Постанова № 41642272, 01.12.2014, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" листопада 2014 р. Справа № 922/4055/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Камишева Л.М. , суддя Хачатрян В.С.,

при секретарі Пляс Л.Ф.,

за участю представників сторін:

позивача - Пилькевич В.В., довіреність від 13.05.2014 р. № 14-136;

відповідача - Фурсал В.В., довіреність від 10.01.2014 р. № 1/2014;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 3423Х/1-28) на рішення Господарського суду Харківської області від 09 жовтня 2014 р. у справі № 922/4055/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ;

до Комунального підприємства Балаклійської районної ради "Балаклійські теплові мережі", м. Балаклія Харківської області;

про стягнення 1 192 045,46 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2014 р. ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до КП Балаклійської районної ради "Балаклійські теплові мережі" про стягнення з відповідача 1192045,46 грн. по договору купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012 р. № 19-0113-БО-32, в т.ч.: основного боргу в сумі 967864,48 грн., пені в сумі 83849,63 грн., інфляційних втрат в сумі 115747,29 грн., 3% річних в сумі 24584,06 грн.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 09.10.2014 р. у справі № 922/4055/14 (суддя Суслова В.В.) позов задоволено частково. Зменшено розмір пені на 20%. Стягнуто з відповідача на користь позивача 967864,48 грн. основного боргу, 24584,06 грн. 3 % річних, 67079,70 грн. пені., 115747,29 грн. інфляційних втрат та 23840,91 грн. судового збору. В задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 16769,93 грн. відмовлено.

Позивач звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій вважає рішення суду першої інстанції в частині відмови в стягненні 16769,93 грн. пені таким, що прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права та неповним з'ясуванням обставин справи, просить в цій частині рішення скасувати, та прийняти нове рішення, яким стягнути пеню в сумі 16769,93 грн. В іншій частині рішення залишити без змін. Посилається на неправомірне зменшення розміру пені, оскільки сторони в договорі про купівлю-продаж природного газу визначили розмір пені за неналежне виконання зобов'язання. Зазначає, що відсутність коштів та тяжкий фінансовий стан не можуть бути підставою для зменшення розміру неустойки.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 27.10.2014 р. у справі № 922/4055/13 апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження та призначено до розгляду на 27.11.2014 р.

Представник позивача в судовому засіданні 27.11.2014 р. підтримує апеляційну скаргу у повному обсязі.

Представник відповідача у відзиві на апеляційну скаргу (вх. № 11261 від 26.11.2014 р.) та в судовому засіданні 27.11.2014 р. просить залишити скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 09.10.2014 р. у справі № 922/4055/14 без змін. Посилається на систематичні несплати за отримані послуги з теплопостачання бюджетними підприємствами, організаціями і населенням та на затримку бюджетного фінансування на покриття збитків теплопостачання для потреб населення, що стало причиною несвоєчасного розрахунку за отриманий природний газ перед позивачем. Зазначає про неспіврозмірність штрафних санкцій наслідкам порушення зобов'язання, просить зменшити розмір пені на 80%.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між НАК "Нафтогаз України" (продавцем) та КП Балаклійської районної ради "Балаклійські теплові мережі" (покупцем укладений договір купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012 р. № 19-0113-БО-32 (а.с. 16-21).

Згідно п. 1.1 цього договору продавець зобов'язаний передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, або/та природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію ст. 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", а покупець зобов'язаний прийняти та оплатити газ на умовах цього договору.

Відповідно до п. 1.2. вказаного договору, газ, що постачається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами.

В розділі 2 договору купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012 р. № 19-0113-БО-32 сторонами узгоджено обсяги природного газу, які продавець має передати покупцеві, та передбачено можливість змінювати ці обсяги в установленому порядку.

Зокрема в п. 2.1. зазначеного договору сторони визначили, що з 01.01.2013 р. по 31.12.2013 р. продавець передає покупцеві газ обсягом до 594,6 тис. куб.м.

Відповідно до п. 3.3, 3.4 договору купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012 р. № 19-0113-БО-32, приймання-передача газу оформлюється актами приймання-передачі газу, які є підставою для остаточних розрахунків між сторонами. Покупець не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, зобов'язаний надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газорозподільного (газотранспортного) підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги використання газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язаний повернути покупцеві та газорозподільному (газотранспортному) підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаного його уповноваженим представником та скріплений печаткою продавця, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта.

У відповідності до п. 11.1 договору купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012 р. № 19-0113-БО-32, цей договір набув чинності з дати його підписання представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, та діє в частині реалізації газу до 31.12.2013 р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

На виконання умов договору купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012 р. № 19-0113-БО-32 позивач протягом січня-квітня 2013 р. та жовтня-грудня 2013 р. поставив відповідачеві природний газ на загальну суму 1906864,48 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 29.03.2013 р. на суму 434538,96 грн., від 29.03.2013 р. на суму 363344,42 грн., від 31.03.2013 р. на суму 354371,88 грн., від 30.04.2013 р. на суму 74331,47 грн., від 31.10.2013 р. на суму 158716,91 грн., від 30.11.2013 р. на суму 201691,74 грн. та від 31.12.2013 р. на суму 319869,10 грн. (а.с. 24-30). Зазначені акти підписані уповноваженими представниками покупця, продавця та газорозподільної організації та скріплені їх печатками.

Відповідно до п. 6.1. договору купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012 р. № 19-0113-БО-32, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Відповідач свої зобов'язання за договором поставки природного газу виконав частково, сплатив за поставлений природний газ 939000,00 грн., в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 967864,48 грн.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст.ст. 525-526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Докази сплати заборгованості по договору купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012 р. № 19-0113-БО-32 в сумі 967864,48 грн. в матеріалах справи відсутні, тому колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 967864,48 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищезазначене та перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів апеляційної інстанції вважає правомірним висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 24584,06 грн. та інфляційних втрат в сумі 115747,29 грн.

Крім того, позивачем нараховано відповідачу пеню в сумі 83849,63 грн.

Статтею 530 Цивільного Кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 1 ст. 610 та п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного Кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.2. договору купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012 р. № 19-0113-БО-32 сторони визначили, що у разі невиконання покупцем умов договору щодо здійснення оплати за переданий газ він у безспірному порядку зобов'язаний сплатити продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 83849,63 грн. обґрунтованими.

Разом з тим, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення клопотання відповідача про зменшення на 20 % розміру пені, заявленого позивачем до стягнення з відповідача, зважаючи на таке.

З матеріалів справи вбачається, що під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач звернувся до суду з клопотанням про зменшення розміру пені на 80%.

Можливість зменшення розміру неустойки за рішенням суду, у випадку, коли розмір неустойки значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, передбачена ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Статтею 83 Господарського процесуального кодексу України передбачене право господарського суду, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Крім того, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені та штрафу, яка підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ст. 3 Цивільного кодексу України).

З аналізу вищезазначених норм вбачається, що вони не є імперативними, тобто зменшення розміру неустойки є правом, а не обов'язком суду, та може бути застосоване на розсуд суду за наявності певних умов.

Суд при цьому враховує, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (рішення Конституційного Суду від 11.07.2013 р. № 7-рп/2013).

З матеріалів справи та пояснень відповідача вбачається, що основними споживачами теплопостачання, яке постачає КП Балаклійської районної ради "Балаклійські теплові мережі", є населення та підприємства і організації, які фінансуються за рахунок державного та місцевого бюджету. Підприємство не уповноважене чинним законодавством самостійно встановлювати тарифи, які відповідають витратам за надання послуг, тому постачає теплову енергію по вартості нижчої її собівартості, у зв'язку з чим на підприємстві склалась дуже складна економічна ситуація, що стало причиною несвоєчасного розрахунку на отриманий природний газ перед позивачем. Також порушення відповідачем строків оплати по договору пов'язане із затримкам з оплати споживачами послуг з теплопостачання та несвоєчасне бюджетне фінансування на покриття збитків теплопостачання для потреб населення.

Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що сума штрафних санкцій є надмірно великою у порівнянні з наслідкам порушення та перетворюється на несправедливо непомірний тягар для відповідача.

На підставі зазначеного, враховуючи незадовільний фінансовий стан відповідача та те, що заборгованість перед позивачем виникла не з вини відповідача, а внаслідок неузгодженості в сфері виділення бюджетних коштів та не покриття тарифами собівартості енергоносіїв, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо часткового задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру пені та зменшив пеню на 20%.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги позивача відсутні.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Харківської області від 09 жовтня 2014 року у справі № 922/4055/14 прийняте у відповідності до матеріалів справи та норм чинного законодавства, і підстави для його скасування відсутн.

Керуючись ст.ст. 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 09 жовтня 2014 року у справі № 922/4055/14 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого Господарського Суду України через Харківський апеляційний господарський суд.

Повний текст постанови складений та підписаний 01.12.14 р.

Головуючий суддя Пелипенко Н.М.

Суддя Камишева Л.М.

Суддя Хачатрян В.С.