Постанова № 41645220, 25.11.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/3471/14 Головуючий у 1-й інстанції: Терлецька О.О.

Суддя-доповідач: Оксененко О.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 листопада 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого - судді Оксененка О.М.,

суддів - Кобаля М.І., Федотова І.В.,

при секретарі - Пономаренко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариство з обмеженою відповідальністю "Поліс" до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Поліс" звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області про скасування податкових повідомлень-рішень відповідача: від 05.11.2012 №25350000762230 та № 25360000772230.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2014 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального права, без повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Білоцерківською об'єднаною державної податковою інспекцією Київської області було проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 року по 30.06.2012 року.

За наслідками проведеної перевірки відповідачем складено Акт перевірки № 3686/22-3/05479987/173 від 24.10.2012 року, в якому зроблено висновок про порушення позивачем вимог пп. 135.4.1 п.135.4, п.п. 135.1, 135.2 ст. 135, п.п. 138.1, 138.4, 138.8 ст.138, п.140.2 ст.140, п.10 підрозділ 4 розділу ХХ Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток, що підлягає сплаті в бюджет на загальну суму 475810 грн. та п. 187.1 ст. 187, п.п. 198.2, 198.6 абз. 1, 2, ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет у загальному розмірі на 40 433 грн.

На підставі встановлених в Акті перевірки порушень, Білоцерківською об'єднаною державної податковою інспекцією Київської області прийняті податкові повідомлення-рішення від 05.11.2012 року № 25350000762230, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на прибуток в загальному розмірі на 476819 грн., в тому числі 475810 грн. - за основним платежем, 1009 грн. - за штрафними санкціями, №25360000772230, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість в загальному розмірі на 60652 грн., в тому числі 40433 грн. - за основним платежем, 20219 грн. - за штрафними санкціями.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями податкового органу позивач звернувся до суду про їх скасування.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є безпідставними і підлягають скасуванню як протиправні.

Проте, колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Зі змісту акту перевірки слідує, що заниження позивачем податку на прибуток встановлене на підставі досліджень даних кореспонденції бухгалтерських рахунків, первинних банківських та касових документів, видаткових накладних, актів виконаних робіт за ІІІ - ІV квартали 2011 року, І - ІІ квартали 2012 року та порівняння отриманих показників із даними податкових декларацій з податку на прибуток підприємств, що подавались ТОВ «Поліс» за відповідні звітні періоди. У результаті співставлення показників доходів від реалізації товарів (робіт, послуг) та собівартості реалізованої готової продукції, що були обчислені внаслідок перевірки інформації бухгалтерського обліку та первинної документації з відповідними задекларованими позивачем даними у звітних деклараціях, встановлено, що позивачем занижено доходи та завищено витрати, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, що спричинило недоотримання бюджетом податку на загальному суму 475810 грн.

Так само, контролюючим органом під час перевірки, на підставі дослідження даних кореспонденції бухгалтерських рахунків, виданих податкових накладних, реєстрів виданих податкових накладних, рахунків-фактур, видаткових накладних, актів виконаних робіт, первинних банківських та касових документів, встановлено, що фактичні обсяги продажу товарів, робіт (послуг) не відповідають відображеним ТОВ «Поліс» даним у деклараціях з податку на додану вартість за період, що перевірявся. Так, позивачем в період з липня 2011 року по червень 2012 року не було задекларовано податкові зобов'язання в загальному розмірі на суму 11628 грн.

Окрім того, до складу задекларованого податкового кредиту позивачем включено суми ПДВ з вартості придбаних товарів згідно податкових накладних, оригінали яких відсутні на момент перевірки або двічі включені до податкового кредиту. Так, контролюючим органом не підтверджено задекларований податковий кредит в жовтні 2011 року на суму 1270,42 грн. у зв'язку із відсутністю відповідної податкової накладної по взаємовідносинам з ТОВ «КПІ-Трейдинг». У грудні 2011 року до податкового кредиту двічі включена сума 9282,89 грн. по накладній, виписаній ТОВ «Антонівський м'ясокомбінат». У квітні 2012 року завищено податковий кредит на суму 1016,67 грн. внаслідок подвійного включення до нього податкової накладної, виписаної ТОВ «Алнаир». У червні 2012 року податковий кредит завищено через повторне включення до його складу податкових накладних від ТОВ «Фоззі-Фуд» на суму 2994,48 грн., ДП «Сеть-Маркет» на суму 775,85 грн., ДП «Інфо-Мережа» на суму 311,68 грн., ДП «Продмережа» на суму 733,81 грн., ДП «Мережа-Трейд» на суму 1011,08 грн., ДП «Терра-Трейд» на суму 683,85 грн.

Також, перевіркою встановлено, що позивачем сформовано податковий кредит за березень 2012 року, серед іншого, за рахунок податкової накладної від 14.03.2012 року №1009 на суму ПДВ 10724 грн., виписаної ТОВ «Антонівський м'ясокомбінат», яка не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Таким чином, контролюючий орган дійшов висновку про завищення задекларованого податкового кредиту на суму 18081 грн. за період з жовтня 2011 року по червень 2012 року у зв'язку із відсутністю наданих до перевірки податкових накладних та встановленого подвійного включення до податкового кредиту, і на суму 10724 грн. - у зв'язку із відсутністю відомостей щодо реєстрації податкової накладної від 14.03.2012 року №1009 ТОВ «Антонівський м'ясокомбінат».

Отже, загальна сума безпідставно задекларованого позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість становить 40433 грн.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам справи колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з пп.135.4.1 п.135.4 ст.134 ПК дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Так, контролюючим органом під час перевірки було встановлено та за її наслідками зафіксовано в акті порушення позивачем правил обчислення доходу від операційної діяльності, який відповідно до приписів пп. 135.4.1 п. 135.4 ст. 135 ПК України визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає, зокрема, дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо), а також інші доходи, передбачені п. 135.5 цієї ж статті. Також, зафіксовано порушення вимог статті 138 вказаного Кодексу при визначенні складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування.

Відповідно до вимог п.140.2 ст.140 ПК України у разі якщо після продажу товарів здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, в тому числі перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари (результати робіт, послуг) продавцю, платник податку - продавець та платник податку - покупець здійснюють відповідний перерахунок доходів або витрат (балансової вартості основних засобів) у звітному періоді, в якому сталася така зміна суми компенсації.

Проте, позивачем не відкореговано витрати у зв'язку із поверненням в III кварталі 2011 року товарів від покупців, внаслідок чого завищено витрати, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за III квартал 2011 року на суму 1 268 473 грн.

Крім цього, пунктом 198.3 статті 198 Кодексу встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Положеннями п.198.1ст.198 Кодексу встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення, зокрема, операцій з:

придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Згідно п.198.2 ст.198 Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно п.198.6 ст.198 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Із змісту ст.201 Кодексу вбачається що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка має містити обов'язкові реквізити.

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Водночас, пунктом 201.10 статті 201 Кодексу встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Отже, податкова накладна, не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, не дає покупцю права на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Крім того, включення покупцем сум податку на додану вартість до податкового кредиту за податковим накладними, не зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних, можливе лише у разі подання останнім разом із податковою декларацією за звітний податковий період заяви із скаргою на постачальника, який відмовився надати податкову накладну або не зареєстрував її в Єдиному реєстрі.

Як вбачається з матеріалів справи, перевіркою встановлено, що позивачем сформовано податковий кредит за березень 2012 року, серед іншого, за рахунок податкової накладної від 14.03.2012 року №1009 на суму ПДВ 10724 грн., виписаної ТОВ «Антонівський м'ясокомбінат», яка не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних.

При цьому, в матеріалах справи відсутні докази про подання позивачем заяви із скаргою на ТОВ «Антонівський м'ясокомбінат» стосовно нездійснення останнім реєстрації виданих податкових накладних в Єдиному реєстрі.

Таким чином, контролюючий орган дійшов вірного висновку про завищення задекларованого податкового кредиту на суму 18081 грн. за період з жовтня 2011 року по червень 2012 року у зв'язку із відсутністю наданих до перевірки податкових накладних та встановленого подвійного включення до податкового кредиту, і на суму 10724 грн. - у зв'язку із відсутністю відомостей щодо реєстрації податкової накладної від 14.03.2012 року №1009 ТОВ «Антонівський м'ясокомбінат».

Податковим кодексом України визначено обов'язки платника податків, зокрема, вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (пп. пп. 16.1.2, 16.1.3, 16.1.4 п. 16.1 ст. 16).

За неподання, порушення порядку заповнення документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючим органам, недостовірність інформації, наведеної у зазначених документах, несуть юридичні особи, постійні представництва нерезидентів, які відповідно до Податкового кодексу України визначені платниками податків, а також їх посадові особи (пп. 47.1.1 п. 47.1 ст. 47 Кодексу).

Зважаючи на встановлені контролюючим органом порушення в ході податкової перевірки, позивачу визначені податкові зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість та нараховані відповідні штрафні (фінансові) санкції.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку і повністю задовольнив позовні вимоги позивача.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з порушенням норм матеріального права, то колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова Київського окружного адміністративного суду скасуванню.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області задовольнити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2014 року - скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог товариство з обмеженою відповідальністю "Поліс" до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: О.М. Оксененко

Судді: М.І. Кобаль

І.В. Федотов

Головуючий суддя Оксененко О.М.

Судді: Кобаль М.І.

Федотов І.В.