Постанова № 41649836, 14.11.2014, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2014 р.м. ХерсонСправа № 821/3811/1410 год. 33 хв.

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Хом'якової В.В.,

при секретарі: Перебийніс Н.Ю., за участю представників позивача Єрмоли Т.В., Ковальова Д.А., Сидорченко М.О., представників відповідача Кротко Н.М., Дікунь Л.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Князя Трубецького" до Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Публічне акціонерне товариство «Князя Трубецького» (позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Новокаховської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Херсонській області (відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16 травня 2014 року: № 0001042200, яким зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 3 086 410 грн.; № 0001052200, яким визначено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 1 384 207 грн. за основним платежем та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 692 104 грн.; № 0000982200, яким визначена сума грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб в розмірі 43 407 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 21 704 грн., № 0000992200, яким визначено грошове зобов'язання по сплаті штрафу з податку на прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі 340 грн. Позивач вважає зазначені податкові повідомлення-рішення протиправними, а висновки акту перевірки не обґрунтованими, не підтвердженими належними доказами та такими, що не відповідають нормам чинного законодавства України.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав, викладених в позові та просили задовольнити їх.

Представники відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечують, вважаючи їх необґрунтованими, а податкові повідомлення-рішення такими, що прийняті з дотриманням вимог чинного законодавства.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд дійшов до наступного. Публічне акціонерне товариство «Князя Трубецького» знаходиться на обліку як платник податків в Новокаховській ОДПІ. В березні-квітні 2014 року Новокаховською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів України у Херсонській області була проведена документальна планова виїзна перевірка ПАТ «Князя Трубецького», за наслідками якої складено акт від 30.04.2014 № 46/21-02-22-012/00413720 (далі - акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення:

- п.134.1 ст.134, 135.4 ст.135 Податкового кодексу України, а саме: заниження доходів, що враховуються при визначені об'єкту оподаткування за 2013 рік в сумі 1018235 грн.;

- порушення п.138.1.1, 138.2,138.6 ст. 138 ПКУ, а саме: завищення витрат, що нараховуються при визначені об'єкту оподаткування на 2013 рік в сумі 2068175 грн.;

- порушення п. 185.1 ст.185, п. 187.1 ст. 187, п. 189.4 ст. 189, п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.4, 198.5, 198.6 ст.198 ПКУ, в результаті чого донараховано ПДВ в сумі 1384207,21грн. за вересень 2012- грудень 2013р.;

- порушення п.160.2 ст.160 ПКУ, в результаті чого позивачем не нарахований податок з доходів нерезидентів з джерелом його походження в Україні на загальну суму 43407 грн.;

- порушення п. 103.9 ст. 103 ПКУ, в результаті чого позивачем не надано ОДПІ звіт за утриманні та перераховані до бюджету суми податку на доходи нерезидентів, та інші порушення, які позивач в даній справі не оскаржує.

Перевіркою повноти визначення валових доходів податковою інспекцією було встановлено його заниження в 2013 році на суму 1018235 грн. Так, відповідно до укладеного між позивачем та ТОВ «Кам'янка Глобал Вайн» договору поставки № 0107 ТК від 01.07.2013, позивачем за видатковою накладною №907 від 04.07.2013 були поставлені ТОВ «Кам'янка Глобал Вайн» виноматеріали: аліготе ординарне витримане 2009 р. в кількості 1744,35 дкл. за ціною 57,50 грн.; каберне столове ординарне 2009р. в кількості 1221,43 дкл. за ціною 62,50 грн., всього на суму 176639,48 грн., крім того ПДВ 35327,90 грн. Також відповідно до укладеного позивачем з ПАТ «Коблево» договору поставки №ВМ 2803/13 від 28.03.2013, позивачем поставлені виноматеріали: за видатковою накладною № 617 від 17.05.2013 каберне столове в кількості 1529,8 дкл за ціною 65 грн. з ПДВ (54,17 грн. без врахування ПДВ); за видатковою накладною №624 від 17.05.2013 поставлено Шардоне в кількості 1874,7 дкл за ціною 65 грн. з ПДВ (54,17грн. без врахування ПДВ), всього на суму 121 855,50 грн. з врахуванням ПДВ 20309,25 грн., усього на суму 184410 грн. 45 коп., крім того ПДВ 36882 грн.08 коп.

На підставі аналізу зворотно-сальдових відомостей бухгалтерських рахунків, відповідач в акті перевірки дійшов висновку, що позивачем занижено дохід, що враховується при визначені об'єкту оподаткування на суму різниці між собівартістю виготовлених виноматеріалів та сумою їх реалізації в 2013 році на суму 1018234,55 грн., що є порушенням вимог пп.134.1.1. п. 134 ст.134, п.135.4. ст.135 ПКУ. В обґрунтування своєї позиції відповідач в акті перевірки послався на: пп. 14.1.228 п.14.1 ст. 14 ПКУ, який визначає поняття собівартості реалізованих товарів, пп.134.1.1. п.134 ст.134 ПКУ відповідно до якого об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення доходів звітного періоду на собівартість реалізованих товарів звітного податкового періоду, пп. 135.1 статті 135 Податкового кодексу України яким визначено склад доходів, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування. Дохід занижено на суму різниці між собівартістю виготовлених виноматеріалів та сумою їх реалізації на 1018234 грн. 55 коп.

Перевіркою було виявлено завищення витрат по маркетингових послугах, придбаних у ТОВ «Поляна Україна груп» (стор. 13-15 акту перевірки). Між позивачем та ТОВ «Поляна Україна Груп», яке здійснює спеціалізовану торгівлю вином та спиртними напоями та має розгалужену мережу спеціалізованих магазинів на території України, 11.12.2012 укладено договір поставки №176, відповідно до умов якого позивач здійснював у 2012 та 2013 році поставку вина на замовлення покупця (т. 1 арк. справи 166-170). Крім того, між позивачем та ТОВ «Поляна Україна Груп» (виконавець) 11.12.2012 укладено договір про надання комерційних послуг №178 відповідно до умов якого, виконавець надавав послуги з стимулювання збуту товару, передпродажної підготовки, розміщення (викладки) продукції в містах продажу та інші (т. 1 арк. справи 176-178). Вказані послуги розповсюджувалися на товар позивача, який поставлявся за договором поставки №176 від 11.12.2012.

05.02.2013 року між вказаними сторонами були укладені аналогічні за змістом договори: договір поставки №4/П (т. 1 арк. справи 171-175) та договір про надання маркетингових послуг №5/п (т. 1 арк. справи 179-183). При виконанні вищевказаних договорів товар виконавцем розміщувався в різних торгівельних точках у містах Києві, Харкові, Дніпропетровську, Донецьку та інших містах, що зазначається у додатку № 6 до акту перевірки. Всього, за перевіряємий період позивачем було поставлено ТОВ «Поляна Україна Груп» товарів на загальну суму 945740,88 грн., у тому числі ПДВ 157623,48 грн. У зв'язку із закриттям деяких торгівельних точок, після їх закриття за період з червня 2013 року по жовтень 2013 року ТОВ «Поляна Україна Груп» повернуло позивачу товар на загальну суму 462 661 грн., у тому числі ПДВ 77 110 грн., що становить 48,9 % від вартості поставлених товарів. Вартість маркетингових послуг за договорами № 178 від 11.12.12 та № 5/п від 05.02.13 склала 558653 грн. 67 коп., у т.ч. ПДВ 93108 грн. 94 коп. Відповідач дійшов висновку, що маркетингові послуги, надані ТОВ «Поляна Україна Груп» у зв'язку із просуванням товару позивачу, у зв'язку із поверненням частини товару не були використані у господарських операціях позивача, останнім завищені витрати на збут на суму 227 651,40 грн., ПДВ - 45530,30 грн., що становить 48,9 % від загальної суми витрат 558653 грн. 67 коп.

Перевіркою було виявлено, що в обліку позивача завищені витрати на збут на суму 75000грн. вартості послуг, придбаних у ТОВ «Міват», оскільки вони не були використані у господарській діяльності позивача (стор. 15-18 акту перевірки). Між позивачем та ТОВ «Міват» (виконавець) був укладений договір №2310 від 23.10.2013, предметом якого було надання позивачу послуг з пошуку покупців столового вина, яке виробляє позивач. Відповідно до актів здачі - приймання і наданих послуг від 31.10.2013 та договору № 2310 від 23.10.2013, ТОВ «Міват» було знайдено покупця столового вина для позивача - ТОВ «АТБ Маркет». Разом з тим, ПАТ «Князя Трубецкого» раніше вже укладався договір поставки з даним покупцем на поставку винопродукції. Отже, пошук зазначеного покупця в даному випадку були зайвими.

Крім того, до Новокаховської ОДПІ від ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області надійшов акт від 24.02.2014 № 49/08-27-2211/38600144 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Міват» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.11.2013 по 31.12.2013», відомості якого свідчать про те, що 17.12.2013 даний платник змінив податкову адресу на м. Запоріжжя, Комунарський район, вул. Парамонова, буд. 4, станом на дату складання акту перебував на обліку в ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області. Підприємство має стан 3 - прийнято рішення про припинення (розпочато ліквідаційну процедуру) з 31.01.2014. Також відповідач зазначає про наявність двох інших актів ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Міват» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків за вересень та за жовтень 2013 р. (акти від 12.12.13 та від 14.01.14). Відомості вказаних актів свідчать про відсутність даного платника за юридичною адресою, відсутність у ТОВ «Міват» необхідних умов для здійснення господарських операцій, відсутність основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

Перевіркою повноти визначення податкових зобов'язань по податку на додану вартість за період з 01.04.2011 по 31.12.2013 податковою інспекцією встановлено їх заниження на загальну суму 203646,91грн., в тому числі за травень 2013 року на 79512 грн. 17 коп., липень 2013 рок на 124134 грн. 74 коп. внаслідок продажу виноматеріалів за ціною нижче собівартості по операціях з ПАТ «Коблево» та ТОВ «Кам'янка Глобал Вайн» (пп. 3.2.1.1 стор. акту 25-27). В акті перевірки зазначено, що виноматеріали, які продані позивачем за ціню нижче собівартості ПАТ «Коблево» та ТОВ «Кам'янка Глобал Вайн», використані не у господарський діяльності підприємства.

Перевіркою виявлено завищення податкового кредиту усього на суму 1180560 грн. 30 коп., в том числі за вересень 2012 року на 1119700 грн., за жовтень 2013 року на суму 50360 грн. 30 коп., за листопад 2013 року на суму 10500 грн. На завищення податкового кредиту вплинуло включення сум ПДВ від проведення безтоварних фінансових операцій за договорами комісії та доручення, укладеними з ТОВ «Слов'янський двір» (п.3.2.2.1. стор. 34-36 акту перевірки). Позивачем (комітент) у серпні-вересні 2012 року укладено з ТОВ «Слов'янський двір» (комісіонер або повірений) два договори комісії придбання матеріалів для використання у господарський діяльності позивача та договір доручення на організацію рекламної компанії позивача. У перевіряємому періоді, станом на 31.12.2013 ці договори були не виконані, продовжували діяти. На виконання цих договорів позивач перерахував ТОВ «Слов'янський двір» грошові кошти протягом вересня 2012 року в сумі 6835200 грн. в якості передоплати, на суму попередньої оплати позивачем ТОВ «Слов'янський двір» надані податкові накладні на суму 6835100 грн. (в т.ч. ПДВ 1139200 грн.). Зазначені суми ПДВ включено до складу податкового кредиту вересня 2012 року, що податкова інспекція вважає неправомірним, оскільки ніякі дії за договорами комісії не вчинялись, фактичної поставки товарів, послуг не відбувалось. При цьому ДПІ посилається на норми п. 189.4 ст. 189 ПКУ. За правилами пп. 189.4 ст.189 ПКУ базою оподаткування для товарів/послуг, що передаються/отримуються у межах договорів комісії (консигнації), поруки, довірчого управління, є вартість постачання цих товарів, визначена у порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

В акті перевірки зазначено про завищення податкового кредиту на суму 45530 грн. 30 коп. за декларацією жовтня 2013 року по господарським операціям придбання у ТОВ "Поляна Україна Груп" комерційних послуг, які не використані в господарській діяльності щодо організації, просуванню нереалізованої винопродукції, а також про завищення податкового кредиту жовтня 2013 року на суму 4500 грн., листопада 2013 року на 10500 грн. по господарським операціям придбання у ТОВ "Міват" маркетингових послуг.

В ході проведення перевірки встановлено, що за перевіряємий період ПАТ «Князя Трубецького» придбало товар у ТОВ «Готика ЛТД» відповідно до податкової накладної № 98 від 31.10.2013р на загальну суму 1980 грн., в тому числі ПДВ - 330 грн. Перевіряючими був використаний акт ДПІ у Печерському районі м. Києва від 29.04.2014 № 1226/26-55-22-08/38388548 про неможливість проведення зустрічної звірки за період з 01.04.2013 по 31.12.2013 ТОВ "Готика", яким встановлено нікчемність правочинів з контрагентом ПАТ „Князя Трубецького". До такого висновку відповідач дійшов з огляду на інформацію в зазначеному акті про те, що ТОВ "Готика ЛТД" не звітує про загальну чисельність працюючих, наявність основних фондів у власності або в оренді. Враховуючи вищезазначене, ТОВ «Готика ЛТД» порушено ст. 93 Цивільного кодексу України та ст.1 Закону України від 15.05.2003 №755-ІV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» - за юридичною адресою ТОВ «Готика ЛТД» директор відсутній, фактичне місцезнаходження підприємства встановити немає можливості. ТОВ «Готика ЛТД» не надано жодних пояснень та їх документальне підтвердження на підтвердження даних податкових декларацій та розрахунків по податках та інших обов'язкових платежах до бюджету та державних цільових фондів. В зв'язку із тим, що усі операції купівлі-продажу за ТОВ «Готика ЛТД» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемними, на порушення п.187.1 ст.187, п.198.1. ст..198, п.198.2, 198.3. та 198.6 ст. 198 ПКУ ПАТ «Князя Трубецького» завищено податковий кредит за жовтень 2013 року на 330 грн.

Обставини порушення у сфері оподаткування зовнішньоекономічної діяльності викладені в пункті 3.1.4 акту перевірки (стор. 21-25 акту перевірки). Так, податковою службою встановлено, що відповідно до контрактів про надання консультативних послуг б/н від 01.07.2009 та б/н від 01.04.2012, укладеного між ТОВ «Le Faiseur de Vi» (Франція, м. Бордо) та ВАТ «Князя Трубецького», позивач придбав консультативні послуги в сфері ведення виноградарського господарства і наступного виробництва вина, шляхом регулярних відвідувань винних льохів і спеціального дегустування і змішування різних продуктів ВАТ «Князя Трубецького», зокрема, надання рекомендацій щодо сортів винограду; консультації щодо догляду за виноградниками, рекомендації з поливу винограду з застосуванням мінеральних добрив, у сфері виробництва вина - це консультування на всіх етапах виробництва вина, рекомендації з вибору дубових бочок, вибір устаткування для розливу в пляшки, дегустація, змішування різних продуктів. Виконання послуг на підприємстві підтверджуються актами виконаних робіт на загальну суму 19945,23 євро (289377 грн. 52 коп.).

Згідно п.2 ст. 29 Конвенції між Урядом України і Урядом Французької Республіки (Ратифікованої Законом № 150/98-ВР від 03.03.98, дата підписання 30.01.97, дата набрання чинності для України 01.11.98) про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно, встановлено, що з метою одержання в Договірній державі переваг, передбачених статтями 10, 11, 12 резиденти другої Договірної держави повинні, якщо інше не вирішено компетентними органами, представити форму посвідчення резиденції, яка передбачає зокрема характер і суму даного доходу і включає посвідчення податкової адміністрації цієї другої держави.

Відповідач стверджує, що за приписами ПКУ за відсутності належним чином легалізованої довідки, яка дає пільги в оподаткуванні відповідно до міжнародних угод України, всі виплати на користь іноземних юридичних осіб підлягають оподаткуванню податком на прибуток іноземних юридичних осіб. Відповідач зазначає, що про виникнення згаданих об'єктів оподаткування платник податків зобов'язаний повідомляти у податковій звітності та вказувати розмір утриманого та сплаченого податку. На порушення п. 103.4 ст. 103 ПКУ ПАТ «Князя Трубецького» в ході проведення перевірки не надано довідки щодо резиденства контрагента Франції ТОВ «Le Faiseur de Vi», таким чином, не підтверджено статус особи з постійним місцеперебуванням у Франції для цілей застосування угоди про уникнення подвійного оподаткування, що не дає право на пільгу згідно Конвенції.

На порушення п. 160.2 ст. 160 Податкового кодексу України, підприємством не утримано податок в розмірі 15 відсотків від суми доходів нерезидента із джерелом їх походження з України під час такої виплати. Документальною перевіркою донараховано податок на прибуток з доходів нерезидента у сумі 43406 грн., у т.ч.: ІV квартал 2012 р. - 11472 грн.; 2013р. - 31934 грн.

Крім того, на порушення п. 103.9 ст. 103 Податкового кодексу України, платником не надано до Новокаховської ОДПІ за перевіряємий період додатки ПН до декларації з податку на прибуток, та не відображено по р.17 Декларації суми податків, які утримуються при виплаті доходів нерезидентів. За неподання інформації, щодо виплат нерезидентам доходів із джерелом їх походження з України, передбачена відповідальність за п. 120.1 ст.120 Податкового кодексу України.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 0001042200 від 16 травня 2014 року, яким зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток (сума завищення об'єкта оподаткування 3 086 410 грн.) за порушення п. 134.1ст. 134, п. 135.4 ст.135, п. 138.1.1, 138.2, 138.6 ст. 138 ПКУ;

- № 0001052200 від 16 травня 2014 року, яким визначено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 1 384 207 грн. за основним платежем та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 692 104 грн. за порушення п. 185.1 ст.185, п. 187.1 ст. 187, п. 189.4 ст. 189, п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.4, 198.5, 198.6 ст.198 ПКУ;

- № 0000982200 від 16 травня 2014 року, яким визначена сума грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб в розмірі 43 407 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 21 704 грн., застосованих за порушення пп. 160.2 ст. 160 ПКУ;

- № 0000992200 від 16 травня 2014 року, яким визначено грошове зобов'язання по сплаті штрафу з податку на прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі 340 грн. за порушення п. 103.9 ст. 103 ПКУ.

28.05.2014 позивач звертався із скаргами на вищевказані податкові повідомлення - рішення до Головного управління Міндоходів у Херсонській області, та 28.07.2014 до Державної фіскальної служби України, але відповідно до рішень про результати розгляду скарг від 24.07.2014 №4634/10/21-22-10-06-06 Головного управління Міндоходів у Херсонській області та від 11.08.2014 №1398/6/99-99-/0-01-15 Державної фіскальної служби України оскаржувані податкові-повідомлення рішення залишені без змін, а скарги - без задоволення.

Не погодившись з рішеннями про розгляд скарг, позивач звернувся з позовом до суду.

Оцінюючи правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, суд виходить з встановлених в ході розгляду справи фактичних обставин та їх узгодженості з діючими, на момент виникнення спірних правовідносин, положеннями Податкового Кодексу України.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0001042200 від 16 травня 2014 року, яким зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток (сума завищення об'єкта оподаткування 3 086 410 грн. внаслідок порушення п. 134.1ст. 134, п. 135.4 ст.135, п. 138.1.1, 138.2, 138.6 ст. 138 ПКУ суд встановив наступне. Завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 3086410 грн. сталось внаслідок заниження валових доходів в 2013 році на суму 1018235 грн. через вчинення операцій з реалізації винопродукції за цінами нижчими ніж собівартість виготовлення такої продукції та завищення валових витрат в 2013 році на суму 2 068 175 грн., в тому числі через включення до складу витрат суми 575801 грн. від патентованої діяльності, включення суми вартості маркетингових послуг, придбаних у ТОВ «Поляна Україна груп» 227651 грн., включення до складу витрат вартості послуг ТОВ «Міват» 75000 грн., перенесення податкових збитків 2011 року в сумі 1189723 в рядок 06.5 декларації 2013 року.

Позивач не заперечує того факту, що продаж виноматеріалів ТОВ «Кам'янка Глобал Вайн» та ПАТ «Коблєво» здійснювалася позивачем за ринковими цінами, які на той момент були нижче ніж фактична собівартість виноматеріалів в обліку позивача. Разом з тим, зауважує, що до факторів ціноутворення, крім рівня витрат, пов'язаних з виробництвом товару, належать рівень попиту на продукцію, наявність продукції інших виробників, кон'юнктура ринку, обсяги виробництва, складські запаси у продавця та інші умови, які об'єктивно впливають на формування ціни продукції на ринку, чого податкова інспекція не враховувала при проведенні перевірки. Позивач посилається на те, що продаж виноматеріалів, які були вироблені у 2009, 2010 та 2011 роках здійснювався покупцям (ТОВ «Камянка Гобал Вайн» та ПАТ «Коблєво») у 2013 році, на той момент позивачем вже були понесені витрати на виробництво та зберігання товару, а подальше зберігання вказаних виноматеріалів також тягло додаткові втрати та збільшення збитків підприємства. Той факт, що ціна продажу позивачем виноматеріалів вищевказаним контрагентам відповідала рівню ринкових цін, підтверджує довідка, надана ТОВ «Кам'янка Глобал Вайн», про вартість виноматеріалів, які вказане підприємство придбавало у вказаний період на ринку у різних, незалежних постачальників (т. 1 арк. справи 164, 165).

Суд не погоджується з доводами податкової інспекції, наведеному в акті перевірки. Згідно з пп. 14.1.228 ст. 14 ПКУ собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг - це витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням розділу III ПКУ. Підпунктом 134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України визначено, що об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу. Що стосується нарахування доходу від продажу товару, то відповідно до п. 135.4 ПКУ дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає згідно з пп. 135.4.1 ПКУ дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Вказані норми ПКУ не містять особливих вимог щодо визначення доходу при реалізації товарів за ціною нижче собівартості.

Дійсно, операція з продажу товару за ціною нижче собівартості - це потенційно збиткова операція для підприємства, адже фінансові та матеріальні ресурси вже використані підприємством в процесі виробництва та реалізації товарів і їх необхідно поновити за рахунок покупця при продажу продукції. Разом з тим, підприємницька діяльність є діяльністю на власний ризик, саме це і обумовлює відсутність гарантованого прибутку від окремих операцій. ПКУ передбачає не тільки отримання прибутків, але й збитків від господарської діяльності підприємства. Доказів того, що при продажу товарів за цінами нижче собівартості позивач мав на меті зменшення доходів або зменшення об'єкту оподаткування, відповідач суду не надав. Покупці винопродукції не були пов'язаними з позивачем особами, розраховувались за винопродукцію грошовими коштами.

ПКУ не передбачає обов'язку визначення доходу від продажу готової продукції на рівні не нижче собівартості. В бухгалтерському та податковому обліку операції з реалізації товарів за ціною нижче собівартості відображаються на загальних підставах, дохід визнається в розмірі договірної вартості, але не менше ніж отримана сума компенсації; собівартість виготовленої та реалізованої продукції складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом такої продукції.

Твердження в акті перевірки про те, що частина виноматеріалів не була використана у господарський діяльності ПАТ «Князя Трубецького», також не відповідають дійсності, оскільки весь обсяг виноматеріалів продано та відвантажено покупцям, за нього отримано плату, тобто його використано для отримання доходу у господарський діяльності позивача. Факт відвантаження виноматеріалів позивачем ТОВ «Кам'янка Глобал Вайн» та ПАТ «Коблєво» та отримання за них оплати в акті перевірки не заперечуються та підтверджено наданими суду первинними документами (товарно-транспортні, податкові накладні, платіжні документи, тощо, копії додаються).

Що стосується завищення витрат на 2013 рік в сумі 2 068 175 грн., то позивач визнає порушення прядку формування витрат, яке призвело до їх завищення на суму 575801 грн. внаслідок включення витрат від патентованої діяльності та на суму 1189723 грн. у зв'язку з невірним перенесенням податкових збитків 2011 року, заперечує висновки перевірки щодо неправомірного включення до складу витрат 227651 грн. вартості маркетингових послуг, придбаних у ТОВ «Поляна груп» та 75000 грн. вартості послуг, придбаних у ТОВ «Міват».

Доводи ОДПІ щодо завищення витрат по маркетинговим послугам, придбаним у ТОВ «Поляна Україна груп» позивач вважає необґрунтованими та такими, що суперечать фактичним обставинам. Відповідачем в акті перевірки не заперечується того, що позивач замовляв та отримував послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги).

Позивач звертає увагу суду на те, що жодних обмежень по віднесенню до складу витрат послуг, придбаних у резидента України (яким і є ТОВ «Поляна Україна Груп») діючим законодавством не передбачено. ПКУ не містить залежності обсягу маркетингових послуг, які можна віднести до витрат на збут, до обсягу реалізації продукції. Той факт, що ТОВ «Поляна Україна груп» повернуло частину товару ПАТ «Князя Трубецького» не ставить під сумнів отримання позивачем маркетингових послуг від ТОВ «Поляна Україна Груп», оскільки це окремі події в рамках виконання різних договорів (договір поставки продукції (вина) від 11.12.2012 № 176 та договір про надання комерційних послуг (маркетингові послуги) від 11.12.2012 №178, договір поставки від 05.02.2013 № 4/П та договір про надання маркетингових послуг від 05.02.2013 №5/п.).

Крім того, відповідно до наведеного у Додатку №6 до акту перевірки переліку актів виконаних робіт за договорами про надання маркетингових послуг, укладеними позивачем з ТОВ «Поляна Україна Груп», вказані послуги були отримані позивачем у грудні 2012р. - на суму 50 000 грн., січні 2013р. - 74 400 грн., у березні 2013 - 185 301,50 грн., травні 2013 - 35 441,33 грн., червні 2013 - 50 542 грн., липні 2013 - 41 895,39 грн., а також в грудні 2013 - 79 074,17грн., що підтверджується відповідними актами. Повернення товару за договорами поставки з деяких торгівельних точок у зв'язку з їх закриттям відбувалося, згідно додатку №7 до акту перевірки, в основному в вересні - жовтні 2013 року, тобто, вже після отримання позивачем більшості маркетингових послуг та підписання сторонами актів виконаних робіт за договорами про надання маркетингових послуг. Повернення частини винопродукції не свідчить, що виконавцем не надавалися маркетингові послуги, як це передбачено у договорах про надання маркетингових послуг.

Суд вважає доводи позивача такими, що ґрунтуються на приписах діючого податкового законодавства. Згідно з пунктом 14.1.108 пункту 14.1 статті 14 Кодексу маркетингові послуги (маркетинг) - послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та післяпродажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків. До маркетингових послуг належать, у тому числі: послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги).

Згідно підпункту 138.2. ст.138 ПКУ витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку виплат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Кодексу. Витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів, включаються до складу інших витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у складі витрат на збут (пп. "г" пп. 138.10.3 ПКУ).

Факт отримання позивачем маркетингових послуг підтверджено актами наданих послуг, податковими накладними, платіжними документами. З переліку маркетингових послуг вбачається, що їх вартість є фіксованою в грошовому виразі та не залежить у відсотковому виразі від кількості проданої продукції, а в деяких випадках рахується у відсотках до суми отриманих позивачем грошових коштів за продану продукцію. Наприклад, оплата за відкриття торгового закладу складала 1000грн., а як стверджує позивач, товар поставлявся ТОВ «Поляна Україна Груп» в 28 торгівельних закладів, оплата за внесенні відомостей до інформаційної бази складала 250 грн. за кожну товарну позицію в кожному торгівельному закладі. Щомісяця сторони домовились про оплату стелажу для вина 2250 грн. по кожному торгівельному закладу, плату за розміщення в промо-каталозі 6 разів за 2013 рік складала 36000 грн. Інші маркетингові послуги визначались у відсотках до суми сплачених позивачу грошових коштів за реалізований товар за договором поставки, тобто залежали від стану та обсягу розрахунків між сторонами договору поставки, але не від вартості поставленого товару, як розраховує відповідач в акті перевірки. Таким чином, позивачем правомірно, на підставі первинних документів відображені в податковому обліку витрати, згідно з вимогами п. 138.2 та пп. "г" пп. 138.10.3 ПКУ.

Також не знайшло свого підтвердження висновок ОДПІ про зайве віднесення до складу валових витрат суми вартості послуг, придбаних у ТОВ "Міват". Позивач стверджує про те, що в актах здачі-приймання послуг допущено технічну помилку, замість покупця - ТОВ «Альянс Маркет» помилково зазначено ТОВ «АТБ Маркет». Фактично ТОВ "Міват" знайшов для позивача покупця товару: ТОВ "Альянс Маркет", з яким позивачем укладено договір поставки №ТА0628/13 від 01.11.13. Про дану помилку позивач давав відповідні пояснення під час проведення перевірки з наданням належним чином оформлених актів здачі-приймання наданих послуг. Але відповідач не взяв до уваги вказані обставини. При здійсненні адміністративного оскарження податкових повідомлень - рішень позивачем на підтвердження вказаної обставини також надавалися податковому органу лист ТОВ «Міват» та виправлені належним чином оформлені акти здачі-приймання наданих послуг, що підтверджується копією скарги від 28.05.14 № 111, яка надана суду.

Суд вважає, що при оформленні актів мала місце помилка, яка була під час перевірки виправлена, а виконавцем ТОВ "Міват" було знайдено покупця товару для позивача (ТОВ «Альянс-Маркет»), з яким останній уклав договір поставки, поставка вина для ТОВ "Альянс-Маркет" розпочата позивачем 06.12.13, продукція поставляється до 6 магазинів у м. Херсона, один магазин в м. Нова Каховка, один магазин у м. Скадовськ, які належать торгівельній мережі "Фреш", та у 9 магазинів торгівельної мережі "Арсен". За 2013-2014 рр. поставлено продукції ТОВ "Альянс-Маркет" на загальну суму понад 340 тис. грн. Отже, послуги, які надані ТОВ "Міват", використані в господарській діяльності ПАТ "Князя Трубецького", тому законних підстав для зменшення витрат на суму 75 000 грн. у відповідача не було.

Щодо посилань відповідача на акти ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська від 12.12.2013 та 14.01.2014 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Міват», акт ДПІ у Комунарівському районі м. Запоріжжя від 24.02.14 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Міват", слід зазначити наступне. Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 березня 2014р. у справі № 804/2199/14 був задоволений адміністративний позов ТОВ «Міват» до ДПІ у Кіровському районі міста Дніпропетровська, яким визнані протиправними дії ДПІ у Кіровському районі міста Дніпропетровська, які полягають у проведенні зустрічних звірок, за результатами яких складено акти від 12.12.2013 № 143/04-65-22-03/ 38600144 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Міват» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків за вересень 2013 року" та від 14.01.2014 за №1/04-65- 22-03/38600144 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Міват» щодо документального підтвердження господарських операцій із платниками податків за жовтень 2013 року", ці судові рішення надані позивачем суду.

Крім того, Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 20 травня 2014 року у справі №808/2402/14 задоволені позовні вимоги ТОВ «Міват», зокрема, визнані протиправними дії ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області по проведенню зустрічної звірки, за результатами якої складено акт від 24.02.2014 № 49/08-27-22-2211 про неможливість здійснення зустрічної звірки з ТОВ «Міват» щодо документального підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.11.2013 по 31.12.2013р.

Доказів набрання чинності даними судовими рішеннями позивач не надав, але вбачається, що ТОВ «Міват» оскаржує висновки актів податкових інспекцій, тому викладені в актах перевірок та звірок факти є спірними. Крім того, суд вважає, що відсутність постачальника за юридичною адресою, яке унеможливлює проведення зустрічних звірок, не повинно впливати на відносини позивача з бюджетом по декларуванню та сплаті податків. Суду не доведено відповідачем, що до ЄДР був внесений запис про відсутність ТОВ "Міват" за місцезнаходженням, не надано витягу з ЄДР із відповідним записом. Відсутність у контрагента позивача основних фондів не може бути доказом нереальності операції з огляду на відсутність законодавчого обмеження щодо використання у господарській діяльності лише власних основних засобів. З наданих суду актів про неможливість проведення зустрічних звірок ТОВ "Міват" вбачається, що податкова інспекція не здійснювала співставлення бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, оскільки такі документи у суб'єкта владних повноважень були відсутні.

З огляду на викладене, податкове повідомлення-рішення ОДПІ від 16 травня 2014 року №0001042200, яким зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 3 086 410 грн., суд визнає частково неправомірним та скасовує в частині зменшення від'ємного значення на суму 1 320 886 грн.

Відповідно до п.185.1. ст.185 ПКУ, об'єктом оподаткування є операції платників податків з постачання товарів, місце постачання яких розташовано на митній території України відповідно до статті 186 цього Кодексу. Пунктом 189.1 ст.189 ПКУ визначено, що у разі здійснення операцій відповідно до п. 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за товарами/послугами визначається виходячи з вартості їх придбання. Пунктом 198.5 ст.198 ПКУ визначено, що платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеній відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі, якщо такі товари/послуги починають використовуватися: г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

У 2013 році позивач здійснював продаж виноматеріалів ТОВ «Кам'янка Глобал Вайн» та ПАТ «Коблєво» за ринковими цінами, які, на той момент, були нижче ніж фактична собівартість виноматеріалів в обліку ПАТ «Князя Трубецького», оскільки подальше зберігання виноматеріалів могло призвести до виникнення додаткових втрат та збільшення збитків підприємства. Як встановлено судом, продаж виноматеріалів ПАТ «Коблево» та ТОВ «Кам'янка Глобал Вайн» є господарською операцією цілком в межах господарської діяльності позивача. Твердження податкової інспекції про те, що частина виноматеріалів не були використані у господарський діяльності ПАТ «Князя Трубецького» не відповідають дійсності, оскільки весь обсяг виноматеріалів відвантажено покупцям, за нього отримано кошти, тобто його використано саме у господарський діяльності підприємства.

Факт поставки виноматеріалів Позивачем ТОВ «Кам'янка Глобал Вайн» та ПАТ «Коблєво» та отримання за це оплати в акті перевірки не заперечується, підтверджений належним чином складеними первинними документами, тому висновки акту перевірки щодо порушення позивачем податкового законодавства не відповідають фактичним обставинам та нормам чинного законодавства.

Відповідно до п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів … Згідно з п.39.15 ст.39 Податкового кодексу України у разі відхилення договірних цін у податковому обліку платника податків у бік збільшення або зменшення від звичайних цін менше ніж на 20 відсотків, таке відхилення не може бути підставою для визначення (нарахування) податкового зобов'язання, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності. Отже, за загальним правилом база оподаткування операцій з постачання продукції, у тому числі за ціною, нижчою від собівартості продукції, визначається виходячи з її договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайної ціни. Проте орган державної податкової служби під час перевірки буде мати підстави для визначення (нарахування) податкового зобов'язання лише у разі відхилення договірної ціни у бік зменшення від звичайної ціни більше ніж на 20 відсотків. В даному випадку відповідач не визначав рівень звичайних цін, а вважав продаж винопродукції операцією, яка не є господарською діяльністю позивача.

Що стосується завищення податкового кредиту внаслідок включення до нього сум ПДВ на підставі податкових накладних, виданих ТОВ "Словянський двір", то в акті перевірки ДПІ посилається на порушення норм п. 189.4 ст. 189 ПКУ. За правилами пп. 189.4 ст.189 ПКУ базою оподаткування для товарів/послуг, що передаються/отримуються у межах договорів комісії (консигнації), поруки, довірчого управління, є вартість постачання цих товарів, визначена у порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів, до складу договірної вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. З вартості послуг, наданих комісіонером за умовами договору комісії, податкові зобов'язання нараховуються у загальному порядку відповідно до пп. 187.1 ст. 187 ПКУ за правилом першої події (тобто залежно від того, що відбулося раніше - отримання комісійної винагороди чи оформлення акта, що засвідчує факт постачання послуг комісіонером). У день виникнення податкових зобов'язань продавець повинен виписати у двох примірниках податкову накладну. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ПКУ). Комітент, який отримав комісійні послуги, має право віднести відповідні суми податку до податкового кредиту. При цьому слід керуватися п. 198.2 ПКУ, згідно з яким дата виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту визначається за правилом першої події. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Отже, на дату передачі комітентом комісіонеру товарів/послуг згідно з договором комісії, або оплати послуг комітента, комісіонер має право збільшити суми податкового кредиту, а комітент повинен збільшити свої податкові зобов'язання. Таким чином, у комісіонера, повіреного ТОВ «Слов'янський двір» при надходженні коштів від комітента, довірителя ПАТ «Князя Трубецького» виникли податкові зобов'язання з ПДВ, а у останнього право на податковий кредит. Тому суму 1122950 грн. позивач включив до податкового кредиту вересня 2012 року обґрунтовано. Таким чином, висновки відповідача в акті перевірки про порушення позивачем вимог пункту 189.4. ст.189 Податкового кодексу та завищення податкового кредиту є безпідставними. В чому саме полягає таке порушення, в акті перевірки не визначено. Та обставина, що можливо послуги не будуть надані в майбутньому, буде підставою для подальшого коригування податкового кредиту, але при поверненні позивачу від ТОВ "Слов'янський двір" грошових коштів (авансових платежів) та отриманні відповідних податкових накладних.

Що стосується висновку відповідача про завищення податкового кредиту на суму 45530 грн. 30 коп. за декларацією жовтня 2013 року по господарським операціям придбання у ТОВ "Поляна Україна Груп" комерційних послуг, які не використані в господарській діяльності щодо організації, просуванню нереалізованої винопродукції, та завищення податкового кредиту за жовтень 2013 року на суму 4500 грн., листопад 2013 року на суму 10500 грн. внаслідок придбаних маркетингових послуг, що не використані у господарській діяльності операціях з ТОВ «Міват», то мотиви, з яких суд погоджується з доводами позивача, наведені при розгляді порядку формування позивачем валових витрат.

Висновки акту перевірки, відповідно до яких відповідач визнав нікчемною угоду позивача з ТОВ «Готика ЛТД», позивач вважає безпідставними, не підтвердженими належними доказами та такими, що вимогам чинного законодавства України. Позивач надав суду докази укладання між ПАТ «Князя Трубецького» (замовник) та ТОВ «Готика ЛТД» (виконавець) 01 вересня 2013р. договору №ГТ-1 на транспортно-експедиційне обслуговування, предметом вказаного договору була організація виконавцем за дорученням замовника перевезення вантажів замовника автомобільним транспортом по території України. Фактично виконавець організовував доставку вантажів позивача по місту Дніпропетровськ, оскільки у ПАТ «Князя Трубецького» був укладений договір на поставку вина зі складу ПП "Нічний експрес" в м. Дніпропетровськ на розподільчий центр ТОВ "АТБ-Маркет". Факт надання транспортно-експедиторських послуг ТОВ «Готика ЛТД» підтверджується актом наданих послуг №1298 від 31.10.2013 року, відповідно до якого 11.10.2013 та 15.10.2013 виконавцем надавалися позивачу транспортно - експедиторські послуги по перевезенню вантажів по Дніпропетровську автомобілем АЕ 4943, а також 29.10.2013р. автомобілем АЕ 0289, загальна вартість наданих послуг - 1 980 грн. з врахуванням ПДВ 330 грн. За надані послуги позивач здійснив розрахунки в сумі 1 980,00 грн. Право на податковий кредит ПАТ «Князя Трубецького» який виник внаслідок надання ТОВ «Готика ЛТД» транспортно-експедиційних послуг, підтверджено податковою накладною №98 від 31.10.2013р.

Надані суду матеріали свідчать, що на момент здійснення господарських операцій ТОВ «Готика ЛТД» мало належну державну реєстрацію та було належним чином зареєстроване як платник податку на додану вартість, мало право видавати податкові накладні.

Акт ДПІ у Печерському районі міста Києва від 29.04.2014 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Готика ЛТД" суд оцінює критично, оскільки ця звірка проводилась тільки на підставі податкової звітності та комп'ютерних інформаційних баз податкової служби, зазначено про відсутність підприємства за юридичною адресою. Такий акт не може містити відомості про реальність або фіктивність правочинів платника податків, а може лише констатувати факт та причини неможливості проведення зустрічної звірки. Разом з тим, ТОВ "Готика ЛТД" має стан (36) - основний платник до кінця року. Відсутність ТОВ «Готика ЛТД» за місцем реєстрації, неналежна кількість працівників, матеріально-технічної бази, не доведено належними доказами, лише на підставі вказаних відомостей не можна робити висновок про нікчемність або фіктивність господарської операції ТОВ «Готика ЛТД» з позивачем. Надані позивачем судові ухвали Одеського окружного адміністративного суду по справі № 815/3488/14 свідчать про те, що ТОВ "Готика ЛТД" оскаржує висновки Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, але остаточного судового рішення немає.

Визнавати правочин фіктивним, таким, що оформлений тільки на папері, а не вчинений в реальності, може тільки суд, а не податковий інспектор в акті перевірки. Вказані є в акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутністю інформації, яка надається у передбаченому законодавством порядку. Навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність. У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідно до ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому Позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб. Порушення контрагентами позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про відсутність реальності відповідних господарських операцій. Факти вчинення злочину, в тому числі у вигляді фіктивного підприємництва, ухилення від сплати податків, можуть встановлюватись виключно вироком суду, який набрав законної сили.

Платник податків не зобов'язаний контролювати дотримання його контрагентами правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань. Таким чином, викладений в акті перевірки висновок про нереальність правочину не доведений належними доказами, зроблений з перевищенням повноважень, у зв'язку з чим викладений в акті перевірки висновок про порушення позивачем податкового законодавства є

Прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення від 16 травня 2014 року № 0001052200, яким визначено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 1384207 грн. за основним платежем та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 692104 грн., є протиправним, та таким, що порушує права та законні інтереси ПАТ «Князя Трубецького».

За наслідками перевірки у сфері оподаткування зовнішньоекономічної діяльності за порушення пп. 160.2 ст. 160 ПКУ податковою інспекцією податковим повідомленням-рішенням № 0000982200 від 16 травня 2014 року донараховано позивачу 43407 грн. податку на прибуток іноземних юридичних осіб та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 21 704 грн. у зв'язку із виплатами доходів нерезиденту джерелом походження в Україні та податковим повідомленням-рішенням № 0000992200 від 16 травня 2014 року застосований штраф з податку на прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі 340 грн. за порушення пп.103.9 ст.103 ПКУ - неподання інформації щодо виплат нерезидентам доходів із джерелом їх походження з України

Відповідно до п. 160.1 ст. 160 ПКУ будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Для цілей цього пункту під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, розуміються: а) проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за позиками та борговими зобов'язаннями, випущеними (виданими) резидентом; б) дивіденди, які сплачуються резидентом; в) роялті; г) фрахт та доходи від інжинірингу; ґ) лізингова/орендна плата, що сплачується резидентами або постійними представництвами на користь нерезидента - лізингодавця/орендодавця за договорами оперативного лізингу/оренди; д) доходи від продажу нерухомого майна, розташованого на території України, яке належить нерезиденту, у тому числі майна постійного представництва нерезидента; е) прибуток від здійснення операцій із торгівлі цінними паперами, деривативами або іншими корпоративними правами, визначений відповідно до норм цього розділу; є) доходи, отримані від провадження спільної діяльності на території України, доходи від здійснення довгострокових контрактів на території України; ж) винагорода за провадження нерезидентами або уповноваженими ними особами культурної, освітньої, релігійної, спортивної, розважальної діяльності на території України; з) брокерська, комісійна або агентська винагорода, отримана від резидентів або постійних представництв інших нерезидентів стосовно брокерських, комісійних або агентських послуг, наданих нерезидентом або його постійним представництвом на території України на користь резидентів; и) внески та премії на страхування або перестрахування ризиків в Україні (у тому числі страхування ризиків життя) або страхування резидентів від ризиків за межами України; і) доходи, одержані від діяльності у сфері розваг (крім діяльності з проведення державної грошової лотереї); ї) доходи у вигляді благодійних внесків та пожертв на користь нерезидентів; й) інші доходи від провадження нерезидентом (постійним представництвом цього або іншого нерезидента) господарської діяльності на території України, за винятком доходів у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів/виконаних робіт/наданих послуг, переданих/виконаних/наданих резиденту від такого нерезидента (постійного представництва), у тому числі вартості послуг із міжнародного зв'язку чи міжнародного інформаційного забезпечення.

Аналіз вказаної норми свідчить, що оподаткуванню підлягають практично всі виплати доходів на користь нерезидента, перелічені у п.160.1 ПКУ, які не пов'язані з компенсацією вартості товарів, виконаних робіт, послуг. Відповідно виплати, що здійснені платником податку у зв'язку з компенсацією вартості товарів, виконаних робіт, послуг іноземній юридичній особі не підпадають під дію ст. 160-161 ПКУ і тому позивач, під час здійснення виплат вартості консультаційних послуг ТОВ «Le Faiseur de Vi» правомірно не обчислив податок на прибуток з цих виплат незалежно від наявності чи відсутності довідки, яка давала право не нараховувати податок на ці виплати для уникнення подвійного оподаткування відповідно до міжнародних угод України. Відповідно відсутність обов'язку окремо оподатковувати кошти, сплачені іноземній юридичній особі, не зобов'язує платника податку на прибуток окремо відображати ці кошти у податковій звітності, надавати окремі додатки та заповнювати певні показники податкової декларації.

Суд приймає до уваги, що позивач в 2013 році вже звертався до Херсонського адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача, в якому просив визнати протиправним та скасувати, зокрема, податкові повідомлення-рішення: №0000012310 від 29 січня 2013 року про сплату 71868 грн. 28 коп. податку на прибуток іноземних юридичних осіб та штрафних (фінансових) санкцій 7307 грн. 00 коп. за порушення пп. 160.2 ПКУ; №0000022310, від 29 січня 2013 року, штраф з податку на прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі 3060 грн. 00 коп. Підставою для прийняття вищевказаних податкових повідомлень-рішень була здійснена позивачем оплата в сумі 44129,30 Євро на користь нерезидента за укладеним позивачем з нерезидентом - компанією «Le Faiseur de Vi» контрактом від 01.07.2009, за якими компанія - нерезидент надавала позивачу консультаційні послуги на території України з виробництва вина. Зазначений контракт від 01.07.2009 був аналогічним за предметом та змістом контракту від 01.04.2012, про що відповідач сам зазначив в акті перевірки та проаналізував зміст контракту від 01.07.09 ( арк. акту 21-22).

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 14.08.2013 у справі №821/1958/13-а вказаний адміністративний позов позивача задоволено, вищевказані податкові повідомлення-рішення від 29 січня 2013р. визнані протиправними та скасовані. Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2014р. у справі №821/1958/13-а постанова Херсонського окружного адміністративного суду залишена без змін.

Таким чином, висновки відповідача в акті перевірки щодо порушення позивачем вимог п.160.2 ст.160 ПКУ та, відповідно п. 103.9 ст.103 ПКУ є безпідставними та такими, що не відповідають чинному законодавству України Податкові повідомлення-рішення № 0000982200, яким визначена сума грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб в розмірі 43 407 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 21 704,00 грн., № 0000992200, яким визначено грошове зобов'язання по сплаті штрафу з податку на прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі 340 грн. є протиправними та підлягають скасуванню.

Позов задовольняється частково. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Витрати по сплаті судового збору відшкодовуються позивачу з урахуванням пропорційності задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Задовольнити позов публічного акціонерного товариства "Князя Трубецького" частково. Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області від 16 травня 2014 року:

№ 0001052200, яким визначено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 1384207 грн. за основним платежем та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 692104 грн.;

№ 0000982200, яким визначена сума грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб в розмірі 43 407 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 21 704,00 грн.,

№ 0000992200, яким визначено грошове зобов'язання по сплаті штрафу з податку на прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі 340 грн.

Податкове повідомлення-рішення Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області від 16 травня 2014 року №0001042200, яким зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 3086410 грн., визнати протиправним та скасувати в частині зменшення від'ємного значення на суму 1 320 886 грн. В решті вимог відмовити.

Відшкодувати публічному акціонерному товариству "Князя Трубецького" (код ЄДРПОУ 00413720) з Державного бюджету України витрати по сплаті судового збору в сумі 175 грн. (сто сімдесят п'ять гривень).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 21 листопада 2014 р.

Суддя Хом'якова В.В.

кат. 8.3.3