Ухвала суду № 41645787, 27.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2014 року м. Київ К/800/5298/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Черпака Ю.К. (судді-доповідача), Ліпського Д.В., Кочана В.М.,провівши у порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи

за позовом ОСОБА_4 до Житомирського військового інституту імені С.П. Корольова Державного університету телекомунікацій про зобов'язання виплатити грошову компенсацію за речове майно,

за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2014 року,

встановив:

У жовтні 2013 року ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до Житомирського військового інституту імені С.П.Корольова Державного університету телекомунікацій про визнання протиправною бездіяльності щодо виплати грошової компенсації за неотримане речове майно та її стягнення в розмірі 6371,05 грн та моральної шкоди в розмірі 5100 грн.

Позов обґрунтував тим, що по 9 жовтня 2012 року проходив службу у Житомирському військовому інституті імені С.П.Корольова Державного університету телекомунікацій, під час проходження якої відповідач не забезпечував його повною мірою за встановленими нормами предметами речового майна і не виплачував замість них грошову компенсацію в розмірі їх вартості, у зв'язку з чим утворилась заборгованість. При звільненні зі служби відповідач заборгованість не виплатив.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2013 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2014 року, відмовлено в задоволенні позову.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та задовольнити позов. Скаргу обґрунтовує доводами, аналогічними викладеним у позовній заяві.

В запереченнях на касаційну скаргу відповідач просить залишити рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, посилаючись на їх законність і обґрунтованість.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 проходив військову службу і перебував на речовому забезпеченні у Житомирському військовому інституті імені С.П. Корольова Державного університету телекомунікацій.

Наказом Міністра оборони України (по особовому складу) від 2 жовтня 2012 року № 815 звільнений у відставку з військової служби за станом здоров'я з правом носіння військової форми одягу.

Наказом начальника Житомирського військового інституту імені С.П.Корольова Державного університету телекомунікацій від 9 жовтня 2012 року № 196 позивач виключений зі списків особового складу.

Відповідно до довідки-розрахунку від 9 жовтня 2012 року № 9 на одержання грошової компенсації замість речового майна, грошова компенсація замість речового майна становить 6371,05 грн.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, яка діяла до 11 березня 2000 року; далі - Закон № 2011-XII) військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.

Відповідно до статті 2 Закону України від 17 лютого 2000 року № 1459-ІІІ «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» дію частини другої статті 9 Закону № 2011-XII зупинено у частині одержання військовослужбовцями за їх бажанням грошової компенсації за неодержане речове майно.

Законом України від 3 листопада 2006 року № 328-V «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб» статтю 9 Закону № 2011-ХІІ викладено в новій редакції, а також цей Закон доповнено статтею 9-1 (у редакції, чинній до 1 січня 2008 року), якою було передбачено, зокрема, що продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів.

При цьому положення частини другої статті 9-1 Закону № 2011-ХІІ регулюють порядок виплати компенсації замість речового майна військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, і не поширюються на військовослужбовців, звільнених з військової служби.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що на момент звернення ОСОБА_4 щодо отримання грошової компенсації замість речового майна Закон № 2011-XII не передбачав такого права для військовослужбовців, звільнених у запас або відставку, а пункт 27 Положення про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року № 1444, не підлягає застосуванню, оскільки суперечить положенням Закону № 2011-XII.

Такий висновок щодо застосування норм матеріального права міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 19 березня 2013 року (№ 21-38а13).

Згідно з частиною третьою статтею 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Суди першої та апеляційної інстанцій повно і всебічно встановили обставини справи, дали їм належну юридичну оцінку, правильно застосували норми матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування або зміни прийнятих ними рішень.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Судді:Черпак Ю.К. Ліпський Д.В. Кочан В.М.