Ухвала суду № 41645992, 17.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

17 листопада 2014 року м. Київ В/800/5002/14

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Маринчак Н.Є., Рибченко А.О., Степашко О.І., Федоров М.О.,

розглянувши заяву Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників (далі - Управління) про перегляд Верховним Судом України

ухвали Вищого адміністративного суду України від 11.08.2014

у справі № 826/18945/13-а

за позовом приватного акціонерного товариства «МТС Україна»

до Управління

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.12.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.03.2014, позов задоволено; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 19.11.2013 № 0001654210.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.08.2014 зазначені рішення судів попередніх інстанцій у справі залишено без змін.

Відповідач звернувся із заявою про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 11.08.2014, в якій просить її скасувати та направити справу на новий касаційний розгляд, мотивуючи свої вимоги неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права (зокрема, пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України), внаслідок чого ухвалені різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Як доказ неоднакового правозастосування заявником подано ухвалу Вищого адміністративного суду України від 24.04.2014 у справі № 2а-15323/12/2670 та постанову цього ж суду від 06.08.2014 у справі № 2а-14333/11/0170/26.

Розглянувши заяву про перегляд ухвали суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України, враховуючи таке.

Відповідно до статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

У пункті 4 постанови пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.12.2010 № 2 «Про судову практику застосування статей 235-240 Кодексу адміністративного судочинства України» передбачено, що ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за тотожних предмета спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.

При вирішенні питання допуску справи до провадження Верховного Суду України враховується сукупність всіх наявних складових ознак неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Колегія суддів не розцінює як доказ неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах рішення Вищого адміністративного суду України, на які посилається заявник.

Адже, як вбачається зі змісту ухвали від 11.08.2014, про перегляд якої подано заяву, у прийнятті цього рішення Вищий адміністративний суд України, виходячи з установлених судами попередніх інстанцій обставин справи, зазначив, що документально підтверджена реальність виконання операцій з придбання платником товарів та послуг обумовлює його право на податковий кредит в оспорюваній сумі.

У той же час постанова Вищого адміністративного суду України від 06.08.2014 у справі № 2а-14333/11/0170/26 (на яку посилається заявник на підтвердження існування підстави у розумінні пункту 1 статті 237 КАС) мотивована об'єктивною відсутністю у платника активу, який виступав предметом розглядуваних поставок, а також дублюванням придбаних платником послуг посадових обов'язків його штатних працівників. На підставі цього касаційний суд дійшов висновку про безтоварний характер господарських операцій, що виключає можливість їх відображення у податковому обліку платника.

Ухвалою ж від 24.04.2014 у справі № 2а-15323/12/2670, на яку також посилається заявник, касаційний суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції з метою перевірки фактичного руху активів у процесі реального виконання господарських операцій.

Прийняття касаційною інстанцією ухвали про скасування судових рішень судів нижчих інстанцій з направленням справи на новий розгляд не означає остаточного вирішення спору зі справи, а тому на відповідні ухвали не може бути здійснено посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 статті 237 КАС.

З огляду на викладене відсутні підстави для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 236-240 КАС, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Відмовити Міжрегіональному головному управлінню Міндоходів - Центральному офісу з обслуговування великих платників у допуску справи № 826/18945/13-а до провадження Верховного Суду України.

Ухвала не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:Н.Є. Маринчак А.О. Рибченко О.І. Степашко М.О. Федоров