Ухвала суду № 41638274, 08.07.2014, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 1305/2244/12 Головуючий у 1 інстанції: Малахова-Онуфер А.М.

Провадження № 11/783/229/14 Доповідач: Олексієнко М. Ю.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2014 року колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Львівської області в складі :

головуючого-судді - ОЛЕКСІЄНКО М.Ю.

суддів - ДАНКА В.В., КОБЗАРА В.М.

при секретарі - ЛУЦІВУ М.С.

з участю прокурора - ДОБРОВОЛЬСЬКОГО П.О.

потерпілої - ОСОБА_1

законного представника потерпілої - ОСОБА_2

представника потерпілої - адвоката - ОСОБА_3

захисника - ОСОБА_4

та засудженого - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові кримінальну справу за апеляційними скаргами прокурора, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Городоцького районного суду Львівської області від 28 березня 2014 року,

в с т а н о в и л а :

Цим вироком:

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та житель АДРЕСА_1, українець, громадянин України, з середньою спеціальною освітою, не одружений, працюючий охоронцем ФОП «ОСОБА_14», раніше не судимий,

засуджений за ч.1 ст. 286 КК України на два роки виправних робіт за місцем його роботи з відрахуванням із суми заробітку в доход держави у розмірі 20% щомісячно з позбавленням права керувати транспортними засобами на два роки.

Запобіжний захід ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили залишено попередню - підписку про невиїзд з постійного місця проживання.

Вирішено питання з речовими доказами та судовими витратами.

ОСОБА_5 визнаний винуватим у тому, що він 24 травня 2012 року в 22 годині, керуючи автомобілем марки «Volkswagen Golf» р.н. НОМЕР_2 по вул. Перемишльській, 18 у м.Городку Львівської області у напрямку с.Шегині Мостиського району Львівської області, грубо порушив вимоги п.п.1.2, 1.3, 1.5, 2.3 «б», 11.2, 12.2, 12.3 та горизонтальної дорожньої розмітки 1.1 (вузька суцільна лінія) розділу 34 «Дорожня розмітка» Правил дорожнього руху України і, зокрема, був неуважним до дорожньої обстановки, її змін, не рухався якнайближче до правого краю проїзної частини дороги, у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості не рухався з такою швидкістю, при якій мав би змогу зупинити керований ним транспортний засіб у межах видимості дороги з моменту як неповнолітня ОСОБА_1 розпочала переходити через дорогу, що ліворуч по ходу його руху, не вжив заходів до зменшення швидкості аж до зупинки керованого ним транспортного засобу, перетнув вузьку суцільну лінію горизонтальної дорожньої розмітки та виїхав на смугу зустрічного руху, де здійснив наїзд на потерпілу, як наслідок, спричинив їй закриті переломи лівої великогомілкової і правої малогомілкової кісток в середній третині, черепно-мозкову травму у вигляді струсу головного мозку, синець в середній третині лівої гомілки по зовнішній поверхні, садна на грудях справа, в поперековій ділянці, на тильній поверхні лівої кисті, в ділянці правого ліктьового суглобу, на обох плечах, на черевній стінці справа, на задній поверхні правого стегна в нижній третині, в ділянці правого променево-зап'ясного суглобу, правого передпліччя, рану на задній поверхні правого стегна в середній третині, що відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості по ознаці тривалого розладу здоров'я.

На вказаний вирок прокурор, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій, не оспорюючи кваліфікацію дій засудженого, фактичних обставин справи та доведеність винуватості засудженого, просить вирок суду скасувати у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого через м'якість та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_5 покарання за ч.1 ст. 286 КК України у виді 2 років обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на три роки.

В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що суд, приймаючи рішення про призначення ОСОБА_5 покарання у виді виправних робіт, не надав правової оцінки ступеню тяжкості, характеру суспільної небезпеки і обставинам вчиненого засудженим злочину, поведінці ОСОБА_5 після його вчинення. Зокрема, суд не врахував, що в ході судового розгляду засуджений свою вину у вчиненні злочину не визнав, у вчиненому не розкаявся, жодних матеріальних чи моральних збитків неповнолітній потерпілій не відшкодував, не вибачився перед нею. Поведінка засудженого в ході досудового розслідування та судового розгляду, зокрема, відмова у засвідченні своїм підписом процесуальних документів, складених за результатами проведення слідчих дій, у яких він брав участь, намагання перекласти вину за вчинення злочину на іншого водія та на потерпілу, щоб виправдати себе, відсутність каяття за вчинене, свідчить про підвищену суспільну небезпеку особи засудженого, неможливість його виправлення та перевиховання, відбуваючи покарання у виді виправних робіт, оскільки ОСОБА_5 не усвідомив наслідки вчиненого ним злочину, не зробив належних висновків, що може призвести до вчинення ним нових злочинів.

Захисник ОСОБА_4 в інтересах засудженого просить вирок Городоцького районного суду Львівської області від 28 березня 2014 року скасувати, а кримінальну справу скерувати прокурору для організації додаткового розслідування.

Вважає вказаний вирок незаконним внаслідок однобічності та неповноти досудового та судового слідства, невідповідності висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, істотного порушення кримінально-процесуального закону, тому такий підлягає скасуванню. Так, судом було допущено порушення права підсудного на захист, оскільки під час досудового слідства ОСОБА_5 не захищався від такого обвинувачення, як спричинення потерпілій перелому правої ноги, скоєння злочину в іншому місці, порушення інших норм Правил дорожнього руху і дані обставини не досліджувались досудовим слідством. Відмовляючи у скеруванні справи на додаткове розслідування, суд вказав про можливість з'ясувати неповноту слідства у суді, а при намаганні захисту з'ясувати її в ході розгляду справи, відмовився це робити. Висновки суду суперечать самі собі та вказують на пряме порушення судом прав підсудного на захист. Покликається, що суд при постановленні вироку вийшов за межі пред'явленого обвинувачення, на власний розсуд змінив обвинувачення і вказав інші дані про місце події, які не були предметом розгляду на досудовому слідстві та під час судового розгляду справи. Крім того, вважає, що судом були допущені і порушення кримінально-процесуального закону при призначенні і проведенні у суді додаткової експертизи. Поза увагою суду залишились і інші нез'ясовані факти, що свідчить про однобічність, неповноту та необ'єктивність як досудового, так і судового слідства.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, пояснення потерпілої та її представників на підтримання апеляційної скарги прокурора та залишення без задоволення апеляційної скарги захисника ОСОБА_4, думку захисника та пояснення засудженого на підтримання апеляційної скарги захисника та залишення без задоволення апеляційної скарги прокурора, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги прокурора та захисника не підлягають задоволенню з таких підстав.

Висновок суду про доведеність винуватості засудженого ОСОБА_5 у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України при обставинах наведених у вироку суду, відповідає фактичним даним кримінальної справи і повністю підтверджується сукупністю перевірених судом першої інстанції доказів.

Як достовірно встановлено в справі, ОСОБА_5 24 травня 2012 року в 22 годині при керуванні автомобілем марки «Volkswagen Golf» р.н. НОМЕР_2 по вул. Перемишльській, 18 у м.Городку Львівської області у напрямку с.Шегині Мостиського району Львівської області грубо порушив Правила безпеки дорожнього руху, скоїв наїзд на неповнолітню ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, спричинивши потерпілій тілесні ушкодження середньої тяжкості за ознаками тривалого розладу здоров'я.

На досудовому слідстві, в суді першої інстанції засуджений своєї вини не визнав, пояснивши, що цього злочину не вчиняв, наїзд на ОСОБА_1 вчинив водій зустрічного автомобіля, а потім вже сталось зіткнення потерпілої з його, ОСОБА_5, автомобілем, що докази його винуватості зібрані з порушенням вимог кримінально-процесуального законодавства.

Суд першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно, всупереч доводам апелянтів, розглянув усі докази по даній справі з позиції достовірності та допустимості і оцінив їх в сукупності, правильно кваліфікувавши дії ОСОБА_5 за ч.1 ст. 286 КК України та обрав покарання у виді двох років виправних робіт за місцем його роботи з відрахуванням з суми заробітку в доход держави у розмірі 20% щомісячно з позбавленням права керувати транспортними засобами на два роки.

При цьому висновок суду про доведеність винуватості засудженого у вчиненні зазначеного у вироку злочину відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується зібраними у справі та перевіреними в судовому засіданні доказами і є обґрунтованим.

Зазначена кваліфікація злочинних дій ОСОБА_5 за ч.1 ст. 286 КК України апелянтом - державним обвинувачем не оспорюється. Згаданий апелянт подав апеляційну скаргу щодо призначеного ОСОБА_5 покарання з підстав, що суперечать вимогам ст. 65 КК України.

Призначаючи покарання ОСОБА_5, на думку колегії суддів, суд вірно врахував характер і тяжкість вчиненого ним злочину, його наслідки, особу винного, що вперше притягається до кримінальної відповідальності, характеристики за місцем праці та проживання та обрав йому покарання в межах санкції ч.1 ст. 286 КК України у виді виправних робіт за місцем його роботи з відрахуванням з суми заробітку в доход держави у розмірі 20% щомісячно з позбавленням права керувати транспортними засобами на два роки.

Покликання прокурора в поданій апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції при призначенні покарання ОСОБА_5 обрав надто м'який вид покарання, в результаті чого згаданий вирок у цій частині є незаконним, таким, що не відповідає тяжкості вчиненого та особі засудженого, є безпідставним, оскільки, призначаючи покарання засудженому, суд врахував всі обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для виправлення та попередження нових злочинів.

На думку колегії суддів, призначене ОСОБА_5 покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, відповідає вимогам ст. 65 КК України, тому підстав для його обтяження, а отже і для задоволення апеляційної скарги прокурора, не вбачає.

Разом з тим, на думку колегії суддів, не вбачається і підстав до задоволення апеляційної скарги захисника про скерування даної кримінальної справи для проведення додаткового розслідування.

Покликання захисника на те, що судом першої інстанції не взято до уваги порушення права підсудного на захист, що той не захищався від такого обвинувачення, як спричинення потерпілій перелому правої ноги, не заслуговують на увагу колегії суддів, оскільки державний обвинувач в ході розгляду справи 12 лютого 2014 року змінив - доповнив обвинувачення ОСОБА_5 щодо спричинення потерпілій ОСОБА_1 у ДТП ще й перелому малогомілкової кістки правої ноги, а оскільки у зміненому обвинуваченні, як і в деяких документах справи було помилково вказано місце вчинення дорожньо-транспортної події, яка сталась з вини ОСОБА_5, - вул. Перемишлянська у м.Городок, яка мала місце по вул. Перемишльській у м.Городку, додатково змінив обвинувачення засудженому 12 березня 2014 року, уточнивши місце вчинення ДТП. Крім того, у матеріалах справи (т.1 а.с.114) є лист міського голови, що у м.Городок є саме вул. Перемишльська.

Оскільки у висновку транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи № 2330/2331 від 14 жовтня 2013 року (т.2 а.с.86-88), призначеної ухвалою Городоцького районного суду Львівської області 29 травня 2013 року, з технічної точки зору причиною настання дорожньо-транспортної події - наїзду автомобіля марки марки «Volkswagen Golf» р.н. НОМЕР_2 на пішохода ОСОБА_1 є обставин, пов'язані з виїздом автомобіля під керуванням ОСОБА_5 на смугу зустрічного руху, тому обвинувачення було змінено 12 березня 2014 року і в частині зазначення порушення засудженим відповідних пунктів ПДР України.

Описка, допущена у змінених обвинуваченнях державним обвинувачем з покликанням на ст. 227 замість ст. 277 КПК України 1960 року, не може служити підставою до задоволення апеляційної скарги захисника.

Покликання захисту, що суд першої інстанції вийшов за межі пред'явленого ОСОБА_5 обвинувачення, зокрема, визнав встановленим факт, що подія мала місце на вул. Перемишльській, 18 у м.Городку Львівської області, хоча ні у пред'явленому та зміненому прокурором обвинуваченні від 13 березня 2014 року не було зазначено, що така мала місце саме біля будинку № 18, то таке, на думку колегії суддів, не впливає на об'єм обвинувачення та доведеність винуватості засудженого у вчиненому, оскільки будинок, напроти якого сталась ДТП, має № 18, в районі якого дислоковані й інші згадані у всіх матеріалах справи будівлі та установи, зокрема, магазини «Продукти», «Марлен», цілодобовий магазин - супермаркет «Барвінок», ресторан «Калина», стоянка таксі «Вояж», що є загальновідомим фактом. На дане місце події вказує і дорожній знак, будівлі, зафіксовані у фототаблицях до протоколу огляду місця події, що мала місце на вул. Перемишльській у м.Городку 24 травня 2012 року (т.1 а.с.6,14).

У сукупності з іншими зібраними у справі доказами суд першої інстанції належно оцінив показання ОСОБА_5, ґрунтуючись на повному і всебічному розгляді всіх обставин справи і правильно визнав їх такими, що не відповідають дійсності та взяв за основу вироку показання потерпілої та свідків, які підтверджуються іншими доказами.

Так, з проведеного додаткового огляду місця ДТП з водієм ОСОБА_5 (т.1 а.с.38-41) вбачається, що останній 24 травня 2012 року біля 22 години, керуючи автомобілем марки «Volkswagen Golf» р.н. НОМЕР_2, проїжджаючи через центр м.Городок відчув удар в передню ліву частину свого автомобіля і зрозумів, що здійснив наїзд на перешкоду (пішохода), проїхавши ще близько 50 метрів, зупинився. До моменту наїзду пішохода по дорозі не бачив, оскільки його увага була зосереджена на транспортних засобам, які рухались в попутному напрямку.

Аналогічні показання ОСОБА_5 давав в ході досудового розслідування та частково в судовому засіданні.

З проведеного додаткового огляду місця події з пішоходом - потерпілою ОСОБА_1 (т.1 а.с.33-37) видно, що така 24 травня 2012 року біля 22 години, вийшовши з продуктового магазину, що по вул. Перемишльській у м.Городку, напроти ресторану «Калина», мала намір перейти на протилежний бік дороги. Зупинившись на краю тротуарної доріжки, подивилась вліво і оскільки транспортні засоби з боку м.Мостиська не рухались, а справа - зі сторони м.Львова на значній відстані рухався автомобіль, вирішила, що встигне перейти дорогу і розпочала рух. Пройшовши близько половини смуги руху у напрямку м.Львова, зауважила, що автомобіль, який рухався з боку м.Львова, швидко наближається до неї, тому зупинилась, щоб відновити рух після того, як згаданий автомобіль проїде повз неї. Через дві секунди відчула удар у праву сторону свого тіла через наїзд на неї автомобіля під керуванням ОСОБА_5

Аналогічні показання потерпіла ОСОБА_1 дала і в суді першої інстанції.

Очевидець події - свідок ОСОБА_7, водій таксі «Вояж», що чекав потерпілу на стоянці, показання якого, як і засудженого та потерпілої, всебічно перевірялися в судовому засіданні, ствердив, що дівчина мала намір перейти дорогу напроти ресторану «Калина» у м.Городку, стояла на краю тротуарної доріжки, що примикає до смуги руху в напрямку до м.Львова. Пройшовши декілька метрів, зупинилась. В цей час він побачив автомобіль марки «Volkswagen Golf» білого кольору, що рухався по смузі руху, що веде до м.Шегині, зі швидкістю, на його думку, 80 км/год. Крім даного автомобіля, попутних у тому ж напрямку руху, та автомобілів, які б рухались йому назустріч, не було. Коли дівчина стояла по центру смуги руху, даний автомобіль виїхав на зустрічну смугу руху та здійснив на неї наїзд лівим переднім кутом автомобіля, а після наїзду проїхав ще близько 50 м до повної зупинки.

Висновки судово-медичного дослідження № 106/12 від 01 червня 2012 року (т.1 а.с.42-43), судово-медичної експертизи № 171/12 від 29 вересня 2012 року (т.1 а.с.66), судової автотехнічної експертизи № 1/567 від 05 жовтня 2012 року (т.1 а.с.95-98), транспортно-трасологічної експертизи № 1/610 від 05 листопада 2012 року (т.1 а.с.103-104), автотехнічного дослідження обставин і механізму ДТП № 1/264 від 25 липня 2012 року (т.1 а.с.49-52), автотехнічної експертизи № 1/566 від 05 жовтня 2012 року (т.1 а.с.76-79), комісійної судово-медичної експертизи № 123 від 16 серпня 2013 року (т.2 а.с.73-82), транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи № 2330/2331 від 14 жовтня 2013 року (т.2 а.с.86-88), комплексної судової автотехнічної, медичної і транспортно-трасологічної експертизи № 2329 від 14 жовтня 2013 року (т.2 а.с.89-91), комісійної судово-медичної експертизи № 271 від 08 січня 2014 року (т.2 а.с.135-140) належно обґрунтовані з наукової точки зору, не суперечать іншим доказам по справі, а тому суд правомірно поклав їх в основу обвинувального вироку.

Покликання апелянта, що судом допущено порушення КПК при призначенні і проведенні у суді додаткової експертизи, не заслуговують на увагу, оскільки в ході судового розгляду по справі 29 листопада 2013 року призначалась додаткова судово-медична експертиза щодо потерпілої ОСОБА_1 (т.2 а.с.129), у яку постановою суду того ж дня було внесено доповнення щодо призначення судом додаткової комісійної судово-медичної експертизи. Описка у згаданому висновку комісійної судово-медичної експертизи № 271 від 08 січня 2014 року, що така проводилась на підставі постанови суду від 20 листопада 2013 року (а правильно 29 листопада 2013 року) не може служити підставою для задоволення вимог апелянта та не спростовує висновків суду про винуватість засудженого у скоєному.

Підстав до виключення з числа доказів висновку комплексної експертизи, як одержаного незаконним шляхом, суд першої інстанції, на думку колегії суддів, теж не мав з наведених вище мотивів.

Покликання захисту, що матеріали справи не містять висновку комісійної судово-медичної експертизи № 123 від 16 серпня 2013 року, спростовуються наявним згаданим висновком у справі у т.2 а.с.73-81), що проводився комісійно до комплексної судово-автотехнічної, трасологічної та судово-медичної експертизи у складі експертів - ОСОБА_8, ОСОБА_9 ОСОБА_10 і досліджувався судом.

Доводи ж апеляційної скарги захисника, що ОСОБА_5 даного злочину не вчиняв, є надуманими та спростовуються, як його особистими частково зізнавальними показаннями в ході досудового слідства, так і показаннями потерпілої, свідків та наведеними вище доказами.

Як видно з матеріалів досудового слідства і протоколу судового засідання, органи слідства та суд дослідили у справі всі ті обставини, які могли мати значення для прийняття рішення, а тому наведені захисником та підтримані засудженим в апеляційній скарзі доводи про неповноту, однобічність та необ'єктивність при розслідуванні справи та її розгляді в суді є необґрунтованими.

Суд першої інстанції правильно прийшов до переконання про те, що дії ОСОБА_5 вірно кваліфіковані за ч.1 ст. 286 КК України, оскільки він вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілій середньої тяжкості тілесні ушкодження. Винуватість засудженого та правильність кваліфікації дій останнього в колегії суддів не викликає сумніву.

Колегія суддів при перевірці справи, не виявила допущених істотних порушень кримінально-процесуального закону чи неправильного застосування кримінального закону, які тягнули би за собою скасування чи зміну вироку або скерування справи на додаткове розслідування.

Доводи апеляційних скарг прокурора, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, та захисника ОСОБА_4 не знайшли свого підтвердження при апеляційному розгляді справи, у зв'язку з чим такі до задоволення не підлягають.

Вирок суду постановлений з дотриманням вимог глави 28 КПК України 1960 року, є законним, обґрунтованим та вмотивованим, і підстав до його скасування немає.

Керуючись ст. ст. 362, 365, 366, 377, 379 КПК України 1960 року, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційні скарги прокурора, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_4 залишити без задоволення, а вирок Городоцького районного суду Львівської області від 28 березня 2014 року відносно ОСОБА_5 - без змін.

С У Д Д І :

ОЛЕКСІЄНКО М.Ю. ДАНКО В.В. КОБЗАР В.М.