Постанова № 41646735, 25.11.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2014 року Справа № 4000/14/876

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючої судді Хобор Р.Б.,

суддів: Попка Я.С., Сеника Р.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у м. Львові апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Калуської міської ради на постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 24.03.2014р. по справі № 345/540/14-а за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Калуської міської ради про визнання дій неправомірними, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до управління праці та соціального захисту населення Калуської міської ради про визнання дій неправомірними.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що він є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорії 1 та інвалідом IIІ групи. Він звертався до управління праці та соціального захисту населення Калуської міської ради про виплату щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2013 рік, однак відповідачем відмовлено у даній виплаті.

Постановою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 24.03.2014р. позов задоволено. Визнано дії управління праці та соціального захисту населення Калуської міської ради щодо невиплати позивачу щорічної допомоги на оздоровлення, як інваліду ІІІ групи, відповідно до вимог ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждати внаслідок Чорнобильської катастрофи" у 2013 році - протиправними. Зобов'язано управління праці та соціального захисту населення Калуської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щорічну допомогу на оздоровлення, як інваліду ІІІ-ї групи, відповідно до вимог ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за 2013 рік в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат, встановленої Законом України "Про державний бюджет" на момент проведення виплати, із врахуванням виплачених суми.

В апеляційній скарзі представник відповідача просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Колегія суддів, у відповідності до ч.1 п.2 ст.197 КАС України, вважає за можливе розглядати справу у порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що постанову суду першої інстанції слід скасувати, а в задоволенні позовних вимог відмовити з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено те, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії, що підтверджується відповідним посвідченням та визнаний інвалідом третьої групи внаслідок захворювання, пов'язаного з наслідками Чорнобильської катастрофи (а.с.4).

Згідно з ч. 4 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", інвалідам ІІІ групи виплачується щорічна допомога на оздоровлення в розмірі 4-х мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Згідно з листом від 31.01.2014 року УПСЗН Калуської міської ради відмовило позивачу у виплаті щорічної допомоги на оздоровлення за 2013 рік через відсутність достатнього фінансування з Державного бюджету (а.с.9).

Відповідно до ст.ст. 48, 62 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виплата щорічної допомоги на оздоровлення проводиться в порядку та в розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, розміри всіх доплат, пенсій і компенсації підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної зарплати.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року №526 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлено розміри виплат щорічної допомоги на оздоровлення, відповідно до якого і проведено позивачу виплату допомоги на оздоровлення в розмірі 90 грн.

Згідно з вимог ст. 63 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок державного бюджету.

Частиною 2 ст. 4 Бюджетного кодексу України передбачено, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються надходження та витрати Державного бюджету України.

Абзацом другим даного пункту встановлено, якщо іншим нормативно - правовим актом бюджетні відносини визначаються інакше, ніж у цьому Кодексі, застосовуються відповідні норми цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 16.03.2012 року №4 «Про судову практику вирішення адміністративними судами спорів, що виникають у зв'язку із застосуванням статей 39, 48, 50, 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» судам необхідно звертати увагу на те, що у разі наявності колізій між нормами законів, що мають однакову юридичну силу, застосуванню підлягає той із них, який прийнято пізніше.

Крім того, судам варто враховувати Рішення Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012, яким дано тлумачення, що нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України під час вирішення справ про соціальний захист підлягають застосуванню тоді, коли вони видані у межах його компетенції, на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.

Рішенням Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року у справі № 20-рп/2011 закріплено, що в одних законах безпосередньо встановлено розміри соціальних виплат, а в інших їх визначення віднесено до повноважень Кабінету Міністрів України. Відповідно до положень Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначення порядку та розмірів соціальних виплат віднесено до відання Кабінету Міністрів України.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» встановлено, що у 2013 році норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2013 рік. Вказані положення неконституційними не визнавались.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає що при виплаті щорічної допомоги на оздоровлення за 2013 рік відповідач правомірно керувався Постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою встановлений розмір допомоги на оздоровлення.

У Рішенні Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року зазначено, що однією з ознак України як соціальної держави є забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України виходячи з фінансових можливостей держави, яка зобов'язана справедливо і неупереджено розподіляти суспільне багатство між громадянами і територіальними громадами та прагнути до збалансованості бюджету України. При цьому рівень державних гарантій права на соціальний захист має відповідати Конституції України, а мета і засоби зміни механізму нарахування соціальних виплат та допомоги - принципам пропорційності і справедливості. Повноваження Кабінету Міністрів України щодо розробки проекту закону про Державний бюджет України та забезпечення виконання відповідного закону пов'язані з його функціями, в тому числі щодо реалізації політики у сфері соціального захисту та в інших сферах, Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України. Суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції, на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.

Враховуючи наведене, на переконання колегії суддів, відповідачем правомірно здійснювалась виплата допомоги на оздоровлення за 2013 рік у розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги суттєвими і такими, що складають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової, якою у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Керуючись ст. 160, ст.ст. 195, 197, п. 3 ч. 1 ст. 198, п.1,2,4 ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст.ст. 207, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Калуської міської ради - задовольнити.

Постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 24.03.2014р. по справі № 345/540/14-а скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити повністю.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п»ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.

Головуюча суддя: Р.Б. Хобор

Судді: Я.С. Попко

Р.П. Сеник