Постанова № 41649275, 19.11.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" листопада 2014 р. Справа№ 910/16706/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Лобаня О.І.

суддів: Майданевича А.Г.

Федорчука Р.В.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 19.11.2014 року

розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» в особі філії «Управління магістральних газопроводів «Черкаситрансгаз» на рішення господарського суду міста Києва від 29.09.2014 року

у справі № 910/16706/14 (суддя - Грєхова О.А.)

за позовом публічного акціонерного товариства «Укртелеком»

до публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз»

про стягнення 11 416,53 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 29.09.2014 року по справі № 910/16706/14 з урахуванням ухвали суду від 14.10.2014 року про виправлення описки, позов ПАТ «Укртелеком» до ПАТ «Укртрансгаз» про стягнення 11 416,53 грн. грн. - задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «Укртрансгаз» на користь ПАТ «Укртелеком» в особі Вінницької філії ПАТ «Укртелеком» 3 652,50 грн. основного боргу, 65,71 грн. 3 % річних, 314,12 грн. інфляційних втрат та 1680,57 грн. судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 29.09.2014 року, відповідач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 29.09.2014 року по справі № 910/16706/14 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги скаржник, посилається на неповне з'ясування обставин судом першої інстанції, що мають значення для вирішення справи та порушення останнім норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.10.2014 року у складі колегії суддів: головуючого судді - Лобаня О.І., суддів Авдеєва П.В., Михальської Ю.Б. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 19.11.2014 року, склад колегії суддів змінено на головуючого суддю - Лобаня О.І., суддів - Майданевича А.Г. та Федорчука Р.В.

У відзиві на апеляційну скаргу ПАТ «Укртелеком» вважає подану апеляційну скаргу ПАТ «Укртрансгаз» безпідставною та необґрунтованою, а рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, позивач просить суд апеляційної інстанції залишити оскаржуване рішення суду без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

В судовому засіданні 19.11.2014 року представник ПАТ «Укртрансгаз» надав суду свої пояснення по справі в яких підтримав подану апеляційну скаргу на підставі доводів зазначених у ній та просив суд апеляційної інстанції скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення суду, яким відмовити у задоволенні позову.

Представник ПАТ «Укртелеком» у судовому засіданні 19.11.2014 року також надав суду свої пояснення по справі в яких, заперечив проти задоволення апеляційної скарги на підставі доводів зазначених у відзиві на скаргу та просив апеляційний господарський суд залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 29.09.2014 року, а апеляційну скаргу без задоволення.

Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін що з'явились в судове засідання, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.01.2011 року між ПАТ «Укртелеком» в особі Вінницької філії ПАТ «Укртелеком» (в минулому ВАТ «Укртелеком» в особі Вінницької філії ВАТ «Укртелеком») та ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» в особі філії «Управління магістральних газопроводів «Черкаситрансгаз» укладено договір оренди нерухомого майна товариства для розміщення антенно-фідерних пристроїв № 76-28/110107233 (надалі договір).

Згідно умов договору орендодавець (позивач) передав, а орендар, відповідач прийняв у строкове платне користування частину нерухомого майна - 2 антенно-місця (далі - майно), розташоване, за адресою: Вінницька область, м. Гайсин, вул. Леніна, 35, для установки 2-х антенно-фідерних пристроїв (п. 1.1 договору).

Передача орендареві майна в користування здійснюється одночасно з підписанням повноважними представниками сторін акта приймання-передачі майна (додаток 1), вказаного в п. 1.1 цього договору. При цьому ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження майна переходить до орендаря з відповідними наслідками (п. 2.1 договору).

Відповідно до акту приймання-передачі майна від 01.01.2011 року орендодавець передав, а орендар прийняв відповідно до умов договору в строкове платне користування частину нерухомого майна - 2 антенно-місця, за адресою: Вінницька область, м. Гайсин, вул. Леніна, 35, для установки 2-х антенно-фідерних пристроїв.

Орендна плата виставляється орендодавцем за домовленістю сторін на підставі його внутрішніх нормативних актів і перераховується орендарем в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендодавця не пізніше 27 числа місяця, що настає за розрахунковим, згідно з рахунками, які вставляються орендодавцем не пізніше, що настає за розрахунковим, згідно з рахунками, які виставляються орендодавцем не пізніше 17 числа, що настає за розрахунковим (п. 3.1 договору).

Відповідно до п. 3.5 договору у разі закінчення строку дії цього договору орендна плата вноситься орендарем до дня фактичної передачі орендодавцю за актом приймання-передачі орендованого майна.

З гідно з п. 12.1 договору, цей договір набирає чинності з 01.01.2011 року та діє до 30.11.2013 року. Сторони зобов'язані протягом 20 днів після закінчення строку дії цього договору здійснити остаточні розрахунки за ним. Сторони домовилися, що умови цього договору поширюються на відносини між ними, які виникли до його укладення.

Як зазначає позивач та вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивач виставляв відповідачу рахунки: № 058107/14-266 від 30.04.2014 року, № 058107/14-338 від 31.05.2014 року, № 058107/14-409 від 30.06.2014 року, № 058107/14-482 від 31.07.2014 року, № 058107/14-510 від 31.08.2014 року на загальну суму 18262,50 грн., які відповідачем оплачені частково у розмірі 14610,00 грн. Не сплаченим залишився борг у розмірі 3625,50 грн.

Так, у серпні 2014 року ПАТ «Укртелеком» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до ПАТ «Укртрансгаз» та з урахуванням заяв про зменшення позовних вимог позивач просив господарський суд міста Києва стягнути з відповідача заборгованість за договором № 76-28/110107233 від 28.01.2011 року в розмірі 4383,71 грн., в тому числі 3652,50 грн. основного боргу, 351,35 грн. пені, 314,12 грн. інфляційних втрат та 65,71 грн. 3% річних.

Як зазначалося раніше, рішенням господарського суду міста Києва від 29.09.2014 року по справі № 910/16706/14 з урахуванням ухвали суду від 14.10.2014 року про виправлення описки, позов ПАТ «Укртелеком» до ПАТ «Укртрансгаз» про стягнення 11 416,53 грн. грн. - задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «Укртрансгаз» на користь ПАТ «Укртелеком» в особі Вінницької філії ПАТ «Укртелеком» 3 652,50 грн. основного боргу, 65,71 грн. 3 % річних, 314,12 грн. інфляційних втрат та 1680,57 грн. судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як вірно вказав суд першої інстанції між сторонами у даній справі укладений договір, який за своєю правовою природою є договором оренди. Договір оренди є одним з видів зобов'язального майнового найму, правовідносини за яким регламентуються загальними нормами зобов'язального права та майнового найму. Одним з основних обов'язків наймача (орендаря) за даним договором є своєчасне внесення орендної плати за користуванням майном.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як визначено ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, на виконання умов договору позивач виставляв відповідачу рахунки: № 058107/14-266 від 30.04.2014 року, № 058107/14-338 від 31.05.2014 року, № 058107/14-409 від 30.06.2014 року, № 058107/14-482 від 31.07.2014 року, № 058107/14-510 від 31.08.2014 року на загальну суму 18262,50 грн.

З матеріалів справи вбачається, що під час розгляду справи у суді першої інстанції, відповідач частково сплатив заборгованість перед позивачем в розмірі 14610,00 грн., що підтверджується платіжним дорученнями № 19245, № 19246 від 05.09.2014 року та № 18101, № 18102 від 20.08. 2014 року копії яких містяться в матеріалах справи. Так, несплаченою залишилась заборгованість з орендної плати у сумі 3652,50 грн.

Таким чином, оскільки заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 3652,50 грн. орендної плати ні під час розгляду справи у суді першої інстанції, ні під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується матеріалами справи, судова колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції про стягнення з відповідача вказаної заборгованості з орендної плати.

Крім основної суми заборгованості за договором оренди позивач просив стягнути з відповідача 351,35 грн. пені нарахованої з 28.05.2014 року по 29.09.2014 року у відповідності до п. 8.2 договору, 65,71 грн. 3 % річних нарахованих у період з 28.05.2014 року по 29.09.2014 року та 314,12 грн. інфляційних втрат нарахованих за період з травня 2014 року по серпень 2014 року.

Так, що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача 65,71 грн. 3 % річних та 314,12 грн. інфляційних втрат, судова колегія апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

Так, здійснивши перевірку розрахунку трьох процентів річних та інфляційних втрат колегія суддів апеляційного господарського суду вважає його арифметично вірним та обґрунтованим, а тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача за період з 28.05.2014 року по 29.09.2014 року 3 % річних у сумі 65,71 грн. та інфляційних втрат нарахованих за період з травня 2014 року по серпень 2014 року у сумі 314,12 грн. є правомірними та підлягають стягненню.

Крім того, судова колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову позивачу у стягнення з відповідача пені у сумі 351,35 грн. нарахованої з 28.05.2014 року по 29.09.2014 року виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно із ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Окрім того, за змістом ст. ст. 546, 547 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою якою, в силу ст. 549 ЦК України, є штраф, пеня; правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі; правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Місцевим господарським судом вірно встановлено, що спірний договір набрав чинності з 01.01.2011 року та діяв до 30.11.2013 року. При цьому, ані під час розгляду справи у суді першої інстанції, ані під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції, позивач не надав суду доказів того, що в період коли виникла заборгованість (квітень 2014 року - липень 2014 року) між сторонами існувала письмова домовленість сторін щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов'язання щодо оплати оренди.

За таких обставин, судова колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову позивачу у стягненні з відповідача 351,35 грн. пені як такі, що не ґрунтуються на вимогах закону.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає що суд першої інстанції правомірно задовольнив позов частково та стягнув з відповідача на користь позивача 3 652,50 грн. основного боргу, 65,71 грн. 3 % річних та 314,12 грн. інфляційних втрат. Крім того, місцевим господарським судом вірно відмовлено у стягнення пені.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Отже, виходячи з вищевикладеного, як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції відповідачем не було подано належних та переконливих доказів в заперечення заявленого позову. Судова колегія звертає увагу, що доводи та заперечення викладені у апеляційній скарзі відповідача на рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 29.09.2014 року, прийняте після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є таким що відповідає нормам закону.

Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.

Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» в особі філії «Управління магістральних газопроводів «Черкаситрансгаз» слід відмовити, а оскаржуване рішення господарського суду міста Києва від 29.09.2014 року залишити без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» в особі філії «Управління магістральних газопроводів «Черкаситрансгаз» на рішення господарського суду міста Києва від 29.09.2014 року у справі № 910/16706/14 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 29.09.2014 року у справі № 910/16706/14 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/16706/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя О.І. Лобань

Судді А.Г. Майданевич

Р.В. Федорчук

Дата підписання 24.11.2014 року