Постанова № 41642261, 28.11.2014, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" листопада 2014 р. Справа № 922/1729/14

У складі колегії суддів: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Плахов О.В., суддя Шутенко І.А.

при секретарі Міракові Г.А.

за участю :

від заявника апеляційної скарги - ОСОБА_1, (за довіреністю №010-01/540 від 28.01.2014р.);

ліквідатора боржника - арбітражного керуючого Саутенко С.О., (свідоцтво НОМЕР_3 від 20.02.2013р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" (вх. №3463 Х/2) на ухвалу господарського суду Харківської області від 09.10.14 у справі № 922/1729/14

за заявою ФОП ОСОБА_3

до ФОП ОСОБА_4

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 09.10.2014 р. у справі № 922/1729/14 суддя Савченко А.А. відмовлено в задоволенні клопотання ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" про виключення з ліквідаційної маси майна, що належить ОСОБА_4, яке перебуває в заставі за підставами, не пов'язаними із здійсненням такою особою підприємницької діяльності. Відмовлено в задоволенні клопотання ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" про призначення експертизи.

ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" не погодився з прийнятою господарським судом першої інстанції 09.10.2014р. ухвалою та звернувся з апеляційною скаргою, в якій з посиланням на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуцального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу та прийняти нову, яким задовольнити клопотання про виключення з ліквідаційної маси майна та про призначенння експертизи.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 27.10.2014р. у справі № 922/1729/14 з урахуванням ухвали Харківського апеляційного господарського суду про виправлення описки від 29.10.2014р. апеляцйну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засідані 03.11.2014р.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 03.11.2014р. у справі № 922/1729/14 продовжено строк розгляду апеляційної скарги, розгляд справи відкладено на 24.11.2014р.

Від ліквідатора боржника арбітражного керуючого Саутенко С.О. надійшли заперечення (вх. 10966 від 21.11.2014р.) на апеляційну скаргу, в яких він вважає оскаржувану ухвалу господарського суду першої інстанції правомірною та наводить обгрунтування своєї позиції у справі і просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а ухвалу господарського суду Харківської області від 09.10.2014р. залишити без змін.

В судовому засіданні 24.11.2014р. представник заявника апеляційної скарги підтримав її вимоги в повному обсязі та просив задовольнити скаргу і скасувати оскаржувану ухвалу господарського суду першої інстанції.

В судовому засіданні 24.11.2014р. ліквідатор боржника заперечував проти вимог апеляційної скарги, з підстав, викладених у поданих запереченнях, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Згідно з приписами статті 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

За приписами пункту 1-1 Розділу X «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», викладеного у новій редакції згідно з Законом України від 22.12.2011р. N 4212-VI, який набрав чинності 18.01.2013р., положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою господарського суду Харківської області від 19 червня 2014 р. фізичну особу - підприємця ОСОБА_4 визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено Саутенка Сергія Олеговича, якого зобов'язано в строк до 19 червня 2015 року виконати ліквідаційну процедуру, надати суду звіт про виконану роботу, всі докази, що свідчать про виконання ліквідаційної процедури.

07 липня 2014 року до суду надійшло клопотання ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" в м. Харкові про виключення з ліквідаційної маси майна, що належить ОСОБА_4, яке перебуває в заставі за підставами, не пов`язаними із здійсненням такою особою підприємницької діяльності, а саме: легкового автомобіля марки LEXUS LX 470, 2007 року випуску, універсал - В, об`єм двигуна 4664, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 09.10.2014р. у справі № 922/1729/14 відмовлено в задоволенні клопотання ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" про виключення з ліквідаційної маси майна, що належить ОСОБА_4

Відмовляючи у задоволенні клопотання, господарський суд вважав, що заявником не доведено наявність правових підстав для задоволення клопотання про виключення майна з ліквідаційної маси.

Судова колегія Харківського апеляційного гопсодарського суду вважає правомірними такі висновки місцевого господарського суду, враховуючи наступне.

Відповідно до статті 91 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство) одночасно з прийняттям заяви про порушення справи про банкрутство фізичної особи господарський суд накладає арешт на майно фізичної особи, за винятком майна, на яке згідно із законодавством України не може бути звернено стягнення, та майна, що перебуває в заставі з підстав, не пов'язаних із здійсненням такою особою підприємницької діяльності.

Згідно з додатком до Закону України "Про виконавче провадження" із змінами та доповненнями в редакції від 21.04.1999р. за № 606 визначено перелік видів майна громадян, на яке не може бути звернено стягнення. Відповідно до цього додатку нерухоме майно фізичної особи не входить до переліку майна, на яке не може бути звернено стягнення.

Тобто, з часу прийняття судом постанови про визнання боржника банкрутом продажу у ліквідаційній процедурі підлягає все майно громадянина-підприємця, за винятком майна, що не включається до складу ліквідаційної маси та майна, що перебуває в заставі з підстав, не пов'язаних із здійсненням такою особою підприємницької діяльності, і продаж цього майна громадянина-підприємця здійснюється саме ліквідатором.

Відповідно до статті 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження, зокрема, приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; проводить інвентаризацію та оцінку майна банкрута.

Статтею 91 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" господарський суд має право за вмотивованим клопотанням фізичної особи та інших учасників провадження у справі про банкрутство, виключити із складу ліквідаційної маси майно фізичної особи, на яке згідно з цивільним процесуальним законодавством може бути звернено стягнення, якщо майно є неліквідним чи дохід від реалізації якого істотно не вплине на задоволення вимог кредиторів. Загальна вартість майна фізичної особи, яка виключається із складу ліквідаційної маси відповідно до положень цієї частини, не може перевищувати шести з половиною тисяч гривень.

Як вбачається з матеріалів справи між "Державний експотрно-імпортний банк" в особі філії в м. Харкові та ОСОБА_4 укладено кредитний договір № 6807С5 від 05.02.2007р. для придбання автомобіля LEXUS LX 470, 2007 року випуску. Забезпеченням виконання зобов'язань за кредитом є застава автомобіля LEXUS LX 470, 2007 року випуску. 05.02.2007р. між "Державний експотрно-імпортний банк" в особі філії в м. Харкові та ОСОБА_4 укладено договір застави № 6807Z9, відповідно до умов якого в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 6807С5 від 05.02.2007р. з ОСОБА_4 передає банку в заставу автомобіль LEXUS LX 470, 2007 року випуску.

Заявляючи клопотання про виключення майна (автомобіля LEXUS LX 470, 2007 року випуску) з ліквідаційної маси, банк посилається на те, що майно, яке він просить виключити з ліквідаційної маси перебуває у заставі з підстав, не пов'язаних з підприємницькою діяльністю, тому відповідно до п. 8 статті 90 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" повинно бути виключено з ліквідаційної маси.

Судова колегія Харківського апеляційного господарського суду вважає правомірним висновок господарського суду першої інстанції про помилковість позиції банку щодо невикористання вищезазначено майна у підприємницькій діяльності боржника, зважаючи на таке.

Як свідчать матеріали справи, 01 березня 2007 року, на підставі наказу № 1 від 01.0.2007 р. ФОП ОСОБА_4 "Про використання легкового автомобіля в господарській діяльності ФОП ОСОБА_4", зазначене рухоме майно використовується ним для здійснення підприємницької діяльності, та виконання господарської діяльності ФОП ОСОБА_4, а саме для прискорення вирішення питань, які виникають під час здійснення господарських та фінансових операцій, перевезення малих партій товару, відряджень, інших подорожей та ділових зустрічей необхідних для ведення підприємницької діяльності. До того ж ліквідатора було повідомлено, що у бухгалтерських документах ФОП ОСОБА_4, ведеться облік, та повністю відображається порядок отримання та списання коштів, які направляються на оплату палива, матеріалів, обладнання, технічний огляд LEXUS LX 470, 2007 року випуску.

Ліквідатором, на підтвердження того, що автомобіль використовується у підприємницькій діяльності ФО-П ОСОБА_4 надано низку документів, зокрема Договір № 47/07, укладений 12 березня 2007 року між ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_5 на технічне обслуговування і ремонт автомобіля, на підставі якого було проведено технічне обслуговування, в тому числі зміну деталей рухомого майна - легкового автомобіля LEXUS LX 470, 2007 року випуску; договір оренди автомобіля від 01.07.2009 р., укладеного між ФОП ОСОБА_4 (Орендодавець по Договору) та ПП "Союзбит.Сервіс" (Орендар по Договору), умовами якого передбачено, що Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування легковий автомобіль LEXUS LX 470, чорний, державний номер НОМЕР_2. До цього договору було надано також акти приймання-передачі за договором, підписані сторонами договору. Крім того, до матеріалів справи надано низку подорожніх листів службового автомобіля за період з 01 березня 2007р. по 30.06.2009р., в яких зазначено про використання автомобіля LEXUS LX 470, чорний, державний номер НОМЕР_2 з фіскальними чеками на використане пальне.

Отже, факт використання автомобіля LEXUS LX 470 у підприємницькій діяльності боржника підтверджується матеріалами справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 52 ЦК України фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно з законом не може бути звернено стягнення.

Судова колегія вважає безпідставним твердження заявника апеляційної скарги про те, що кредитний договір № 6807С5 від 05.02.2007р. для придбання автомобіля LEXUS LX 470, 2007 року випуску є споживчим кредитом. Зазначене твердження апелянта спростовується положеннями договору застави, а саме : п.2.1.4 договору застави № 6807Z9 (належним чином завірена копія знаходиться в матеріалах справи матеріали окремого оскарження ухвали господарського суду Харківської області від 09.10.2014р. у справі № 922/1729/14 а.с. 4-6) сторонами закріплено, що заставодержатель має право звернути стягнення на предмет застави або його частину згідно з чинним законодавством України у випадку в*) проти заставодавця порушено провадження у справі про банкрутство або прийнято рішення про припинення діяльності (*у випадку здійснення ним підприємницької діяльності). Тобто зазначені положення договору передбачають фактичну згоду банку на реалізацію предмета застави у ліквідаційній процедурі ФОП ОСОБА_4 ( у разі здійснення ним підприємницької діяльності).

Крім того, вартість вказаного майна, яке банк просить виключити з ліквідаційної маси, значно перевищує шість з половиною тисяч гривень, яке можна виключити з ліквдіаційної маси відповідно до п. 9 статті 90 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визання його банкрутом".

Судова колегія вважає правомірним висновок господарського суду першої інстанції про відсутність порушень інтересів Банку в даному випадку, оскільки кошти, отримані від реалізації зазначеного майна в ліквідаційній процедурі, будуть направлені на задоволення вимог кредитора за зобов'язаннями, які забезпечує це майно - ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" в м. Харкові.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає ухвалу господарського суду Харківської області від 09.10.2014 р. у справі № 922/1729/14 в частині відмови в задоволенні клопотання ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" в м. Харкові про виключення майна з ліквідаційної маси такою, що прийнята при повному дослідженні обставин справи та відповідає нормам матеріального і процесуального права.

Стосовно відмови господарського суду Харківської області у задоволенні клопотання банку про призначення експертизи, судова колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" в м. Харкові звернувся до господарського суду Харківської області з клопотанням про призначення у справі № 922/1729/14 технічної експертизи документів та почеркознавчої експертизи, проведення яких просить доручити Харківському науково-дослідному інституту судових експертах ім. засл. професора М.С. Бокаріуса. У клопотанні наведено перелік питань, які Банк пропонує поставити на вирішення експертиз. Клопотання обгрунтоване тим, що Банк, ознайомившись з матеріалами, що надані ліквідатором, виявив ряд невідповідностей і зазначає, що справжність цих документів викликає сумніви. Зазначає, що підписи на документах, наданих ліквідатором в обгрунтування доводів використання спірного автомобіля в підприємницькій діяльності боржника, вчинені неуповноваженою особою ОСОБА_4, що викликає у нього сумніви у справжності вказаних документів, а саме: наказу № 1 від 01.03.2014р. ФОП ОСОБА_4, подорожних листів службового легкового автомобіля за період з 01.03.2007р, по 30.09.2009р., договору оренди легкового автомобіля від 12.03.2007р., замови-наряду від 14.07.2007р.; від 15.07.2008р. Банк пропонував поставити питання щодо часу виконання зазначених документів, статі особи, яка їх підписала, одноосібності підписання документів.

Відповідно до п. 1 ст. 41 ГПК України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Положеннями ч. 2 п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року № 4 "Про деякі питання практики призначення судових експертиз" передбачено, судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ФОП ОСОБА_4 визнає справжність вказаних документів та те, що він їх підписував. При цьому, судова колегія звертає увагу на те, що до подорожних листів службового легкового автомобіля за період з 01.03.2007р. по 30.06.2009р. долучені також копії чеків та квитанцій, у яких чітко вказано дату проведення платежу.

Зважаючи на вищевикладене, судова колегія вважає, що місцевим господарським судом правомірно відмовлено у задоволенні клопотання банку про призначення експертизи.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді справи та не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали у даній справі, у зв'язку з чим ухвалу господарського суду Харківської області від 09.10.14 у справі № 922/1729/14 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, п.1 ч.1 ст.103, ст.ст. 105, 106 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 09.10.14 у справі № 922/1729/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 01.12.2014р.

Головуючий суддя Здоровко Л.М.

Суддя Плахов О.В.

Суддя Шутенко І.А.