Постанова № 41633415, 26.11.2014, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2014 року Справа № 903/679/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Мамченко Ю.А.

судді Дужич С.П. ,

судді Саврій В.А.

при секретарі Німчук А.М.

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився

відповідача: не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофрукт" ЛТД на рішення господарського суду Волинської області від 07.10.2014 року у справі №903/679/14 (суддя Костюк С.В.)

за позовом Фізичної особи - підприємця Гушинець Олега Степановича

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофрукт" ЛТД

про стягнення 351 819,33 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області від 07 жовтня 2014 року у справі №903/679/14 позов Фізичної особи-підприємця Гушинець Олега Степановича (надалі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофрукт» ЛТД (надалі - відповідач) про стягнення 351818,33 грн. задоволено повністю /а.с. 91-92/. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофрукт" ЛТД (45000, м.Ковель, вул.Кутузова,152, код ЄДРПОУ 31462284) на користь Фізичної особи-підприємця Гушинець Олега Степановича (43000, м.Луцьк, вул.Баранова, буд.54, кв.3 РНОКПП 2915618574) 351 818,33 грн., з них 322 767,98 грн. заборгованості, 29 050,35 грн. - 3% річних, а також 7036,39 грн. витрат по оплаті судового збору.

Вказане рішення обґрунтовано тим, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами факту недоотримання товарно-матеріальних цінностей по накладній №1104 від 30.03.2011 року, а тому вимога позивача про стягнення заборгованості в сумі 322 767,98 грн. та відсотків річних в сумі 29 050,35 грн. підставна та підлягає задоволенню.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофрукт» ЛТД звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю /а.с. 97-100/. Обґрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення господарським судом Волинської області норм матеріального та процесуального права, а також на неправильне встановлення обставин, які мають значення для справи внаслідок неправильного дослідження та оцінки доказів. Зокрема, апелянт зазначає, що подальший розгляд справи по суті та винесення рішення господарським судом Волинської області не вбачався можливим, оскільки за заявою ТОВ «Агрофрукт» було розпочато досудове розслідування за частиною 1 статті 190 Кримінального кодексу України, а сторонами кримінального провадження виступають Гушинець О.С. та ТОВ «Агрофрукт» ЛТД (що одночасно є сторонами у справі №903/679/14) з тих же підстав, що слугують в обґрунтування позову (є підставами стягнення заборгованості); оскільки ФОП Гушинець О.С. недопоставив всього товару (згідно пред'явленої накладної), а натомість подав позов про стягнення коштів ніби за поставлений товар, то у ТОВ «Агрофрукт» ЛТД підставно виникли сумніви щодо підписів вказаного спірного договору та накладної однією і тією ж особою - фізичної особою-підприємцем Гушинець О.С.; судом першої інстанції безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання про призначення експертизи, оскільки без встановлення достовірності підпису позивача на письмових доказах - договорі та накладній - проведення судової почеркознавчої експертизи, вбачається неможливим повний, всебічний та об'єктивний розгляд справи господарським судом Волинської області.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 22 жовтня 2014 року апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено дату судового засідання на 26 листопада 2014 року /а.с. 96/.

Від позивача - фізичної особи-підприємця Гушинець Олега Степановича надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, прийнятим у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, відтак в задоволенні апеляційної скарги просить відмовити, а рішення господарського суду Волинської області від 07.10.2014 року у справі залишити без змін. В обґрунтування своїх заперечень посилається на доводи викладені у оскаржуваному рішенні.

Представники позивача та відповідача в судове засідання не з'явилися. Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином /а.с. 107-108/.

Представником позивача - фізичної особи-підприємця Гушинець О.С. у відзиві на апеляційну скаргу було подано клопотання про розгляд справи без присутності представника позивача /а.с. 112/.

Аналогічне клопотання надійшло від представника скаржника - ТОВ "Агрофрукт" ЛТД /а.с. 123-124/.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду - скасуванню.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається колегією суддів з матеріалів справи, 30 березня 2011 року між Приватним підприємцем Гушинець Олегом Степановичем (Продавець по договору) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофрукт" ЛТД (Покупець по договору) було укладено договір купівлі-продажу будівельних матеріалів, цегли будівельної, залізобетонних виробів, елементів будівельних конструкцій (пункт 2.1). Кількість товару визначається згідно заявки Покупця (пункт 2.2).

Згідно пунктів 4.1 та 4.2 Договору, загальна вартість поставки товару обмежується обсягом за цим Договором 350000 (триста п'ятдесят тисяч) грн., а покупець здійснює оплату після отримання товару.

Розділом 5 Договору сторони передбачили, що до обов'язків продавця належить: передати покупцеві товар, на умовах визначених цим Договором; зберігати товар, якщо право власності переходить до Покупця раніше від передання товару; замінити товар неналежної якості, протягом 3 днів з моменту отримання обґрунтованої претензії від Покупця, або повернути вартість товару неналежної якості. В свою чергу, до обов'язків покупця відносяться: прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або право відмови від Договору; оплатити товар згідно з визначеними умовами.

Даний договір підписано зі сторони Продавця фізичною особою-підприємцем Гушинець О.С. та скріплений його печаткою, зі сторони Покупця головою товариства Полковським С. та скріплений печаткою ТзОВ "Агрофрукт" ЛТД /а.с.12/.

По накладній №1104 від 30 березня 2011 року Товариству з обмеженою відповідальністю "Агрофрукт" ЛТД через Савчука Р.І., довіреність №57 від 30.03.2011 року було відпущено будівельних матеріалів на суму 350 000,00 грн.

В підтвердження доставки товару ТОВ "Агрофрукт" ЛТД за адресою смт.Маневичі, вул.Луцька, 3 представником позивача надано 22 подорожні листи вантажного автомобіля, частина яких підписана лише підприємцем Гушинець О.С., інші підприємцем Мухою М.О. та підприємцем Гушинець О.С. та скріплені їх печатками. Дані подорожні листи датовані часовим проміжком з 24 січня 2011 року по 28 березня 2011 року.

Довіреність на отримання будматеріалів №57 від 30.03.2011 року видана Савчуку Р.І., яка зазначена в накладній №1104 від 30.03.2011 року та витребовувалася судом першої інстанції в матеріалах справи відсутня.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Між сторонами по справі виникли зобов'язання, що випливають з договорів купівлі-продажу та регулюються главою 54 Цивільного кодексу України.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини 1 статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено обов'язковість договору для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом

Як встановлено місцевим господарським судом, факт виконання договору купівлі-продажу від 30.03.2011 року підтверджено накладною №1104 від 30.03.2011 року, подорожніми листами вантажного автомобіля на доставку будматеріалів.

Однак, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, вважає їх помилковими з огляду на наступне.

Позовні вимоги фізичної особи-підприємця Гушинець Олега Степановича полягають в стягненні заборгованості за поставлену продукцію на підставі накладної №1104 від 30 березня 2011 року, подорожніх листів протягом періоду, починаючи з 24.01.2011 року по 28 березня 2011 року.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено перелік та встановлено вимоги до змісту первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що ідентифікують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву підприємств від імені яких складено документ, назву документа (форми), дату і місце складання, зміст, обсяг та одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особисті підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції.

З накладної №1104 від 30 березня 2011 року вбачається, що товар був отриманий через Савчука Р.І. на підставі довіреності №57 від 30 березня 2011 року. Однак дана довіреність в матеріалах справи відсутня, на вимогу суду надана не була.

Пунктом 11 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 року №99 закріплено, що приймання товарів мають право здійснювати робітники отримувача (покупця), уповноважені керівництвом підприємства - отримувача.

Вказаною Інструкцією передбачено, що товарно-матеріальні цінності відпускаються покупцям тільки за довіреністю одержувачів на бланках довіреностей встановленої форми (додаток №1 до Інструкції). Довіреність підписується керівником та головним бухгалтером підприємства або їх заступниками та особами, які на те уповноважені керівником підприємства.

Видача бланків довіреностей (Типова форма № М-2) здійснюється після їх реєстрації у журналі реєстрації довіреностей (Типова форма № М-3 ), який має бути пронумерований, прошнурований та скріплений печаткою і підписами керівника і головного бухгалтера підприємства. При цьому нумерація виданих протягом року довіреностей має бути наскрізною (пункт 3 Інструкції № 99).

Згідно з пункту 6 Інструкції № 99 довіреність на одержання цінностей від постачальника видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей.

Згідно з абзацом 3 пункту 6 Інструкції № 99 при виписуванні довіреності перелік цінностей, які належить отримати по ній (графа "Найменування цінностей" у бланку довіреності), наводиться обов'язково із зазначенням назви і кількості цінностей для одержання, незалежно від того, чи є такі відомості у документах на відпуск (наряді, рахунку, договорі, замовленні, угоді тощо) цінностей. Незаповнені рядки довіреності прокреслюються.

Згідно пункту 12 зазначеної Інструкції забороняється відпускати цінності у випадках подання довіреності, виданої з порушенням встановленого порядку заповнення або з незаповненими реквізитами тощо.

Відпуск товарно-матеріальних цінностей покупцям або передача їх безоплатно здійснюється підприємствами тільки на підставі доручень отримувачів (покупців).

Відповідно до пункту 13 Інструкції довіреність на отримання матеріальних цінностей, залишається у постачальника.

Отже довіреність на одержання цінностей є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначені перелік та кількість цінностей. Без довіреності не може бути створено інший первинний документ - накладну-вимогу, яка є дозволом для здійснення господарської операції з відпуску цінностей.

Подорожні листи, які містяться в матеріалах справи /а.с. 65-86/, складені фізичною особою-підприємцем Гушинець О.С. одноособово. Хоча на них і міститься інформація, що вантаж доставлявся за адресою смт.Маневичі, вул.Луцька, 3, «Агрофрукт», проте вони були складені ще до моменту укладення договору.

Судом апеляційної інстанції не приймається до уваги банківська виписка за період з 01.07.2011 року по 31.07.2011 року, яка надана позивачем на підтвердження факту часткової оплати за будівельні матеріали, оскільки дана оплата була здійснена за будівельні матеріали згідно договору купівлі-продажу від 30.03.2011 року, але не згідно накладної №1104 від 30 березня 2011 року, якою позивач підтверджує відпуск товару відповідачеві.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем - фізичною особою-підприємцем Гушинець О.С. належними та допустимими доказами не доведено факту поставки будівельних матеріалів відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю «Агрофрукт» ЛТД, відтак позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до пункту 2 статті 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

Враховуючи вищевикладені обставини справи та зважаючи на наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів зазначає, що висновки викладені у оскаржуваному рішенні не відповідають обставинам справи.

Відповідно до статті 49 ГПК України витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на позивача по справі.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 99, 101, 103-105 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофрукт" ЛТД задоволити. Рішення господарського суду Волинської області від 07 жовтня 2014 року у справі №903/679/14 скасувати.

Прийняти нове рішення. В позові відмовити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Гушинець Олега Степановича (43000, м.Луцьк, вул.Баранова, буд.54, кв. 3, ідентифікаційний код 2915618574) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофрукт" ЛТД (45000, м.Ковель, вул. Кутузова, 152, код ЄДРПОУ 31462284) 3518 (три тисячі п'ятсот вісімнадцять) гривень 19 копійок судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу № 903/679/14 повернути господарському суду Волинської області.

Головуючий суддя Мамченко Ю.А.

Суддя Дужич С.П.

Суддя Саврій В.А.