Рішення № 41648987, 18.11.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/18237/14 18.11.14

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» До Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Наста»провідшкодування шкоди в сумі 8 514,62 грн.

СуддяБорисенко І.І.

Представники: від позивача - Сущенко Ю.В., за довіреністю; від відповідача - від третьої особи -не з'явився; не з'явився. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом до відповідача про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 8 514,62 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, як страховик винної в ДТП особи, всупереч вимогам Цивільного кодексу України та Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не відшкодував позивачу матеріальну шкоду, завдану страхувальником відповідача внаслідок ДТП.

Враховуючи, що 25.03.2014р. між ТзДВ «СК «Наста» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» було укладено договір №2503 про відступлення права вимоги, відповідно до якого ТзДВ «СК «Наста» відступило позивачу своє право грошової вимоги в порядку регресу до третіх осіб (боржників), то право вимагати відшкодування вищезазначених збитків має саме позивач.

Ухвалою суду від 28.10.2014р. за клопотанням відповідача продовжено строк розгляду справи, відповідно до ст. 69 ГПК України.

Ухвалою суду від 25.09.2014о. залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Наста».

У поданому до суду відзиві на позовну заяву, відповідач не заперечив факт існування зобов'язання щодо виплати 8 198,68 грн. страхового відшкодування, разом з тим просив відмовити у задоволенні позовних вимог у зв'язку з зарахуванням зустрічних однорідних вимог на підставі заяви відповідача від 15.09.2014р. Крім того, у відзиві постався на те, що позивач не набув права вимоги до відповідача, в порядку ст.ст. 512, 514 ЦК України, оскільки договором не передбачено, окрім боржників, переходу прав вимоги до страховика боржника або інших осіб які в силу договору страхування здійснюють страхове відшкодування шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки.

Від третьої особи, надійшли письмові пояснення по справі, в яких третя особа зазначила, що остання втратила право укладати/включати у взаємозалік вимоги, що відступлені по Договору №2503, тому взаємозалік неможливий. Додатково третя особа зазначила, що строк розгляду заяви про виплату по полісу (відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів») складає 90 днів, які ще не сплили.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

27.05.2013р. по вул. Клепарівська, в м. Львові була скоєна ДТП, а саме відбулося зіткнення автомобіля "Рено", д.р.н. ВС4094СХ, яким керував Ващишин А.І. та автомобіля «Пежо» д.р.н. АА2219КО.

Причиною ДТП стало те, що водій Ващишин А.І., керуючи автомобілем "Рено", д.р.н. ВС4094СХ не вбрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «Пежо» д.р.н. АА2219КО, який по інерції руху здійснив зіткнення з автомобілем, чим порушив вимоги 13.1. Правил дорожнього руху України. Дані обставини підтверджуються постановою Червоноградського міського суду Львівської області (справа №459/2905/13-п), копія якої міститься у матеріалах справи.

Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль «Пежо» д.р.н. АА2219КО (Застрахований автомобіль), який був застрахований позивачем на підставі Договору добровільного страхування (страховий сертифікат) від 18.01.2013р. №3137.

На підставі вищевказаного, за умовами Договору добровільного страхування від 18.01.2013р. №3137, страхового акту №2013-05-27/012 від 15.08.2012р., позивачем було виплачено страхове відшкодування в розмірі 9 980,17 грн., що підтверджується наявним у матеріалах справи актом №38 про проведення заліку взаємних однорідних вимог з урахуванням додатку №2 по Акту №38 проведення заліку.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відтак, позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув права потерпілої особи в межах здійсненої виплати.

Як вбачається з матеріалів справи, шкоду було заподіяно водієм "Рено", д.р.н. ВС4094СХ, Ващишиним А.І., під час експлуатації вказаного автомобіля, і вину водія у вчиненні ДТП та скоєнні правопорушення за ст. 124 КУпАП України встановлено постановою Червоноградського міського суду Львівської області (справа №459/2905/13-п).

На час скоєння вищевказаної ДТП (27.05.2013р.) цивільно-правова відповідальність Ващишина А.І., під час експлуатації автомобіля "Рено", д.р.н. ВС4094СХ, на законних підставах, була застрахована у відповідача на підставі договору (полісу) №АЕ/0846043 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Вказаним договором (полісом) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 50 000 грн., франшиза - 0 грн., строк дії полісу з 15.03.2013р. до 14.03.2014р.

Отже, відповідач є особою на яку полісом №АЕ/0846043 покладено обов'язок з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації автомобіля "Рено", д.р.н. ВС4094СХ, на час спірної ДТП.

Відповідно до Висновку №01/06 складеного 12.06.2013р., вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників (Сврз) автомобіля «Пежо» д.р.н. АА2219КО у результаті його пошкодження при ДТП складає 8 514,62 грн. коефіцієнті фізичного зносу 0,32.

Вартість матеріального збитку відповідно до виставленого рахунку-фактура №6062 від 10.06.2013р. складає 9 980,17 грн.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Судом взято до уваги, що відповідно до абзацу третього пункту 3 частини 1 статті 988 ЦК України та частини 17 статті 9 Закону України "Про страхування" страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. А згідно з абзацом другим частини 1 статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідачем визнана належна до сплати ТДВ «Страхова компанія «Наста» сума страхового відшкодування в розмірі 8 198,68 грн. (9 980,17 грн. вартість ремонту відповідно до рахунку №6062 від 10.06.2013р. за мінусом 1 781,49 грн. зносу на вартість запчастин, що підлягають заміні в розмірі 0,32 (32%) від їх вартості, відповідно до Висновку №01/06).

Разом з тим, відповідач просить суд відмовити у позові в зв'язку з зарахуванням зустрічних однорідних вимог на підставі заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог від 08 жовтня 2014 року, яка подана з огляду на наступне.

Постановою про відмову в порушені кримінальної справи від 28.10.2011 року встановлено, що 21.10.2011р. Герман Андрій Богданович 21.10.2011 року, біля 01.00 години, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем марки «Фольксваген», д/н 713-08ТВ, проявив злочинну недбалість, та неувагу до дорожньої обстановки, їдучи по вул. Львівській у м. Великі Мости Сокальського району Львівської області, в момент обгону з правої сторони, допустив попутне зіткнення з автомобілем марки «ЗАЗ», д/н ВС0838АО, внаслідок чого його водій Жук Володимир Теодорович отримав тілесні ушкодження та був доставлений в приймальний покій Червоноградської ЦМЛ.

Цивільно-правова відповідальність Германа Андрія Богдановича за шкоду заподіяну внаслідок ДТП застрахована ТДВ «СК «НАСТА» згідно полісу №АА/5122644.

В результаті ДТП було пошкоджено транспортний засіб «ЗАЗ», д/н ВС0838АО, застрахований у відповідача згідно договору страхування №292913500 від 19.07.2011р., на виконання умов якого та страхового акту №4111Р/38/2013 від 20.02.2013 року відповідач сплатив страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 6 270 грн., що підтверджується платіжним дорученням №10541 від 12.12.2011 року.

Підставою виникнення зобов'язань ТДВ «СК «НАСТА» перед АТ «СК «ТАС» є заява AT «СК «ТАС» про відшкодування шкоди в порядку регресу №Г.05.0.0/395 від 10.09.2014 року на суму 6 270,00 грн., що була сплачена AT «СК «ТАС» за договором страхування №292913500 від 19.07.2011р. в зв'язку із пошкодженням застрахованого транспортного засобу «ЗАЗ», д/н ВС0838АО, під час дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 21.10.2011 року з вини водія транспортного засобу «Фольксваген», д/н 713-08ТВ Германа А.Б., цивільно-правова відповідальність якого застрахована ТДВ «СК «НАСТА» згідно полісу №АА/5122644.

При цьому, згідно заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог від 08.10.2014 року відповідач здійснив зарахування зустрічних однорідних вимог із ТДВ «СК «НАСТА» по відшкодуванню шкоди в порядку регресу по вимозі, що є предметом позову по даній справі та по вимозі АТ «СГ «ТАС» до ТДВ «СК «НАСТА» та додатково сплатив 1 928,68 грн. на рахунок ТДВ «СК «НАСТА» 22 жовтня 2014 року, що підтверджується платіжним дорученням №27032 від 22.10.2014 року.

Згідно ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Аналогічні положення містяться в частині 3 статті 203 ГК України.

В статті 602 Цивільного кодексу України наведено обставини, за наявності яких не допускається зарахування зустрічних вимог, а саме: про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю; про стягнення аліментів; щодо довічного утримання (догляду); у разі спливу позовної давності; в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно ч. 2 ст. 601 ЦК України, ч. 3 ст. 203 ГК України для зарахування зустрічних вимог достатньо заяви однієї сторони.

Вищеописані вимоги ТДВ «СК «НАСТА» та AT «СК «ТАС» за здійсненим ними страховим виплатам є зустрічними вимогами, бо наявні одночасна участь обох сторін у двох зобов'язаннях і при цьому кредитор за одним зобов'язанням є боржником в іншому зобов'язанні. Також ці вимоги є однорідними - це грошові вимоги, і по обом вимогам настав строк їх виконання, оскільки страховик (і ТДВ «СК «НАСТА», і AT «СК «ТАС», кожен по своєму договору страхування) отримує право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування.

Згідно з ч. 2 ст. 603 ЦК України у разі заміни кредитора зарахування проводиться, якщо вимога виникла на підставі, що існувала на момент одержання боржником письмового повідомлення про заміну кредитора, і строк вимоги настав до його одержання або цей строк не встановлений чи визначений моментом пред'явлення вимоги.

Отже, ч. 2 ст. 603 ЦК України надає боржнику право зарахування своїх вимог до старого кредитора та вимог нового кредитора до боржника, якщо: 1) підстава виникнення зустрічної вимоги вже існувала на момент отримання боржником письмового повідомлення і 2) строк зустрічної вимоги не встановлений чи визначений моментом пред'явлення вимоги.

Підставою виникнення зобов'язань ТДВ «СК «НАСТА» перед АТ «СГ «ТАС» є сплата 12.12.2011 року відповідачем 6 270,00 грн. за договором страхування №292913500 від 19.07.2011р., що підтверджується платіжним дорученням №10541 від 12.12.2011 року, в зв'язку із пошкодженням застрахованого транспортного засобу «ЗАЗ», д/н ВС0838АО, під час дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 21.10.2011 року з вини водія транспортного засобу «Фольксваген», д/н 713-08ТВ Германа А.Б., цивільно-правова відповідальність якого застрахована ТДВ «СК «НАСТА» згідно полісу №АА/5122644.

Страховик отримує право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування за договором майнового страхування та не зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування. Таке право страховика, враховуючи висновок, наведений у рішенні Конституційного Суду України від 09.07.2002р. № 15-рп/2002, може бути реалізоване шляхом подання відповідного позову до суду. Правова позиція з вказаного питання викладена в постанові Верховного Суду України від 28.08.2012р. № 3-38гс12 у справі №23/279, яка в силу статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковою для всіх судів України.

Також, судом встановлено, що вимога відповідача до первісного кредитора (ТДВ «СК «НАСТА») виникла на підставі, що існувала з 12.12.2011 року;

строк регресної вимоги визначений моментом пред'явлення вимоги (постанова Верховного Суду України від 28.08.2012р. № 3-38гс12 у справі № 23/279, яка в силу статті 111-28 ГПК є обов'язковою для всіх судів України).

Згідно ч. 2 ст. 601 ЦК України, ч. 3 ст. 203 ГК України для зарахування зустрічних вимог достатньо заяви однієї сторони.

За своєю природою припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної вимоги є одностороннім правочином, який оформлюється заявою однієї сторони. Якщо друга сторона не погоджується з проведенням зарахування, вона праві на підставі ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України звернутися до суду за захистом своїх прав.

Отже, заява однієї сторони про зарахування зустрічної однорідної вимоги є одностороннім правочином, який має наслідком припинення зобов'язань. При цьому, згоди іншої сторони у зобов'язанні із зарахуванням вимог не вимагається (аналогічна правова позиція викладена в постанові ВГС України від 25.10.2011р. у справі №5023/2415/11).

Вищенаведене спростовує твердження позивача про те, що для проведення заліку згідно з ст. 603 ЦК України недостатньо заяви однієї сторони.

Вчинений відповідачем односторонній правочин зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі Заяви від 08.10.2014 року судом не визнано недійсним.

Суд вказує, що в силу норм ст. 601, 603 ЦК України момент припинення зобов'язання зарахування зустрічних однорідних вимог визначено моментом вручення заяви про зарахування первісному боржнику, відповідно задоволення такої заяви не вимагається.

Таким чином, відповідач здійснив зарахування зустрічних однорідних вимог із ТДВ «СК «НАСТА» по відшкодуванню шкоди в порядку регресу по вимозі, що є предметом позову по даній справі та по вимозі АТ «СГ «ТАС» до ТДВ «СК «НАСТА».

Відтак, в зв'язку з направлення відповідачем до ТДВ «СК «НАСТА» заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог та не визнання даного одностороннього правочину недійсним, відбулось зарахування зустрічних однорідних вимог сторін по відшкодуванню шкоди в порядку регресу по виплаті страхових відшкодувань за вищеописаними ДТП, а отже підстави для задоволення позову відсутні.

Заперечення третьої особи, щодо того, що остання не може укладати заліки/включати у взаємозалік вимоги, що відступлені по Договору №2503, судом не береться до уваги, зважаючи на те, що таке право передбачено в силу закону, так ст. 603 ЦК України прямо передбачає можливість зарахування зустрічних вимог у разі заміни кредитора.

Окрім того, судом взято до уваги, що договором про відступлення права вимоги також передбачена можливість проведення зарахування зустрічних вимог з первісним кредитором, так згідно з п. 4.2 п. 3.1.4 Договору про відступлення права вимоги від 25.03.2014р. укладеного між ТДВ «СК «НАСТА» та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» також встановлено, що у випадку проведення взаємозаліку зустрічних однорідних вимог із страховиком боржника, де однією/кількома з вимог первісного кредитора, є вимога яку останній передав новому кредитору, в такому випадку, первісний кредитор, зобов'язаний перерахувати на рахунок нового кредитора суму такої зарахованої/зарахованих вимог.

Посилання третьої особи на те, що строк розгляду заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог, який складає 90 днів ще не сплив, судом визнається необґрунтованим, оскільки ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлений строк для прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) страховиком, а в силу норм ст. 601, 603 ЦК України момент припинення зобов'язання зарахування зустрічних однорідних вимог визначено моментом вручення заяви про зарахування первісному боржнику, відповідно задоволення такої заяви не вимагається.

Заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог від 08.10.2014 року відповідач направив первісному боржнику ТДВ «СК «НАСТА» цінним листом 22.10.2014р. (докази

направлення наявні у матеріалах справи).

Згідно пояснень від 10.11.2014р. ТДВ «СК «НАСТА» заяву відповідача про зарахування зустрічних вимог отримало, проте не розглянута.

Разом з тим, суд не погоджується твердженням відповідача про те, що в силу вимог ст. 515, ч. 3 ст. 656, ст.ст. 512, 514 ЦК України до позивача не перейшло право вимоги, оскільки по-перше суд вказує, що вимоги, які передаються третій особі (позивачу) в даному випадку не носять особистого характеру, зважаючи на приписи ст. 515 ЦК України, а умовами договору передбачено, що боржниками є - особи, які винні/відповідальні за завдання матеріальних збитків. В силу норм закону, враховуючи, що страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є обов'язковим, тому враховуючи положення ст. 1194 ЦК України та ст. 12.1, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (винуватець несе відповідальність за шкоду, яка не покривається відповідним полісом), відповідальними особами за шкоду завдану майну третіх осіб під час ДТП за участю застрахованого автомобіля є саме страховики боржників, то обов'язок з відшкодування збитків у межах лімітів покладається на таких страховиків.

Оскільки на момент розгляду справи зустрічні однорідні вимоги зараховані, в задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.

Відповідно до приписів ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається на позивача.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 28.11.2014

Суддя І.І. Борисенко