Постанова № 41650954, 27.11.2014, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2014 року м. ПолтаваСправа № 816/4109/14

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Довгопол М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Кулик - Куличок О.Л.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Леуса О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління Держземагентства України у Полтавській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

22 жовтня 2014 року ОСОБА_3 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держземагентства України у Полтавській області про визнання протиправною відмови в наданні дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,2162 га, на якій знаходиться нежитлова будівля загальною площею 1548,1 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та зобов'язання видати наказ про надання такого дозволу.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що до заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під викупленою ним виробничою будівлею, були додані усі необхідні документи, тому підстави для відмови у наданні дозволу були відсутні.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні підтвердив, що позовні вимоги є правомірними.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 є власником нежитлової будівлі загальною площею 1548,1 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом на право власності на нерухоме майно серії САЕ №001442 від 27.10.2010 /а.с. 9/.

Вищевказана будівля зареєстрована КП "Лубенське міжрайонне бюро технічної інвентаризації" в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно та записана 12.06.2012 в реєстрову книгу за №141 /а.с.10/.

16.05.2014 позивач звернувся до Головного управління Держземагентства у Полтавській області із заявою від 15.05.2014 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під викупленою виробничою будівлею, орієнтовною площею 0,2162 га, яка зареєстрована в управлінні за вх. № 31-697/0/17-14 /а.с.20/

07.07.2014 Головним управлінням Держземагентства у Полтавській області листом №31-16-0.4-4203/2-14 відмовлено ОСОБА_3 у задоволенні заяви у зв'язку із не зазначенням цільового призначення земельної ділянки, передбаченого в пункті 6 статті 118 Земельного кодексу України /а.с.24/.

Позивач, не погоджуючись із відмовою у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під викупленою виробничою будівлею, орієнтовною площею 0,2162 га, звернувся до суду.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Завданням адміністративного судочинства, згідно частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Надаючи юридичну оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки (частина друга статті 123 Земельного кодексу України).

Як встановлено судом 16.05.2014 позивач звернувся до Головного управління Держземагентства у Полтавській області про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під викупленою виробничою будівлею, орієнтовною площею 0,2162 га.

Відповідно до частини третьої статті 123 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідно до пункту 2.2 додатку до наказу Держземагентства України №72 від 28 лютого 2013 року "Про деякі питання реалізації повноважень з питань передачі земель сільськогосподарського призначення державної власності для всіх потреб" (далі по тексту - Наказ №72) після реєстрації клопотання відповідний територіальний орган зобов'язаний у строк, що не перевищує двадцяти днів, перевірити: у разі якщо земельна ділянка передається у власність у межах норм безоплатної приватизації: наявність викопіювання з кадастрової карти (плану) або інших графічних матеріалів, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, та документів, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві, або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства) (частина шоста статті 118 Земельного кодексу України), відсутність передачі земельної ділянки безоплатно у власність відповідному громадянину по зазначеному виду використання (частина четверта (п'ята) статті 116 Земельного кодексу України), чи відносяться землі, за рахунок яких планується формування земельної ділянки, до земель сільськогосподарського призначення державної власності (частина четверта статті 122 Земельного кодексу України), відповідність бажаного місця розташування земельної ділянки схемі землеустрою і техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно-територіальної одиниці, проектам землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затвердженим у встановленому законом порядку (частина сьома статті 118 Земельного кодексу України) відповідність бажаного місця розташування земельної ділянки містобудівній документації (у разі її надання для містобудівних потреб) (частина третя статті 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності), чи не порушуватиме бажане місце розташування земельної ділянки вимог раціональної організації території (шляхом створення черезсмужжя) та компактності землекористування (у разі розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки) (частина друга статті 29 Земельного кодексу України). У разі якщо земельна ділянка передається у користування: наявність викопіювання з кадастрової карти (плану) або інших графічних матеріалів, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки) (частина друга статті 123 Земельного кодексу України), чи відносяться землі, за рахунок яких планується формування земельної ділянки, до земель сільськогосподарського призначення державної власності (частина четверта статті 122 Земельного кодексу України), чи має право особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки, набувати права постійного користування земельною ділянкою (у разі передачі земельної ділянки у постійне користування) (статті 92 Земельного кодексу України), чи підлягає продажу земельна ділянка (право на неї) на конкурентних засадах (земельних торгах) (у разі надання земельної ділянки в оренду) (стаття 134 Земельного кодексу України), відповідність бажаного місця розташування земельної ділянки схемі землеустрою і техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектам землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затвердженим у встановленому законом порядку (у разі розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки) (частина третя статті 123 Земельного кодексу України), відповідність бажаного місця розташування земельної ділянки містобудівній документації (у разі її надання для містобудівних потреб) (частина третя статті 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності), чи не порушуватиме бажане місце розташування земельної ділянки вимог раціональної організації території (шляхом створення черезсмужжя) та компактності землекористування (частина друга статті 29 Земельного кодексу України), наявність нормативної грошової оцінки земель.

Для отримання додаткової інформації, необхідної для перевірки вимог, зазначених у пункті 2.2 цих Методичних рекомендацій, територіальні органи можуть звертатися до відповідних управлінь (відділів) Держземагентства у районах (містах), міжрайонних, міжміських, міськрайонних управлінь (відділах) Держземагентства (пункт 2.3 Наказу №72).

Згідно пункту 2.6. Наказу №72 при недотриманні однієї із вимог, зазначених у пункті 2.2 цих Методичних рекомендацій, відповідному територіальному органу у строк, що не перевищує п'яти днів, рекомендується інформувати заявника про відмову у наданні відповідного дозволу із зазначенням конкретних причин відмови.

07.07.2014 Головним управлінням Держземагентства у Полтавській області листом №31-16-0.4-4203/2-14 відмовлено позивачу у задоволенні заяви у зв'язку із не зазначенням цільового призначення земельної ділянки, передбаченого в пункті 6 статті 118 Земельного кодексу України.

Однак вказана підстава відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою не передбачена нормами Земельного кодексу України, що підтверджено представником відповідача в ході розгляду справи.

За таких обставин суд приходить до висновку, що рішення Головного управління Держземагентства у Полтавській області про відмову у наданні позивачу дозволу на виготовлення технічної документації, викладене у листі від 07.07.2014 №31-16-0.4-4203/2-14, не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Таким чином, позовні вимоги про визнання відмови відповідача протиправною підлягають задоволенню. При цьому з метою повного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним і скасувати рішення, викладене у листі Головного управління Держземагентства у Полтавській області від 07.07.2014 №31-16-0.4-4203/2-14 про відмову в наданні ОСОБА_3 дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,2162 га на території Березоворудської сільської ради Пирятинського району Полтавської області, а також зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача.

Щодо позовних вимог про зобов'язання Головного управління Держземагентства у Полтавській області видати наказ про надання позивачу дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,2162 га, суд зазначає наступне.

Відповідно до норм чинного законодавства повноваження відповідача щодо видання наказу про надання позивачу дозволу на розробку технічної документації із землеустрою є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.

Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

За таких обставин адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги щодо зобов'язання видати наказ про надання позивачу дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,2162 га є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства, а тому задоволенню не підлягають.

Отже, суд приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_3 до Головного управління Держземагентства України у Полтавській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держземагентства у Полтавській області, викладене у листі 31-16-0.4-4203/2-14 від 07 липня 2014 року, про відмову у наданні ОСОБА_3 дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,2162 га на території Березоворудської сільської ради Пирятинського району Полтавської області.

Зобов'язати Головне управління Держземагентства у Полтавській області (ідентифікаційний код 38803395) повторно розглянути заяву ОСОБА_3 від 15 травня 2014 року (вхідний номер 31-697/0/17-14 від 16.05.2014) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,2162 га на території Березоворудської сільської ради Пирятинського району Полтавської області.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 судові витрати, понесені у зв'язку зі сплатою судового збору, в розмірі 36 (тридцять шість) гривень 54 (п'ятдесят чотири) копійки.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 02 грудня 2014 року.

Суддя М.В. Довгопол