Ухвала суду № 41642103, 01.12.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

_______________

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

0,2

01.12.14

№ 910/23054/14.

за заявою третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору Приватного акціонерного товариства «Технологічна аграрна компанія об’єднана», м.Київ по справі

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “СП Агроекс”, м.Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Українська аграрно-хімічна компанія”, м.Київ

про визнання договору поставки недійсним

Суддя Любченко М.О.

Представники сторін:

від позивача:

від відповідача:

від третьої особи:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “СП Агроекс”, м.Київ звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю “Українська аграрно-хімічна компанія”, м.Київ про визнання договору поставки недійсним.

Ухвалою від 24.10.2014р. господарського суду міста Києва порушено провадження у справі №910/23054/14.

26.11.2014р. до господарського суду міста Києва надійшла позовна заява №691 від 26.11.2014р. Приватного акціонерного товариства «Технологічна аграрна компанія об’єднана» з клопотанням про залучення вказаної особи до участі у справі в якості третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору, а також з вимогою про визнання недійсним договору поставки.

За приписами ст.26 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, можуть вступити у справу до прийняття рішення господарським судом, подавши позов до однієї або двох сторін. Про прийняття позовної заяви та вступ третьої особи у справу господарський суд виносить ухвалу. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, користуються усіма правами і несуть усі обов'язки позивача.

Згідно із п.1.5 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вступ у справу третьої особи, яка має самостійні вимоги на предмет спору, можливий тільки на підставі її позовної заяви, що повинна відповідати вимогам статей 54 - 57 Господарського процесуального кодексу України, а не за клопотанням сторін, прокурора або з ініціативи господарського суду (стаття 26 Господарського процесуального кодексу України). Питання про прийняття такої заяви, відмову в її прийнятті або про її повернення вирішується на загальних підставах згідно зі статтями 61 - 63 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Технологічна аграрна компанія об’єднана» та додані до неї документи, господарським судом встановлено наступне:

Згідно із п.2 ч.1 ст.57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів. Відповідно до ч.1 ст.56 вказаного Кодексу України позивач, прокурор чи його заступник зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.

Тобто, належними доказами направлення на адресу сторін позову та доданих до нього документів є описи вкладення.

Такі приписи згаданих норм мають на меті забезпечення, як конституційних засад змагальності сторін та рівності усіх учасників процесу перед законом і судом (п.п.2, 4 ч.3 ст.129 Конституції України), так і аналогічних приписів ст.ст.4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України.

Відтак, на стадії прийняття позовної заяви до розгляду та порушення провадження у справі суд має бути впевненим у тому, що зазначені засади не були порушені заявником позову.

Згідно із ч.2 ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Як вказувалось вище, у даному випадку такими належними доказами надіслання копій позовної заяви з доданими до неї всіма документами сторонам є описи вкладення відправленої поштової кореспонденції, засвідчені підписами працівника відділення поштового зв’язку та відбитками календарного штемпеля цього відділення.

За змістом п.61 Правил надання поштового зв’язку, затверджених Постановою №270 від 05.03.2009р. Кабінету Міністрів України, у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв'язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися.

Проте, як встановлено судом, в якості доказу виконання обов’язку, передбаченого п.2 ч.1 ст.57 Господарського процесуального кодексу України, Приватним акціонерним товариством «Технологічна аграрна компанія об’єднана» до матеріалів позову надано фіскальні чеки №7711 від 26.11.2014р., №7710 від 26.11.2014р. та описи вкладення №0103245784949 від 26.11.2014р., №0103245784973 від 26.11.2014р. При цьому, в описі вкладення щодо направлення поштової кореспонденції на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю “СП Агроекс” відсутні жодні відомості щодо змісту предметів чи документів, направлення яких підтверджує зазначений поштовий документ.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що опис вкладення №0103245784949 від 26.11.2014р. не є належним доказом виконання Приватним акціонерним товариством «Технологічна аграрна компанія об’єднана» вимог ст.56, 57 Господарського процесуального кодексу України щодо направлення на адресу позивача за первісним позовом всіх доданих до позовної заяви документів, оскільки з нього судом не вбачається інформації щодо направлення на адресу зазначеного учасника судового процесу поданої до суду позовної заяви.

Як випливає з вимог ч.1 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок третьої особи направити позивачу, прокурору, відповідачу копії всіх доданих до позовної заяви документів не залежить від того чи є у наявності в учасників судового процесу дані документи.

Будь-яких інших доказів направлення на адресу позивача за первісним позовом позову та всіх доданих до нього документів Приватним акціонерним товариством «Технологічна аграрна компанія об’єднана» не представлено.

При цьому, п.4 ч.1 ст.65 Господарського процесуального кодексу України надає можливість судді витребувати від сторін лише ті документи, які можуть бути необхідні саме для вирішення спору.

Документи, що підтверджують надсилання сторонам копії позовної заяви третьої особи з усіма додатками безпосередньо не пов’язані з розглядом спору та забезпеченням його правильного і своєчасного вирішення.

Як зазначено у ст.38 Господарського процесуального кодексу України, суд обмежений у праві самостійного витребування доказів. Тому суд у разі порушення позивачем ст.57 Господарського процесуального кодексу України не має права скористатися приписами ст.ст.38, 65 Господарського процесуального кодексу України, а навпаки є зобов’язаним виконати вимоги ст.63 зазначеного Кодексу України.

За приписами п.6 ч.1 ст.63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву та додані до неї документи без розгляду у випадку неподання доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Крім того, відповідно до п.3 ч.1 ст.57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються, зокрема, документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Згідно із ст.ст.1, 2 Закону України «Про судовий збір» судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів і включається до складу судових витрат. Платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду.

Статтею 4 вказаного Закону України встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» мінімальна заробітна плата з 01.01.2014р. становить 1218 грн.

За приписами ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір встановлюється у розмірі 2% ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати (1 827 грн.) та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат (73 080 грн.). З позовних заяв немайнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1 мінімальної заробітної плати (1 218 грн.).

Отже, заявник мав сплатити судовий збір в розмірі 1 218 грн. (як за 1 вимогу немайнового характеру).

Проте, як встановлено судом, Приватним акціонерним товариством «Технологічна аграрна компанія об’єднана» до матеріалів позову надано квитанцію №1158748 від 26.11.2014р., яка підтверджує сплату позивачем судового збору за розглядуваним позовом у розмірі 12,18 грн. (дванадцять гривень, 18 коп.) Будь-яких інших доказів на підтвердження сплати судового збору у встановленому законом розмірі Приватним акціонерним товариством «Технологічна аграрна компанія об’єднана» не надано.

Наразі, господарський суд зазначає, що Приватне акціонерне товариство «Технологічна аграрна компанія об’єднана» не входить до переліку осіб, звільнених від сплати судового збору відповідно ст.5 Закону України «Про судовий збір».

За приписами п.4 ч.1 ст.63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву та додані до неї документи без розгляду у випадку неподання доказів сплати судового збору у передбаченому порядку та розмірі.

За таких обставин, у зв’язку з ненаданням третьою особою належних доказів направлення сторонам копії позову та всіх доданих до нього документів (опису вкладення), приймаючи до уваги відсутність доказів сплати судового збору у встановленому законом розмірі, враховуючи приписи ст.57, п.4, 6 ч.1 ст.63 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява та додані до неї документи підлягають поверненню заявнику без розгляду.

За приписами ч.3 ст.63 Господарського процесуального кодексу України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.

Враховуючи викладене, керуючись ст.26, ст.57, п.6 ч.1 ст.63, ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд –

УХВАЛИВ:

Повернути позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Технологічна аграрна компанія об’єднана» про визнання недійсним договору поставки та додані до неї документи заявнику без розгляду.

Роз’яснити Приватному акціонерному товариству «Технологічна аграрна компанія об’єднана», що повернення позовної заяви третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору без розгляду не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.

Суддя Любченко М.О.