Рішення № 4164773, 02.07.2009, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "02" липня 2009 р. Справа № 12/118

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді

судді Сікорської Н.А.

судді

за участю представників сторін

від позивача Бєлий А.В. - довіреність №09/81 від 29.05.2009р.

від відповідача не з'явився.

розглянув справу за позовом Дочірнього підприємства "Газ-тепло" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (м. Київ)

до Житомирського орендного підприємства теплових мереж "Житомиртеплокомуненерго" (м.Житомир)

про стягнення 34527163,54 грн.

У відповідності до ч.ч.3,4 ст. 69 ГПК України, справа розглядається у більш тривалий строк, ніж передбачено ч.1 цієї статті.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача 34527163,54 грн. заборгованості.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та письмових поясненнях (а.с. 75-77, 140-142).

Відповідач в судове засідання не з'явився, на адресу суду направив клопотання, в якому просить суд відкласти розгляд справи, у зв'язку з неможливістю направити свого представника в судове засідання.

Враховуючи, що в силу приписів п. 9 ч. 1 ст. 129 Конституції України, ч. 2 Закону України "Про судоустрій України" та ст. 115 ГПК України, ухвала є обов"язковою на всій ториторії України, в тому числі і для відповідача, а також, що процесі вирішення даного спору подібне клопотання заявлено відповідачем вп'яте і лише в судове засідання 21.04.09р. було направлено його представника, суд не вбачає підстав для чергового відкладення розгляду справи.

В письмових запереченнях на позовну заяву від 26.05.09р. (а.с.130-131, т.1) просить у задоволенні позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01.10.05р. між Дочірнім підприємством "Газ-тепло" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (позивач, комітент) та Житомирським орендним підприємством теплових мереж "Житомиртеплокомуненерго" (відповідач, комісіонер) був укладений договір комісії №12/05-422/2 (далі-Договір), відповідно до п.2.1 якого позивач доручає, а відповідач бере на себе зобов'язання укласти від свого імені правочини з реалізації теплової енергії, відповідно до умов Договору, зі споживачами за рахунок комітента (а.с. 11-15).

Під «правочином», згідно п.1.2. Договору сторони розуміють договір з тепло- та гарячого водопостачання або договір купівлі-продажу теплової енергії, укладений комісіонером в інтересах комітента зі споживачами такої теплової енергії з урахуванням вказівок останнього.

За пунктом 4.3. Договору комісіонер зобов'язався оформити факт реалізації споживачам в звітному місяці теплову енергію шляхом оформлення : - для фізичних осіб - рахунків (квитанцій); - для юридичних осіб - рахунків-фактур та актів виконаних робіт (послуг).

Згідно п. 4.4. Договору в інтересах комітента (позивача) комісіонер (відповідач) зобов'язався від свого імені укласти правочини із споживачами теплової енергії, а саме з: населенням, бюджетними установами всіх рівнів, госпрозрахунковими підприємствами.

У відповідності до п. 4.13. комісіонер зобов'язався супроводжувати укладання правочинів, а саме вести: обліково-розрахункові операції щодо правочинів; аналітичний облік правочинів; абонентську інформаційну базу та інше з наданням комітенту відповідного звіту на магнітних носіях; облік заборгованості державного бюджету за пільгами та субсидіями населенню.

За п. 3.4. Договору кількість та вартість теплової енергії, фактично переданої комітентом комісіонеру в звітному місяці зазначається сторонами в акті прийому-передачі теплової енергії за формою, наведенною в додатку №1 до Договору та підписується сторонами до 10 числа місяця, наступного за звітним.

Згідно п. п. 4.1.,4.2. Договору вказаним актом сторони зобов'язалися оформити факт передачі та прийняття теплової енергії.

Пунктом 4.7. Договору сторони обумовили, що загальний обсяг теплової енергії, реалізованої комісіонером споживачам згідно укладених правочинів, повинен відповідати обсягу теплової енергії, отриманому від комітента.

У відповідності до п. п. 4.4., 4.5. Договору, правочини, укладені комісіонером із споживачами, в обов"язковому порядку повинні передбачати обов'язок споживача здійснювати оплату не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним та розрахунок останніх за спожиту теплову енергію виключно шляхом перерахування грошових коштів на рахунок комітента, зазначений в п.5.1.Договору.

Відповідно до п.4.8. Договору комісіонер зобов'язався забезпечити своєчасну оплату споживачами за спожиту теплову енергію по правочинах, укладених на виконання умов Договору.

За положеннями п. 4.9 Договору комісіонер прийняв на себе поруку (делькредере) перед комітентом за виконання споживачами (третіми особами) зобов'язань за правочинами, укладеними між відповідачем та третіми особами, на виконання п. 4.4. Договору.

У випадку незабезпечення комісіонером виконання п. 4.5. Договору, останній зобов'язався відшкодувати відповідну суму неотриманих комітентом грошових коштів (п.6.3. Договору).

Строк дії вказаного договору визначено з моменту його підписання і до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

За розрахунком позивача (а.с.56-59 т.1), в період з жовтня 2005 року по вересень 2006 року, на виконання умов Договору, позивач передав відповідачу теплову енергію в розмірі 782439,00 гігакалорій на загальну суму 76 188 541,89 грн., а відповідач прийняв обумовлену в договорі теплову енергію та реалізував її кінцевим споживачам.

Факт прийому-передачі теплової енергії позивач доводить Актами прийому-передачі теплової енергії з жовтеня 2005 р. по вересень 2006р., копії яких долучено до матеріалів справи (а.с. 44-55 т.1).

Позивачу було перераховано 41661378,35 грн., внаслідок чого неоплаченою залишилася теплова енергія на суму 34527163,54 грн.

Наявність заборгованості та частково проведених оплат перед комітентом по Договору комісії позивач підтверджує звітами комісіонера (відповідача)(а.с. 32-43 т.1; 2-9 т.2).

Оскільки, строк виконання зобов'язаннь комісіонера щодо проведення розрахунків за вказаним Договором не був визначений, в порядку ст. 530 Цивільного кодексу України та на виконання п.4.9. Договору позивач направив відповідачу вимогу від 23.01.09р. №54/11-28-98 про погашення заборгованості (а.с.62 т.1).

У вказаній вимозі позивач повідомив відповідача про наявність боргу за поставлену теплову енергію в сумі 34527163,54 грн. та вимагав сплатити його відповідно до зобов'язань, які відповідач взяв на себе згідно умов вказаного Договору.

Відповіді на час звернення з позовом до суду від відповідача не надійшло, оплату проведено не було.

Відповідач проти позову заперечує. У письмових запереченнях на позовну заяву від 26.05.09р. (а.с.130-131, т.1) стверджує, що пункти 4.5, 5.1 договору №12/05-422/2 від 01.10.05р. та укладення його до укладення комісіонером договорів із споживачами теплової енергії, вказують на відсутність у ньому умов делькредере.

Вважає, що порукою (делькредере) згідно ст. 553 ЦК України, може забезпечуватися лише дійсне зобов'язання. Наголосив, що у договорі комісії, всупереч ст.ст. 509, 511, 512 ЦК України, не ідентифіковано третю особу, за яку поручається комісіонер.

Також відповідач вказав, що оскільки рахунок, на який за п.5.1 Договору поступають кошти від споживачів належить комітентові, комісіонеру невідомо про стан вказаних розрахунків, а звіти комісіонера та розрахунок позивача не вважає доказами фактичної заборгованості.

Крім того, відповідач вважає, що позивач звернувся до суду після закінчення строку позовної давності щодо стягнення заборгованості за жовтень-грудень 2005 року та січень 2006 року..

Оцінивши в сукупності матеріали справи, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню із врахованням наступного.

У відповідності до ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

За положеннями ст. 208 ЦК України, правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

Згідно ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За ст.ст .6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно положень ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 3. ст.180 Господарського кодексу України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов; істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода; при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк; одностороння умова від виконання зобов'язання не допускається.

Укладаючи договір комісії №12/05-366 від 01.10.05р. сторони дотрималися вказаних вимог та узгодили всі його пункти. Зокрема, за спільною домовленістю п.4.9. встановили, що комісіонер (відповідач) приймає на себе поруку (делькредере) перед комітентом за виконання споживачами зобов'язань по укладених комісіонером угодах. За вказаних обставин безпідставним є твердження відповідача про відсутність у договорі комісії умов делькредере.

Згідно ст.1011 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

За положеннями ч.3 ст.1016 ЦК України комісіонер не відповідає перед комітентом за невиконання третьою особою договору, укладеного з нею за рахунок комітента, крім випадків, коли комісіонер був необачним при виборі цієї особи або поручився за виконання договору (делькредере).

Тобто делькредере є видом поруки, додатковим зобов'язанням комісіонера перед комітентом за третю особу по укладеному договору комісії. Наявність делькредере в договорі означає, що комісіонер за особливу винагороду бере на себе поруку за виконання договору третьою особою і несе матеріальну відповідальність за невиконання останнім зобов'язань. Тобто, при наявності в договорі умови делькредере комітент має право вимагати від комісіонера відшкодування збитків, які йому завдано невиконанням умов договору комісії третьою особою. Отже, поняття поруки та делькредере не можна ототожнювати, оскільки вони різняться досить суттєвими відмінностями.

Слід зазначити, що чинним законодавством не передбачено укладання договору делькредере у вигляді окремого документу, навпаки зі ст. 1016 ЦК України вбачається, що це окреме зобов'язання по договору комісії.

Отже, щоб вважати таке зобов'язання прийнятим, сторонам достатньо вказати про нього у договорі комісії. Чинним законодавством не передбачено і вимоги до змісту умов делькредере.

У п.6.3. Договору сторони вказали, що у випадку незабезпечення комісіонером виконання п.4.5. Договору, останній зобов'язується відшкодувати відповідну суму неотриманих комітентом грошових коштів.

Тобто, за волею сторін в договір комісії №12/06-1026 від 29.09.06р. було включено істотні умови, і по договору комісії, і по делькредере.

Матеріалами справи, зокрема, Актами прийому-передачі теплової енергії за жовтень 2005 р. по вересень 2006р.,(а.с. 44-55 т.1) підтверджується факт передачі позивачем відповідачу теплової енергії в обсязі 782439,00 гігакалорій на загальну суму 76 188 541,89 грн.

Наявність заборгованості та частково проведених оплат перед комітентом по Договору комісії підтверджується і, підписаними сторонами, звітами комісіонера (відповідача), в яких зазначено суму боргу комісіонера за продаж теплової енергії (а.с. 32-43 т.1; 2-9 т.2).

Зокрема, згідно звіту за вересень 2006р. заборгованість комісіонера становила 39083823,33грн., згідно звіту від 30.06.07 за червень 2007р. - 34535679,74 грн. (а.с.9, т.2).

Як вбачається з розрахунку позивача, після підписання сторонами вищевказаного звіту, на рахунок позивача надійшли кошти в сумі 8516,20 грн. Таким чином заборгованість становить 34527163,54 грн. (а с. 56-59, т.1).

Вищевказані звіти, суд розцінює як належні докази наявної у відповідача заборгованості, оскільки останні складені у відповідності до п. 4.15 договору, який передбачає, що комісіонер зобов"язується надати комітетну до 10 числв місяця, наступного за звітним , всі необхідні документи щодо виконання даного доручення .

У відповідності до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи, що 23.01.09р. позивач направив відповідачу повідомлення-вимогу від 23.01.09р. №54/11-28-98 про погашення заборгованості за договором №12/05-422/2 від 01.10.05р. на суму 34527163,54 грн. (а.с.62 т.1), розрахунки повинні були бути проведеними до 04.02.09р. (23.01.09р. + 5 днів на поштовий обіг + 7пільгових днів).

Оскільки ні у вказаний строк, ні на день звернення до суду заборгованість не було погашено відповідачем, додаткові кошти від споживачів за укладеними ним угодами на рахунок позивача не надходили, останній правомірно просить стягнути з відповідача заборгованість по договору комісії в сумі 34527163,54 грн., що не суперечить вимогам чинного законодавства та відповідає умовам договору.

Суд вважає необгрунтованими твердження відповідача щодо відсутності інформації щодо коштів, які надійшли на рахунок позивача, оскільки це суперечить умовам п. 4.13 Договору, а також спростовується матеріалами справи

Що стосується тверджень відповідача щодо пред'явлення позову поза межами строків позовної давності, то як наголошувалось вище, в порядку ст. 530 ГПК України, позивач скористався своїм правом щодо направлення вимоги про проведення розрахунків 23.01.09, а відповідач повинен був їх провести до 04.02.09. Крім того, як вбачається з розрахунку позивача, завлена до стягнення сума є заборгованістю, яка виникла за період з лютого 2006 року по січень 2006 року.

У відповідності до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть.

Згідно з ст.33 ГПК України сторони повинні довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, господарський суд дійшов висновку, що позов обґрунтований, підтверджується належними доказами, що є в матеріалах справи і підлягає задоволенню в сумі 34527163,54 грн.

Судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та керуючись ст.ст. 33, 49, 69, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Житомирського орендного підприємства теплових мереж "Житомиртеплокомуненерго", 10014, м. Житомир, вул. Київська,48, код 05478806

на користь Дочірнього підприємства "Газ-тепло" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ, бульв. І. Лепсе, 16, код 32587579,

- 34527163,54 грн. боргу;

- 25500,00 грн. - витрат по сплаті держмита;

- 118,00 грн. - витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя Сікорська Н.А.

Дата підписання: 10 липня 2009 року.

Віддрукувати:

1 - в справу

2,3 - сторонам