Ухвала суду № 41646101, 24.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 листопада 2014 року м. Київ К/800/60368/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

за участю секретаря - Калініна О.С.

та представників сторін:

від позивача - Ревітов І.О.,

від відповідача - Харко Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23.09.2013

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.11.2013

у справі № 805/12344/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля"

до Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області

про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 23.09.2013, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.11.2013, позов задоволено: скасовано податкові повідомлення-рішення від 08.08.2013 №0000251502/1139 та №0000261502/1138 від 08.08.2013, винесені Добропільською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного Управління Міндоходів у Донецькій області.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами заявника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питання повноти нарахування та своєчасності сплату до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток при здійсненні господарських операцій з ТОВ «Укртехпоставка» за період з 01.01.2011 по 31.03.2011, за результатами якої складено акт №16/15-1/37014600 від 24.07.2013, в якому встановлено порушення позивачем вимог:

- п.44.1 ст. 44, п.198.1, 198.2, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого безпідставно завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість за січень 2011 року на 450077,00 грн.;

- п.138.1, п.138.8 ст. 138 Податкового кодексу України, а саме: встановлено відсутність факту реального вчинення господарських операцій та невідповідність первинних документів нормам законодавства, що призвело до завищення валових витрат на суму 2250383,00 грн. та завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на прибуток за 1 квартал 2011 року на суму 2250383,00 грн.

На підставі зазначеного акта перевірки, відповідачем 08.08.2013 прийняті спірні податкові повідомлення-рішення: №0000261502/1138, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 2250383,00 грн.; №0000251502/1139, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 450077,00 грн.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про скасування вказаних податкових повідомлень-рішень, враховуючи наступне.

Пунктом 138.2 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності із п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Матеріали справи свідчать, що 17.11.2009 між ДП «Добропіллявугілля», яке є покупцем, та ТОВ «Укртехпоставка», яке є постачальником, було укладено контракт №07/4-278Т від 17.11.2009 на підставі результатів тендерних торгів 30.09.2009, проведених ДП «Добропіллявугілля», предметом якого є наступне: постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити відповідно до умов даного контракту продукцію виробничо - технічного призначення в обсязі згідно переліку, який є невід'ємною частиною контракту. Покупець має право зменшити обсяги закупівлі залежно від реального фінансування видатків.

Як було вірно встановлено судами попередніх інстанцій, факт здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Укртехпоставка», на виконання умов зазначеного контракту та договорів до нього, підтверджується наявними в матеріалах справи, належним чином оформленими первинним документами бухгалтерського обліку, зокрема це: податкові накладні (т.1 а.с. 87-109), видаткові накладні (т.1 а.с. 110-132), приймальні акти (т.1 а.с. 133-155), товарно - транспортні накладні (т.1 а.с. 156-173), витяг з книги реєстрації довіреностей (т.1 а.с. 180-186). Оплата позивачем отриманого товару підтверджується платіжними дорученнями.

Подальший рух товару, отриманого позивачем, підтверджується зведеними відомостями про використання товарно-матеріальних цінностей в господарській діяльності (т.1 а.с. 187-199).

Також, встановлено, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість позивачем фактично були здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Встановлені відповідачем недоліки оформлення товарно-транспортних накладних, вірно не прийняті до уваги судами, оскільки дана обставина є лише порушенням ведення бухгалтерського обліку та не може свідчити про недоведеність поставки товару у сукупності з іншими доказами, наявними в матеріалах справи.

В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірний договір, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угоди позивачем з вказаним контрагентом, що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Крім того, слід зазначити, що чинне законодавство не ставить в залежність право на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

За наведених обставин, у відповідача були відсутні підстави для визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість, у зв'язку з чим судами правомірно скасовані спірні податкові повідомлення-рішення від 08.08.2013.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами попередніх інстанцій.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись ст. ст. 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23.09.2013 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.11.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль