Ухвала суду № 41646102, 24.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 листопада 2014 року м. Київ К/800/60223/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

за участю секретаря - Калініна О.С.

та представників сторін:

від позивача - Гумінський М.В., Кришта В.В., Литвинчук Н.П.,

від відповідача - Синицька Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Володарсько-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 01.10.2013

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2013

у справі № 806/6325/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Валки-Ільменіт"

до Володарсько-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 01.10.2013, яка залишена без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2013, позов задоволено: скасовано податкові повідомлення-рішення від 27.08.2013 №0000522200 та №0000532200.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами заявника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Валки-Ільменіт" з питань правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати до бюджету податку на прибуток за період з 01 січня по 31 березня 2013 року, за результатами якої складено акт № 29/5/22-07/31280048 від 13.08.2013.

Рішенням засідання робочої групи по організації проведення і розгляду перевірок, оформлене протоколом № 1 від 27.08.2013, пункт 4 "Висновки" сторінки 13 акта перевірки викладено у такій редакції: «Перевіркою встановлено порушення пункту 135.5 статті 135, пункту 138.4, підпункту 138.8.5 пункту 138.8, підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138, підпункту 139.1.5 пункту 139.1 статті 139, пункту 144.1 статті 144 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток у період, що перевірявся, на загальну суму 612295,00 грн. і завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 99303,00 грн.».

На підставі акта перевірки, 27.08.2013 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення №0000522200 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток підприємств на 918443,00 грн. (612295,00 грн. - основний платіж та 306148,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції); №0000532200 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за березень 2013 року на 99303,00 грн.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про задоволення позову, враховуючи наступне.

Матеріали справи свідчать, що 30.08.2005 між позивачем (позичальник) та ЗАТ "Ірша-Ільменіт" (позикодавець) підписано договір №34, за умовами якого позикодавець надає поворотну фінансову допомогу у користування позичальника в сумі 3500000,00 грн., а позичальник зобов'язується повернути позикодавцю зазначену суму у термін до 31.08.2006.

Також, сторонами було укладено ряд додаткових угод про продовження дії даного договору і відстрочення терміну повернення наданої фінансової допомоги, який згідно останньої угоди спливав 31.12.2012.

Станом на 01.04.2013 заборгованість позивача перед ЗАТ "Ірша-Ільменіт" становила 3163000,00 грн.

Враховуючи положення пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14, пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України, оскільки строк розрахунків за договором позики № 34 від 30.08.2005 було встановлено до 31.12.2012, строк позовної давності по даній заборгованості не минув, кредитор позивача не припинений як юридична особа, отже, кредиторська заборгованість за вказаним договором не підпадає під визначення безповоротної фінансової допомоги у розумінні наведених законодавчих положень, у зв'язку з чим суди дійшли вірного висновку, що нарахування зобов'язання по податку на прибуток підприємств та зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток є неправомірним.

Згідно з підпунктом 138.8.5 пункту 138.8 статті 138 Податкового кодексу України, до складу загальновиробничих витрат включаються, зокрема, витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, оперативну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Суд встановив, що позивачем в І кварталі 2013 року до складу собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів віднесено вартість вал-шестерні m=36.z=13 (0-100823) в сумі 106000,00 грн. та вартості підшипника 8260 в сумі 6572,00 грн., що відображено в обліку бухгалтерським проведенням Дт 231-Кт207.1 як витрат по технічному обслуговуванню крокуючого екскаватора ЕШ 10/70.

Позивачем була проведена заміна вал-шестерні m=36.z=13 (0-100823) вартістю 106000,00 грн. та підшипника 8260 ціною 6572, 00 грн. крокуючого екскаватора ЕШ 10/70, про що свідчать накладні-вимоги на відпуск матеріалів, інвентарні картки, карточки складового обліку матеріалів, заявки на отримання ТМЦ зі складу, накладні на списання матеріалів, відомості дефектів на ремонт (технічне обслуговування) об'єктів основних засобів, видаткові накладні, прибуткові накладні.

Також, вказана операція проведена по рахунку Дт 231-Кт 207.1 як витрати по технічному обслуговуванню екскаватора.

Наказом по Товариству № 130 від 30.12.2011 затверджено Положення про технічне обслуговування устаткування ТОВ "Валки-Ільменіт", яке визначає основні засади технічного обслуговування устаткування гірничодобувних підприємств, порядок проведення технічного обслуговування і перелік робіт, які виконуються при технічному обслуговуванні та заміні змінного обладнання на підприємствах гірничодобувної промисловості України.

У додатку 2 до цього Положення зазначено, що підлягають зміні при технічному обслуговуванні екскаватора, крім іншого, вал-шестерні і підшипники.

Витрати, що здійснюються для підтримання об'єкта в робочому стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання (технічний огляд, технічне обслуговування, ремонт тощо), включаються до складу витрат звітного періоду.

Отже, як було вірно встановлено судами, заміна підшипника та шестерні є саме технічним обслуговуванням крокуючого екскаватора ЕШ 10/70, а тому витрати на їх придбання, які підтверджені належними первинними документами, належать до складу валових витрат.

Також, матеріали справи свідчать, що 27.12.2012 між позивачем (продавець) та Приватним акціонерним товариством "Кримський ТИТАН" укладено договір поставки № 1460-1, за умовами якого продавець передає у власність, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити ільменітовий концентрат, що поставляється у 2013 році.

Згідно з підпунктом 138.10.3 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України, витратами на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, зокрема, є витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки.

Пунктом 3.3 вказаного договору передбачено, що продавець від свого імені укладає договір перевезення товарів та здійснює доставку товарів до станції Вадим Одеської залізниці.

Згідно з пунктом 3.4 договору поставки, покупець відшкодовує продавцю витрати по доставці товарів згідно із залізничними накладними або іншими платіжними документами.

Плата за подавання, забирання вагонів, маневрову роботу згідно з договором поставки №1460-1 не відшкодовується покупцем, оскільки вказані роботи здійснюються до моменту поставки товару (моменту завантаження товару у вагони на прирейковій базі - станції Нова-Борова Володарсько-Волинського району Житомирської області) і є витратами на збут, що пов'язані зі здійсненням господарської діяльності та реалізацією готової продукції.

Сума, яка віднесена до складу валових витрат в розмірі 46336,00 грн. визначена як різниця між загальною сумою витрат на збут, що згідно накладних становить 982343,00 грн. та сумою окремо відшкодованих покупцем витрат на перевезення - 936004,00 грн.

Отже, як було вірно встановлено судами, 46336,00 грн. є витратами, які стали передумовою для безпосереднього транспортування товару, а саме платою за подавання, забирання вагонів, маневрову роботу, винагорода експедитору, що пов'язано з господарською діяльністю товариства.

За наведених вище обставин, у відповідача були відсутні підстави для збільшення позивачу зобов'язання по податку на прибуток підприємств та зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, у зв'язку з чим судами правомірно скасовані спірні податкові повідомлення-рішення від 27.08.2013.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами попередніх інстанцій.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись ст. ст. 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Володарсько-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області залишити без задоволення.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 01.10.2013 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль