Постанова № 41651230, 14.11.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2014 р. справа № 804/14261/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Прудника С.В.

при секретарі судового засідання Крюкової О.В.

позивач не прибув

відповідач не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до заступника начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області Дибченко Олени Миколаївни про визнання протиправною бездіяльності та стягнення 135,22 грн., -

ВСТАНОВИВ :

09 вересня 2014 року засобами поштового зв'язку до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1, в якому позивач, з урахуванням уточненого адміністративного позову (а.с. 11-12), просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність заступника начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області Дибченко Олени Миколаївни, що полягає в ухиленні від перерахування судових витрат згідно судового рішення в спробі перекласти розходи на Державне казначейство України;

- стягнути з заступника начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області Дибченко Олени Миколаївни на користь ОСОБА_1 135,22 грн.;

- звільнити ОСОБА_1 від сплати судових витрат та стягнути їх з відповідача.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду у адміністративній справі № 804/8055/13-а було закрито провадження, та здійснено розподіл судових витрат. Відповідно до розподілу судових витрат, на користь ОСОБА_1 стягнуто 135,22 грн. саме з Державного бюджету України, з чим позивач не погоджується, тому звернувся до суду із зазначеним адміністративним позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2014 р., після усунення позивачем недоліків позовної заяви, за даним позовом відкрито провадження у адміністративній справі, та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні (а.с. 1-2).

Разом із відкриттям провадження у справі, для повного з'ясування всіх фактичних обставин справи по суті заявлених позовних вимог, судом витребувано у позивача письмові докази щодо звернення ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби з виконавчим листом по адміністративній справі № 804/8055/13-а щодо стягнення з Державного бюджету України на його користь судових витрат в розмірі 135,22 грн., та у відповідача зазначене письмове звернення, якщо таке надходило, а також, копію відповіді на звернення ОСОБА_1, якщо така надавалась.

У судове засідання позивач та відповідач не прибули.

Через канцелярію Дніпропетровського окружного адміністративного суду 14.11.2014 р. позивачем подано клопотання про розгляд справи без його участі (а.с. 42), а також подано заяву про компенсацію судових витрат (а.с. 40).

У судове засідання 14.11.2014 р. відповідач також не прибула, про день, час та місце судового розгляду повідомлена належним чином (а.с. 36). Через канцелярію Дніпропетровського окружного адміністративного суду 28.10.2014 р. надано письмові заперечення на адміністративний позов, в яких відповідач позов не визнала, додатково зазначала, що ОСОБА_1 письмово звертався до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, та йому було надано обгрунтовану відповідь. Враховуючи викладені обставини, представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечувала, просила суд у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Враховуючи приписи ст. ст. 122, 128 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративну справу розглянуто без участі сторін, у відкритому судовому засіданні, за наявними доказами в матеріалах адміністративної справи.

За результатами судового розгляду, дослідивши всі матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. ст. 69 - 72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так, судом встановлено та з матеріалами справи підтверджується, в Дніпропетровському окружному адміністративному суді перебувала адміністративна справа № 804/8055/13-а за позовом ОСОБА_1 до суб'єкта владних повноважень Дибченко Олени Миколаївни - заступника начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, управління Пенсійного фонду України в Довгинцівському районі м. Кривого Рогу про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.09.2013 р. (суддя Лозицька І.О.), у зв'язку з примиренням сторін, було закрито провадження, та стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 134, 92 грн. (а.с. 29-30).

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.10.2013 р. (суддя Лозицька І.О.) у адміністративній справі № 804/8055/13-а було виправлено описку, зазначивши у вказаній ухвалі замість 134, 92 грн. - 135, 22 грн. (а.с. 33).

Отже, за рішенням суду з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 по адміністративній справі № 804/8055/13-а стягнуто судові витрати в розмірі 135,22 грн.

Також, судом встановлено, що 12.11.2013 р. ОСОБА_1 за вх. № Р2586-13 письмово звернувся до Дибченко Олени Миколаївни - заступника начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із зверненням про стягнення судових витрат в розмірі 135,22 грн. не з Державного бюджету України, а в порядку регресу на особисту карту ПАТ КБ Приватбанк, яка належить позивачу (а.с. 28).

З матеріалів справи вбачається, що 25.11.2013 року начальником Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області Ю.І. Козак, на адресу ОСОБА_1 було направлено відповідь на письмове звернення, в якій зазначено про порядок виконання судового рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.09.2013 р., з посиланням на норми чинного законодавства України (а.с. 26-27).

Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 87 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Частиною 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України чітко встановлено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

В ході судового розгляду справи з'ясовано, що ухвала Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.09.2013 р. та ухвала Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.10.2013 р., сторонами в апеляційному порядку не оскаржані, та є такими, що набрали законної сили.

У разі незгоди із судовими рішеннями, особи, які беруть участь у справі, можуть оскаржити ці судові рішення в передбачені Кодексом адміністративного судочинства України строки. У резолютивній частині кожного судового рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду, сторонам було роз'яснено можливість та порядок апеляційного оскарження.

Частиною 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, отримавши копії ухвал Дніпропетровського окружного адміністративного суду, позивач був обізнаний, що стягнення коштів за судовим рішенням повинно відбуватись з Державного бюджету України, проте, позивач не скористався наданим йому процесуальним правом, та не оскаржив вищезазначені судові рішення.

Суд також звертає увагу, що Постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 р. № 845 затверджено "Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників", яким встановлено механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.

Так, пунктом 3 "Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників" визначено, що рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Разом з тим, ч. 1 ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що за кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, чи прокурора, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, видається один виконавчий лист. Якщо судове рішення ухвалено на користь кількох позивачів чи проти кількох відповідачів, суд має право видати кілька виконавчих листів, точно зазначивши, яку частину судового рішення треба виконати за кожним виконавчим листом. Якщо судом було вжито заходів щодо забезпечення позову за заявою осіб, на користь яких ухвалено судове рішення, суд разом із виконавчим листом видає копії документів, які підтверджують виконання ухвали суду про забезпечення позову.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 11.12.2013 р. за вх. № 80656 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду подано заяву про надання виконавчого листа (а.с. 43).

Матеріалами справи підтверджується, що 15.01.2014 р. представником позивача отримано виконавчий лист по адміністративній справі № 804/8055/13-а (а.с.43).

Отже, позивач має можливість в порядку передбаченому Законом України N 606-XIV 21 квітня 1999 року «Про виконавче провадження» (зі змінами та доповненнями), звернутись до Відділу державної виконавчої служби для реалізації своїх прав та інтересів.

Частиною 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України, є принцип законності, який відповідно до ст. 9 цього Кодексу, полягає в наступному: суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ч. 1 ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Отже, суд вважає, що відповідач достатньо довів правомірність своїх дій, а вимоги позивача не знайшли підтвердження та спростовані матеріалами справи, тому, враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 за їх необгрунтованістю, тому, у задоволенні адміністративного позову слід відмовити у повному обсязі.

Згідно ч. 1 ст. 98 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою.

Через канцелярію Дніпропетровського окружного адміністративного суду 14.11.2014 р. позивачем подано заяву про компенсацію судових витрат (а.с. 40).

Частиною 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Отже, відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, суд не вирішує питання про розподіл судових витрат, враховуючи, що рішення ухвалено не на користь позивача, а також зазначає, що ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду за клопотанням ОСОБА_1 його було звільнено від сплати судових витрат.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, в судовому засіданні 14 листопада 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 19 листопада 2014 року, про що повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 9, 11, 14, 69 - 71, 86, 87, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до заступника начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області Дибченко Олени Миколаївни про визнання протиправною бездіяльності та стягнення 135,22 грн. - відмовити повністю.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд, в порядку та у строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, та набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 19 листопада 2014 року.

Суддя С. В. Прудник