Рішення № 4164292, 14.07.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" липня 2009 р. Справа № 57/10-09

вх. № 358/4-57

Суддя господарського суду

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - Мельник Ю.В., дов. № 76 від 15.01.2009 року;

Представник відповідача - Семитоцький К.М. дов. від 21.11.2008р.

розглянувши справу за позовом Комунального підприємства "Дирекція єдиного замовника", м. Лозова

до Приватного підприємства "Злагода - 1", м. Лозова

про стягнення 3883,74 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач –Комунальне підприємство „Дирекція єдиного замовника” звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача –Приватного підприємства „Злагода-1” 3883,74 грн. ( з яких 2409,65 грн. інфляційні нарахування та 1474,09 грн. 3% річних) та просить покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22 січня 2009 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 20 січня 2009 року о 10:40 год.

Ухвалами господарського суду Харківської області від 27 січня 2009 року, у зв’язку з неявкою представників сторін у судове засідання розгляд справи відкладено на 16 лютого 2009 року о 12:20 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10 березня 2009 року продовжено строк розгляду справи за межами, строку, встановленого частиною 1 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України за згодою сторін.

У судовому засіданні 30 березня 2009 року оголошувалась перерва до 14 квітня 2009 року о 10:40 год.

У судовому засіданні 14 квітня 2009 року оголошувалась перерва до 18 травня 2009 року о 10:40 год.

У судовому засіданні 18 травня 2009 року оголошувалась перерва до 15 червня 2009 року о 10:50 год.

У судовому засіданні 15 червня 2009 року оголошувалась перерва до 14 липня 2009 року о 10:10 год.

Позивач у призначеному судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити.

Відповідач у судовому засіданні та відзиві на позов проти позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що виконання рішення по справі № 44/427-07 стало можливе лише після примусового стягнення ВДВС Лозівського МУЮ з КП "ДЕЗ" (позивача) грошових коштів за рішенням господарського суду Харківської області від 16 квітня 2008 року по справі № 29/547-07.; виконання відповідачем зобов’язань за договором було безпосередньо пов’язано з виконанням позивачем своїх грошових зобов’язань за договором б/н на виконання комунального замовлення по утриманню будинків, споруд та прибудинкових територій комунального житлового фонду м. Лозоввід 30.06.2006 року.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського Харківської області від 27 листопада 2007 року по справі № 44/427-07, яке набрало чинності 07.12.2007 року, позовні вимоги задоволені частково, стягнуто з відповідача - Приватного підприємства “Злагода -1”на користь позивача - Комунального підприємства “Дирекція єдиного замовника”7442,87 грн. основного боргу, 102,00 грн. державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційне технічне забезпечення судового процесу, в іншій частині у задоволені позову відмовлено.

На виконання вищезазначеного рішення по даній справі, господарським судом Харківської області 10.12.2007 року було видано накази.

Як зазначає позивач у позовній заяві, заяву про примусове виконання рішення суду КП “Дирекція єдиного замовника”(позивача) було направлено 18.12.2007 року до ВДВС Лозівського МРУЮ, проте, вищезазначене рішення виконано не було, заборгованість перед позивачем по орендній платі, що утворилась по договору оренди транспортного засобу № 21 від 01.07.2006 року, сплачено не було.

Як свідчать матеріали справи, 02.08.2007 року позивачем на адресу відповідача була направлена претензія, яка була отримана представником відповідача 08.08.2007 року, проте зазначена вимога залишилися без відповіді, відповідач заборгованість не сплатив, що і стало підставою для звернення позивача до господарського суду Харківської області з відповідним позовом.

На момент прийняття рішення по справі в матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачами заборгованості в добровільному порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду, не потребують доказування.

Набрання судовим рішенням законної сили означає те, що наявність чи відсутність прав і фактів, які лежать в їх основі, встановлене судом остаточно і ці встановлені судом права підлягають безперечному здійсненню за вимогою уповноважених осіб.

Відповідно до ст. 124 Конституції України та ст. 115 ГПК України, судові рішення є обов’язковими до виконання на всій території України, набуваючи після набрання законної сили таких правових наслідків, як здійсненність та обов’язковість для усіх підприємств та організацій.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконати її обов’язку.

Грошове зобов’язання - це зобов’язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільно-правовим законодавством України.

Відповідно до п.1 ст.202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час; боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Пунктом 1 ст. 202 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання припиняються: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управленої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов’язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, .

Статтями 610, ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне зобов’язання); боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

При цьому, згідно статті 611 вказаного Кодексу, у разі порушення зобов'язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Захист цивільних прав здійснюється, в тому числі, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках, передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів, передбачених законодавством. Отже, стягнення річних та втрат від інфляції є засобом захисту цивільних прав у відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України.

Згідно з вимогами ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також - три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні збитки є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому їх слід вважати складовою частиною основного боргу, а нарахування 3% річних по грошових розрахунках є визначеною законом платою боржника за користування грошовими коштами кредитора.

Передбачене законом право позивача вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Як свідчать матеріали справи, претензію з вимогою сплатити заборгованість, що виникла внаслідок неналежного виконання умов договору КП “Дирекція єдиного замовника”(позивача) було направлено на адресу відповідача –ПП “Злагода-1” 02.08.2007 року, відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення, вищезазначену претензію відповідач отримав 08.08.2007 року, збіг семиденного терміну добровільної сплати заборгованості сплинув 15.08.2007 року, наступний день є датою виникнення права здійснення інфляційних нарахувань та 3% річних, кінцевим терміном нарахування є переддень отримання заборгованості –01.12.2008 року, кількість днів затримки складає 472.

Проте, розглянувши наданий позивачем розрахунок суми заборгованості та перевіривши вірність нарахування заявленої до стягнення заборгованості суд встановив, що позивач необґрунтовано нарахував відповідачу 1474,09 грн. заборгованості 3% річних, нарахованих на суму основного боргу (7442,87 грн.); судом перерахована зазначена сума у відповідності до діючого законодавства, яка за період з 15.06.2007 року по 01.12.2008 року складає 288 грн. 74 коп.

Наведені обставини справи та приписи чинного законодавства дають підстави суду дійти висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідача інфляційних витрат у сумі 2409,65 грн. та трьох процентів річних у сумі 288,74 грн., нарахованих на суму основного боргу (7442,87 грн.), їх доведеність суду необхідними конкретними доказами, в зв’язку з чим позов в цій частині підлягає задоволенню.

Щодо вимог позивача в частині 3% річних в сумі 1185,35 грн. суд відмовляє в їх задоволенні як зайво нараховані.

Суд критично оцінює посилання відповідача на те, що виконання відповідачем рішення господарського суду Харківської області від 27.11.2007 року по справі № 44/427-07 стало можливе лише після примусового стягнення ВДВС Лозівського міжрайонного управління юстиції з КП “Дирекція єдиного замовника” (позивача) на користь відповідача грошових коштів за рішенням господарського суду Харківської області по справі № 29/547-07 з огляду на зазначене.

Відповідно до ст. 115 Господарського процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України “Про виконавче провадження ”. Аналогічні за змістом норми закріплені у ст.124 Конституції України, згідно з якою судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Суд зазначає, що обов’язок виконувати судові рішення, що набрали законної сили і які є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, об`єднаннями громадян та іншими організаціями, громадянами та юридичними особами на всій території України встановлений статтею 11 Закону України ”Про судоустрій ”.

З зазначеного вбачається, що кожне рішення, яке набрало чинності, є обов`язковими до усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, об`єднаннями громадян та іншими організаціями, громадянами та юридичними особами на всій території України, у тому числі і відповідачем.

Отже з зазначеного вбачається, що законом не передбачено, що боржник звільнений від виконання рішення, яке набрало чинності, по одній справі до виконання рішення по іншій справі, в якій він є стягувачем.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 11, 202, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 47-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства “Злагода-1”(64606, м.Лозова, Харківська область, м-н 5, будинок № 10, квартира № 38, код ЄДРПОУ 33561546, п/р 26006007064 в Лозівському відділенні РБ “Аваль”, МФО 350589) на користь комунального підприємства “Дирекція єдиного замовника”(64604, Харківська область,м.Лозова, м-н 1, б.17, код ЄДРПОУ 33733910, рахунок 26005007077 в Лозівському відділенні РБ “Аваль”, МФО 350589) 2409,65 грн. інфляційних та трьох процентів річних у сумі 288,74 грн, держмито в сумі 70,87 грн., 73,68 грн., а також витрати зі сплати інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 81,99 гривень.

В решті позовних вимог відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Повний текст рішення підписано 20.07.2009 року

справа № 57/10-09