Постанова № 41645251, 26.11.2014, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

26 листопада 2014 р. № 820/18279/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Рубан. В.В.,

за участі

секретаря судового засідання -Салацької Я.І.,

представника позивача - Тарасенко О.М.,

представника відповідача - Лук"янцева С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОРЕЗЕРВ" до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про визнання протиправними дій, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОРЕЗЕРВ", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просить суд визнати протиправними дії Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова щодо формування в акті перевірки від 28.01.2014 року № 237/20-38-22-01-04/31642172 висновків про відсутність реального здійснення господарських операцій ТОВ "Енергорезерв" по придбанню товару у ПП "Укрспецпоставка-М" за період з 01.01.2012 року по 14.01.2014 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що з 14.01.2014 по 22.01.2014 проведена позапланова перевірка ТОВ «Енергорезерв» та за результатами якої складено акт від 28.01.2014р. №237/20-38-22-01-04/31642172. Зазначений акт позивачем отримано лише 13.08.2014 р. на підставі письмового запиту. Згідно висновків отриманого акту перевірки встановлено, що ТОВ «Енергорезерв» не підтверджено реальність здійснення фінансово-господарських операцій за період 01.01.2012 року по 14.01.2014 року по придбанню товару у ПП «Укрспецпоставка-М» та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому діючим законодавством України, та подальшої реалізації придбаних товарів на покупців. З висновками перевірки позивач не згоден, вважає їх безпідставними та незаконними, а дії відповідача щодо формування в акті перевірки від 28.01.2014 року № 237/20-38-22-01-04/31642172 висновків про відсутність реального здійснення господарських операцій ТОВ "Енергорезерв" по придбанню товару у ПП "Укрспецпоставка-М" за період з 01.01.2012 року по 14.01.2014 року протиправними, на підставі чого просив позов задовільними.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі, просив його задовольнити.

Відповідач проти позову заперечував, пославшись на те, що позивач, з посиланням на діючі законодавчі норми, спростовує фактично висновки акту перевірки Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 28.01.2014 року № 237/20-38-22-01-04/31642172. Відповідач вважає, що акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні ст. 17 КАС України, не породжує для позивача настання будь-яких юридичних наслідків та не впливають на його права і обов'язки, а також вважає, що відповідач у спірних відносинах діяв виключно на підставах та в межах повноважень та у спосіб, що передбачений законодавством України, в зв'язку з чим, висновки викладені в акті є законними та обґрунтованими, а у позові слід відмовити.

Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Згідно із визначенням, наведеним у пункті 1 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 17 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Згідно ст. 2 КАС України, основним завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 6 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Тобто, виходячи з аналізу вищезазначеної правової норми, суд захищає лише порушені, невизнані або оспорюванні права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин. Позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дії або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права, свободи або інтереси у сфері публічно-правових відносин.

Як встановлено під час розгляду справи та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що на підставі направлення від 14.01.2014 року №43, №42, виданих Основ"янською ОДПІ м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, на підставі п до п.п. 78.1.11. п. 78.1 ст. 78 та 82.2 ст. 82 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-УІ та відповідно до наказу Основ"янської ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області від 14.01.2014 року №36 „Про проведення позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Енергорезерв» (податковий номер 31642172) проведена позапланова виїзна документальна переевірка Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ «Енергорезерв» (податковий номер 31642172) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 14.01.2014 року. Направлення від 14.01.2014 року №43, №42 на право проведення позапланової перевірки видане Основ'янською ОДПІ м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, пред'явлено та копії наказів від 14.01.2013 № 36 від 21.01.2014 № 85 вручено головному бухгалтеру ТОВ «Енергорезерв» Івановій О.О. Перевірку проведено з відома директора Етікової Н.А. та в присутності головного бухгалтера.

За результатами зазначеної перевірки складено Акт від 28.01.2014 року № 237/20-38-22-01-04/31642172, у висновку якого встановлені порушення, а саме: ТОВ «Енергорезерв» (податковий номер 31642172) не підтверджено реальність здійснення фінансово - господарських операцій за період 01.01.2012 по 14.01.2014 року по придбанню товару у ПП „УКРСПЕЦПОСТАВКА-М" та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому діючим законодавством України, та подальшої реалізацій придбаних товарів на покупців. ТОВ „ Енергорезерв"(податковий номер 31642172) ст. 1, п. 2 ст. З, ст. 4, п. 6 ст. 8. п. 1 та п. 2 ст. 9 Закону України від 16.07.1999р. № 996-ХГУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пункту 2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704. в частині необхідності організації бухгалтерського обліку та складання первинних документів з врахуванням сутності господарської операції (відносин); відповідності змісту операції, що зафіксовані в документах, реальним обставинам; прийняття до обліку та виконання лише документів на операції, що не суперечать нормативно-правовим актам, не завдають шкоди державі, підписаних уповноваженими на те особами; ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності з обов'язковим врахуванням вимог, встановлених відповідними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку та п. 44.1 ст. 44 з п. 187.1. ст. 187, п. 188.1ст. 188, п. 198.1. п. 198.2. п. 198.3. п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-УІ із змінами та доповненнями, та відповідно дефектність первинних документів, що були використані при оформленні господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг) контрагентів-постачальників та подальшого руху придбаних товарно-матеріальних цінностей.

Як зазначив позивач в адміністративному позові та судовому засіданні, він вважає протиправними дії Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова щодо формування в акті перевірки від 28.01.2014 року № 237/20-38-22-01-04/31642172 висновків про відсутність реального здійснення господарських операцій ТОВ "Енергорезерв" по придбанню товару у ПП "Укрспецпоставка-М" за період з 01.01.2012 року по 14.01.2014 року, тобто фактично оскаржує зміст та висновки цього акту.

Згідно до пп. 19-1.1.14., 19-1.1.16., 19-1.1.17. ст. 19 ПК України контролюючі органи виконують такі функції:

- здійснюють контроль у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечують міжгалузеву координацію у цій сфері;

- здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів;

-проводять роботу щодо боротьби з незаконним виробництвом, переміщенням, обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів.

Відповідно до п.61.1. ст. 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Пунктом 61.2. ст. 61 ПК України передбачено, що податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у статті 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.

Статтею 62 цього кодексу передбачені способи здійснення податкового контролю, а саме податковий контроль здійснюється шляхом: п. 62.1.1. ведення обліку платників податків; п. 62.1.2. інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів; п. 62.1.3. перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Згідно з п. 41.1. ст.41 цього Кодексу контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи.

Правовий аналіз вказаних норм ПК України свідчить про те, що органи державної податкової служби (у т.ч. і Основ"янська ОДПІ м. Харкова) є уповноваженими державою органами для здійснення функцій контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).

При цьому, підстави, порядок проведення органами державної податкової служби перевірок та умови допуску посадових осіб органів державної податкової служби до їх проведення наведені у 8-ій главі "Перевірки" Податкового кодексу України. Зокрема, Податковим кодексом України передбачено проведення документальних позапланових перевірок (ст.78 ПК України) та камеральних, документальних (планових або позапланових; виїзних або невиїзних) та фактичних перевірок (ст.75 ПК України), які передбачають дотримання певної процедури їх проведення.

Так, відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України 75.1. контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходження платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка. (п. 75.1.2. ст. 75 ПК України).

Пункт 78.8. ст. 78 ПК України порядок оформлення результатів документальної позапланової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.

Пунктом 86.1. ст.86 ПК України передбачено, що результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

Строк складення акта (довідки) про результати перевірки не зараховується до строку проведення перевірки, встановленого цим Кодексом (з урахуванням його продовження).

У разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Пунктом 86.6 ст. 86 ПК України передбачено, що відмова платника податків або його законних представників чи особи, яка здійснювала розрахункові операції, від підписання акта перевірки або отримання його примірника не звільняє платника податків від обов'язку сплатити визначені контролюючим органом за результатами перевірки грошові зобов'язання.

Відповідно до п.86.7. ст. 86 ПК України у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податків протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються контролюючим органом протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податку (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях.

З наведених положень випливає, що Акт складений за наслідками перевірки є службовим документом, який підтверджує факт проведення такої перевірки або неможливості її проведення і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Отже із змісту вищенаведеного вбачається, що право на внесення певної інформації до акту про проведення позапланової виїзної документальної перевірки виникає у податкового органу за наслідками її проведення, з урахуванням тих фактичних обставин, які встановлені в результаті проведення перевірки. Тобто, фактично в даному акті викладаються оціночні судження контролюючого органу з приводу результатів проведення перевірки.

Таким чином, інформація, викладена податковим органом в Актах про проведення позапланової виїзної документальної перевірки сама по собі не впливає на наявні у позивача права, не створює для нього додаткових обов'язків, не визначає правову поведінку позивача, отже прав та інтересів позивача не порушує.

Суд також зазначає, що дії стосовно проведення спірної перевірки є лише службовою діяльністю працівників податкового органу на виконання своїх посадових обов'язків із збирання доказової інформації щодо дотримання суб'єктом господарювання вимог чинного законодавства.

Власне ж проведення позапланової виїзної документальної перевірки з оформленням акту про її результати, а також висновки, викладені в цьому акті не породжують та не змінюють права та обов'язки позивача, оскільки вони є лише процедурою встановлення обставин, які необхідні для контролю за правильністю нарахування і сплати податків та інших обов'язкових платежів.

Крім того, з правового аналізу приписів Податкового Кодексу України, вбачається обов'язок, а не право, податкового органу викладення відповідних висновків останнього, отриманих за результатами перевірок.

При цьому, визначаючи правові наслідки незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами та даними, законодавець у пункті 86.7 статті 86 ПК України передбачив право платника податків подати свої заперечення на такий акт.

Суд вважає за необхідне зазначити, що при фактичному проведенні перевірки та складенні акту перевірки, діями податкового органу, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки позивача у сфері публічно-правових відносин будуть відповідні рішення про донарахування податкових зобов'язань та/або визначення штрафних (фінансових) санкцій.

Обов'язковою ознакою дій суб'єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб'єкта відповідних правовідносин і мають обов'язковий характер. Факти та висновки, викладені в акті, не породжують обов'язкових юридичних наслідків. Водночас судження контролюючого органу викладені в акті перевірки можуть бути підтвердженні або спростовані судом у разі спору про законність рішень, дій в основу яких покладені згадувані висновки акту.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 21 ПК України передбачено, що посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з Податковим кодексом та іншими законами і нормативними актами.

Позивачем, в порушення вимог ч. 1 ст. 72 КАС України, не було надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про то, що діями відповідача з приводу складання оскаржуваного акту, було порушено права та охоронювані законом інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновків, що акт перевірки не є рішення суб'єкта владних повноважень у розумінні ст. 17 КАС України, не породжує для позивача настання будь-яких юридичних наслідків та не впливають на його права і обов'язки у сфері публічно-правових відносин, є лише носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймаються відповідні рішення контролюючого органу, а тому оцінка акту, в тому числі і оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.

З огляду на зазначене, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 94, 159, 160- 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОРЕЗЕРВ" до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про визнання протиправними дій залишити без задоволення.

2. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. 3. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

У повному обсязі постанова виготовлена 01.12.2014 року.

Суддя Рубан В.В.