Рішення № 41637492, 24.11.2014, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/778/4911/14 Головуючий у 1 інстанції: Іжевська Н.Г.

2014 р. Суддя-доповідач: Савченко О.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

„24" листопада 2014 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Савченко О.В.

суддів: Гончар М.С., Стрелець Л.Г.

при секретарі: Книш С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Запорізький автомобілебудівний завод» в особі представника Григорєва Віталія Володимировича на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 08 жовтня 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Запорізький автомобілебудівний завод» до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, -

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2014 року ПАТ «Запорізький автомобілебудівний завод» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної шкоди, заподіяної підприємству.

У позові зазначало, що з 08.04.2011 року по 25.05.2013 року відповідач працював водієм автотранспортних засобів в відокремленому госпрозрахунковому підрозділі «Автотранспорт» ЗАТ «Запорізький автомобілебудівний завод», відкіля звільнився за власним бажанням.

Рішенням зборів акціонерів від 11.04.2011 року ЗАТ з іноземною інвестицією «Запорізький автомобілебудівний завод» перейменовано в ПАТ «Запорізький автомобілебудівний завод».

11.01.2012 року в результаті звірки фактичного залишку пального в паливних баках та залишку пального згідно подорожніх листів та чеків АЗС, за відповідачем було виявлено нестачу дизельного палива у кількості 1 000 літрів, на загальну вартість 9 564 грн.

В процесі службової перевірки обставини нестачі та причини її виникнення відповідач не пояснив, але надав на ім"я директора письмову заяву про утримання з його заробітку вартості пального, нестача якого була виявлена, в результаті із заробітної плати ОСОБА_3 до його звільнення в порядку покриття шкоди було відраховано 9303 грн.91 коп., залишок нестягнутої суми становить 260 грн. 09 коп.

24.05.2013 року в результаті чергової звірки фактичного залишку пального в паливних баках та залишку пального згідно подорожніх листів та чеків АЗС, за відповідачем було виявлено нестачу дизельного палива у кількості 1 900 літрів.

В процесі службової перевірки обставин нестачі, яка була завершена 14.06.2013 року, відповідач, який запрошувався на підприємство і після звільнення, причини її виникнення не пояснив, від підписання акту контрольного заміру та акту службового розслідування відмовився, про що був складений акт від 18.06.2013 року.

Станом на 14.06.2013 року вартість нестачі пального становить 18 887 грн. 52 коп.

Отже, станом на 12.05.2014 року розмір заборгованості з відшкодування шкоди, заподіяної відповідачем в результаті нестачі дизельного палива становить 19 147 грн. 61 коп.

Посилаючись на те, що відповідач, який звільнився з підприємства 25.05.2013 року, в добровільному порядку завдану ним в результаті нестачі дизельного палива шкоду підприємству у сумі 260 грн. 09 коп. та 18887 грн. 52 коп. не відшкодував, просило суд стягнути з відповідача заподіяну в результаті нестачі дизельного палива шкоду всього у сумі 19 147 грн. 61 коп. та судові витрати по справі.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 08 жовтня 2014 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Запорізький автомобілебудівний завод» в рахунок відшкодування шкоди 2 246 грн. 86 коп. і судовий збір 243 грн. 60 коп.

В решті позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ «Запорізький автомобілебудівний завод» в особі представника Григорєва В.В., посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Відповіднор до ч.5 ст. 76 ЦПК України вручення судової повістки представникові особи, яка бере участь у справі, вважається врученням повістки і цій особі.

У засідання апеляційного суду 24 листопада 2014 року не з"явився представник відповідача ОСОБА_4, який діє на підставі виданої ОСОБА_3 довіреності від 23.06.2014 року, і якому судова повістка була вручена особисто, причин неявки не повідомив і клопотання про відкладання слухання справи з поважних причин не заявляв, у зв"язку з чим в порядку ч.2 ст. 305 ЦПК України справа розгядається за його відсутності.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, пояснення представника ПАТ «Запорізький автомобілебудівний завод», перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Задовольняючи частково позовні вимоги ПАТ «Запорізький автомобілебудівний завод» та стягуючи з ОСОБА_3 в рахунок відшкодування спричиненої нестачею палива шкоди 2246 грн. 86 коп., що складає середній місячний заробіток відповідача, суд виходив з того, що з відповідачем договір про повну матеріальну відповідальність не укладався, а його діяльність в якості водія автотранспортних засобів у відокремленому госпрозрахунковому підрозділі «Автотранспорт» ПАТ «Запорізький автомобілебудівний завод» не охоплюється ознаками, переліченими у ст. 134 КЗпП України, якою встановлені випадки повної матеріальної відповідальності працівників.

З висновками суду погодитися не можна, оскільки суд дійшов їх з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Судом встановлено, що з 08.04.2011 року ОСОБА_3 працював водієм автотранспортних засобів(вантажних автомобілів) в відокремленому госпрозрахунковому підрозділі «Автотранспорт» ПАТ «Запорізький автомобілебудівний завод», 25.05.2013 року звільнився за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України(а.с.29, 34-37).

Згідно наказам № 438 від 28.12.2012 року та № 44 від 11.03.2013 року за водієм ОСОБА_3 були закріплені автомобілі МАЗ-543205, держаний номер НОМЕР_1,та ЗАЗ НХ-1910, держаний номер НОМЕР_2(а.с.72-79).

Заправка автомобілів відповідачем відбувалась шляхом використання смарт-карт, які він отримував особисто під підпис(а.с.87-91), а також за рахунок отриманих на відрядження коштів(а.с.156-178). Факти отримання і використання пального зафіксовані у подорожних листах, відомості обороту по карткам, картці обліку роботи автомобіля(а.с.81-86,155).

За результатами службового розслідування наднормативної витрати палива(акт від 14.06.2013 року, а.с.19), проведеного відповідно до вимог процедури управління МР/ПУ 12.443-2000, затвердженої на підприємстві 28.11.2000 року(а.с.19-21), було встановлено, що у ході виконання рейсу з 03.05.2013 року по 22.05. 2013 року водій ОСОБА_3 здійснив заправку автомобіля паливом у кількості 1445 л, що підтверджується наданими ним чеками, із залишками палива при виїзді 1060л(акт заміру від 01.05.2013 року,а.с.101-105).

Нормативна витрата палива по маршруту становила 1617 л, залишок палива по закінченню рейсу становив 888 л, як вказано у подорожному листі № 000138 від 25.03.2013 року. Даних про факти та причини, які могли вплинути на додаткове використання палива, ОСОБА_3 не надав, при здачі подорожного листа чеки до звіту про заправку автомобіля у кількості 1030 л не надав. Між тим, залишок палива у баці автомобіля МАЗ-543205, держаний номер НОМЕР_1, за результатами контрольного заміру 24.05.2013 року становив 14 літрів(а.с.20).

В результаті загальна сума виявленої нестачі палива становила 1900 л, вартість якого складає 18887 грн. 52 коп.(а.с.13,19).

Згідно акту від 18.06.2013 року, від підпису акту службового розслідування та акту контрольного заміру від 24.05.2013 року ОСОБА_3 відмовився(а.с.21).

Прийшовши до висновку про доведеність зазначеними письмовими доказами факту спричинення ОСОБА_3 перевитрати палива при виконанні трудових обов"язків, який відповідачем належними та допустимими доказами спростованим не був, суд при вирішенні питання про матеріальну відповідальність ОСОБА_3 керувався ст. 132 КЗпП України, яка встановлює, що за загальним правилом працівники несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку.

При цьому в порушення встановленого ст. 11 ЦПК України принципу диспозитивності судом не враховано, що підставою для відшкодування заподіяної підприємству шкоди у повному розмірі позивач зазначав, зокрема, п.6 ст. 134 КЗпП України, згідно якого повна матеріальна відповідальність застосовується у випадках, коли вона покладена на працівника законодавством.

Між тим, в Україні зберігає чинність п.14 постанови ЦК КПРС та Ради Міністрів СРСР „Про підвищення ефективності використання автотранспортних засобів у народному господарстві, посилення боротьби з приписками при перевезенні вантажів автомобільним транспортом та забезпечення цілості паливно-мастильних матеріалів", яким передбачене притягнення до повної матеріальної відповідальності водіїв автомобільних засобів, винних у перевитраті палива. На території України названа постанова діє відповідно до постанови Верховної Ради України від 12 вересня 1991 року № 1545-ХІІ „Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР".

Про чинність вказаної постанови свідчить і затверджена 20.10.2012 року робоча інструкція водія автотранспортних засобів у відокремленому госпрозрахунковому підрозділі «Автотранспорт» ПАТ «Запорізький автомобілебудівний завод», п.7 розділу 4 якої передбачає повну матеріальну відповідальність водія за перевитрату, нестачу, передачу іншим особам... автомобільного палива.

Згідно роз"яснень п.12 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 29.12.1992 року з подальшими змінами „Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками", відповідно до п.6 ст. 134 КЗпП матеріальна відповідальність в повному розмірі покладається на працівника у випадках, передбачених окремими законодавчими актами.

За чинним законодавством така відповідальність може бути покладена, зокрема, за шкоду, заподіяну перевитратою пального на автомобільному транспорті.

Таким чином, суд неправильно застосував до спірних правовідносин правила ст. 132 КЗпП, якою передбачена обмежена матеріальна відповідальність працівника, з вини якого заподіяно шкоду, і дійшов помилкового висновку про те, що спричинена ОСОБА_3 шкода, яка пов"язана з перевитратою(нестачею) палива, не є випадком, коли працівник несе повну матеріальну відповідальність відповідно до п.6 ст. 134 КЗпП, який має відсильний характер, а тому рішення по справі підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Встановлені по справі обставини дають підстави для стягнення з відповідача, який працював водієм автотранспортних засобів в відокремленому госпрозрахунковому підрозділі «Автотранспорт» ЗАТ «Запорізький автомобілебудівний завод», відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 18887 грн. 52 коп. внаслідок виявленої 14.06.2013 року нестачі 1900 літрів дизельного палива.

Щодо заявлених у травні 2014 року вимог позивача про стягнення з ОСОБА_3 260 грн. 09 коп. у відшкодування шкоди, спричиненої нестачею палива, то вони задоволенню не підлягають у зв"язку із пропуском строку звернення, враховуючи, що спричинення вказаної шкоди із загальної суми нестачі палива у розмірі 9 564 грн., було виявлено 11.01.2012 року , а відповідно до ч.3 ст. 233 КЗпП України для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 317 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Запорізький автомобілебудівний завод» в особі представника Григорєва Віталія Володимировича задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 08 жовтня 2014 року по даній справі скасувати та ухвалити нове, яким позов Публічного акціонерного товариства «Запорізький автомобілебудівний завод» до ОСОБА_3 про стягнення заподіяної підприємству матеріальної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3, ІПН НОМЕР_3, на користь Публічного акціонерного товариства «Запорізький автомобілебудівний завод»( код ЄДРПОУ 25480917,п/р 26003619938221 в ПАТ „Промінвестбанк", м. Київ МФО 300012) в рахунок відшкодування шкоди, заподіяною нестачею дизельного палива, 18887( вісімнадцять тисяч вісімсот вісімдесят сім) грн. 52 коп. та судові витрати у сумі 365 грн.40 коп.

У задоволенні решти вимог -відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: