Постанова № 41633635, 27.11.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/17714/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б.

Суддя-доповідач: Коротких А. Ю.

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 листопада 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Коротких А.Ю.,

суддів: Ганечко О.М.,

Літвіної Н.М.,

при секретарі Некрасовій М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Оболонь-КСВ" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 серпня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Оболонь-КСВ" до державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 грудня 2013 року в задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Оболонь-КСВ" відмовлено повністю (а.с. 28-39, том ІІІ).

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2014 року постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 грудня 2013 року залишено без змін (а.с. 66-75, том ІІІ).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16 червня 2014 року постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 грудня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2014 року скасовано та направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції (а.с. 141-148, том ІІІ).

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 серпня 2014 року в задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Оболонь-КСВ" відмовлено повністю (а.с. 240-243, том ІІІ).

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю "Оболонь-КСВ" подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою позов задовольнити повністю. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції були неповно з'ясовані всі обставини, що мали суттєве значення для вирішення справи та допущені порушення норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Оболонь-КСВ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 року по 20.06.2013 року, за результатами якої складено акт від 03.10.2013 року №561/26-54-22-03/30153891.

Перевіркою встановлено порушення позивачем, зокрема: п.п.5.3.2, п.п.5.3.9 п.5.3, п.п.5.5.1 п.5.5 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток на загальну суму 497986, 00 грн., в тому числі за 2010 рік в сумі 431051, 00 грн., за І квартал 2011 року в сумі 66935, 00 грн.; п.п.5.3.9 п.5.3, п.п.5.5.1 п.5.5 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 7681519, 00 грн., у тому числі за І-й квартал 2011 року в сумі 3562753, 00 грн., за 2011 рік в сумі 3295013, 00 грн., за 2012 рік в сумі 823753, 00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення №0009002203, яким позивачу збільшено податок на прибуток на суму 650 749, 00 грн., з них за основним платежем - 497 986, 00 грн. та штрафні санкції у розмірі 107 763, 75 грн. та №0009012203, яким позивачу зменшено від'ємне значення з податку на прибуток на суму 7 681 519, 00 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем документально не підтверджено правомірність декларування від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього податкового періоду в декларації з податку на прибуток за 2010 рік, а також неправомірно включено до складу ІІ-го кварталу 2011 року від'ємне значення об'єкту оподаткування, отримане за результатами здійсненої господарської діяльності за І-й квартал 2011 року з урахуванням від'ємного значення, що перейшло до складу І-го кварталу 2011 року з 2010 року та за 2012 рік - від'ємне значення об'єкта оподаткування за 2011 рік у розмірі 25 %.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно із п.п. 5.5.1 п.5.5 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (ч. 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та TOB «Компанія з управління активами «ФІНЕКСПЕРТ», що діє за рахунок коштів та в інтересах Пайового венчурного недиверсифікованого закритого інвестиційного фонду «ТРАНС ІНВЕСТ», укладено договори позики від 07.12.2009 року №3, від 24.12.2009 року №6, від 03.02.2010 року №7, від 15.06.2010 року №12, від 06.07.2010 року №13, 10.08.2010 року №15, від 16.08.2010 року №16, від 14.09.2010 року №17, від 24.09.2010 року №18, від 15.10.2010 року №19, від 17.11.2010 року №20.

За умовами даних договорів позичальник (TOB «Оболонь-КСВ») протягом строку їх чинності сплачує позикодавцеві відсотки, виходячи із відсоткової ставки 24%, нарахування відсотків здійснюється на фактичну суму залишку за позикою.

Між сторонами було укладено додаткові угоди до даних договорів, відповідно до яких позичальник протягом строку чинності цих договорів сплачує позикодавцеві відсотки, виходячи із відсоткової ставки 20% річних, а згодом додаткові угоди - 15% річних.

Зазначені договори позики укладені позивачем з метою погашення договору кредиту №714-07 від 11.10.2007 року, укладеного з Акціонерним Банком «Національні інвестиції».

Згідно з умовами даного кредитного договору відсотки нараховуються на суму фактичного залишку заборгованості за кредитом.

До вказаного договору протягом 2007-2010 років неодноразово вносилися зміни шляхом укладення угод про зміну і доповнення кредитного договору, які в свою чергу, переважно стосувалися змін в частині предмету договору, який визначає суму та строки кредиту. А саме, строк повернення кредиту було подовжено до 02.08.2012 року.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову в частині віднесення сплачених відсотків за даними договорами до складу інших витрат, виходив з того, що позивачем до перевірки не надані розрахунки нарахування відсотків до сплати за користування позиками відповідно до даних договорів, які б підтверджували дійсність (факт) нарахування відсотків з користування позиками та кредитом.

З матеріалів справи вбачається, що дані документи, а саме відомості нарахування відсотків ПАТ «Банк» Національній інвестиції» по типу правочину «Кредитна лінія» за період липень-вересень 2010 року та розрахунки нарахування відсотків до сплати за користування позиками TOB «Компанія з управління активами» ФІНЕКСПЕРТ», що діє за рахунок коштів і в інтересах Пайового венчурного недиверсифікованого закритого інвестиційного фонду «ТРАНС ІНВЕСТ», за період липень-грудень 2010 року, долучені позивачем до позовної заяви, а також подавалися із запереченнями до висновків акту перевірки, однак судом першої інстанції не були досліджені та залишені поза увагою.

Щодо обґрунтованості висновків податкового органу про порушення позивачем п.п.5.3.2 п. 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок включення до складу інших витрат за третій та четвертий квартали 2010 року відсотків за договором кредиту, в тому числі по періодах: за третій квартал 2010 року в сумі 1231959, 00 грн., за четвертий квартал - 1166584, 00 грн., колегія суддів зазначає таке.

Метою договору кредиту між позивачем та ПАТ «Банк «Національні інвестиції»» №714-07 від 11.10.2007 року є поповнення обігових коштів підприємства.

В апеляційній скарзі позивачем зазначено, що отримані кошти підприємством було витрачено протягом 2007-2008 років на ремонт та реконструкцію власних основних засобів (будівлі), а саме на адміністративно-виробничий комплекс.

На момент виникнення спірних правовідносин загальний порядок формування складу валових витрат платника податку, які враховуються ним у зменшення валових доходів, регулювався статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Особливості визначення складу витрат платника податку у разі сплати процентів за борговими зобов'язаннями встановлено пунктом 5.5 ст. 5 цього Закону.

При цьому, на відміну від норм чинного на даний час Податкового кодексу України, будь-яких виключень з приводу віднесення до складу валових витрат, пов'язаних із виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями, крім невикористання таких виплат у господарській діяльності, статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не визначено.

Крім того, в силу пп. 8.2.1. п. 8.2. ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» під терміном «основні фонди» слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000, 00 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Згідно із пп. 8.1.1 п. 8.1. ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» під терміном «амортизація» основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

В переліку витрат, які підлягають амортизації відповідно до статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», сплата процентів за кредитними договорами відсутня.

Отже, виплата процентів за кредитами, які пов'язані зі створенням (ремонтом) основних фондів, відображається у складі валових витрат на підставі пп. 5.5.1 п. 5.5 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

В свою чергу Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 «Фінансові витрати», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 28 квітня 2006 року №415, на яке здійснюється посилання податковим органом в акті перевірки, до набрання чинності Податковим кодексом України регулювало виключно питання бухгалтерського обліку, який ведеться окремо від податкового, та не впливає на податкові зобов'язання платника податку.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що позивачем були додержані всі вимоги податкового законодавства стосовно використання кредитних коштів у господарській діяльності, нарахування та сплати процентів, а також правомірність нарахування валових витрат на суму сплачених процентів за користування кредитними коштами, а тому податкове повідомлення-рішення № 0009002203 від 01.11.2013 року, яким позивачу збільшено податок на додану вартість на прибуток, є необґрунтованим та підлягає скасуванню.

При вирішенні питання щодо порушення позивачем вимог пункту 3 підрозділу 4 розд. XX «Перехідних положень» Податкового кодексу України внаслідок включення до складу від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду, що є частиною валових витрат другого кварталу 2011 року, від'ємного значення об'єкту оподаткування, отриманого за результатами діяльності у 2010 році, та здійсненні розрахунку об'єкта оподаткування другого-четвертого кварталів 2011 року, з урахуванням розміру від'ємного значення об'єкта оподаткування у першому кварталі 2011 року, що сформувався за рахунок витрат попередніх періодів, а також об'єкта оподаткування 2012 року - від'ємного значення об'єкта оподаткування за 2011 рік у розмірі 25 %, необхідно врахувати наступне.

Розрахунок об'єкта оподаткування за перший квартал 2011 року здійснювався на підставі чинних до 1 квітня 2011 року норм Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (надалі - Закон).

Пунктом 6.1 статті 6 Закону було визначено, що якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

У 2010 році зазначена норма застосовувалася з урахуванням пункту 22.4 статті 22 Закону.

Особливості, встановлені пунктом 22.4 статті 22 Закону, полягали в обмеженні врахування у складі валових витрат у порядку статті 6 Закону сум від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 1 січня 2010 року. До складу валових витрат платника податку на прибуток за перший квартал 2010 року підлягало включенню лише 20 відсотків від'ємного значення, що утворилося станом на 1 січня 2010 року.

Водночас, як передбачено абзацом другим пункту 22.4 статті 22 Закону, у 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом. Отже, у 2011 році встановлені пунктом 22.4 статті 22 Закону обмеження щодо можливості врахування всієї суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток у складі валових витрат не застосовувалися. При цьому прямо передбачалося право врахувати у складі валових витрат першого кварталу 2011 року всю суму від'ємного значення об'єкта оподаткування, що виникло у 2010 році.

Таким чином, відповідно до зазначених законодавчих норм до складу валових витрат першого кварталу 2011 року підлягали включенню всі суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток - як ті, що утворилися станом на 1 січня 2010 року, так і ті суми від'ємного значення, що виникли протягом 2010 року.

Отже, розрахунок об'єкта оподаткування за перший квартал 2011 року повинен був здійснюватися з урахуванням у складі валових витрат цього податкового періоду всіх сум від'ємного значення, що утворилися станом на 1 січня 2010 року, а також протягом 2010 року.

Таким чином, до складу валових витрат другого календарного кварталу 2011 року підлягає включенню сума від'ємного значення об'єкта оподаткування за перший квартал 2011 року, яка, у свою чергу, розраховується з урахуванням у складі валових витрат першого календарного кварталу 2011 року сум від'ємного значення, що утворилися станом на 1 січня 2010 року, а також тих, що виникли протягом 2010 року.

В подальшому розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого-четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції не було надано юридичної оцінки фактичним обставинам справи, з посиланням на відповідні докази, з урахуванням специфіки спірних правовідносин та норм чинного податкового законодавства.

Колегією суддів встановлено правомірність формування позивачем від'ємного значення об'єкту оподаткування у 2010 році з урахуванням того, що документи на їх підтвердження наявні в матеріалах справи, а тому податкове повідомлення-рішення № 0009012203 від 01.11.2013 року також підлягає скасуванню з підстав його необґрунтованості.

Вимоги позивача про стягнення судового збору за подання апеляційної скарги підлягають задоволенню на підставі ст. 94 КАС України.

Судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови було неповно з`ясовано обставини справи та порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів, у відповідності до ч.2 ст. 205 КАС України, приходить до висновку, що постанову суду першої інстанції необхідно скасувати та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити повністю.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Оболонь-КСВ" задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 серпня 2014 року скасувати та ухвалити нову, якою позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 01.11.2013 року №№0009002203, 0009012203.

Стягнути з Державного бюджету України судовий збір на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Оболонь-КСВ", сплачений при поданні до суду апеляційної скарги, в сумі 2436 грн. відповідно до квитанції № 868 від 22 вересня 2014 року.

Постанова набирає законної сили у порядку, визначеному ст. 254 КАС України, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя: Коротких А.Ю.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н.М.

Повний текст виготовлено: 01.12.2014 року.

Головуючий суддя Коротких А. Ю.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н. М.