП «Перемишлянитеплоенерго»визначається наступним чином.

1 жовтня 2005 року між ДП «Газ-тепло»та КП «Перемишлянитеплоенерго»було укладено Договір комісії № 12/05-510 та Договір № 17/05-509 про надання послуг з переробки природного газу та транспортування теплової енергії.

На виконання умов Договору № 12/05-510 в період з жовтня 2005 року по квітень 2006 року ДП «Газ-тепло»передало КП «Перемишлянитеплоенерго»теплову енергію в розмірі 4 619,600 гігакалорій на загальну суму 1350 764,41 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами прийому-передачі теплової енергії. В свою чергу КП «Перемишлянитеплоенерго»прийняло обумовлену в договорі теплову енергію, перерахувавши при цьому на рахунки ДП «Газ-тепло»1 228 656, 30 грн., внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 122108,11 грн. Дана обставина визнається сторонами та підтверджується розрахунком боргу, наданим ДП «Газ-тепло», а також актом звірки, наданого КП «Перемишлянитеплоенерго».

Однак, згідно п. 9 Договору № 17/05-509, ДП “Газ-тепло” (надалі –замовник) перераховує КП “Перемишлянитеплоенерго” (надалі - підрядник) відповідні грошові кошти з поточного рахунку, відкритого на виконання умов ст. 5 Договору комісії № 12/05-510, відповідно до алгоритму розподілу грошових коштів, погодженого сторонами в Додатку № 4 Договору № 17/05-509 (Протокол про погодження витрат на виробництво Готової продукції), у відповідності до якого встановлено, що сторони домовились про наступний порядок розподілу грошових коштів, що надходять на розподільчий рахунок ДП «Газ-тепло», на виконання Договору №17/05-509: 45 % щоденно перераховуються на рахунок ДП «Газ-тепло»; 55 % щоденно перераховуються на рахунок КП «Перемишлянитеплоенерго».

Як вбачається з платіжних документів по розрахунку за теплову енергію, впродовж дії вищезгаданих договорів на рахунки ДП «Газ-тепло»надійшло 1 228 656,30 грн.

З них, виходячи з Додатку № 4 до Договору № 17/05-509 (Протокол про погодження витрат на виробництво Готової продукції), 55 відсотків належить КП «Перемишлянитеплоенерго», що становить 675 760,96 грн. (1 228 656,30 грн. х 0,55%).

При цьому, відповідно до банківських платіжних документів та їх реєстру, всупереч умовам укладених договорів № 17/05-509 та № 12/05-510, на виконання Договору № 17/05-509 ДП «Газ-тепло»перерахувало на рахунки КП «Перемишлянитеплоенерго»лише 577 709,32 грн.

Зокрема, як вбачається з платіжних документів, всупереч Додатку № 4 до Договору № 17/05-509 (Протокол про погодження витрат на виробництво Готової продукції), у листопаді 2005 року на рахунки КП «Перемишлянитеплоенерго»було перераховано лише 46,7 % коштів, вилучених від реалізації готової продукції, тобто 61 873, 91 грн. замість 72 873,91 грн.; у грудні 2005 року - 40,4 %, тобто 88 324,91 замість 120 087,57 грн.; у січні 2006 року - 40 %, тобто 64 664,50 грн. замість 88 913,64 грн.; у лютому 2006 року - 41,2 %, тобто 95 178,87 грн. замість 126 909,93 грн.; у березні 2006 року- 34,8 %, тобто 11 0830, 00 грн. замість 175 011, 22 грн.

Таким чином, виникла заборгованість ДП «Газ-тепло»перед КП «Перемишлянитеплоенерго» у розмірі 90 951,45 грн.( 675 335 - 584 383,55).

Отже, за період дії вищезгаданих договорів № 17/05-509 та № 12/05-510, ДП «Газ-тепло»односторонньо змінював алгоритм розподілу виручки від реалізації теплової енергії, затверджений Протоколом про погодження витрат на виробництво готової продукції, який є невід'ємною частиною договорів № 17/05-509 та № 12/05-510. Внаслідок зміни встановленого алгоритму розподілу коштів, виручених від реалізації готової продукції, КП «Перемишлянитеплоенерго»недоотримало виручки на суму 90 951,45 грн., що вбачається з акту звірки взаєморозрахунків від 14.04.2009 року, зведеного реєстру платіжних документів по розрахунку за теплову енергію, реєстру платіжних документів по розрахунку за теплову енергію та платіжних доручень по розрахунку за теплову енергію.

Окрім того, із 122 108,11 грн., які вимагає стягнути позивач, 55 % належить КП «Перемишлянитеплоенерго», згідно Додатку № 4 Договору № 17/05-509 (Протокол про погодження витрат на виробництво Готової продукції), що становить 67 159,46 грн., а 45 % - ДП «Газ-тепло», що становить 54 948,65 грн.

З метою належного виконання вимог суду, 14 квітня 2009 року КП «Перемишлянитеплоенерго»надіслало позивачу акт звірки взаєморозрахунків з доданими до нього зведеним реєстром платіжних документів по розрахунку за теплову енергію, реєстром платіжних документів по розрахунку за теплову енергію та реєстром актів прийому-передачі теплової енергії. Оскільки, акт звірки ДП «Газ-тепло»не був підписаний, 7 травня 2009 року КП «Перемишлянитеплоенерго»надіслало позивачу (за первісним позовом) повторно акт звірки взаєморозрахунків з названими додатками.

Таким чином, виходячи з договорів № 17/05-509 та № 12/05-510, заборгованість ДП «Газ-тепло»перед КП «Перемишлянитеплоенерго»становить 158 110,91 грн. (67 159,46 + 90 951,45).

Твердження представника ДП «Газ-тепло»про відсутність в останнього обов'язку по оплаті за Договором № 17/05-509 до часу одержання ним на поточний рахунок 100% коштів за договором комісії не може бути взято до уваги, оскільки ці доводи суперечать п. 9.2.1 договору № 17/05-509, згідно з яким одержання такої плати пов'язане зі строком початку, а не закінчення виконання позивачем свого грошового зобов'язання, яке воно почало виконувати ще до направлення йому претензії та пред'явлення позову.

Також, посилання позивача (за первісним позовом) на те, що за умовами договору всі розрахунки між сторонами щодо надання відповідних послуг з переробки природного газу, мали проводитися тільки після погашення заборгованості за договором комісії, не може бути взято до уваги, оскільки умова щодо затвердження алгоритму стосувалась виключно порядку розподілу між сторонами коштів, що поступають на відповідний рахунок і не позбавляє позивача (за первісним позовом) обов”язку розрахуватися з відповідачем (за первісним позовом) за надані послуги в повному обсязі.

В ході судового розгляду справи позивач (за первісним позовом) не заперечив правильність визначення відповідачем (за первісним позовом) суму боргу по розрахунках в розмірі 90 951,45 грн. та частку в розмірі 67 159,46 грн., що належить відповідачу (за первісним позовом) в загальній сумі заборгованості за договором комісії, а в судовому засіданні 09.06.2009 року підтвердив наявність такої заборгованості, заперечивши проти наявності заборгованості за комісійну винагороду в розмірі 2 960,72 грн.

Виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені сторонами докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, згідно роз”яснень Пленуму Верховного Суду України, вказаних у пункті 1 Постанови від 29 грудня 1976 року № 11 “Про судові рішення” суд прийшов до висновку, що позов Дочірнього підприємства “Газ-тепло” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” (м.Київ) до Державного комунального підприємства “Перемишлянитеплоенерго” (м.Перемишляни) про стягнення заборгованості в сумі 122 108,11 грн., а також зустрічний позов ДКП “Перемишлянитеплоенерго” до Дочірнього підприємства “Газ-тепло” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” (м.Київ) про стягнення боргу за договором про надання послуг з переробки природного газу та транспортування теплової енергії в сумі 158 110,91 грн. є обгрунтованими та підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов”язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов”язаних з розглядом справи.

Згідно ст. 45 ГПК України, позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.

Відповідно до ст.46 ГПК України, державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Згідно ст. 47-1 ГПК України, розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Вищого господарського суду України.

Згідно п.”а” ч.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” № 7-93 від 21.01.1993 року, ставки державного мита встановлюються в таких розмірах: із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів - 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як доказ сплати судових витрат, позивач (за первісним позовом) подав платіжні доручення №99 від 27.01.2009 року на суму 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. про сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та №110 від 27.01.2009 року на суму 1 222 (одна тисяча двісті двадцять дві) грн. 00 коп. про сплату державного мита.

Як доказ сплати судових витрат, позивач (за зустрічним позовом) подав платіжні доручення №233 від 19.02.2009 року на суму 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. про сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та №234 від 19.02.2009 року на суму 1 621 (одна тисяча шістсот двадцять одна) грн. 00 коп. про сплату державного мита, а також докази понесених витрат на оплату послуг адвоката в сумі 2000 грн.

Окрім того, у зв'язку з неналежним виконанням ДП «Газ-тепло»взятих на себе зобов'язань, КП «Перемишлянитеплоенерго»звернулось за правовою допомогою до адвоката, гонорар якого, згідно угоди, складає 2 000 гривень, фактичні витрати на якого підтверджуються доданими до справи доказами.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на сторони, відповідно до задоволених вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 612 ЦК України, ст.ст. 173, 179, 193, ГК України, ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути із КП “Перемишлянитеплоенерго” (81200, м.Перемишляни, вул.Привокзальна 13, код ЄДРПОУ 22368249, р/р 26008047078001 в ЛРУ АТ “Індекс-Банк”, МФО 325279) на користь ДП “Газ-тепло” НАК “Нафтогаз України” (03065, м.Київ, бульв.І.Лепсе,16, код ЄДРПОУ 32587579, р/р 26006592983980 в АКБ “Фінанси та Кредит”, МФО 300131) – 122 108 (сто двадцять дві тисячі сто вісім) грн. 11 коп. –боргу, 1 222 (одну тисячу двісті двадцять дві) грн. 00 коп. –сплаченого державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. сплачених витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

3. Зустрічний позов задоволити.

4. Стягнути із ДП “Газ-тепло” НАК “Нафтогаз України” (03065, м.Київ, бульв.І.Лепсе,16, код ЄДРПОУ 32587579, р/р 26006592983980 в АКБ “Фінанси та Кредит”, МФО 300131) на користь КП “Перемишлянитеплоенерго” (81200, м.Перемишляни, вул.Привокзальна 13, код ЄДРПОУ 22368249, р/р 26008047078001 в ЛРУ АТ “Індекс-Банк”, МФО 325279) –158 110 (сто п”ятдесят вісім тисяч сто десять) грн. 91 коп. –боргу, 1 581 (одну тисячу п”ятсот вісімдесят одну) грн. 11 коп. –сплаченого державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. сплачених витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу, а також 2000 (дві тисячі) грн. 00 коп. на оплату витрат на послуги адвоката.

Накази видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили

Суддя Пазичев В.М.