Постанова № 41638786, 26.11.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2014 року Справа № 876/8117/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді - Мікули О.І.,

суддів - Курильця А.Р., Кушнерика М.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Департаменту соціальної політики виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради на постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 30 квітня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про визнання дій неправомірними, стягнення недоплаченої суми одноразової компенсації інвалідам внаслідок Чорнобильської катастрофи, -

в с т а н о в и в :

01 квітня 2013 року позивач - ОСОБА_1, звернувся в суд з позовом до відповідача- Департаменту соціальної політики виконкому Івано-Франківської міської ради, в якому просив визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови в перерахунку та виплаті недоплаченої різниці в компенсаціях, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС I категорії, інваліду II групи, що не відповідає ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; зобов'язати відповідача здійснити перерахунок недоплаченої різниці в компенсаціях відповідно до вимог ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; стягнути з відповідача недоплачену різницю в компенсаціях у розмірі 16435,20 грн.

Постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 30 квітня 2013 року позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії Департаменту соціальної політики виконкому Івано-Франківської міської ради щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті одноразової компенсації за шкоду здоров'ю відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з розміру мінімальної заробітної плати за 2012 рік. Зобов'язано Департамент соціальної політики виконкому Івано-Франківської міської ради здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 одноразову компенсацію відповідно до ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з урахуванням сум виплаченої йому такої допомоги. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Постанову звернено до негайного виконання.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тому факту, що законами України про державний бюджет України на відповідний рік Кабінету Міністрів України було надано право встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Ст.63 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" закріплює норму, якою встановлюється, що фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок державного бюджету. Виконання цього Закону залежить від фінансових ресурсів доходної частини державного бюджету України. Розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави, проте мають забезпечувати конституційне право кожного на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, гарантоване статтею 48 Конституції України. Виходячи з викладеного, Урядом були гарантовані виплати окремих видів компенсацій, доплат і допомоги, у розмірах визначених постановами Кабінету Міністрів України. Таким чином, вимоги позивача є безпідставними. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд відповідно до положень п.3 ч.1 ст. 197 КАС України розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки апеляційну скаргу подано на постанову суду першої інстанції, яка прийнята в порядку скороченого провадження за результатами розгляду справи, передбаченої п.2 ч.1 ст.183-2 КАС України.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а оскаржувану постанову скасувати з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії, що підтверджується посвідченням НОМЕР_1, виданим Івано-Франківською ОДА 30 вересня 2002 року (а.с.5).

До 31 липня 2012 року позивач перебував на обліку в Департаменті соціальної політики виконкому Івано-Франківської міської ради як інвалід III групи, інвалідність якого пов'язана з виконанням обов'язків військової служби щодо ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

31 липня 2012 року ОСОБА_1 після повторного огляду МСЕК встановлено II групу інвалідності, яка пов'язана з виконанням обов'язків військової служби щодо ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК серії 10 ААА №909233 (а.с.6).

ОСОБА_1 звернувся в Департамент соціальної політики виконкому Івано-Франківської міської ради з заявою про виплату недоплаченої різниці в компенсаціях, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у зв'язку з встановленням йому II групи інвалідності.

Листом №С\598 від 21 березня 2013 року Департамент соціальної політики виконкому Івано-Франківської міської ради відмовив заявнику в задоволенні вищевказаної заяви, мотивуючи це тим, що ОСОБА_1 як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС при встановленні II групи інвалідності, яка пов'язана з виконанням обов'язків військової служби щодо ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, нараховано та виплачено різницю в компенсаціях за шкоду заподіяну здоров'ю в розмірі 94,80 грн.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що при розрахунку одноразової компенсації за шкоду здоров'ю застосуванню підлягають положення ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не положення Постанови Кабінету Міністрів України №836 від 26 липня 1996 року "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильними, виходячи з наступного.

Згідно зі ст.48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, виплачується в таких розмірах: інвалідам І групи - 60 мінімальних заробітних плат; інвалідам II групи - 45 мінімальних заробітних плат; інвалідам III групи - 30 мінімальних заробітних плат. У разі встановлення інвалідності вищої групи інвалідам виплачується різниця у компенсаціях.

Постановою Кабінету Міністрів України №836 від 26 липня 1996 року "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" встановлені абсолютні розміри спірної компенсації, які є відмінними від передбачених вищевказаним Законом.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями ч.4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що при розрахунку спірної компенсації позивачеві застосуванню підлягає ст.48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не постанова Кабінету Міністрів України, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.

Покликання апелянта на відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" розмірів щорічної грошової допомоги на оздоровлення як на причину невиконання покладених на нього зобов'язань колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Дана правова позиція суду узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, який у своєму рішенні від 08 листопада 2005 року в справі "Кечко проти України" зазначив, що держава самостійно визначає, які надбавки виплачувати своїм працівникам з бюджету. Держава може вводити, припиняти або закінчувати виплату цих надбавок. Проте, якщо правове положення, що діє, передбачає виплату певних надбавок, і дотримані всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в цих виплатах, поки відповідне положення є таким, що діє (п. 23). Одночасно Європейський Суд з прав людини не прийняв аргумент уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність засобів як на причину невиконання своїх зобов'язань (п. 26).

Відповідно до ч.2 ст.8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог в частині визнання дій відповідача неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 одноразової компенсації відповідно до ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з урахуванням сум виплаченої йому такої допомоги. Колегія суддів звертає увагу на відсутність підстав для визначення в судовому порядку конкретного розміру допомоги, оскільки такий повинен визначатися саме органами соціального захисту населення, а не судом.

Таким чином, доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Разом з тим, судом помилково допущено винесену постанову до негайного виконання в повному обсязі, оскільки у розглядуваному випадку відсутні підстави для застосовування приписів п.1 ч.1 ст.256 КАС України.

За таких обставин судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Наведене в силу вимог ст. 202 КАС України є підставою для скасування постанови, що оскаржується, та прийняття нового рішення у справі.

Керуючись ст.ст. 195, 197, п.3 ч.1 ст.198, п.4 ч.1 ст.202, ч. 2 ст.205, 207, 254 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Департаменту соціальної політики виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради задовольнити частково, постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 30 квітня 2013 року у справі №344/4775/13-а, 2а-344/423/13 в частині негайного виконання скасувати.

У решті постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 30 квітня 2013 року у справі №344/4775/13-а, 2а-344/423/13 залишити без змін.

Стягнути з Департаменту соціальної політики виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 36 грн. 54 коп. за реквізитами: одержувач -Державний бюджет Галицького району м. Львова, код ЄДРПОУ - 38007573, рахунок - 31219206781004, банк одержувача - ГУДКУ у Львівській області, МФО банку - 825014, призначення платежу - судовий збір за подання апеляційної скарги, код - 34668371.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О.І. Мікула

Судді А.Р. Курилець

М.П. Кушнерик