Постанова № 41650947, 11.11.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2014 року 810/5959/14

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., при секретарі судового засідання – Наталенко Ю.О., за участю представника позивача, представника відповідача розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Трипільський пакувальний комбінат»

до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т АН О В И В:

ТОВ «Трипільський пакувальний комбінат» звернулось до суду з позовом до ДПІ в Обухівському районі ГУ Міндоходів у Київській області з вимогою визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.06.2014 р. №000662201/1719.

У обґрунтування своєї правової позиції вказує, що ТОВ «Трипільський пакувальний комбінат» отримало податкове повідомлення-рішення ДПІ в Обухівському районі ГУ Міндоходів у Київській області від 25.06.2014 р. №000662201/1719, яким визначено суму грошового зобов’язання з ПДВ в сумі 24831,00 грн., в тому числі 16554,00 грн. за основним платежем та 8277,00 грн. – за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)

Пояснює, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняті на підставі акту від 04.06.2014 р. №1433/10-16/2201/31826484 «Про результати планової виїзної перевірки ТОВ «Трипільський пакувальний комбінат» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2012 р. по 31.12.2013 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 р. по 31.12.2013 р.» (далі – Акт перевірки).

Вказує, що позивач не погоджується з висновками Акту перевірки та вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання та прийняв рішення, що суперечить законодавству та виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених законами України.

У судових засіданнях представник позивача підтвердив обставини викладені у позовній заяві, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Відповідач – ДПІ в Обухівському районі ГУ Міндоходів у Київській області проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні. У обґрунтування своєї правової позиції вказує, що працівниками ДПІ в Обухівському районі ГУ Міндоходів у Київській області проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Трипільський пакувальний комбінат» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2012 р. по 31.12.2013 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 р. по 31.12.2013 р., за результатами якої складено Акт перевірки.

Вказує, що перевіркою встановлено порушення:

- п.138.1, п.138.8 ст.138 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток підприємств на загальну суму 6814779,00 грн., у тому числі: за третій квартал 2012 р. в сумі 1341129,00 грн., за третій – четвертий квартали 2012 р. в сумі 2516467,00 грн., за 2013 р. в сумі 4298312,00 грн.;

- п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4, п.201.7 ст.201 ПК України, що призвело до заниження ПДВ на загальну суму 16554,00 грн., в.т.ч. по періодах: - за липень 2012 р. в сумі 850,00 грн., за січень 2013 р. в сумі 4829,00 грн., за лютий 2013 р. – 10875,00 грн.;

- п.п.168.1.1, п.п.168.1.2 п.168.1 ст.168, п.176.2 ст.176, п.177.8 ст.177 ПК України, що призвело до заниження податкового зобов’язання на доходи фізичних осіб в загальній сумі 29,48 грн.;

- п.51.1 ст.51 ПК України, в частині подання податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників і сум утриманих з них податків за формою №1-ДФ за ІІ-ІІІ квартал 2013 р. з недостовірними відомостями. На підставі чого винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним та таким, що відповідає нормам чинного законодавства.

У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, працівниками ДПІ в Обухівському районі ГУ Міндоходів у Київській області проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Трипільський пакувальний комбінат» (далі – ТОВ «ТПК») з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2012 р. по 31.12.2013 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 р. по 31.12.2013 р., за результатами якої складено Акт перевірки в якому були зафіксовані виявлені порушення пп.п.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4, п.201.7 ст.201 ПК України, що призвело до заниження ПДВ на загальну суму 16554,00 грн., в.т.ч. по періодах: - за липень 2012 р. в сумі 850,00 грн., за січень 2013 р. в сумі 4829,00 грн., за лютий 2013 р. – 10875,00 грн. На підставі чого винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Надаючи правову оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню суд вважає за необхідне вказати наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач вважає, що в рядку 05.1 ТОВ «ТПК» до декларації (Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів) віднесено витрати за транспорті послуги отримані від ТОВ «Україна Постач Збут» в сумі 82770,00 грн., що в свою чергу призвело до завищення податкового кредиту з ПДВ на суму ҐПДВ сплачені на користь перевізника.

До вказаного висновку податковий орган прийшов у зв’язку тим, що податковий орган не міг здійснити зустрічну перевірку ТОВ «Україна Постач Збут», а також те, що в діяльності ТОВ «Україна Постач Збут» зі своїми у взаємовідносинах постачальниками виявлені так звані «податкові ями».

Судом встановлено, що між ТОВ «Україна Постач Збут» (Постачальник) та ТОВ «Трипільський пакувальний комбінат» (Покупець) укладено договір поставки №237-С від 04.01.2011 р., згідно якого Постачальник зобов’язується передавати у власність Покупцю папір (товар), а Покупець зобов’язується прийняти його та оплатити на умовах даного договору.

В межах даного договору були оформлені видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, акти надання послуги.

Усі вищевказані податкові накладні включені ТОВ «ТПК» до реєстру отриманих та виданих податкових накладних на підставі вищевказаних податкових накладних.

Судом встановлено, що на момент здійснення господарських операцій ТОВ «Україна Постач Збут» було включено до Єдиного державного реєстру, а отже перебувало на обліку платників податків, на час здійснення ТОВ «ТПК» господарських операцій із ТОВ «Україна Постач Збут».

В подальшому отриманий товар, був використаний ТОВ «ТПК» в своїй господарській діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «ТПК» (Замовник) та ТОВ «Україна Постач Збут» укладено договори про надання транспортно-експедиційних послуг від 01.04.2012 р. №76712 та від 02.02.2013 р. №76712.

Суд вважає, що всі витрати, рівно як суми ПДВ віднесені позивачем до податкового кредиту, мають документальне підтвердження, зокрема: договори №76712 від 01.04.2012 р., №76712 від 02.01.2013 р.; акти приймання – передачі виконаних робіт (наданих послуг), товарно-транспортні накладні, податкові та видаткові накладні.

Згідно листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 р. №1936/11/13-11 документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції – умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо. При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов’язаннях платника податків у зв’язку з його господарською діяльністю мали місце.

Факт спрямування правочинів на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, підтверджуються також тим, що придбаний товар був в подальшому використаний у власній господарській діяльності позивача.

Отже, наявний у платника податку податкових накладних, видаткових накладних, актів здачі – приймання-робіт, товарно-транспортних накладних, рахунків на оплату та доказів оплати вартості отриманого товару (платіжні доручення), які складені на виконання угод, є достатніми підставами для формування таких витрат та відповідно кредиту і зобов’язань з ПДВ.

Відповідно до п. 198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає зокрема у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Суд вважає, що висновок податкового органу про неможливість проведення перевірки ТОВ «Компанія Мармур ЛТД», яка не була контрагентом позивача, не є підставою для донарахування податкових зобов’язань з ПДВ.

Отже, позивачем податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ «Україна Постач Збут» сформовано правомірно, а отже податкове повідомлення-рішення від від 25.06.2014 р. №000662201/1719 винесено протиправно та має бути скасовано.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 8, 69, 70, 71, 72, 128, 158-163, 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.06.2014 р. №000662201/1719 Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Трипільський пакувальний комбінат» сплачений судовий збір у сумі 182 (сто вісімдесят дві) грн. 70 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Щавінський В.Р.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 17 листопада 2014 р.