Ухвала суду № 41641230, 01.12.2014, Апеляційний суд Рівненської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 грудня 2014 року м. Рівне

1 грудня 2014 року місто Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області у складі: головуючого Буцяка З.І.,

суддів Боймиструка С.В., Гордійчук С.О.;

секретар судового засідання Демчук Ю.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду в м. Рівному цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства „Фортуна-банк" на ухвалу Кузнецовського міського суду від 13 жовтня 2014 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на рішення державного виконавця,

в с т а н о в и л а :

29 вересня 2014 року ОСОБА_1 звернувся в суд зі скаргою на постанову державного виконавця про відмову у відкритті виконавчого провадження.

Ухвалою Кузнецовського міського суду від 13 жовтня 2014 року скаргу задоволено частково. Постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження від 12 вересня 2014 року, винесену державним виконавцем Відділу ДВС Подільського районного управління юстиції у м. Києві у виконавчому провадженні № 44650109, визнано неправомірною та скасовано.

В поданій на цю ухвалу апеляційній скарзі ПАТ „Фортуна-банк" посилалося на те, що ухвала Кузнецовського міського суду від 29 серпня 2014 року, якою був накладений арешт на грошові кошти банку в сумі 211 085,71 грн. не є виконавчим документом, оскільки не відповідає вимогам ст. 18 Закону України „Про виконавче провадження".

В той же час рішенням Кузнецовського міського суду від 30 вересня 2014 року з ПАТ „Фортуна-банк" стягнено 189 059,65 грн. Стягнута за цим рішенням сума є неспівмірно меншою від суми, на яку накладено арешт, що порушує права апелянта.

Покликаючись на ці обставини, а також на ст. ст. 18 і 19 Закону України „Про виконавче провадження", ПАТ „Фортуна-банк" ухвалу місцевого суду вважало незаконною та необґрунтованою і просило апеляційний суд її скасувати.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з'явилися в судове засідання, перевіривши подані докази та доводи апелянта, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що позивачі ОСОБА_2 і ОСОБА_1 звернулися в суд з позовом до ПАТ „Фортуна-банк" про визнання дій протиправними, стягнення заборгованості, відсотків, пені та процентів за прострочення виконання грошового зобов'язання на загальну суму 211 085,71 грн. З метою забезпечення цього позову ухвалою Кузнецовського міського суду від 29 серпня 2014 року відповідну заяву ОСОБА_2 і ОСОБА_1 було задоволено: на грошові кошти ПАТ „Фортуна-банк" накладено арешт у розмірі 211 085,71 грн. (а. с. 14).

Пунктом 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз'яснено, що згідно з п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Відповідно до частин 9 та 10 ст. 153 ЦПК України ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень. У разі забезпечення вимог заявника заставою ухвала про забезпечення позову звертається до виконання негайно після внесення предмета застави в повному розмірі. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Таким чином, доводи апелянта про невідповідність суми забезпечення позову позовним вимогам, а також про те, що ухвала суду про забезпечення позову не є виконавчим документом, на увагу не заслуговують, оскільки не відповідають фактичним обставинам справи та суперечать п. 2 ч. 2 ст. 17 Закону України „Про виконавче провадження".

Ухвалу Кузнецовського міського суду від 29 серпня 2014 року про забезпечення позову та відповідну заяву позивачами було подано на примусове виконання до Відділу ДВС Подільського районного управління юстиції у м. Києві за місцем знаходженням відповідача ПАТ „Фортуна-банк".

Статтею 17 Закону України „Про виконавче провадження" визначено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи: 1) виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті; 2) ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, кримінальних провадженнях та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 3) судові накази; 4) виконавчі написи нотаріусів тощо.

Частиною 1 ст. 18 Закону України „Про виконавче провадження" передбачено, що у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо; резолютивна частина рішення; дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Згідно з п. 6 ч.1 ст. 26 Закону України „Про виконавче провадження" державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим ст. 18 цього Закону.

З постанови державного виконавця Відділу ДВС Подільського районного управління юстиції у м. Києві про відмову у відкритті виконавчого провадження від 12 вересня 2014 року вбачається, що у відкритті провадження з примусового виконання ухвали Кузнецовського міського суду від 29 серпня 2014 року про забезпечення позову державним виконавцем було відмовлено з підстави, передбаченої п. 6 ч. 1 ст. 26 Закону України „Про виконавче провадження" (а. с. 2-3).

Проте яким саме вимогам статті 18 Закону України „Про виконавче провадження" не відповідає ухвала Кузнецовського міського суду від 29 серпня 2014 року про забезпечення позову державний виконавець не зазначив.

Статтею 1 Закону України „Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

На виконання покладених обов'язків державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець повинен здійснювати заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом. Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну (ст. 11 Закону).

Таким чином, державний виконавець у процесі виконання ухвали про забезпечення позову вправі у межах наданих йому законом повноважень витребувати у боржника необхідні відомості для здійснення виконавчого провадження.

Натомість згідно з ч. 5 ст. 153 ЦПК України про вжиття заходів забезпечення позову суд постановляє ухвалу, в якій зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання, порядок виконання, розмір застави, якщо така призначена.

Однак норми зазначеної статті не містять вимог щодо наявності у процесуальних документах і судових рішеннях конкретних даних, які стосуються ідентифікації фізичної чи юридичної особи-боржника.

Тому з урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що місцевий суд, повно і всебічно з'ясувавши всі дійсні обставини даної справи та виконавши інші вимоги цивільного судочинства, постановив оскаржувану ухвалу з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підстав для її скасування та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж доводів останньої, апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 303, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Фортуна-банк" відхилити.

Ухвалу Кузнецовського міського суду від 13 жовтня 2014 року залишити без змін.

Ухвала Апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення. Вона може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді: